Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/4293/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2018.
Дата набрання законної сили: 12.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		12 квітня 2018 року
		м. Київ
		справа № 636/4293/16-к
		провадження № 51-1099км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 20 січня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі настрок 3 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання звипробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
		Не погодившись із вироком суду, заступник прокурора Харківської області подав на нього апеляційну скаргу, за якою суддя Апеляційного суду Харківської області ухвалою від 09 березня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що судове рішення було оскаржено виключно на підставах, на яких його не може бути оскаржено згідно зположеннями статті 394 цього Кодексу.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вищезазначеної ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, щовапеляційній скарзі прокурор навів доводи щодо неправильності кваліфікації дій ОСОБА_6 та щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349, статей 370, 374 КПК, на які суд апеляційної інстанції уваги не звернув інеобґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим порушив вимоги ст. 394, ч. 4 ст. 399 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, якенепідлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно зположеннями статті 394 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким неоспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
		В апеляційній скарзі на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від20січня 2017 року заступник прокурора Харківської області посилався напорушення судом першої інстанції вимог статей 370, 374 КПК, зазначав пронеможливість перекваліфікації дій ОСОБА_6 за наслідками проведення судового розгляду за правилами ч. 3 ст. 349 КПК, тим самим стверджуючи пропорушення судом першої інстанції вимог указаної норми кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність.
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою, суддя суду апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , яке здійснено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, викладених в обвинувальному акті обставин події та кваліфікації дій обвинуваченого ніхто не оспорював, а суд обмежився виключенням як зайвої додаткової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 309 КК, оскільки його дії повністю охоплювалися диспозицією ч. 2 ст. 309 КК.
		Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, порушень вимог ст. 349 КПК з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
		Тобто суддя апеляційного суду на стадії прийняття апеляційної скарги фактично вдався до оцінки доводів, викладених у скарзі, що можна здійснювати лише настадії апеляційного розгляду скарги по суті.
		Крім цього, поза увагою судді апеляційного суду залишилися доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог статей 370, 374 КПК, неправильної кваліфікацію дій ОСОБА_6 
		25 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) постановив рішення у справі «Ростовцев проти України», яке набуло статусу остаточного 25жовтня 2017 року, щодо порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі  Конвенція), що полягає впорушенні національними судами суті права заявника на подання апеляційної скарги.
		Це судове рішення мотивовано тим, що апеляційна скарга заявника стосувалася питання правової кваліфікації дій, у вчиненні яких він зізнався (п. 32). ЄСПЛ у п. 33 рішення зазначає, що апеляційний суд прямо посилався на правову кваліфікацію дій заявника як на одну з підстав неможливості оскарження вироку, а Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) погодився з його висновками.
		Водночас ЄСПЛ зауважив, що позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень законодавства Урядом України і наведеній практиці, згідно з якою поняття «обставини», використане під час відповідного провадження на національному рівні, поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить їхньої кримінально-правової кваліфікації. На думку ЄСПЛ, не можна стверджувати, щозаявник повинен був передбачати, що, не оспорюючи фактів, установлених усудовому засіданні, він відмовився від можливості оскарження обвинувального вироку щодо себе, якщо він вважав правову кваліфікацію своїх дій неправильною.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа№756/5578/15-к, провадження № 13-3зво18), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким неоспорювались і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право наоскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій КПК необмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження вапеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
		Отже, на стадії прийняття апеляційної скарги суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.
		Таким чином, доводи в касаційній скарзі є обґрунтованими й підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог ст.398КПК.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року провідмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...