Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22а-4902004р : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2018.
Дата набрання законної сили: 05.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		05 квітня 2018 року           
		м. Київ
		                                                                      
		справа № 2-3555/03
		 
		провадження № 14-14 свц 18 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 судді-доповідачаТкачука О.С.,
		суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П.,              Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., 
		розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення одноразової грошової допомоги, за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від                            07 листопада 2003 року у складі судді Циганаш І.А., ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року у складі колегії суддів:                Бубличенко В.П., Головань А.М., Чорнобривець О.С., ухвали Верховного Суду України (як суду касаційної інстанції) від 08 лютого 2006 року у складі колегії суддів:  Дідківського А.О., Данчука В.Г., Косенка В.Й., Костенка А.В., Лященко Н.П., з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, та
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		У вересні 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області про стягнення одноразової грошової допомоги, що надається внаслідок захворювання, яке мало місце у період проходження служби.
		Позовна заява мотивована тим, що у період з 16 травня 1992 року по                                      01 липня 2003 року ОСОБА_3 проходив службу на посадах начальницького складу кримінально-виконавчої системи. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 26 червня 2003 року визнаний інвалідом третьої групи у зв'язку із захворюванням, яке настало у період проходження служби.   
		Позивач вважав, що за таких обставин та на підставі ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» він має право на отримання одноразової допомоги у розмірі трирічного грошового утримання у сумі 31 441 грн 14 коп.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 одноразову допомогу у розмірі трирічного грошового утримання у сумі 31 441 грн 14 коп. Розподілено судові витрати. 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із положень ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання у разі інвалідності, що настала у період проходження служби внаслідок захворювання, що мало місце у період проходження служби. Оскільки у справі встановлено, що ОСОБА_3 має третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому, відповідно, він має право на отримання одноразової грошової допомоги за період з липня  2000 року по червень 2003 року у розмірі 31 441 грн 14 коп.
		Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року залишено без змін.
		Ухвалою Верховного Суду України від 08 лютого 2006 року справу знято з розгляду складу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України та передано на розгляд до Вищого адміністративного суду України.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		11 листопада 2008 року ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги і просив зобов'язати управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області вчинити дії з виконання вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року № 59 «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки» зі змінами і доповненнями, які діяли у період його звільнення з органів внутрішніх справ, та вишукати відповідні кошти на сплату платежів по державному особистому страхуванню осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ; стягнути з Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - НАСК «Оранта»)               65 690 грн 53 коп., а також стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 
		Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня                   2008 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної дирекції НАСК «Оранта» про стягнення одноразової грошової допомоги закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачу, що його вимоги можуть бути розглянуті за правилами цивільної юрисдикції. 
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року відмовлено ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня                   2008 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2014 року ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року залишено без змін.
		19 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого                  2004 року та ухвали Верховного Суду України (як суду касаційної інстанції) 
		від 08 лютого 2006 року; ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від            03 квітня 2014 року з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VII, а саме у зв'язку зі встановленням Європейським судом з прав людини порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судом.
		Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник вважав рішення Європейського суду з прав людини від 08 грудня 2016 року у справі «Чуканов та інші проти України» («Chukanov and others v. Ukraine»), до якого приєднано його заяву                   № 65999/09. Указаним рішенням установлено порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції по захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенції), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», для України вона набрала чинність 11 вересня                   1997 року і є частиною національного законодавства України.
		Ухвалою судді Верховного Суду України від 31 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_3 строк на подання заяви в частині перегляду рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду  України від 8 лютого 2006 року. Відкрито провадження у зазначеній справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Кіровограда. Заяву ОСОБА_3 в частині перегляду ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від     11 грудня 2008 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від        03 квітня 2014 року передано для розгляду за належністю до Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України для вирішення питання про її прийняття відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладений у новій редакції.
		На підставі п.п. 3 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяву ОСОБА_3 в частині оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду  України від 08 лютого 2006 року передано до Верховного Суду для її розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Пунктом 2 ч. 3 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
		Частиною 3 ст. 425 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 423 цього Кодексу подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 29 січня 2018 року справу призначено до розгляду.
		20 лютого 2018 року від ПАТ НАСК «Оранта» до суду надійшов відзив на заяву, в якій останнє посилається на те, що воно не є належним відповідачем у справі, оскільки  не здійснює виплат одноразової допомоги та пенсій по інвалідності. 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені у заяві доводи та матеріали справи вважає, що заява ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
		За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
		Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Порядок виконання рішення Європейського суду з прав людини, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»виконання рішення Європейського суду з прав людини передбачає: 
		а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; 
		б) вжиття заходів загального характеру.
		Згідно зі ст. 10 вищезазначеного Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду з прав людини.
		Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
		Згідно з рішенням п'ятої секції Європейського суду з прав людини у справі                  «Чуканов та інші проти України» від 08 грудня 2016 року та додатками до нього ОСОБА_3 подав до Європейського суду з прав людини заяву про надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. 
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 08 грудня 2016 року у справі «Чуканов та інші проти України» оголошено прийнятною скаргу ОСОБА_3за                 п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції щодо тривалості цивільного провадження у його справі, що була несумісною з вимогами щодо «розумного строку», та відсутності ефективних засобів юридичного захисту й постановлено, що було порушення п. 1 ст. 6 та                             ст. 13 Конвенції. При цьому упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 3 900 євро за загальну тривалість цивільного провадження у його справі 10 років 11 місяців та 12 днів.
		Ураховуючи таке рішення Європейського суду з прав людини від 08 грудня                       2016 року у справі «Чуканов та інші проти України», у якому констатовано надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у зв'язку із цим у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від  26 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду  України від 08 лютого 2006 року відсутні. Можливість перегляду обумовлюється самим порушенням, установленим у рішенні Європейського суду з прав людини. Повторний розгляд вказаної цивільної справи не відновить порушених прав ОСОБА_3, викликаних тривалістю цивільного провадження у справі за його позовом та не усуне такого недоліку, як відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту.
		Обов'язок держави виплатити ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 3 900 євро є справедливою сатисфакцією за встановлені вищезазначеним рішенням Європейського суду з прав людини порушення Конвенції.
		З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду  України від 08 лютого 2006 року слід відмовити.
		Керуючись п.п. 3 п. 1 розд. XIII «Перехідніположення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, ст. ст. 416, 419, 423, 429, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 08 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення одноразової грошової допомоги відмовити.
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  О.С. Ткачук
		Судді:                                     Н.О. Антонюк  Л.М. Лобойко
		С.В. Бакуліна  Н.П. Лященко
		В.В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д.А. Гудима Л.І. Рогач
		В.І. Данішевська І.В. Саприкіна
		О.С. Золотніков О.М. Ситнік
		О.Р. Кібенко  В.Ю. Уркевич
		В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...