Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-3862/11 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2018.
Дата набрання законної сили: 20.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		20 березня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 2-3862/11
		Провадження № 14-13 звц 18
		ВеликаПалата Верховного Суду в складі :
		головуючого (судді-доповідача) - Гудими Д. А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянула у судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом:
		-                  рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року, ухваленого суддею Батрин О. В.;
		-                  ухвали Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2012 року, постановленої колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі суддів: Невідомої Т. О., Пікуль А. А., Левенця Б. Б.;
		-                  ухвали Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року, постановленої колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі суддів: Невідомої Т. О., Гаврилової М. В., Левенця Б. Б.;
		-                  ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2012 року, постановленої колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі суддів: Мазур Л. М., Маляренка А. В., Писаної Т. О.;
		-                  ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2012 року, постановленої колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі суддів: Штелик С. П., Коротуна В. М., Касьяна О. П., Олійника А. С., Попович О. В.;
		-                  ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, постановленої суддею Горкавою В. Ю.;
		-                  ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року, постановленої колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Гаращенка Д. Р.;
		-                  ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2013 року, постановленої суддею Наумчук М. І.;
		-                  ухвали Печерського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року, постановленої суддею Волковою С. Я.;
		-                  ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2013 року, постановленої колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі суддів: Слюсар Т. А., Котули Л. Г., Волошиної В. М.;
		-                  ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2013 року, постановленої суддею Гримич М. К. (далі - заява про перегляд судових рішень),
		з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні судом даної справи.
		Учасники справи:
		-                  позивач: ОСОБА_3,
		-                  відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс», ТзОВ «А. О. Бастіон».
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позову
		1.          ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТзОВ «А. О. Бастіон», ТзОВ «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс» про стягнення збитків.
		2.          Позовну заяву мотивував порушенням відповідачами його прав на володіння, користування та розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира).
		3.          На підтвердження повноважень власника позивач вказував на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2004 року у справі № 2-1128/04 та рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2005 року у справі № 2-1909-1/05, змінене ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2006 року.
		4.          Стверджував, що відповідачі, створивши перешкоди у доступі до квартири (що зумовило найм позивачем іншого житла, неможливість продажу його частки у квартирі й укладення щодо неї договорів оренди), заподіяли збитки у сумі 28 800,00 грн, які просив стягнути з відповідачів солідарно.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		5.          24 жовтня 2011 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.          12 січня 2012 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		7.          19 квітня 2012 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу про виправлення описки у тексті ухвали від 12 січня 2012 року у даті рішення суду першої інстанції.
		Короткий зміст рішень суду касаційної інстанції
		8.          15 серпня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відмовив позивачеві у задоволенні касаційної скарги та залишив без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2012 року.
		9.          5 листопада 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відмовив позивачеві у допуску справи до провадження у Верховному Суді України.
		Подальший розгляд справи судами
		10.       Позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
		11.       21 грудня 2012 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про відмову у задоволенні вказаної заяви через її необгрунтованість.
		12.       14 лютого 2013 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року.
		13.       1 квітня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відмовив позивачеві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року.
		14.       Позивач повторно звернувся до Печерського районного суду міста Києва із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року.
		15.       3 квітня 2013 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про відмову задоволенні цієї заяви через її необгрунтованість.
		16.       28 травня 2013 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року.
		17.       27 червня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відмовив позивачеві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2013 року.
		Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини
		18.       12 жовтня 2017 року Велика Палата Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України» («Burmych and Others v. Ukraine», заява № 46852/13 та ін.) (далі також - рішення ЄСПЛ) щодо тривалого невиконання в Україні рішень національних судів, яким приєднала до заяв № 46852/13, № 47786/13, № 54125/13, № 56605/13 та № 3653/14 наведені у додатках І і ІІ до рішення ЄСПЛ 12 143 заяв (§ 1 резолютивної частини цього рішення) включно із заявою № 5168/15 («Oliynyk v. Ukraine»), яку 16 січня 2015 року подав позивач.
		19.       Тим же рішенням Велика Палата ЄСПЛ оголосила прийнятними заяви № 46852/13, № 47786/13, № 54125/13, № 56605/13 та № 3653/14 (§ 2 резолютивної частини рішення), які разом з іншими 12 143 заявами включно із заявою позивача № 5168/15 мають розглядатись відповідно до зобов'язань, що випливають із пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» («Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine», заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (§ 3 резолютивної частини рішення).
		20.       З огляду на це Велика Палата ЄСПЛ вирішила вилучити всі ці заяви включно із заявою позивача № 5168/15 з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи з метою розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання зазначеного пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів і сплати боргу за цими рішеннями (§ 4 резолютивної частини рішення).
		Розгляд заяви про перегляд судових рішень
		21.       У листопаді 2017 року позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року, ухвал Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2012 року та від 19 квітня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2012 року та від 5 листопада 2012 року, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2013 року, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2013 року у цивільній справі №2-3862/11.
		22.       Просить скасувати вказані судові рішення. Підставою вважає рішення ЄСПЛ, копію якого просив витребувати від органу, відповідального за координацію виконання рішень зазначеної міжнародної судової установи.
		23.       16 листопада 2017 року суддя Верховного Суду України ухвалою задовольнив клопотання позивача та витребував у Міністерства юстиції України належно оформлену копію рішення ЄСПЛ.
		24.       15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIII), яким Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України викладений у новій редакції.
		25.       Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні відповідної справи судом, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		26.       29 січня 2018 року суддя Великої Палати Верховного Суду відкрив провадження за виключними обставинами у справі.
		27.       13 лютого 2018 рокуучасники справи на судове засідання не з'явилися.
		28.       6 березня 2018 року Міністерство юстиції України надало копію рішення ЄСПЛ разом з його перекладом українською мовою, який є автентичним (лист № 2272/5.2.1/ін-18 від 26 лютого 2018 року).
		29.       19 березня 2018 року ОСОБА_5 подав письмові пояснення.
		30.       20 березня 2018 року учасники справи на судове засідання не з'явилися, хоча були повідомленими про час і місце розгляду справи. Про причини неявки Велику Палату Верховного Суду не повідомили. Повістки-повідомлення, адресовані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТзОВ «А. О. Бастіон», повернулися за закінченням терміну зберігання.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення
		31.       Позивач вважає, що ЄСПЛ рішенням від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» задовольнив його заяву № 5168/15, а тому просить скасувати судові рішення (див. пункт 21 цієї постанови).
		(2) Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження
		32.       ОСОБА_5 у письмових поясненнях проінформував суд про проблеми з оформленням права спадщини на квартиру та дії стосовно спадкового майна, які, за словами цього відповідача, неправомірно вчиняє позивач. Стверджує, що останній злочинним шляхом за підробленими документами заволодів 1/3 часткою у квартирі. Позицію щодо заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_5 не висловив.
		33.       Інші відповідачі позицію щодо заяви про перегляд судових рішень не висловили.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи
		34.       ВеликаПалата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача та з дотриманням передбачених законодавством меж і підстав перегляду судових рішень за виключними обставинами, а саме у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, дійшла таких висновків.
		(1.1)   Щодо вилучення з реєстру справ ЄСПЛ заяви позивача № 5168/15
		35.       Відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції ЄСПЛ може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку: a) що заявник не має наміру далі підтримувати свою заяву; або b) що спір уже вирішено; або c) що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим. Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї.
		36.       Згідно з пунктом 2 статті 37 Конвенції ЄСПЛ може прийняти рішення про поновлення заяви в реєстрі справ, якщо він вважає, що це виправдано обставинами.
		37.       Отже, виключення заяви з реєстру є дією ЄСПЛ, яка допускається Конвенцією на будь-якій стадії провадження у справі до ухвалення ЄСПЛ рішення по суті спору.
		38.       У рішенні в справі «Бурмич та інші проти України» ЄСПЛ постановив вилучити зі свого реєстру заяви, які стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, та передати ці заяви Комітету МіністрівРади Європи, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням Україною в контексті вжиття заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України». До списку цих заяв було приєднано і заяву № 5168/15, подану позивачем.
		39.       Застосований ЄСПЛ у рішенні в справі «Бурмич та інші проти України» підпункт «с» пункту 1 статті 37 Конвенції передбачає виключення заяви з реєстру, якщо її подальший розгляд не є виправданим, і повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає від ЄСПЛ продовження такого розгляду.
		40.       ЄСПЛ вказав, що «інтереси цих заявників і всіх інших існуючих та потенційних потерпілих від відповідної системної проблеми більш захищені в рамках процесу виконання», а «подальший розгляд справ типу Іванов є не найкращим засобом досягнення мети Конвенції. Відтак, Суд доходить висновку, що подальший розгляд цієї справи не є виправданим у розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 37» (§ 202 рішення ЄСПЛ).
		41.       Крім того, ЄСПЛ звернув увагу на те, що «недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (див. пункти 154, 201 - 203 та п'ятий пункт резолютивної частини рішення у справі Іванов (Ivanov)), які мають здійснюватись під наглядом Комітету Міністрів. Таким чином, враховуючи різні процеси, задіяні з цією метою, Суд також доходить висновку, що повага до прав людини у розумінні пункту 1 статті 37 in fine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування» (§ 204 рішення ЄСПЛ).
		42.       З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява позивача № 5168/15 була виключена з реєстру та передана Комітету Міністрів Ради Європи як така, що віднесена до заяв, які мають розглядатись відповідно до зобов'язань України, що випливають із пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», а саме зобов'язань щодо вжиття Україною заходів загального характеру, у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників.
		43.       Відтак, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції, якщо Україна не вживе належні заходи загального характеру на виконання пілотного рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», включно із заявами, що були вилучені з реєстру рішенням ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України», така обставина може стати підставою для поновлення вилучених заяв в реєстрі справ ЄСПЛ і їх подальшого вирішення.
		44.       Вказане підтверджується позицією ЄСПЛ, висловленою в рішенні у вказаній справі: ЄСПЛ нагадав, що його висновок про відсутність обставин щодо поваги до прав людини, передбачених Конвенцією та протоколами до неї, які б вимагали подальшого розгляду цієї справи та інших справ типу Іванов (§ 206 рішення ЄСПЛ), не обмежує повноважень ЄСПЛ щодо поновлення відповідно до пункту 2 статті 37 цієї або будь-якої іншої аналогічної заяви у реєстрі справ, якщо це буде виправдано обставинами (§ 207 рішення ЄСПЛ).
		45.       Більше того, ЄСПЛ у рішенні передбачив, що впродовж двох років із дня його ухвалення може бути доцільним провести повторну оцінку ситуації, щоб з'ясувати, чи виникли за цей час обставини, здатні виправдати здійснення ЄСПЛ повноважень з поновлення у реєстрі заяв, наведених у додатках до рішення ЄСПЛ (§ 227).
		46.       Таким чином, впродовж двох років з дня ухвалення рішення ЄСПЛ може визнати доцільним повторно оцінити ситуацію з виконання Україною пілотного рішення у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України» та відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції поновити в реєстрі будь-яку вилучену згідно з рішенням ЄСПЛ заяву, зокрема і заяву позивача № 5168/15.
		(1.2)   Щодо застосування заходів, направлених на відновлення попереднього юридичного стану, який позивач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum)
		47.       Відповідно до статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) та статті 46 Конвенції Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона є стороною.
		48.       У главі 3 Закону № 3477-IV передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, яким констатовано порушення Україною Конвенції, мають вживатися заходи індивідуального та загального характеру.
		49.       Згідно зі статтею 41 Конвенції, якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
		50.       У рішенні у справі «Бурмич та інші проти України» ЄСПЛ вказав, що його головне завдання «визначається статтею 19 Конвенції, а ухвалення рішення про надання справедливої сатисфакції за статтею 41 є лише додатковим до цього завдання. Отже, враховуючи мету процедури пілотного рішення, що, як зазначено вище, полягає у наданні допомоги державам під час вирішення системних проблем на національному рівні, тим самим забезпечуючи заявникам права та свободи, передбачені Конвенцією, відповідно до статті 1, функція Суду за статтею 19 не може бути перетворена на надання індивідуального грошового відшкодування у кожній повторюваній справі, що виникає з однієї тієї ж системної проблеми» (§ 181 рішення ЄСПЛ).
		51.       Більше того, ЄСПЛ припустив, що «хоча можна було б присудити індивідуальне відшкодування, розглянувши цю справу по суті, а також присудити справедливу сатисфакцію моральної шкоди…, Суд вважає, що існує сильний суспільний інтерес у підтриманні підходу, здатного у довгостроковій перспективі зберегти відповідні ролі Суду, Уряду держави-відповідача та Комітету Міністрів відповідно до статей 19 та 46 Конвенції» (§ 173 рішення ЄСПЛ).
		52.       За статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими щодо виплати присудженого ЄСПЛ відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.
		53.       Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення, позивач підняла питання про забезпечення їй на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» права на такий захід індивідуального характеру як відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який позивач мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
		54.       Згідно з частиною 3 статті 10 Закону № 3477-IV відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
		55.       Отже, застосування restitutio in integrum можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною.
		56.       Однак, як зазначалося (див. пункти 38, 41-42 цієї постанови), у рішенні в справі «Бурмич та інші проти України» ЄСПЛ прямо вказав на те, що порушення, на які скаржаться заявники у заявах, об'єднаних у цій справі, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи.
		57.       Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 3477-IV заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні ЄСПЛ системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до рішення ЄСПЛ метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.
		58.       ЄСПЛ у рішенні в справі «Бурмич та інші проти України» зазначив, що «відповідно до логіки процедури пілотного рішення, забезпечення «адекватного та достатнього відшкодування» у розумінні пункту п'ятого резолютивної частини рішення у справі Іванов є договірним зобов'язанням, пов'язаним із виконанням пілотного рішення, нагляд за виконанням якого здійснюється Комітетом Міністрів, при цьому роль Суду суттєво обмежується виявленням системної проблеми та, за необхідності, визначенням заходів загального характеру, які слід вжити з метою виконання рішення. Таким чином, суть процедури пілотного рішення полягає у наданні належного відшкодування потерпілим у подальших аналогічних справах у рамках виконання пілотного рішення» (§ 159 рішення ЄСПЛ).
		59.       Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що «вирішення цих заяв і 12 143 заяв, які перебувають на розгляді, незалежно від того, чи була про них повідомлена держава-відповідач, є більшою мірою частиною процесу виконання пілотного рішення у справі Іванов, а відшкодування за системну проблему, констатовану у рішенні у справі Іванов, має бути надано всім потерпілим, у тому числі тим, хто вже подав заяви до Суду, у рамках процедури виконання, яка здійснюється під наглядом Комітету міністрів» (§ 215 рішення ЄСПЛ).
		60.       На думку ЄСПЛ, «саме Комітет Міністрів має здійснювати нагляд за виконанням рішення та забезпечувати виконання державою її юридичного зобов'язання за статтею 46, у тому числі вжиття заходів загального характеру, що можуть вимагатись пілотним рішенням щодо надання відшкодування всім іншим існуючим або потенційним потерпілим від констатованого системного недоліку (§ 194 рішення ЄСПЛ).
		61.       З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не може вживати заходи індивідуального характеру шляхом перегляду судових рішень у справі № 2-3862/11 на виконання рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України».
		62.       Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
		63.       Такий перегляд є одним із додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених статтею 10 Закону № 3477-IV.
		64.       Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, повторний розгляд справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, можливий, коли у рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, визнано порушення відповідачем зобов'язань за Конвенцією при вирішенні судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.
		65.       У рішенні ЄСПЛ може бути прямо вказано на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характер чи з самого рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.
		66.       Таким чином, не може застосовуватися як захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинамиза пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України у випадках, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань повинні бути усунуті лише шляхом вжиття заходів загального характеру (див. пункти 38, 41-42, 57-60 цієї постанови).
		67.       Про стан розгляду в ЄСПЛ заяви № 5168/15 позивач був проінформований.Так, на його адресу ЄСПЛ надіслав лист від 12 жовтня 2017 року. У цьому листі повідомлено, що 26 червня 2017 року Велика Палата ЄСПЛ ухвалила рішення, в якому визнала заяву позивача № 5168/15, приєднану до справи «Бурмич та інші проти України», частиною процедури виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Зокрема, ЄСПЛ вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні у справі Іванова, має бути надано в рамках процедури його виконання під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи.
		68.       Крім того, у вказаному листі, ЄСПЛ повідомив позивача, що він вилучив усі об'єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 §1(с) Конвенції та передав їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України».
		69.       ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу позивача на те, що рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» стосується скарг за пунктом 1 статті 6 і статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів (§ 217 рішення ЄСПЛ). ЄСПЛ не встановив порушення Україною міжнародних зобов'язань саме при вирішенні національними судами справи № 2-3862/11.
		70.       З огляду на все викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні законні підстави для застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру як повторний розгляд справи позивача, зокрема відсутні підстави для скасуваннясудових рішень, про перегляд яких він просить у відповідній заяві.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		71.       ВеликаПалата Верховного Суду вважає заяву позивача про перегляд судового рішення необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.
		(3) Висновок щодо застосування норм права
		72.       Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
		73.       Такий перегляд є одним із додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених статтею 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», і для його проведення суд має враховувати Рекомендацію № R (2000) 2 від 19 січня 2000 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини.
		74.       У рішенні ЄСПЛ може бути прямо вказано на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характер чи з самого рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.
		75.       Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, повторний розгляд справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, можливий, якщо у рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, визнано порушення Україною зобов'язань за Конвенцією при вирішенні судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.
		76.       Таким чином, не може застосовуватися як захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинамиза пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України у випадках, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань:
		76.1.  Повинні бути усунуті лише шляхом вжиття заходів загального характеру;
		76.2.  Не стосуються особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень;
		76.3.  Не стосуються справи, про перегляд судового рішення в якій подана заява;
		76.4.  Стосуються лише тривалості розгляду даної справи чи тривалості невиконання ухвалених у ній судових рішень.
		Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини третьої статті 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року, ухвал Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2012 року і від 19 квітня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2012 року і від 5 листопада 2012 року, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2013 року, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2013 року у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «А. О. Бастіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс» про стягнення збитків.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови виготовлений 30 березня і підписаний 17 квітня 2018 року.
		Головуючий        (суддя-доповідач)Д. А. ГудимаСудді:                                     Н. О. АнтонюкО. Б. ПрокопенкоС. В. БакулінаЛ. І. РогачВ. В. БританчукІ. В. СаприкінаВ. І. ДанішевськаО. М. СитнікО. С. ЗолотніковО. С. ТкачукО. Р. КібенкоВ. Ю. УркевичЛ. М. ЛобойкоО. Г. ЯновськаН. П. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...