Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 286/1736/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2018. Зареєстровано: 15.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2018.
Дата набрання законної сили: 11.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Апеляційний суд Житомирської області 
		             
		Справа №286/1736/17                                                                        Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В. 
		Категорія 48                                                                                        Доповідач Трояновська  Г. С.   
		       
		                                                      
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 квітня 2018 року  Апеляційний суд Житомирської області у складі:
		головуючого  судді Трояновської Г.С.     
		суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.               
		з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,
		                    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 286/1736/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Органу опіки і піклування Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення дитини  
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Кулініча Я.В. у м. Овручі 
		в с т а н о в и в :
		У червні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просили повернути в їх смію доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування вимог зазначили, що є батьками малолітньої ОСОБА_5 У звязку із неналежним виконанням ними батьківських обовязків, рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26.03.2015 року у них було відібрано дитину без позбавлення батьківських прав, передано на опікування службі у справах дітей Овруцької РДА та стягнуто аліменти на її утримання у розмірі ? частини доходу з кожного із батьків, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. В подальшому дитині надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштовано на виховання і спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: с. Іванівка Житомирського району Житомирської області. Зазначили, що після відібрання дитини стали на шлях виправлення, не вживають алкогольних напоїв та не мають шкідливих звичок, проживають в облаштованому будинку, належному ОСОБА_1, та мають матеріальну можливість утримувати доньку. Крім того виховують малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час перебування доньки на вихованні у сімї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплачували аліменти, систематично її відвідували, купували подарунки, продукти харчування та одяг. Вказали, що донька охоче спілкується з ними та братами, проте прийомні батьки чинять перешкоди у зустрічах з дитиною в силу неприязних відносин та принизливого ставлення до них. У звязку із наведеним та на підставі висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Листвинської сільської ради від 30.05.2017 просили задовольнити їх позовні вимоги.
		Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами лише оспорюється перебування дитини в дитячому будинку сімейного типу, нерозуміння наслідків негайного повернення їм дитини, відсутність раціональних дій щодо вирішення питання повернення дитини, її лікування та реабілітації, неврівноваженість під час судових засідань, паплюження батьків  вихователів, які дали шанс їхній дитині для повноцінного існування в суспільстві, а тому підстави для повернення дитини на даний час відсутні, оскільки це може призвести до психологічного травмування дитини.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове -про задоволення їх позовних вимог. Зокрема, зазначають, що підставами відібрання дитини без позбавлення батьківських прав були неналежне виконання ними батьківських обовязків щодо малолітньої доньки, неналежне її виховання та утримання, зловживання спиртними напоями та негативні характеристики за місцем проживання. Вказують, що станом на теперішній час стали на шлях виправлення, ОСОБА_1 офіційно працює охоронником та має неофіційний додатковий дохід, спиртні напої не вживають, не мають шкідливих звичок, мають чотирьохкімнатний облаштований будинок та виховують малолітніх дітей. Зазначають, що посилання суду у рішенні щодо недоцільності повернення дитини у біологічну сімю, так як вона потребує лікування та реабілітації, та неврівноваженості батьків, є безпідставними та нічим не підтверджені, оскільки вони готові виконувати свої батьківські обовязки у повній мірі. Крім того, посилаються, що у справі відсутні докази несплати ними аліментів на утримання доньки, оскільки вони були стягнуті не на користь особисто ОСОБА_3 Натомість позивачі систематично надсилали кошти для доньки поштовими переказами на її імя. Посилаються, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок органу опіки та піклування при виконкомі Листвинської сільської ради Овруцького району Житомирської області про доцільність повернення дитини у сімю біологічних батьків, та показання свідків, які пояснювали, що прийомні батьки чинять перешкоди у спілкуванні з дитиною та налаштовують її проти рідних батьків.
		У судовому засіданні в Апеляційному суді Житомирської області ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити позовні вимоги. Пояснила, що алкогольних напоїв ні вона, ні її чоловік не вживають, ОСОБА_7 офіційно працевлаштований та забезпечує сімю, а вона перебуває у відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми. Проживають у власному будинку. Зазначила, що вона з чоловіком хочуть повернути свою дочку ОСОБА_8 у сімю, оскільки обставини, на підставі яких у них відібрали дитину, відпали. Крім того вказала, що вона та батько дитини ОСОБА_7 відвідували доньку у батьків-вихователів, дитина їх добре сприймає, сумує та прагне спілкування із рідними братами.
		ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не зявився, будь-яких клопотань не направляв.
		Представники позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Зазначили, що малолітню ОСОБА_5 необхідно повернути біологічним батькам, оскільки дитина повинна зростати в умовах рідної сімї та підтримувати родинні звязки із братами. Вказали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 стали на шлях виправлення і підстав перебування дитини у прийомній родині немає.
		Представники сектору опіки і піклування служби у справах дітей Овруцької районної державної адміністрації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 доводи апеляційної скарги підтримали та вказали, що дитину доцільно повернути у біологічну сімю. Зокрема зазначили, що з часу відібрання дитини у позивачів, останні стали на шлях виправлення, припинили вживати спиртні напої, облаштували побут у власному будинку, ОСОБА_2 народила двох дітей та здійснює належний догляд за ними, а ОСОБА_7 офіційно працює та забезпечує сімю усім необхідним.
		Третя особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_13, третя особа ОСОБА_4 заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення. Зазначили, що підстав для повернення дитини немає. Пояснили, що ОСОБА_5 має вроджену фізичну ваду  верхній вялий парез, тому дитина потребує постійного особливого догляду, який вони їй забезпечують. Дитина систематично проходить програму реабілітації в обласному центрі реабілітації дітей-інвалідів. Лікарі відзначають позитивну динаміку. Вказали, що відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_5 потребує реабілітаційних заходів курсами 3 рази на рік в Житомирському обласному реабілітаційному центрі для дітей-інвалідів. А тому в інтересах дитини доцільно залишити її у прийомній родині, оскільки біологічні батьки не мають матеріальної змоги забезпечити її необхідним лікуванням та доглядом, що потребує значних фінансових затрат та часу. Окрім того вказали, що біологічні батьки відвідували ОСОБА_5 в їх дитячому будинку сімейного типу, проте не настільки часто як того вимагає спілкування батьків з дитиною. 
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.
		Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
		Відповідно достатті 51Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України від 2002 року сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (пункти 2і3статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Устаттях 151та163Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на «особисте виховання» малолітніх дітей та на те, щоб вони проживали з ними. Права батьків, у тому числі тих, хто живе окремо від дитини, на виховання дитини і спілкування з нею можуть бути обмежені лише законом (статті 153і157). Статтею 155Сімейного кодексу України загалом заборонено здійснення батьківських прав всупереч інтересам дитини.
		Відповідно дост.170 СК Українисуд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першоїстатті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоровя і морального виховання. 
		Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є біологічними батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38 том 1).
		21.10.2014 комісія в складі сільського голови Листвинської сільської ради ОСОБА_14, заступника головного лікаря по дитинству і пологовій допомозі ОСОБА_15, спеціалістів служби у справах дітей РДА ОСОБА_16, ОСОБА_17, о/у ОСОБА_18 здійснила госпіталізацію дитини ОСОБА_5 до дитячого відділення Овруцької ЦРЛ з метою обстеження встановлення інвалідності (а.с. 7-9 том 1).
		В подальшому, у звязку із тим, що батьки ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню та утриманню дитини, що призвело до негативних наслідків, рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26 березня 2015 року у справі № 286/8024/14-ц за позовом Овруцької РДА до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відібрано в останніх їх малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення їх батьківських прав. Передано малолітню на опікування службі у справах дітей Овруцької районної державної адміністрації для подальшого влаштування. Стягнуто із позивачів аліменти на утримання дитини по 1/4 частині від їх доходу з кожного (а.с. 7-9 том 1).
		Розпорядженням голови Овруцької районної державної адміністрації від 20 квітня 2015 року № 74 ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а рішенням виконкому Житомирської міської ради від 06 травня 2015 року № 221 дівчинка влаштована з 12 травня 2015 року на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розташованого по вул. Санаторній, 4, у с. Іванівка Житомирського району Житомирської області (а.с. 45 том 1).
		Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №221 від 06.05.2015 «Про поповнення дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_3, ОСОБА_4 вихованкою ОСОБА_5» влаштовано з 12.05.2015 на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_3, ОСОБА_4, розташованого по вул.. Санаторній, 4 у с. Іванівка Житомирського району Житомирської області дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та покладено персональну відповідальність за її життя, здоровя, фізичний і психічний розвиток на батьків-вихователів (а.с. 44 том 1).
		12.05.2015 малолітню ОСОБА_5 із Овруцької центральної районної лікарні було передано батькамвихователям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із діагнозом Правобічний параліч Ерба, що підтверджується актами передачі дитини у сімю та про факт передачі дитини (а.с. 42-43 том 1).
		26 червня 2015 року дитині встановлено інвалідність за діагнозом  вяла диплегія верхніх кінцівок зі стійкими важкими руховими порушеннями, а з липня 2015 року оформлена соціальна допомога інваліда дитинства. Дитина стоїть на «Д» обліку в невролога та ортопеда, проходить лікування та реабілітацію, розпочаті профілактичні щеплення (а.с. 94-95 том 1). 
		В подальшому позивачі звернулися до суду з позовом про повернення дитини.
		Відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
		Виходячи з аналізу зазначеної норми права, оскільки підставою для відібрання дитини є випадки, при яких залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоровя і морального виховання, то повернення дитини можливе лише при усуненні зазначених обставин (батько, мати вилікувались, змінили поведінку, змінили ставлення до дитини тощо). 
		Довести це слід позивачам, оскільки кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Саме позивачам належить довести, по-перше, факт зникнення обставин, що були підставою для відібрання дитини, а, по-друге, доцільність повернення дитини в рідну сімю.
		Підставою для відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 від її батьків згідно рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 березня 2015 року стало невиконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїх батьківських обовязків, зокрема щодо утримання та виховання дитини, її лікування, оскільки дитина має фізичні захворювання, забезпечення санітарно-гігієнічних умов проживання, одягом, продуктами харчування, крім того, батьки за місцем проживання характеризуються посередньо, не працюють та зловживають спиртними напоями (а.с. 7-9 том 1).
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про повернення дитини її біологічним батькам, суд не надав належну оцінку наявним у матеріалам справи доказам та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для повернення дитини у сімю.
		Так, на підтвердження факту усунення обставин, які перешкоджали ОСОБА_1М та ОСОБА_2 належному вихованню дитини, позивачами надано висновок органу опіки та піклування при виконкомі Листвинської сільської ради та рішення засідання виконавчого комітету Листвинського сільської ради № 16 від 30.05.2017, з якого вбачається, що батьки стали на шлях виправлення, ОСОБА_1 працює, мають на вихованні малолітнього сина та не вживають спиртних напоїв (а.с. 22-24 том 1).
		Крім того, у наданому висновку органу опіки і піклування Овруцької РДА від 27.11.2017 № 02-25/2346 вказано, що батьки малолітньої ОСОБА_5 стали на шлях виправлення, алкогольних напоїв та наркотичних речовин не вживають, за місцем проживання характеризуються з позитивної сторони, ОСОБА_1 офіційно працює охоронником ПП «Лана» та отримує заробітну плату у розмірі 3200 грн, крім того подружжя обробляє земельну ділянку, від чого мають окремий дохід. Разом із тим, на теперішній час в сімї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виховуються двоє малолітніх синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6, за якими здійснюється належний догляд. Також, за наслідками обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що для дітей створені належні умови проживання: чисто, тепло, є продукти харчування, облаштовано окремі кімнати для усіх дітей. Виходячи із наведеного, Комісією з питань захисту дитини було прийнято рішення про можливість повернення малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, у її біологічну сімю (а.с. 12-13 том 2).
		Із характеристик голови Листвинської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 23.05.2017, виданих на імя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що на даний час вони характеризуються з позитивної сторони, в громадських місцях та вдома поводяться добре, спиртних напоїв не вживають, спільно виховують сина ОСОБА_6, проживають у будинку, який ОСОБА_1 успадкував від батьків. Крім того останній працює та утримує сімю (а.с. 20-21 том 1). Факт роботи ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи (а.с. 139-140 том 1).
		Під час перебування ОСОБА_5 у будинку сімейного типу родини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачі не втрачали інтерес до дитини, відвідували її, привозили подарунки.  
		Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: орган опіки і піклування Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, орган опіки і піклування Житомирської міської ради, про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3, ОСОБА_4, де зараз перебуває ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, заперечують щодо повернення дитини у сімю біологічних батьків. Вказують, що дитині потрібний особливий догляд та лікування, яке рідні батьки не взмозі їй забезпечити.
		На підтвердження своїх заперечень батьки-вихователі посилаються на висновок служби у справах дітей Житомирської міської ради про стан виховання та розвитку ОСОБА_5, 24.10.2013 року народженя №83/1 від 29.05.2017 в якому вказано, що дитина, перебуваючи у будинку сімейного типу родини ОСОБА_3, ОСОБА_4, забезпечена усім необхідним харчуванням, одягом, лікуванням, дитина забезпечена всим для відпочинку, ігор, розвивальних занять. Крім того, із 01.06.2016 ОСОБА_5 відвідує Житомирський спеціалізований центр розвитку дитини санаторного типу №41 (а.с. 91 том 1).
		Аналогічні обставини викладені і у інформаційному листі Житомирського міського центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді Житомирської міської ради від 30.05.2017 (а.с. 97 том 1).
		На підтвердження обставин турботи та лікування дитини батьки-вихователі долучили до матеріалів справи консультативні висновки спеціалістів клініки «Медібор», які підтверджують повне медичне обстеження дитини, епікріз ОСОБА_5П, ІНФОРМАЦІЯ_3, у якому за період з 29.06.2015 року по 29.08.2017 року відображено 9 курсів лікування дитини, довідку з Центру реабілітації дітей-інвалідів від 8 лютого 2018 року про те, що дитина ОСОБА_5 записана на курс лікування в Центрі реабілітації з 10 до 21 вересня 2018 року.
		Водночас, апеляційний суд вважає, що наведені батьками-вихователями обставини не є визначальними при вирішенні питання повернення дитини у сімю рідних батьків. 
		Відповідно до ст.ст. 11, 12, 14 Закону України „Про охорону дитинствакожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам... допомогу у виконанні ними своїх обовязків щодо виховання дітей..., захищає права сімї. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
		У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні.
		Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
		Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
		Також згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Принцип 6 Декларації прав дитини 1959 року проголошує, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
		Європейський суд з прав людини у п.52 рішення у справі «Савіни проти України»зазначив, що у будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.
		Апеляційний суд вважає, що після постановлення рішення про відібрання дитини ОСОБА_5, її батьки фактично усунули причини, які перешкоджали належному її вихованню. Зокрема, позивачі створили належні умови для проживання дітей разом з батьками, мають чотирикімнатний житловий будинок, ОСОБА_1 працевлаштований, а ОСОБА_2 народила двох дітей і перебуває у відпустці по догляду за ними, не вживають алкогольних напоїв та наркотичних речовин, обробляють земельну ділянку та отримують додаткові доходи та продукти харчування. Органом опіки та піклування Овруцької РДА надано висновок про доцільність повернення малолітньої дитини в сімю її біологічних батьків  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 
		При цьому посилання суду на емоційну поведінку позивачів з урахуванням винятковості обставин, за яких дитину може бути розлучено з батьками, не свідчить про те, що повернення дитини її батькам є небезпечним для її життя, здоровя і морального виховання.
		Доводи батьків-вихователів про те, що проживання дитини в селі негативно вплине на її лікування та реабілітацію, не є підставою для відмови у воззєднанні дитини із своєю родиною, оскільки надання планової медичної допомоги та проведення курсів реабілітації можливе як в районному так і в обласному центрі, тим більше, як видно з медичних документів, лікування носить не постійний, а періодичний характер. 
		За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення  про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2
		Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення судускасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд 
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.
		Позов задовольнити.
		Повернути малолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, її батькам  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, реєстраційний номер НОМЕР_2.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 13.04.2018.
		 
		     Головуючий                         Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...