Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/246/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2018. Зареєстровано: 19.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2018.
Дата набрання законної сили: 17.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 квітня 2018 року 
		Київ
		справа №816/246/17
		адміністративне провадження №К/9901/19499/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді - доповідача - Олендера І.Я., 
		суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року (суддя - Канигіна Т.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від          17 січня 2018 року (судді: Бершов Г.Є. (головуючий), Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі №816/246/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес" (далі - позивач, ТОВ "Вест-Експрес") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від                       19 січня 2017 року №0000341401.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правомірність віднесення підприємством до складу витрат коштів на придбання пневматичних шин, встановлених на автомобілях, що використовуються в обороті підприємства, до часу їх списання на підставі картки обліку пробігу у разі досягнення фактичного пробігу.
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 листопада              2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення          №0000341401 від 19 січня 2017 року. Стягнуто на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3  929,13 грн. 
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність порушень вимог податкового законодавства при формуванні витрат по господарським операціям з придбання пневматичних шин у ПП "Трак-шина-сервіс-1".
		Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вест-Експрес".
		У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи, зважаючи на завищення задекларованих позивачем показників, відображених у рядку 2050 Звіту про фінансові результати (Ф №2) "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)"     у сумі 970 155,00 грн, оскільки кошти за придбані шини, встановлені на автомобілі, позивачем неправомірно віднесено до складу витрат, оскільки такі шини, використовуються в обороті підприємства та повинні обліковуватись на субрахунку 207 "Запасні частини" до списання на підставі картки обліку пробігу у разі досягнення фактичного пробігу. 
		Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від    3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
		Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вест-Експрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 року по 30 червня 2016  року, про що складено акт від 6 січня 2017 року №17/16-31-14-01-10/23815414, яким встановлено порушення позивачем вимог 134.1 статті 134.1, підпункту 140.4.2 підпункту                  140.4 статті 140 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 174 628,00 грн.
		За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення 19 січня 2017 №0000341401, яким ТОВ "Вест-Експрес" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 261 942,00 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі                    174 628,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 87 314,00 грн.
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
		Згідно положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9,         138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 -                138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		У відповідності до положень абзацу «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті                   138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
		Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
		Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
		Відтак, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
		При цьому, судами передніх інстанцій встановлено, що відповідачем не заперечується реальність господарських операцій з придбання шин, а також наявність економічної     мети та господарської потреби позивача у придбанні спірного товару. 
		Пунктом 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року №102, визначено, що операції щодо заміни на дорожньому транспортному засобі шин не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортного засобу.
		Тобто, заміна шин не пов'язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об'єкта, оскільки транспортний засіб у даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.
		Відповідно до пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня                2000 року № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
		Згідно пункту 15 вказаного Положення № 92, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що витрати, понесені на придбання шин, були правомірно не враховані при обчисленні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вказане придбання запасних матеріалів, не пов'язано з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів, у зв'язку з чим, витрати на придбання  матеріалів, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів були правомірно віднесені позивачем до складу витрат у 2016 році.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі               №816/246/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...