Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/6868/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2018.
Дата набрання законної сили: 04.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		04 квітня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 233/6868/15-ц
		провадження № 61-5921св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого -      Стрільчука В. А.,
		суддів:                      Карпенко С. О.,
		                                    КузнєцоваВ. О.,
		                                    ОлійникА. С. (суддя-доповідач),
		                                    УсикаГ. І.
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року у складі судді Мартишева Т.О. та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Біляєвої О. М., Канурної О. Д.,
		В С Т А Н О В И В:
		У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування.
		Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його двоюрідний брат ОСОБА_6, який постійно мешкав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де йому належало 1/3 частини квартири. Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем був батько позивача - ОСОБА_7, який прийняв спадщину через подання заяви про отримання спадщини до нотаріальної контори, але свої спадкові права не оформив, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті батька ОСОБА_7 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 23 березня 2015 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частини вказаної квартири, а 1/6 частини залишилася за померлим. У нотаріальній конторі позивач дізнався, що ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, оскільки вважає його своїм двоюрідним братом. Вказує, що ОСОБА_5 не може бути його родичкою, оскільки документи на підтвердження її родинних зв'язків із померлим ОСОБА_6 у відповідача відсутні.
		Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування відмовлено.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові через його недоведеність, оскільки позивач не довів, що спадкодавець ОСОБА_6 перебуваючи у тяжкому чи безпорадному стані, потребував саме допомоги відповідача, а вона відповідно ухилялася від надання цієї допомоги.
		Суд першої інстанції також перевірив та відхилив доводи позивача щодо понесених ним та його дружиною витрат з оплати комунальних послуг за квартиру, яка належала родині ОСОБА_6, зокрема, заміни вхідних дверей та лічильників, з тих підстав, що позивач та його дружина до цього часу є власниками часток у квартирі, а тому мають нести витрати за утримання своєї власності та доглядати її.
		Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_4, а рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки  ОСОБА_4 не надав належних доказів про те, що  ОСОБА_6 був у безпорадному стані у відповідний період часу, через те, що померлий на медичному обліку не перебував, до лікарні не звертався, медичних оглядів не проходив, інвалідність йому не встановлена і лікарський висновок про необхідність спадкодавця у сторонній допомозі та догляді відсутній. Та обставина, що з 2001 року у померлого не було паспорта не звільняє позивача від обов'язку документально підтвердити доводи щодо тяжкої хвороби та безпорадного стану спадкодавця. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пояснення позивача та свідків про їх необізнаність щодо спілкування ОСОБА_5 з померлим ОСОБА_6 не підтверджують того, що ОСОБА_6 потребував її допомоги, але вона ухилялася від надання такої допомоги спадкодавцеві. 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із касаційною скаргою на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		18 жовтня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		15 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних  справ указану справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що висновки судів не відповідають обставинам та доказам у справі. Суди не надали належної оцінки доводам позивача про те, що він та його родина забезпечували належний догляд ОСОБА_6, оскільки той не працював, зловживав наркотиками, декілька разів перебував у місцях позбавлення волі, був ВІЛ інфікований, мав гепатит С, захворювання легенів. З 2001 року ОСОБА_6 не мав паспорта, тому не міг стати на медичний облік. У зв'язку з чим неможливо надати до суду жодних медичних документів щодо наявності хвороб у померлого. Наявність у відповідача свідоцтва про поховання ОСОБА_6, яке видано на ім'я ОСОБА_5, не є належним доказом, який свідчить про поховання нею ОСОБА_6 за власні кошти. Водночас судами не взято до уваги як належний доказ гарантію на оплату порзивачем пам'ятника та оригінал чеку, оскільки на думку суду, вказані документи не містять інформацію про замовника, але суд не витребував виписку із книги реєстрації замовників. Також суди не встановили підстав отримання відповідачем свідоцтва про поховання ОСОБА_6 Відповідач не надала документів на підтвердження надання допомоги померлому, навіть після того, як він зателефонував їй та проінформував її про його погане самопочуття. ОСОБА_5 допомоги померлому не надавала, про що також вказав свідок ОСОБА_8 Не відповідають дійсним обставинам справи також висновки суду про те, що позивачем не надано документи про стан здоров'я померлого, оскільки останній був наркозалежний і до медичних закладів не звертався. Крім того, судом не взято до уваги пояснення свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Зазначає, що відповідно до частини п'ятої  статті 1224 ЦК України відповідач не має права на спадкування за законом, оскільки ОСОБА_6 перебував у безпорадному стані, а ОСОБА_5 ухилялася від надання йому допомоги. Крім того, оплату комунальних послуг за квартиру здійснював позивач. Відповідачем не надано суду документів на підтвердження родинних відносин з померлим ОСОБА_6
		Суди мали надати оцінку кожному доказу та доводам позивача та його представника, а не лише доказам відповідача, якими обґрунтовано рішення. 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1994 року, виданого відділом по приватизації при заводі «Автоскло» (а. с. 18,19), квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 Вказані відомості також підтверджуються листом КП «Костянтинівське міське БТІ» від 12 лютого 2016 року № 103 (а.с. 51).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла (а. с. 7).
		28 листопада 2008 року ОСОБА_11 склала заповіт на ім'я ОСОБА_13, згідно з яким заповіла дружині позивача квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).
		Згідно з витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру право власності на 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_11; 1/6 частки за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, якому на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2013 року, яке набрало законної сили 04 жовтня 2013 року, було визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті  ОСОБА_6 (а. с. 9 - 11, 13 - 20).
		Відповідно до довідки форми № 3 Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» від 12 лютого 2015 року №280 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживали: ОСОБА_11 - квартиронаймач, ОСОБА_12 - чоловік квартиронаймача, зняті з реєстрації у зв'язку зі смертю; ОСОБА_6 - син квартиронаймача, знятий з реєстрації 11 грудня 1996 року; 2/3 частки квартири належить ОСОБА_13 (а. с. 16).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 
		Згідно довідки від 14 листопада 2012 року № 273 встановлено, що причина смерті ОСОБА_6 - «інтоксикація, цироз печінки». 
		Відповідно до свідоцтва про поховання від 14 листопада 2012 року за реєстраційним номером 1110, ОСОБА_5 здійснила поховання ОСОБА_6, про що також свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 15 листопада 2012 року (а. с. 70-72).
		Суди першої та апеляційної інстанції дослідили копію гарантії фізичної особи - підприємця ОСОБА_14 від 15 вересня 2013 року на пам'ятник, встановлений позивачем на кладовищі с. Новоселівка на суму 1200 грн та оригінал чека від 14 листопада 2012 року № 24 про оплату ритуальних послуг та атрибутики на суму 900 грн, та дійшли обгрунтованого висновку про відсутність доказів, що саме позивач встановив пам'ятник та здійснив відповідні ритуальні послуги (а. с. 23, 24).
		Судами встановлено, що згідно з листами Костянтинівської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Донецькій області від 01 грудня 2014 року № 2002 від 25 червня 2016 року №703/02-14, позивачу повідомлено, що 16 листопада 2012 року відкрита спадкова справа за № 688/2012 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_5, а також була заява від дядька померлого - ОСОБА_7 Із змісту вказаного листа також встановлено, що при подачі заяви про прийняття спадщини не потребується надання документів, які підтверджують родинні зв'язки, докази родинних зв'язків необхідні при видачі свідоцтва про право на спадщину. Проте свідоцтва про право на спадщину не видано. Вказана інформація підтверджується і відповідною інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 23 травня 2016 року.
		Відповідно до частини п'ятої  статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку із чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
		Таким чином, при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця необхідно враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
		Вирішуючи спір про відмову в позові про усунення від права на спадкування, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідно до положень статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин, а саме: усунення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, надання допомоги саме відповідачем.
		З урахуванням встановлених судами обставин та доказів у конкретній справі, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту ухилення відповідача від надання допомоги ОСОБА_6, який через похилий вік та тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.
		Відмовляючи у позові про усунення його від права на спадкування, суди встановили, що відповідач, серед іншого, проживала окремо від померлого та не спілкувалася постійно з ОСОБА_6 У той же час позивач проживав з двоюрідним братом в одній квартирі, тому вказані обставини не свідчать про ухилення відповідача від надання такої допомоги.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження надання нею допомоги померлому ОСОБА_6, та поховання його за власні кошти, не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки позивачем не надано до суду першої інстанції належних доказів на підтвердження ухилення відповідача від надання допомоги її двоюрідному брату та того факту, що померлий був у безпорадному стані та звертався до відповідача за допомогою.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач утримував померлого, сплачував комунальні послуги та здійснив поховання ОСОБА_6, є безпідставними та не підтверджуються відповідними доказами.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не має родинних зв'язків з померлим ОСОБА_6 та не є його двоюрідною сестрою, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки не надано позивачем доказів на підтвердження цих обставин.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що померлий був наркозалежним, а тому суд безпідставно відхилив доводи ОСОБА_4 щодо безпорадності стану ОСОБА_6 через відсутність документів про його стан здоров'я є необґрунтованими, оскільки позивач не був позбавлений можливості отримати медичну документацію щодо стану здоров'я померлого на підтвердження безпорадного стану ОСОБА_6
		На підставі досліджених письмових доказів, показань свідків судами встановлено, що показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_15 не свідчать про доведення факту ухилення відповідача від утримання померлого та те, що він перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги. 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали повну і всебічну оцінку доказам у справі, спростовуються змістом судових рішень. Досліджуючи надані відповідачем оригінали чеку та гарантії, суд першої інстанції не взяв їх до уваги з тих підстав, що в цих документах відсутня інформація про те, що зазначені послуги надавалися саме ОСОБА_4 при похованні ОСОБА_6
		Суди першої та апеляційної інстанції належним чином оцінили показання свідків, не лише зі сторони відповідача, але й зі сторони позивача, зокрема, ОСОБА_16, які були допитані у суді першої інстанції, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав, які свідчать, що ОСОБА_5 ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, що також підтверджується і іншими доказами у справі в їх сукупності.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не здійснила поховання ОСОБА_6 за власні кошти, не спростовують висновків суду та не є достатньою підставою для задоволення позову.
		З урахуванням установлених обставин та оцінки доказів в їх сукупності судами першої та апеляційної інстанції у конкретній справі, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про наявність підстав для усунення відповідача від права на спадкування на 1/6 частини квартири за недоведеністю позову.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Таким чином, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409 - 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                               В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                                           С. О. Карпенко
		                                                                                                            В.О. Кузнєцов 
		                                                                                                            А.С. Олійник
		                                                                                                            Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...