Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1869/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2018. Зареєстровано: 15.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2018.
Дата набрання законної сили: 11.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 квітня 2018 року 
		Київ
		справа №802/1869/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/26210/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Вільчинського О.В., Ремешівського Ю.А., Дмитришеної Р.М. від 23 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сушка О.О., Смілянця Е.С., Зілімського І.Г. від 17 січня 2018 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 вересня 2017 року № 94 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині  ОСОБА_1 , матері - ОСОБА_3 , батьку - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_5 ; зобов`язати Міністерство оборони України виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_5 , передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму доходів громадян у рівних частках дружині - ОСОБА_1 , матері - ОСОБА_3 , батьку - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_2 .
		Позовна заява мотивована тим, що посилання відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення на положення статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві є необґрунтованим, оскільки загибель ОСОБА_5 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а є наслідком навмисного вбивства.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході спеціального розслідування було встановлено, що загибель солдата ОСОБА_5 пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби та не є наслідком дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, скоєних у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до матеріалів службового розслідування не встановлено ознак вчинення кримінального правопорушення, вчинення ОСОБА_5 дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали наслідком його смерть, а навпаки доведено, що, незважаючи на вміст алкоголю в крові, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок вчинення злочину іншою особою. 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Міністерство оборони України звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки нещасний випадок, який привів до загибелі військовослужбовця, стався внаслідок виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані, то підстави для призначення грошової допомоги відсутні, а відтак Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, розглянувши подані документи, вірно дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги позивачам.
		Відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позивачами у цій справі не подано.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є дружиною, а ОСОБА_2  його малолітнім сином.
		ОСОБА_5 проходив службу у Збройних Силах України у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 . У період з 14 жовтня 2016 року по 13 грудня 2016 року приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		13 грудня 2016 року ОСОБА_5 , під час виконання обов`язку пов`язаного із захистом Батьківщини, загинув біля с. Верньоторецьке Донецької області.
		Як встановлено з лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_5 від 15 грудня 2016 № 250, причиною його смерті визначено кровотечу з проникаючої рани лівого шлуночка серця внаслідок вогнепального поранення.
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта смерть ОСОБА_5 перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кулявого поранення тулубу, що супроводжувалось пошкодженням серцевої сорочки, лівого шлуночка серця, заднього середостіння, низхідної частини грудного відділу аорти кровотечою із ран та гострим загальним недокрів`ям.
		Зазначеними документами підтверджується, що смерть загиблого військовослужбовця, що настала під час виконання службових обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою.
		Крім того, згідно з витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 202 від 24 липня 2017 року «поранення та причина смерті, одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».
		При цьому, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, зазначено, що смерть ОСОБА_5 перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення тулубу, що супроводжувалось пошкодженням серцевої сорочки, лівого шлуночка серця, заднього середостіння, низхідної частини грудного відділу аорти кровотечою із ран та гострим загальним недокрів`ям.
		Для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 позивачі звернулися з відповідними заявами та необхідними документами до Вінницького обласного військового комісаріату, який передав дані матеріали до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.
		Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 15 вересня 2017 року № 94, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги дружині  ОСОБА_1 , матері - ОСОБА_3 , батьку - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_5 . Вказане рішення прийняте з посиланням на статтю 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.
		Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. 
		Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
		Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		Підпунктом першим пункту 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		Пунктом 1 статті 16-4 Закону № 2011 встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
		Таким чином, встановивши, що поранення ОСОБА_5 у період виконання ним обов`язків військової служби, яке спричинило смерть, не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп`яніння, а сталося внаслідок скоєння злочину військовослужбовцем ОСОБА_7 , суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 15 вересня 2017 року № 94, та зобов`язали відповідача призначити та виплатити членам сім`ї загиблого солдата ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Я.О. Берназюк 
		Судді: М.І. Гриців 
		Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...