Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/5860/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2018. Зареєстровано: 17.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                               Справа №635/5860/15-к
		                               Провадження №2/635/106/2018
		                   
		                    ВИРОК
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 квітня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		при секретарі - ОСОБА_2 
		за участю прокурора - ОСОБА_3 
		обвинуваченої - ОСОБА_4 
		захисника - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка кримінальне провадження №12015220430002367 за фактом скоєння  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у місті Леніногорськ Східно-Казахстанської області Казахстан, особою без громадянства, з середньо-спеціальною освітою, не одруженою, не працюючою, раніш не судимою, яка має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_7 , 2009 року народження та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		   кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, -
		                   ВСТАНОВИВ:
		   19 червня 2015 року приблизно о 20.00 годині ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , під час сварки, яка виникла між нею та її співмешканцем ОСОБА_8 , який перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння через розбите віконне скло проникнув до зазначеного домоволодіння, погрожуючи при цьому ОСОБА_4 фізичною розправою, з метою свого захисту та захисту свого малолітнього сина - ОСОБА_7 , від подальших дій ОСОБА_8 , нанесла в область голови останнього не менше трьох ударів ребром скляної пляшки з квадратним січенням, заподіявши ОСОБА_8 відкриту черепно-мозкову травму, що супроводжувалась переломом кісток черепа та внутришньомозковими крововиливами, що ускладнились в своїй течії набряком головного мозку, внаслідок чого 20 червня 2015 року настала смерть ОСОБА_8 .
		   Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала частково і пояснила, що 19 червня 2015 року в вечірній час її співмешканець - ОСОБА_8 прийшов до дому за адресою: АДРЕСА_1 у нетверезому стані, внаслідок чого у них виникла сварка. З метою уникнути подальшого конфлікту, вона увійшла додому і зачинила вхідні двері, намагаючись першкодити ОСОБА_8 потрапити додому. Останній тривалий час намагався вибити вхідні двері, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував розправою. Згодом, він на присадибній ділянці знайшов лопату, якою вибив віконне скло, через яке потрапив до будинку. Коли ОСОБА_8 ліз до будинку, то потилицею вдарився об залишки віконної рами і впав на підлогу. Потім, підвівшись, він наніс їй один удар ногою в груді, від чого вона втратила рівновагу і впала. З метою захистити себе та свого сина, який від дій ОСОБА_8 прокинувся і плакав, вона схопила з підлоги пляшку з-під горілки та нанесла ОСОБА_8 один удар в область голови, від чого останній впав. Скориставшись цим, вона схопила сина і вибігла до сусідів, від яких викликала міліцію. Також пояснила, що умислу на заподіяння смерті ОСОБА_8 в неї не було, вона лише захищалась від дій останнього.
		   Вина обвинуваченої у вчиненні умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони підтверджується показами свідків, наданими у судовому засіданні, дослідженими доказами.
		   Так, свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_8 - його знайомий, який мешкав разом з Каратаєвою та її сином. ОСОБА_10 знає протягом п"яти років. З ОСОБА_11 в них бували конфлікти, але він ніколи не бив її. 19 червня 2015 року ОСОБА_8 приблизно з 17.00 години до 19.00 години був в нього в гостях. 20 червня 2015 року від працівників міліції дізнався, що ОСОБА_10 вбили. До вбивства ОСОБА_10 проходив службу в повітряно-десантних військах, працював разом зі свідком, вживав алкогольні напої, але агресивним ніколи не був. Про ОСОБА_11 говорив лише добре.
		   Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_8 знав протягом семи років, він служив у повітряно-десантних військах, завжди був спокійний, навіть в стані алкогольного сп"яніння, працював на "шабашках". ОСОБА_11 була його дружиною, мешкали вони разом з дитиною ОСОБА_11 . Між ними ніколи не було конфліктів і бійок. 19 червня 2015 року він разом з ОСОБА_10 в період з 17.00 години приблизно до 19.00 години був у ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_10 пішов додому. 20 червня 2015 року зранку він бачив ОСОБА_10 , а потім йому зателефонували працівники поліції і повідомили, що ОСОБА_10 загинув. На прохання працівників поліції приходив к ОСОБА_10 додому і проводив необхідні дії з транспортування його тіла.
		   Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - її сусіди. ОСОБА_10 був високий, часто вживав спиртні напої, працював "на шабашках", ОСОБА_11 сиділа дома - займалась дитиною та господарством. Обидва були спокійні, на людях ніколи не сварилися. 19 червня 2015 року в вечірній час вона працювала на городі і почула гуркіт з боку будинку, в якому мешкали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Коли вона подивилась, в бік їх будинку, то побачила, що ОСОБА_10 намагається попасти в середину і сильно б"є во вхідні двері. Що було потім їй не відомо, оскільки вона зайшла до свого будинку. Через деякий час в двері подзвонили і коли вона відкрила, то побачила ОСОБА_11 , яка була дуже схвильована, а на одежі, в районі груді, був відбиток взуття. Вона попрохала викликати працівників поліції, що вона й зробила. Вони деякий час чекали на працівників поліції в неї дома, а потім пійшли додому к ОСОБА_11 . В будинку вона побачила вибите скло разом з віконною рамою. Коли вона зазернула до будинку, то побачила, що на підлозі лежить ОСОБА_10 , який був одягнений лише в брюки. Вона зробила ОСОБА_10 зауваження з приводу його поведінки, на що він відповів щось нерозбірливе та перевернувся на інший бік. Видимих тілесних ушкоджень на ньому не було і вони з ОСОБА_11 повернулись до її будинку. Наступного ранку вона дізналась, що ОСОБА_10 помер. ОСОБА_11 , коли була в неї, нічого не розповідала.
		   Як пояснила у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мешкають з ними по сусідству близько трьох років. ОСОБА_10 часто вживав спиртні напої, але працював і був спокійний. Вона інколи чула, як вони з ОСОБА_11 сваряться, але бійок ніколи не було. 19 червня 2015 року в вечірній час к неї додому прийшла ОСОБА_11 , яка була дуже схвильована й попрохала викликати працівників поліції. В неї на одежі, в районі грудей, був відбиток ноги. Вона розповіла, що ОСОБА_10 прийшов додому у нетверезому стані, розпочав сварку, розбив віконне скло, налякав її дитину. Вона схопила пляшку з-під горілки та вдарила його по голові. Куда саме і скільки разів ОСОБА_11 вдарила ОСОБА_10 , не пам"ятає. Вона разом з ОСОБА_11 та її дитиною біля 40 хвилин чекали працівників поліції, але так і не дочекалися. Вона розповідала, що дуже часто ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, влаштовував скандали. Потім вона разом з сином пійшли додому. Через деякий час зателефонували працівники поліції і повідомили, що згодом приїдуть. Вона пішла додому к ОСОБА_11 . Бачила, що одно з вікон було розбито, вибита рама. Вона зазернула всередину будинку і побачила ОСОБА_10 , який напіводягнений спав на полу. Через те, що в неї поганий зір, вона не бачила у нього тілесних ушкоджень або крові. Коли вона вже збиралась уходити, то бачила, як ОСОБА_10 ворушився і намагався підвестися.
		   Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вона знає біля 5-6 років. Він ніде не працював, а ОСОБА_11 вела хатнє господарство, доглядала дитину і неофіційно працювала. ОСОБА_10 зловживав спиртними напоями. Бійок в них ніколи не було, але ОСОБА_11 часто робила ОСОБА_10 зауваження з приводу того, що він пиячить. 19 червня 2015 року приблизно о 21.00 годині ОСОБА_11 разом з сином прийшли до неї додому. В неї на одежі, в районі груді, був відбиток ноги, вона з дитиною були налякані. ОСОБА_11 попрохала викликати працівників міліції і розповіла, що ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння влаштував сварку. Вона намагалась не пустити його додому, але він лопатою розтрощив вікно і заліз всередину будинку, після чого наніс їй один удар ногою в груди. Вона впала і намагаючись захиститись, схопила порожню пляшку і вдарила його по голові, після чого разом з дитиною втікла. Вона разом з донькою зателефонували працівникам поліції, але вони не приїхали. Згодом донька проводила ОСОБА_11 з сином додому. Коли повернулась, то розповіла, що одне з вікон в будинку було розбите, ОСОБА_10 спав на полу в одній з кімнат, але був живий, тому швидку допомогу не викликали. Наступного дня вона дізналась, що ОСОБА_10 помер.
		   Також вина ОСОБА_4 у вбивстві ОСОБА_8 при перевищенні меж необхідної оборони підтверджується наступними письмовими доказами:
		   - протоколом проведення слідчого експерименту від 14 липня 2015 року під час якого обвинувачена добровільно розповіла та на місці показала обставини вчинення нею злочину;
		   - висновком експерта №1844-ДМ/15 від 09 липня 2015 року, згідно з яким при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: на голові - відкрита черепно-мозгова травма у вигляді трьох забитих ран: в тем"яній області зліва та в потиличній області зліва; масивних крововиливів в м"які покрови голови в тем"яній та потиличній областях зліва; лінейного перелому потиличної кістки зліва; розривів твердої і м"якої мозгових оболонок в дільниці цього перелому; забою речовини головного мозгу в потиличній області зліва, а також чисельних крововиливів під м"які мозгові оболонки; 
		   на кінцівках - по згинальній поверхні лівого передпліччя в нижній третині - різана рана; на тильній поверхні правої кисті біля основи 3-5 пальців - синець; по правому краю синця, вертикально по "ребру долоні" різана рана.
		   Причиною смерті ОСОБА_8 стала відкрита черепно-мозгова травма, яка супроводжувалась переломом кісток своду черепу та внутрішньомозговими крововиливами, яка ускладнилась у своєму перебігу розвитком набряку головного мозгу.
		   Враховуючи дінаміку розвитку трупних явищ, які зафіксовані в протоколі огляду місця події і на час дослідження трупу, можна вважати, що смерть ОСОБА_8 настала за 6-10 годин до огляду трупу на місці події.
		   Виявлені тілесні пошкодження утворилися прижиттєво, незадовго до смерті. Відкрита черепно-мозгова травма і синець на правій верхній кінцівкі утворилися від ударної дії тупих предметів (предмета), індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. Забиті рани голови утворилися, з урахуванням даних судово-криміналістичного дослідження, від тупого твердого предмета з обмеженою взаємодіючою поверхнею, у строк, орієнтовно, від 30 хвилин до 2 годин. Різані рани утворилися від взаємодії з гострими предметами (предметом), яким притаманні ріжучі властивості. 
		   За наявними тілесними ушкодженнями можливо зробити висновок про наявність не менш ніж триразвого ударного впливу в область голови та одного ударного впливу по правій верхній кінцівці, а також по одному впливу гострими предметами по верхнім кінцівкам. Судово-медичних даних, які б дозволяли встановити послідовність нанесення тілесних ушкоджень не мається.
		   Виявлені тілесні ушкодження знаходяться в зоні, яка доступна для заподіяння їх власною рукою.
		   Черепно-мозгова травма в об"ємі, який був виявлений у ОСОБА_8 , після її заподіяння, як правило, викликає втрату свідомості, після чого настає так званий "світлий проміжок" черепно-мозгової травми, протягом якого потерпілий може вчиняти активні дії (від кількох хвилин до кількох годин), в міру зростання клінічних проявів травми, викликаних гострим розладом мозкового кровообігу, тому, за наявними судово-медичними даними можливість вчинення постраждалим активних самостійних дій (в тому числі переміщення, біг тощо), після заподіяння йому травми голови, виключити неможливо.
		   Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження, не були опасними для життя в момент їх заподіяння, однак, черепно-мозгова травма, виявлена під час експертизи трупа, з внутричерепними крововиливами, в своєму перебігу викликала небезпечний для життя стан - набряк-набухання головного мозгу, який став безпосередньою причиною смерті. Таким чином, відкрита черепно-мозгова травма, яка перебуває в причинному зв"язку зі смерттю постраждалого, в даному випадку можливо розцінювати, як смертельне ушкодження.
		   При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа був виявлений етіловий спирт у кількості: в крові 2,11 проміллє, в сечі - 2,8 проміллє, що відповідає концентрації його у живої людини при сильному алкогольному сп"янінні (том 1, а.с.180-183).
		   - висновком експерта №208-МК/1844-ДМ/15 від 02 липня 2015 року, згідно з яким на шкіряному лоскуті з лівої тім"яної області виявлена забита рана, про що свідчить щелевидна, при зіставленні країв "Н"-образна її форма, нерівні, звивисті края, з вивернутими, розтрощеними цибулинами волосся, витончення країв рани, нерівні, бугристі стінки, заокруглені кінці з множинними тканевими перемичками вглибині, наявність крововиливу в дільниці рани та масивні крововиливи з боку її внутрішньої поверхні в проекції зазначеного крововиливу. Зазначена рана утворилася від дії тупого твердого предмету з обмеженою взаємодіючою поверхнею (том 1, а.с.184-185).
		   - протоколом огляду місця події від 20 червня 2015 року (том 1 а.с.186-212).
		   - висновком експерта №91/1844-ДМ/15 від 29 липня 2015 року, згідно з яким пояснення, на які посилається ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту від 14 липня 2015 року, в цілому не протиречать об"єктивним судово-медичним даним в частині способу та механізму утворення тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно-мозгової травми у ОСОБА_8 , та їх локалізації. Виявлені ушкодження на голові утворилися від ударного впливу твердого предмету з обмеженою взаємодіючою поверхнею, індивідуальні властивості якої в пошкодженнях не відобразилися. Таким предметом могла бути як скляна пляшка, так і фрагмент дерев"яної віконної рами, які були надані на експертизу.
		   Суд кваліфікує дії обвинуваченої за ст.118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
		   До такого висновку суд приходить виходячи з наступного.
		   Частиною 1 статті 36 КК України встановлено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		   Конституція України встановлює, що "кожен має право захищати своє життя та здоров`я, життя та здоров`я інших людей від протиправних посягань". Отже, право на оборону визнано Основним Законом одним із фундаментальних прав людини. Право на необхідну оборону є абсолютним: кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути посягання (втекти, забарикадувати двері тощо) або звернутись за допомогою до представників влади чи інших осіб.
		   Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до ст.36 КК України ці умови полягають у такому:
		1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави. Не є необхідною обороною захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних органів. Водночас захист від явно незаконного затримання розглядається як необхідна оборона навіть у випадках, коли його здійснюють особи, які відповідно до закону мають право на таке затримання. Не вважаються необхідною обороною дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований "потерпілим" з метою здобути собі переваги особи, яка обороняється;
		2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК. Закон не називає прямо таке посягання "злочином", оскільки правомірною вважається оборона не тільки від діяння, яке у кримінально-правовому розумінні є злочином, а й від суспільно небезпечного посягання такої, що не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, чи неосудної особи, яке через відсутність належного суб`єкта не визнається злочином.
		   3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Однак у ряді випадків така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається.
		5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає.
		6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання. Правомірним буде і застосування більш серйозних засобів або заподіяння більш значної шкоди, ніж ті, що об`єктивно були достатніми для відбиття нападу, якщо особа, яка оборонялась, не могла правильно оцінити обставини нападу і вибрати абсолютно адекватні засоби оборони чи заподіяти при захисті мінімально необхідну для відбиття нападу шкоду. Проте заподіяння при необхідній обороні явно надмірної шкоди, якщо той, хто оборонявся, розумів, що посягання можна припинити із заподіянням менш значної шкоди, за певних умов може бути визнане перевищенням меж необхідної оборони.        Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу, як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання. Для особи, яка захищається, повинно бути очевидним, що в застосуванні заходів захисту відпала необхідність. Якщо таке переконання було відсутнє, то слід вважати, що вона перебувала у стані необхідної оборони. Отже, якщо особа, що захищалася, добросовісно помилялася щодо кінцевого моменту посягання, вона визнається такою, що діяла у стані необхідної оборони, і тому заподіяння в такій ситуації шкоди тому, хто посягає повинно визнаватися своєчасним.
		Поняття співрозмірності оборони характеризує межі необхідної оборони. Відповідно до ч.1 ст.36 КК заподіяна тому, хто посягає шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для відвернення або припинення посягання. Із ч.3 ст.36 КК випливає, що заподіяна тому, хто посягає тяжка шкода (тобто, смерть або тяжкі тілесні ушкодження) повинна відповідати двом взаємопов`язаним обставинам:
		1) небезпечності посягання;
		2) обстановці захисту.
		Таким чином, заподіяння тому, хто посягає смерті або нанесення йому тяжкого тілесного ушкодження визнається співрозмірним, якщо ця тяжка шкода відповідала небезпечності посягання і обстановці захисту.
		Небезпека посягання визначається:
		1) цінністю блага, що охороняється законом, на яке спрямоване посягання;
		2) реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає;
		Вирішальним є ступінь небезпечності посягання, що й визначає межі допустимої шкоди при необхідній обороні. Тут існує пряма залежність: чим небезпечніше посягання, тим більші межі допустимої шкоди. Очевидно, що заподіяння тяжкої шкоди тому, хто посягає, співрозмірне лише з посяганнями, що становлять велику суспільну небезпечність (наприклад, при захисті життя, здоров`я, власності тощо).
		Заподіяна шкода тому, хто посягає повинна бути співрозмірною не тільки з небезпечністю посягання, але й з обстановкою захисту. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, яка захищається і особи, яка посягає.
		Обстановка захисту визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання.
		   Отже, враховуючи усі досліджені докази в їх сукупності, той факт, що посягання на життя і здоров`я обвинуваченої та її малолітньої дитини з боку загиблого ОСОБА_8 було реальним, співвідношення сил, можливостей і засобів, які використовував ОСОБА_8 , будучи більш добре фізично розвинутим ніж ОСОБА_4 , маючи досвід проходження військової служби в повітряно-десантних військах, з можливостями, силами і засобами, застосованими самою обвинуваченою, шкоду, яку ОСОБА_16 заподіяла своїми діями ОСОБА_8 , суд доходить до висновку про те, що вона діяла в межах необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій загиблого, але заподіюючи тяжку шкоду його здоров`ю у виді настання смерті, перевищила межі такої оборони і тому, кваліфікація саме за ст.118 КК України, буде вірною.
		   У той же час суд не приймає до уваги доводи обвинуваченої про те, що вона нанесла ОСОБА_8 лише один удар, оскільки ці покази спростовуються висновками судово-медичних експертиз, дослідженими у судовому засіданні.
		   При визначенні характеру та розміру покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості щодо особи обвинуваченої, яка офіційно не працює, має на утриманні малолітнього сина  ОСОБА_7 , 2009 року народження, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, раніш не судима, і вважає за можливе призначити їй покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімальної санкції, встановленої вимогами Кримінального кодексу України.
		   Враховуючи те, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину, у відношенні до якої не позбавлена батьківських прав, суд вважає за можливе застосувати до неї вимоги пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		   Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.
		   У відповідності з вимогами ст.124 КПК України з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню витрати, пов`язані з залученням до участі у справі експертів, у розмірі 245 грн.52 коп.
		   На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 369-371 КПК України, суд 
		                   УХВАЛИВ:
		    ОСОБА_17 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України і призначити їй покарання у виді шести місяців позбавлення волі.
		   У відповідності з вимогами ст.1 п.«в» ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 від призначеного покарання звільнити.
		   Речові докази - три відрізки липкої стрічки зі слідами рук в спеціальному пакеті, скляну пляшку з-під горілки "Плакучая Ива", ємністю 0,25 літри, фрагмент віконної рами з дерева, куртку з синтетичного трикотажу червоного кольору, брюки з напівсинтетичної тканини сірого кольору, труси з бавовняного трикотажу сірого кольору, шкарпетки з напівсинтетичного трикотажу сірого кольору, змиви речовини бурого кольору, зразки волосся і зрізи нігтьових пластин від трупа ОСОБА_8 , фрагмент шторки з пошкодженнями і речовиною бурого кольору, які зберігаються в камері схову речових доказів Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області  знищити.
		   Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані з залученням до участі у справі експертів у розмірі 245 (двісті сорок п"ять) грн.52 коп.
		   Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів зі дня його проголошення.
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...