Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17614/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2018. Зареєстровано: 15.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2018.
Дата набрання законної сили: 19.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 квітня 2018 року                      № 826/17614/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовомОСОБА_1  доМіністерства аграрної політики та продовольства Українипровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, 
		ОБСТАВИНИ     СПРАВИ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - відповідач) про:
		- визнання протиправним відсторонення ОСОБА_1  від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі наказу Мінагарополітики від 10.10.2016 р. №413-к «Про відсторонення ОСОБА_1»;
		- стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3 271, 95 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна грн. 95 коп.);
		- стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1  10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) моральної шкоди;
		- присудження на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із зверненням до суду з позовом: суми судового збору у розмірі 1 124,50 грн., суми вартості послуг правової допомоги адвоката у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.), яка включає консультації, складання та подання до суду позовної заяви, представництво адвокатом інтересів в суді.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2016 р. суддею Качуром І.А. відкрито провадження у справі № 826/17614/16 та призначено до судового розгляду.
		Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6600 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/17614/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/17614/16 прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 незаконно відсторонено від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю, оскільки наказ № 413-к від 10.10.2016 року відповідачем було видано на підставі протоколу затримання від 02 серпня 2016 року та на ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року, а не на підставі рішення слідчого судді, як того вимагає Закон України «Про запобігання корупції».
		Оскільки таке відсторонення, на думку позивача, було здійснено у незаконний спосіб, з перевищенням встановлених законом повноважень, йому належить до виплати заробітна плата (середня заробітну плату) за час відсторонення від посади.
		Окрім цього, позивач зазначає, відсторонення його від займаної посади призвело до призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А тому, вважає за необхідне відшкодувати йому завдану моральну шкоду, шляхом стягнення з відповідача 10  000, 00 грн.
		У судовому засіданні, призначеному на 27.11.2017 року, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, та просив відмовити в його задоволенні.
		Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що наказом Мінагарополітики від 19.10.2016 року № 435-к скасовано відсторонення від посади ОСОБА_1, а тому позовна вимога позивача про визнання протиправним відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання державного майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю, є безпідставною.
		Також відповідач зазначає, що наведений позивачем розрахунок ґрунтується на неповних (недостовірних відомостях), як в частині визначеного нею періоду, так і даних, на основі яких проведено розрахунок, оскільки ним для розрахунку середнього заробітку, використано та подано до суду довідку від 20.10.2016 року № 19-1/337, а не за останній день звільнення.
		Також на думку відповідача не обґрунтованою є вимога позивача щодо відшкодування йому 10  000, 00 грн. моральної шкоди, оскільки останній не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена незаконними діями або бездіяльністю Мінагрополітики, не обґрунтовано її розмір та не зазначено, які саме моральні або фізичні страждання чи інші негативні явища заподіяні їй та чим це підтверджується.
		27.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
		Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
		Наказом № 413-к від 10 жовтня 2016 року Міністерством аграрної політики та продовольства України, відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 з 11 жовтня 2016 року відсторонено від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю.
		Наказом № 435-к від 19 жовтня 2016 року Міністерством аграрної політики та продовольства України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.10.2016 року, з 21 жовтня 2016 року звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю.
		Пунктом 2 вказаного наказу, наказ Мінагрополітики від 10 жовтня 2016 року № 413-к «Про відсторонення ОСОБА_1» визнано таким, що втратив чинність.
		Вважаючи протиправним своє відсторонення від займаної посади, що в свою чергу призвело до нанесення позивачу моральної шкоди, обумовило останнього на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулюються Кодексом законів про працю України.
		Відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Згідно ч. 6 ст. 72 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон 889-VIII) відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
		Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII (далі - Закон 1700-VII) особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
		Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.
		Під час розгляду вказаної справи встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000001081 від 14.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 
		02.08.2016 року ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про що складено Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
		03.08.2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.08.2016 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строком до 27.09.2016 року, з можливістю внесення застави в розмірі 124020 грн.
		09.08.2016 року підозрювану ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави. 
		В подальшому, як було зазначено вище, Міністерство аграрної політики та продовольства України наказом № 413-к від 10 жовтня 2016 року з 11 жовтня 2016 року відсторонено від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю.
		Як на підставу винесення вказаного наказу Мінагарополітики посилається на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 04.08.2016 року та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.08.2016 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» а вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку
		Отже, встановлені обставини, свідчать про те, що позивача було відсторонено від займаної посади, у зв'язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Враховуючи викладене више, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції нас час виникнення спірних правовідносин) відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
		Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
		Частиною третьою ст. 157 Кримінального процесуального кодексу України за наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади;
		2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади;3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців;4) порядок виконання ухвали.
		Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень (ч. 4 ст. 157 Кримінального процесуального кодексу України). 
		Отже, аналіз вказаний вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що держслужбовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відстороняється від посади на підставі ухвали суду (де зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади), копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню.
		У той же час, матеріали справи не містять рішення (ухвали) слідчого судді під час досудового розслідування про відсторонення від займаної посади ОСОБА_1
		Таким чином, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 04.08.2016 року та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.08.2016 року, не могли слугувати підставою для відсторонення позивача від займаної посади, оскільки останні законодавством не віднесено до таких підстав.
		Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на час прийняття наказу від 10 жовтня 2016 року № 413-к «Про відсторонення ОСОБА_1» у Мінагрополітики були відсутні на це законні підстави, у зв'язку з чим вимога позивача щодо визнання протиправним відсторонення ОСОБА_1  від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі наказу Мінагарополітики від 10.10.2016 р. № 413-к «Про відсторонення ОСОБА_1», є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
		У той же час, судом не беруться до уваги доводи представника відповідача щодо безпідставності вказаної вимоги, з підстав визнання нечинним наказу про відсторонення наказом про звільнення позивача, оскільки в даній справі наказ від 10.10.2016 р. № 413-к «Про відсторонення ОСОБА_1» не є предметом оскарження, а лише законність відсторонення останньої на підставі вказаного наказу.
		Щодо вимоги про стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3 271, 95 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна грн. 95 коп.), суд зазначає наступне.
		Як було зазначено вище, випадки від відсторонення від роботи, передбачено ст. 46 Кодексу законів про працю України.
		Отже, вiдсторонення вiд роботи працiвника застосовується як тимчасовий захiд до ухвалення остаточного рiшення про можливiсть (неможливiсть) виконання працiвником роботи, передбаченої трудовим договором, або перебування його на певнiй посадi.
		При цьому, нормами ст. 46 Кодексу законів про працю України та Кримінального процесуального кодексу України не передбачено збереження заробітної плати на час відсторонення особи від посади.
		Тобто, якщо збереження заробiтної плати прямо не передбачено законодавчими актами, вiдсторонення вiдбувається без її збереження.
		Водночас, ч. 5 ст. 72 Закону України «Про державну службу» під час відсторонення від виконання посадових обов'язків державний службовець зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
		Як зазначає, позивач у позовній заяві, він в період з 11.10.2016 - 21.10.2016 року виходив на роботу, втім йому заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася.
		У той же, час Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату працi» роз'яснено: якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець iз власної iнiцiативи без законних пiдстав вiдсторонив працiвника вiд роботи iз зупиненням виплати заробiтної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробiтної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
		Отже, враховуючи, той факт, що наказ Мінагарополітики від 10.10.2016 р. №413-к «Про відсторонення ОСОБА_1» визнано таким, що втратив чинність п. 2 наказу № 435-к від 19 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1», а також враховуючи визнання судом протиправності відсторонення ОСОБА_1  від займаної посади на підставі такого наказу, суд вважає за необхідне стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3 271, 95 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна грн. 95 коп.
		Задовольняючи вказану вимогу, суд виходив з наданої позивачем копії Довідки від 20.10.2016 року № 19-1/337 про заробітну плату за 2016 рік (з січня по жовтень), в той час, як представником відповідача в спростування доводів позивача не надано належних та допустимих доказів.
		У той же час, суд зазначає, що за змістом ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
		Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Отже, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом
		Таким чином, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити факт заподіяння шкоди; неправомірність дій (бездіяльності); причинний зв'язок між шкодою та неправомірними діями (бездіяльності); наявність вини. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів є підставою для відмови у відшкодування такої шкоди.
		Як зазначає позивач у позовній заяві, відсторонення його від займаної посади призвело до призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		В підтвердження обґрунтованості позовної вимоги, позивачем надано до суду копію: виписки № 16391 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої Київською міською клінічною лікарнею № 8 та копії чеків, що підтверджують здійснення купівлю лікарських засобів у відповідних аптеках м. Києва.
		Судом досліджено надані докази, втім суд зазначає, що згідно з наданої копії виписки, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 18.08.2016 року по 02.09.2016 року, в той час, як відповідачем відсторонено його від посади було здійснено з 11.10.2016 року. Також з наданих позивачем копій чеків, судом вбачається, що купівля лікарських засобів відбувалася до винесення відповідачем відповідного наказу.
		Отже, позивачем не надано жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1  10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) моральної шкоди, задоволена бути не може.
		У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
		Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Відтак, постанова суду в частині стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3 271, 95 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна грн. 95 коп. підлягає негайному виконанню.
		Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		З урахуванням норм ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551, 20 коп. за рахунок Міністерства аграрної політики та продовольства України.
		У той же час, щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
		За змістом норм ч. 1 і 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються втому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат береться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору № 3/78 про надання правової допомоги від 12.10.2016 року та копію квитанції до прибуткового ордера № 2/78 від 12.10.2016 року про прийняття від ОСОБА_1 грошових коштів  у розмірі  5  000, 00 грн.
		У той же час, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, позивачем до суду надано не було.
		Таки чином, заява позивача в частині стягнення розміру судових витрат, які складають витрати на професійну правничу допомогу, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст.  2,  6,  8,  9,  77,  243 - 246, ст. 257-263, ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Визнати протиправним відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі наказу Мінагарополітики від 10.10.2016 р. № 413-к «Про відсторонення ОСОБА_1».
		3. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3 271, 95 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна грн. 95 коп.).
		4. Допустити постанову у частині стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3 271, 95 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна грн. 95 коп. до негайного виконання.
		5. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		6. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені  статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15  Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції  Закону № 2147-VIII   до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Головуючий суддя                                                                       В.В. Амельохін
		Судді:                                                                                          В.І. Келеберда 
		                                                                                                    І.А. Качур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...