Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/12994/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2018. Зареєстровано: 19.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		Справа № 520/12994/14-к
		Провадження № 1-кп/520/182/18
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18.04.2018 року Київський районний суд міста Одеси 
		 в колегіальному складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		 судді ОСОБА_2 
		 судді ОСОБА_3  
		 при секретарі ОСОБА_4 
		 за участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6  
		 адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		 представника потерпілої ОСОБА_9 
		 потерпілої ОСОБА_10 
		 потерпілої ОСОБА_11 
		 перекладача ОСОБА_12 , ОСОБА_13  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі кримінальне провадження №12013170480004830 від 30.08.2013 року, відносно ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Самашки, Ачхой-Мартановського району, Чеченської Республіки Російської Федерації, особа без громадянства, з неповною середньою освітою, не працював, місця реєстрації не має, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_15 , має на утриманні двох малолітніх дітей  ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше судимого: 
		- 21.02.2002 року Київським районним судом м. Одеси по ст. 186 ч.2, ст. 69 КК України до 1 року і 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 27.05.2003 року по відбуттю строку покарання; 
		 - 27.09.2004 року Київським районним судом м. Одеси по ст. 187 ч.3, ст. 186 ч.2, ст.186 ч.3, ст.393 ч.2, ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. Звільнений 06.09.2010 року по відбуттю строку покарання; 
		 - 06.11.2012 року Київським районним судом м. Одеси по ст.ст. 186 ч.2,ст. 189 ч.2, ст.69, ст.70 КК України до 1 року 4 місяців позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 14.12.2012 року по відбуттю строку покарання, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст.187, п.7 ч.2 ст.115 КК України. 
		 В с т а н о в и в:
		09.07.2014 близько 20 годин ОСОБА_17 , знаходячись в громадському місці, в барі "Камінці" розташованому в м. Одеса, вул. Академіка Корольова 122/1, знехтувавши загальнолюдськими правилами співжиття та елементарними нормами моралі, відкрито протиставляючи свою поведінку громадському порядку, громадським інтересам, показуючи свою зневагу до оточуючих, використовуючи малозначний привід, навмисно, з метою вбивства, із застосуванням наявної в нього невстановленої зброї, діючи з хуліганських мотивів, з метою умисного вбивства, приставив до шиї потерпілого ОСОБА_18 в області підборіддя, невстановлену зброю, натиснув на спусковий гачок і, таким способом один раз умисно вистрілив в шию потерпілому, чим обвинувачений умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, у вигляді: вогнепального, сліпого, проникаючого поранення шиї, з пошкодженням лівої зовнішньої сонної артерії, хребта, спинного мозку, гострої крововтрати, які відповідно до висновку СМЕ №343-2337\2014 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Від отриманого вогнепального поранення потерпілий помер на місці скоєного злочину. 
		Своїми діями ОСОБА_17 скоїв кримінальне правопорушення передбачене п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України  вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів.
		Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_17 обвинувачується в тому, що 3 липня 2013 року точний час не встановлено, ОСОБА_17 будучи раніше судимим за розбій, вступив у попередню змову спрямовану на заволодіння чужим майном шляхом розбою з ОСОБА_19 , якого вироком Київського районного суду м. Одеси від 31.01.2014 року засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, вирок набрав законної чинності.
		Реалізуючи свій злочинний намір, діючи згідно раніше досягнутої домовленості, 03 липня 2013 року приблизно о 15 годин 45 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_17 підійшов до ОСОБА_11 та захватив її рукою за шию, після чого під загрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, а саме погрожуючи горлечком розбитої скляної пляшки утримував ОСОБА_11 , тоді як ОСОБА_19 , шляхом ривка з шиї, заволодів її майном, а саме: золотим ланцюжком, вартістю 2400 грн. та золотим хрестиком, вартістю 400 грн., тим самим заподіявши останній матеріальний збиток на загальну суму 2 800 гривень. 
		Після скоєння злочину ОСОБА_17 та ОСОБА_19 з вказаним майном зникли з місця скоєння злочину та розпорядилися ним на свій розсуд.
		Дії ОСОБА_17 досудовим слідством кваліфіковані за ч.2 ст. 187 КК України, за такими кваліфікуючими ознаками, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій. 
		 ОСОБА_14 в судовому засіданні, з приводу його обвинувачення за ст.115 п.7 ч.2 КК України, на протязі розгляду справи по суті давав різні покази суду, з яких видно що вину за ст.115 п.7 ч.2 КК України, він визнає частково. Він народився в Чечні, з 1991 року володіє зброєю, вміє нею користуватися, відрізняю травматичну від вогнепальної зброї. Він з собою в сумці, як він вважає, носив травматичний пістолет. Він не буде давати покази суду про те, де він його придбав, йому невідомо хто пістолет зарядив набоями, зазначеним пістолетом користувався він та його друзі. З пістолетом він знаходився в приміщенні бару. 9.07.2014 року після 19 годин він прийшов в бар розташований в АДРЕСА_3 , де разом з кумою своєї дружини ОСОБА_20 та її родичами, з якими вони знаходились в особистих дружніх стосунках і спілкувалися у побуті, він був запрошений на день народження, з приводу якого вони всі разом зібралися у барі "Камінці". 
		В цей період часу його дружина, з якою він знаходиться в фактичних шлюбних відносинах, в пологовому будинку народила дитину. Під час його розмови по телефону розрядився його мобільний телефон. Знаходячись в приміщенні бару він підключив телефон на зарядку. Після чого до нього підійшов потерпілий ОСОБА_18 і зробив йому зауваження, як він вважає грубо ображаючи його в присутності інших осіб, що повинні були чути люди, які знаходилися в приміщенні бару. Тому він вважає, що був конфлікт між ним та потерпілим, через зазначений конфлікт він запросив ОСОБА_18 відійти разом з ним в сторону від інших людей, з метою вияснити між ними відносини. Коли вони відійшли трохи дальше від інших осіб, то між ним і потерпілим відбулася розмова, обставин якої він не пам`ятає. Потерпілий був вище його за зрістом, ображав його, погрожував йому, насміхався над ним, посміхаючись до нього при розмові.
		Потерпілий його не бив ні в приміщенні бару, ні поза приміщенням бару. З`ясовуючи з потерпілим стосунки він хотів його провчити за те, що потерпілий посміхався і хотів зробити йому тільки зауваження за неправильну поведінку потерпілого. При цьому правою рукою зі своєю сумки він витягнув пістолет, який був заряджений набоями, поклав палець на спусковий гачок пістолету і щоб заспокоїти потерпілого, підняв руку з пістолетом вверх и притиснув дуло пістолета до шиї потерпілого. В цей час потерпілий схопив його за руку, в якій знаходився пістолет, тому він зробив постріл. Наміру вбивати потерпілого в нього не було. Йому жалко, що загинув потерпілий. Однак йому не жалко таких своїх дій, оскільки він хотів тільки зробити зауваження потерпілому.
		Після пострілу крові від потерпілого на пістолеті, на його руці та одязі не було.
		Після пострілу потерпілий впав на землю, медичну допомогу потерпілому він не надавав, швидку медичну допомогу він не викликав, про те, що потерпілий помер йому стало відомо через деякий період часу. 
		 Він визнає про те, що від його необережних дій наступила смерть потерпілого і що наслідки, які настали, тобто смерть потерпілого знаходяться у причинному зв`язку від його дій. Він не бажав шкоди здоров`ю потерпілого.
		 З потерпілим він особисто знайомий не був. Він не може пояснити суду куди він дів пістолет, з якого був вбитий потерпілий.
		Потерпілого в приміщенні бару 9.07.2014 року, він бачив вперше в житті. Спілкувався з потерпілим на російській мові. З адвокатами, які захищали і захищають його інтереси він спілкується російською мовою.
		 В Україні він живе більше як 14 років. Він народився в Чеченській республіці Російської Федерації. В Україні раніше він притягувався до кримінальної відповідальності відбував покарання в місцях позбавлення волі. Має сім`ю яка проживає в с.Троїцьке Біляївського району Одеської області. В сім`ї він спілкується російською мовою. Шлюб з дружиною не зареєстрував, так як в нього немає паспорта. Він навчався в Росіі в середній школі, де вивчав російську мову. Пояснення в суді він дає російською мовою, так як в побуті він спілкується російською мовою.
		 Він вважає, що під час досудового розслідування слідчим та прокурором були порушені його права, оскільки були допущені порушення кримінально-процесуального законодавства України.
		 Обвинувачення по ч. 2 ст.187 КК України він не визнає, оскільки не мав зовсім ніякого відношення до обставин зазначеного правопорушення, по цьому епізоду обвинувачення йому нічого не відомо. В період скоєння злочину відносно потерпілої ОСОБА_21 він знаходився у с.Троїцьке. Вважає, що потерпіла обізналася, вказуючи що він разом з іншою особою скоїли щодо неї злочин. В період розгляду справи щодо іншої особи за цим же обвинуваченням, згідно матеріалів справи не було встановлено, тому і іншим складом суду зовсім не вказано про скоєння ним злочину разом з ОСОБА_22 .
		Просить суд виправдати його за епізодом обвинувачення з потерпілою ОСОБА_21 .
		З метою ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення судом досліджені всі обставини скоєння злочину, поведінку обвинуваченого та потерпілого до скоєння злочину та поведінку обвинуваченого в момент скоєння злочину в після скоєння злочину. Таким чином, судом забезпечено по даному кримінальному провадженню встановлення об`єктивної істини. 
		 
		Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини по п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та його різні захисні версії, вина обвинуваченого у вчиненні, за викладеними вище обставинами умисного вбивства, при обтяжуючих обставинах з хуліганських мотивів, підтверджується, крім власне показань обвинуваченого, в яких він не заперечує окремі обставини з фактичного боку, підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
		 
		 Допитана в судовому засідання потерпіла ОСОБА_10  - мама ОСОБА_18 пояснила, що від інших осіб їй стало відомо про навмисне вбивство її сина ОСОБА_18 обвинуваченим. Син при житті працював, вів спокійний сімейний спосіб життя. В день вбивства її сина їй повідомили біля 22 годин. Спричиненням смерті сина вона понесла дуже важку втрату в своєму житті. Навмисними діями обвинувачений спричинив їй матеріальні збитки та моральну шкоду. Поданий нею про справі цивільний позов вона підтримує, просить суд стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_17  матеріальні збитки на суму 14 008 гривень 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 300000 гривень.
		Представник потерпілого ОСОБА_9  в суді пояснив, що обвинувачений ОСОБА_17 умисно, зловживаючи своїми правами, весь період часу при розгляді судом кримінальної справи за його обвинуваченням, особисто приймав різні міри, направлені на затягування розгляду судом справи, оскільки переслідував мету як найдовше затягнути розгляд судом справи, умисно впливаючи на тривалий розгляд справи судом, бажаючи, щоб суд в порядку ч.5 ст.72 КК України зарахував йому строк попереднього ув`язнення у разі його засудження до позбавлення волів з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а також для того, щоб він в послідуючому мав можливість скаржитися на те, що тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». 
		В період часу 16 листопада 2016 року коли суд мав реальну можливість закінчити розгляд справи, при обставинах часткової зміни складу суду, ОСОБА_17 заявив клопотання суду про розгляд справи судом спочатку, у зв`язку з чим, суд вимушений був розпочати розгляд справи спочатку.
		Крім того, ОСОБА_17 , маючи вплив на свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , з якими він є в особливих стосунках, приймав міри, щоб свідки тривалий час, без поважних причин не з`являлися в судове засідання, і тим самим умисно затягували закінчення судом розгляду справи в призначені судом строки.
		В той же час, суд приймав належні процесуальні заходи для забезпечення розгляду справи в розумні строки. Суд неодноразово до свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , які належним чином судом повідомлялися про час та місце розгляду справи, але в судові засідання для розгляду справи не з`являлися, застосовував до свідків грошове стягнення та систематично постановляв ухвали про привід вказаних свідків.
		Також в судові засідання неодноразово не з`являвся захисник обвинуваченого, а саме захисник не з`являвся в саме ті дні, коли у судові засідання з`являлися свідки і навпаки, коли в суд з`являвся захисник, свідки знов не з`являлись у судові засідання. Він вважає, що таким чином умисно затягувався розгляд справи з вини обвинуваченого і захисника.
		   Щодо пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.115 КК України він вважає, що є прямі покази очевидців скоєння злочину  умисного вбивства потерпілого з хуліганських мотивів, але обвинувачений хоче ухилитися від притягнення до відповідальності за скоєний злочин, просить прийняти до уваги, що обвинувачений розгулював по місту Одесі з пістолетом у бойовому стані, зарядженим набоями, який носив із собою в сумці і який використав з метою умисного вбивства потерпілого в громадському місці в присутності інших осіб. Просить призначити обвинуваченому покарання у виді довічного ув`язнення. 
		 Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26  пояснила суду, що 9.07.2014 року біля 19 годин вона прийшла в бар «Камінці», розташований в м.Одесі по вул.Ак.Королева 122\1. 
		 В приміщенні бару також були інші люди, був потерпілий ОСОБА_18 . В барі мав бути банкет, тому вона допомагала накривати на стіл продукти. Власник бару також попросив потерпілого допомогти приготувати продукти на стіл, потерпілий готував шашлик. 
		 В її присутності в бар прийшов обвинувачений, який ходив по площадці бару на місці не міг спокійно стояти, був збуджений, ходив також біля огорожі за межами площадки бару, ногою штовхав гілки з дерева, які лежали на землі. По поведінці обвинуваченого було видно, що він знервований. Через деякий час в бар прийшли знайомі обвинуваченого яких він чекав. Було шість осіб, вони зайшли в бар і сіли за заказаний ними стіл. 
		 ОСОБА_17 сидячи за столом, знаходився повернутим до неї обличчям, а потерпілий сидів спиною до обвинуваченого. Обвинувачений запитав де можна включити на зарядку телефон. Потерпілий показав йому де знаходиться розетка. В залі була двійна електрична розетка, в одну розетку був включений штекер, інша розетка була вільною, в яку можна було підключити для зарядки мобільний телефон. 
		ОСОБА_17 вимкнув із розетки штекер і підключив в цю розетку свій мобільний телефон. Потерпілий підійшов до нього і попросив обвинуваченого включити штекер в розетку. ОСОБА_17 сказав потерпілому «дякую» включив з розетки штекер і тут же попросив потерпілого відійти з ним від столу де всі вони знаходилися. 
		 Потерпілий піднявся з-за столу і разом з ОСОБА_27 відійшов від людей які сиділи за столом на відстані близько 5 метрів. І знаходилися разом з ОСОБА_27 на відстані не більше 5 метрів від присутніх на площадці бару людей, в тому числі і від неї. 
		 Між ОСОБА_17 і потерпілим, які були за межами площадки в дверному пройомі, тому вона особисто їх бачила та частково чула, що говорив обвинувачений. Ніхто з них не кричав, потерпілий посміхався, обвинувачений жестикулював руками, вона чула що обвинувачений ОСОБА_27  звертався до потерпілого нецензурною лайкою. Весь час у ОСОБА_17 на плечі була сумка, яку він в барі не знімав з плеча, сумка була надіта через плече під праву руку. ОСОБА_17 розстібнув свою сумку правою рукою, взяв в праву руку пістолет, лівою рукою зовсім не торкаючись пістолета, приставив правою рукою пістолет до шиї потерпілого в області підборіддя і відразу несподівано вистрілив в шию потерпілому, від чого потерпілий впав на землю. Обвинувачений положив свій пістолет в сумку, ніяк не реагуючи на те, що він зробив та на те що відбулося, підійшов ближче до своїх знайомих, сказав їм до побачення і втік з місця злочину.
		 Потерпілий помер на місці після пострілу, стік кров`ю, смерть потерпілого взаємопов`язана з діями ОСОБА_27 , який навмисно вбив потерпілого.
		Свідок ОСОБА_28  в судовому засіданні пояснив, що 9.07.2014 року він разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 та з дітьми знаходились в барі «Камінці» розташований в м.Одесі по вул.Ак.Корольова 122\1 де святкували день народження. В барі грала музика. Дружина ОСОБА_17 знаходилась у пологовому будинку, у зв`язку з чим ОСОБА_17 нервував. Обвинувачений в барі хотів зарядити свій мобільний телефон та відійшов від їх столу. Він сидів спиною, тому не бачив і не чув спілкування ОСОБА_17 з потерпілим. Через деякий час він почув звук, схожий на вибух петарди, вбивства потерпілого не бачив. 
		Свідок ОСОБА_25  пояснила, що 9.07.2014 року вона разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_17 та з дітьми знаходились в барі «Камінці» розташований в м.Одесі по вул.Ак.Корольова 122\1 де святкували день народження. Її дочка ОСОБА_23 знаходиться в особливих стосунках з ОСОБА_17 та його дружиною, оскільки дружина ОСОБА_17 являється кумою для її дочки.
		ОСОБА_17 нервував через важкі пологи його дружини, дзвонив комусь, шукав гроші. Потім він звернувся до потерпілого, який сидів за сусіднім столиком з дівчиною, спитав де зарядити телефон. Вони підійшли до розетки, яка знаходилась від столу, за якому вони сиділи близько в 5 метрах.
		Потерпілий почав сваритися на ОСОБА_17 , назвав його «чуркою», вдарив ОСОБА_17 рукою, від чого у ОСОБА_17 випав телефон. Після цього ОСОБА_17 покликав потерпілого вийти з бару і вони вийшли на вулицю. Коли потерпілий і ОСОБА_17 виходили з бару вона не чула між ними сварки. Приблизно через 5 хвилин вона почула звук, схожий на постріл. 
		 Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що ОСОБА_14 знаходиться в фактичних шлюбних відносинах з її кумою, вони спілкувались близько у побуті. У них з ОСОБА_17 були добрі стосунки, тому вони запросили його до ресторану святкувати день народження.
		 9.07.2014 року після 19 годин вони прийшли в бар «Камінці» розташований в м.Одесі по вул.Ак.Корольова 122\1 де святкували день народження. Обвинувачений ОСОБА_30 був дуже збуджений, нервував. Обвинувачений в барі хотів зарядити свій мобільний телефон. При цьому потерпілий вказуючи обвинуваченому на неправильні його дії обізвав обвинуваченого «чуркою».
		 Обвинувачений запропонував потерпілому вийти і вони разом відійшли від столу на незначну відстань, де вони почули звук в виді хлопка. Від початку спілкування обвинуваченого з потерпілим до закінчення спілкування між ними, пройшло не більше п`яти хвилин.
		 Після чого обвинувачений підійшов ближче до їх столу, сказавши їм до побачення і пішов з приміщення бару. Їм стало відомо, що обвинувачений вбив потерпілого застреливши його. 
		 
		Винуватість ОСОБА_17 у скоєнні злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України також підтверджується дослідженими судом доказами: 
		-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_10 від 10.07.2014 року;
		-Протоколом огляду місця події від 09.07.2014 року та додатків до нього, з якого вбачається, зазначена процесуальна дія досудовим слідством була проведена 09.07.2014 року, в періоду часу 22 години на території бару "Камінці" розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де був виявлений труп потерпілого ОСОБА_18 . На трупі ОСОБА_18  досудовим слідством виявлені сліди вогнепального поранення голови. На місці злочину встановлена гільза з написом « ІНФОРМАЦІЯ_4 » , яка була розташована на відстані 65 см. від трупа потерпілого. Також відображено оглядовий знімок приміщення літньої площадки бару" ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
		-Протоколом огляду трупа ОСОБА_18  від 10.07.2014 року.
		З акту судово-медичного дослідження №2337 від 09.07.2014 року та з висновку судово медичної експертизи №343\2337 від 13.08.2014 року, при дослідженні трупа потерпілого ОСОБА_18  встановлені вогнепальне кульове сліпе проникаюче поранення шиї, вхідна рана яка розташована на лівій боковій поверхні шиї в верхній треті, рановий канал проникає в полость спинномозкового каналу, направлення його зліва направо, по ходу його встановлено пошкодження м`язів шиї, лівої зовнішньої сонної артерії, дуг,4-5 шийних хрящів зліва, спинного мозку. В кінці раненого каналу встановлена значно деформована куля темно сірого кольору, діаметром 1см., висотою 0,5 см. Встановлена рана являється кульовим пошкодженням. Враховуючи характеристику рани постріл був здійснений впритул. Враховуючи встановлені пошкодженням лівої зовнішньої сонної артерії, хребта, спинного мозку, гострої крововтрати, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень від отриманого вогнепального поранення ОСОБА_18 помер на місці скоєного злочину. Смерть ОСОБА_18 знаходиться у прямому причинному зв`язку з вогнепальним проникаючим пораненням шиї з пошкодженням лівої наружної сонної артерії. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_18 є гостра крововтрата.
		Згідно висновку судово-медичного дослідження №467 від 17.07.2014 року на клапті шкіри лівої бокової поверхні шиї, вилученого від трупа ОСОБА_18 є одна наскрізна рана, що володіє ознаками вогнепальної, вхідний, яка могла бути утворена при пострілі "в впритул" зі зброї снарядом, до складу якого входить свинець і залізо;
		-Актом судово-медичного дослідження №1961/2337 від 21.07.2014 року;
		З висновку судово медико - криміналістичної експертизи №508 від 31.07.2014 року у потерпілого ОСОБА_18 на лівій боковій частині шиї експертом встановлено одну наскрізну рану з признаками вогнепального, наскрізного поранення, яке утворилося в результаті вистрілу в впритул із зброї снарядом, в склад якого входить свинець,залізо. В момент пострілу зброя дулом була направлена в ліву бокову частину шиї потерпілого ОСОБА_18 .
		Згідно висновку експерта №606 від 07.08.2014 року на ватному тампоні зі змивом, вилученим з місця події виявлена кров потерпілого ОСОБА_18 .
		Згідно висновку експерта №428-Б від 11.08.2014 року з фото таблицями, надана на дослідження куля, виявлена в ході розтину трупу ОСОБА_18 є полімерною кулею патрону травматичної дії до гладкоствольної зброї калібру 9 мм Р.А. Надана на дослідження гільза, виявлена на відстані 65 см. Від лівої стопи трупу ОСОБА_18 , під час проведення огляду місця події 09.07.2014 року є складовою частиною холостого (шумового) патрона калібру 9 мм Р.А. Надані на дослідження куля та гільза виготовлені промисловим способом;
		-Висновком експерта №599 від 11.08.2014 року, згідно якого кров виявлена на одязі потерпілого - джинсових брюках та туфлях належить потерпілому ОСОБА_18 
		-Постановою про визнання речових доказів від 21.07.2014 року;
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 09.07.2014 року та додатком  довідкою до протоколу впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_28 в присутності понятих та слідчого впізнав обвинуваченого ОСОБА_17 як особу, яка 09.07.2014 року в барі "Камінці" розташованому в м. Одесі вул. Академіка Корольова 122/1, розмовляв біля барної стойки з ОСОБА_18 ;
		- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 09.07.2014 року та додатком  довідкою до протоколу впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_24 в присутності понятих та слідчого впізнав обвинуваченого ОСОБА_17 як особу, яка 09.07.2014 року в барі "Камінці" розташованому в м. Одесі вул. Академіка Корольова 122/1, застосовуючи зброю навмисно вбив ОСОБА_18 
		- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 09.07.2014 року та додатком  довідкою до протоколу впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_23 в присутності понятих та слідчого впізнала обвинуваченого ОСОБА_17 як особу, яка 09.07.2014 року в барі "Камінці" розташованому в м. Одесі вул. Академіка Корольова 122/1, скоїв умисне вбивство ОСОБА_18 застосовуючи зброю навмисно вбив ОСОБА_18 
		- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10.07.2014 року та додатком  довідкою до протоколу впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_26 в присутності понятих та слідчого впізнала обвинуваченого ОСОБА_17  як особу яка 09.07.2014 року в барі "Камінці" розташованому в м. Одесі вул. Академіка Корольова 122/1, застосовуючи зброю навмисно здійснив постріл в ОСОБА_18 , від чого потерпілий помер на місці.
		   Протоколом огляду предметів-речей потерпілого ОСОБА_18 від 21.07.2014 року;
		З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.07.2014 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 10.07.2014 року про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_17 для участі його в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_17 був затриманий в присутності його дружини ОСОБА_15 . Затриманому ОСОБА_17 повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, роз`яснені його процесуальні права та вручена копія ухвали слідчого судді про дозвіл на його затримання. 
		Про затримання ОСОБА_17 повідомлено орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
		В протоколі затримання міститься власноручний запис пояснень, виконаний російською мовою особисто ОСОБА_17 після ознайомлення з підставами затримання та правами та обов`язками затриманого, а саме: «с правами ознакомлен, с задержанием согласен, заявлений дополнений нет». Вказані пояснення завірені особисто ОСОБА_17 його підписом. 
		З ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.07.2014 року вбачається, що 30.07.2014 року в день затримання ОСОБА_17 у судовому засіданні у присутності захисника відносно ОСОБА_17 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Згідно протоколу огляду відеозапису слідчого експеримету, протоколу слідчого експерименту від 07.08.2014 року та відтвореного у судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_17 у присутності адвоката ОСОБА_7 , двох понятих та статиста із фіксуванням слідчого експерименту відеозаписом, здійсненого відеокамерой «Fujifilm FinePix S3300» показав на місці скоєння злочину і надав пояснення про обставини скоєння ним вбивства потерпілого ОСОБА_18 09.07.2014 року, а саме ОСОБА_17 пояснив, що 09.07.2014 року він разом зі своїми кумами зайшов до бару «Камінці» та сиділи за столом. Ближче до барної стійки знаходився стіл, де сидів потерпілий. Він звернувся до потерпілого, де він може поставити телефон на зарядку. Потерпілий був разом з жінкою, яка сиділа за столом, а потерпілий стояв за столом, вказав йому кивком голови де знаходиться розетка. Після чого він підійшов до барної стійки, де витягнув розетку, вставив свій зарядний пристрій. До нього підійшов потерпілий, який звернувся до нього зі словами: «Ты что чурка не видишь, что рядом есть розетка». Він не бачив, що неподалік є ще одна розетка. Потерпілий говорив з ним грубим тоном. Він запропонував потерпілому вийти та розібратися, чому той розмовляв з ним грубо. Так як в барі були діти та дорослі відвідувачі, щоб люди не чули, він запропонував вийти на вулицю. Вони з потерпілим вийшли на вулицю, потерпілий стояв до нього обличчям. Він з бару вийшов першим, коли виходив, то перезарядив пістолет. На вулиці він став розмовляти з потерпілим, дістав з барсетки пістолет на направив його у напрямку шиї потерпілого. Пістолет він тримав у правій руці, підняв пістолет до шиї потерпілого. Тримаючи заряджений пістолет біля шиї потерпілого він став питати про образи, які той висловлював. Потерпілий сказав, що він все зрозумів. Після цього він спитав у потерпілого, чи зрозуміло йому, що з ним так розмовляти не можна, що йому потрібно було пояснити, що неподалік є ще одна розетка. Потерпілий махнув рукою та він вистрелив йому в шию. Пістолет знаходився на невеликій відстані від шиї потерпілого. Після вистрілу, він повернувся та втік, пістолет викинув, що було з потерпілим він не бачив. 
		З дослідженого судом відеозапису видно, що ОСОБА_17 при проведенні слідчого експерименту поводить себе спокійно, добровільно і послідовно розповідає російською мовою всі обставини вбивства потерпілого, показує свої дії відносно потерпілого за допомогою статиста.
		З вказаного відеозапису і особистих пояснень ОСОБА_17 вбачається, що виходячи за хвіртку бару на вулицю ОСОБА_17 перезарядив пістолет і тримав його напоготові у руці, тобто на момент виходу з території бару за хвіртку ОСОБА_17 вже мав умисел на вчинення протиправних дій відносно потерпілого. 
		Згідно пояснень ОСОБА_17 вбачається, що потерпілий, побачивши пістолет в руці ОСОБА_17 відразу сказав йому, що він все зрозумів, ніяких образ відносно обвинуваченого потерпілий не висловлював, ніяких активних дій, в тому числі з метою свого захисту, потерпілий не здійснював, стояв навпроти обличчя обвинуваченого, сварки чи бійки між ними не було.
		Свідок ОСОБА_31  в судовому засіданні пояснив, що влітку 2014 року він був запрошений у якості понятого при проведенні слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_17 . В ході проведення слідчого експерименту на місці знаходились слідчий, працівники поліції, ще один понятий, ОСОБА_17 та його адвокат. Всі дії фіксувались відео зйомкою. Слідчий надавала запитання на російській мові, ОСОБА_17 відповідав на російській мові на питання слідчого, про що складався протокол, який він підписував, а також протокол підписували всі присутні, в тому числі ОСОБА_32 . Ніхто на обвинуваченого тиску не чинив, документи він підписував добровільно, поводив себе спокійно, зауважень не мав, давав пояснення російською мовою про те, що відбулося в барі.
		Свідок ОСОБА_33  у середині літа 2014 року він приймав участь у якості понятого при проведенні слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_17 . При проведенні слідчого експерименту були присутні другий понятий, слідчий, працівники поліції, адвокат обвинуваченого. ОСОБА_17 російською мовою розповідав про те, як він скоїв вбивство, всі дії фіксувались на відеокамеру, ніяких заражень не було, складався протокол, який він підписав, а також підписав обвинувачений і другий понятий, ніяких не було зауважень.
		 
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_17 на момент здійснення пострілу впритул у шию потерпілого, не маючи будь-якої причини і мотивів, які виникли на ґрунті особистих стосунків, використавши малозначний привід, позбавив потерпілого життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі.
		 
		З висновків амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №426 від 12.08.2014 року, проведеної КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», які суд визнає достовірним, на підставі вищевикладених, як досліджених судом доказів та підстав, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_17 в період вчинення ним діяння, в якому підозрюється, у стані фізіологічного афекту в момент скоєння злочину не знаходився. Емоційний стан ОСОБА_17 в момент скоєння злочину може бути кваліфіковано, як стан емоційного збудження, яке не досягло афективної глибини. Тому не було ніякого особливого емоційного стану, який міг би вплинути на його свідомість і дії, в тому числі і на стан фізіологічного афекту в момент скоєння злочину. В момент скоєння злочину ОСОБА_17 в стані фізіологічного афекту не знаходився, в повній мірі розумів правові наслідки своїх противоправних дій. 
		 Враховуючи такий висновок зазначеної експертизи, суд кладе в основу свого висновку те, що обвинувачений ОСОБА_17 був здатним під - час вчинення злочину усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
		 Суд вважає, що оскільки стан обвинуваченого не мав ознак афекту, емоційний стан обвинуваченого не знижував його здатність усвідомлювати свої дії, про що свідчить його поведінка після вчиненого обвинуваченим умисного вбивства, то стан сильного душевного хвилювання в ОСОБА_17 на момент вчинення ним дій, в яких він обвинувачується був відсутній.
		 
		 Всі вище викладені докази повністю підтверджують покази в суді свідка ОСОБА_26 про обставини умисного вбивства з хуліганських мотивів ОСОБА_18 , тому суд їх 
		вважає правдивими та достовірними.
		Суд, враховуючи, що обвинувачений при здійсненні злочину щодо потерпілого, використовуючи незначний привід з метою умисного вбивства потерпілого, обираючи спосіб позбавлення життя потерпілого, обрав власну тактику (спосіб) скоєння злочину, знаходячись у громадському місці в приміщенні ресторану у м.Одесі, усвідомлюючи свої дії, з метою виконати задумане ним умисне вбивство потерпілого, обвинувачений взяв в руки пістолет, який носив при собі, тим самим підготував пістолет до його використання, загнав набій у патронник, підійшов в притул до потерпілого, який вийшов разом з ним, направив пістолет в шию потерпілого, як в життєво важливий орган людини та прицільно вистрілив в шию потерпілого, від чого потерпілий впав і від чого наступила смерть потерпілого. Обвинувачений втік з місця скоєння злочину, заховав пістолет як знаряддя злочину, який не видав працівникам поліції.
		Суд розцінює дії обвинуваченого як умисні протиправні дії, направлені на умисне позбавлення життя потерпілого. Судом встановлений причинний зв`язок між діями обвинуваченого та смертю потерпілого.
		Доводи про те, що обвинувачений був збуджений через пологи дружини, суд вважає надуманими доводами, оскільки потерпілий, який став жертвою протиправних дій обвинуваченого зовсім ніякого відношення до таких обставин не мав.
		Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін передбачений ст.7, ст.22 КПК України, забезпечив всім учасникам судового провадження рівні права, дослідив та перевірив докази надані суду, перевірив доводи прокурора про обставини скоєння злочинів та про склад злочину в діях обвинуваченого, перевірив доводи обвинуваченого та його захисту щодо кваліфікації дій обвинуваченого та про порушення чинного законодавства, як вони вважають, по даному кримінальному провадженню, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано об`єктивні докази, які узгоджуються між собою і є послідовними та логічними, які свідчать про вчинення обвинуваченим ОСОБА_17 кримінального правопорушення передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
		До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.
		Суд проаналізувавши встановлені фактичні обставини кримінального провадження, враховуючи, те що потерпілий не допускав ніяких противоправних дій по відношенню до обвинуваченого, обстановка для обвинуваченого не викликала ніяку небезпеку для здоров`я чи життя обвинуваченого, то за таких обставин, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_17 знаходячись в громадському місці, порушив громадський порядок встановлений в громадських місцях, в порушення безпеки людей, і в порушення правомірності поведінки людей в громадських місцях, в присутності інших людей, порушуючи спокій людей, використовуючи малозначний привід, діяв по відношенню до потерпілого, з хуліганських мотивів і з метою умисного вбивства, приставив до шиї потерпілого, в області підборіддя, невстановлену зброю, натиснув на спусковий гачок зброї, і таким способом один раз, з невстановленої зброї, умисно вистрілив в шию потерпілого, від чого потерпілий впав на землю і від отриманого поранення помер на місці. 
		Вирішуючи питання про зміст умислу обвинуваченого, суд виходить з сукупності всіх встановлених обставин скоєння злочину, на підставі наданих суду та досліджених судом доказів, а саме: з показів свідків, матеріалів кримінального провадження, враховуючи знаряддя злочину, враховуючи встановлені в суді обставини, що обвинувачений з періоду 1991 року вільно володіє зброєю, достовірно знав про знаходження набоїв у пістолеті, який дулом приставив впритул до шиї потерпілого, з якого скоїв умисний постріл впритул в шию потерпілого, як в життєво важливий орган людини, що свідчить про умисні дії обвинуваченого щодо потерпілого і про наслідки, які настали, а саме смерть потерпілого, про що обвинувачений, як вважає суд усвідомлював, скоюючи умисний злочин, що свідчить про наявність у обвинуваченого прямого умислу на умисне вбивство потерпілого. 
		Крім того, скоєння умисних протиправних дій у громадському місці, коли обвинувачений умисно позбавив потерпілого життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, використовуючи малозначний привід, як вважає суд, є скоєння злочину з хуліганських мотивів.
		Аналогічну правову позицію висловив Пленум Верховного Суду України у своїх роз`ясненнях, що містяться в п. 11 його постанови № 2 від 7.02.2003 року» Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» про те, що як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п.7 ч.2 ст.115 КК України слід кваліфікувати як умисне вбивство дії особи, коли така особа умисно позбавляє іншу особу життя, внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само з використанням малозначного приводу.
		Доводи обвинуваченого про те, що потерпілий з метою його дискримінації обізвав його один раз «чуркою», судом належним чином перевірено.
		На підставі досліджених судом доказів, суд приходить до висновку про те, що поведінка потерпілого не свідчила про дискримінацію обвинуваченого ні за якою ознакою: ні за расою, ні за кольором шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану або за іншою ознакою.
		Доводи обвинуваченого про порушення щодо нього норм КПК України судом належним чином перевірені. 
		Судом встановлено, що згідно протоколу ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_17 з матеріалами кримінального провадження вбачається, що в період часу з 21.03.2018 року по 16.04.2018 року ОСОБА_17 в суді повторно в присутності з участю перекладача ознайомлений зі всіма матеріалами кримінального провадження та отримав переклад письмових матеріалів кримінального провадження в перекладі на російську мову, тобто на зрозумілій йому мові.
		Крім того, з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16.09.2014 року та графіку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_17 в період досудового розслідування в присутності захисника був належним чином ознайомлений з матеріалами кримінального провадження.
		Також з письмової розписки ознайомлення ОСОБА_17 та адвоката ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_17 і його захисник  адвокат ОСОБА_7 ознайомлені зі всіма доказами по справі.
		Доводи обвинуваченого про неправомірну поведінку потерпілого, який нібито спровокував дії обвинуваченого, які привели до смерті потерпілого, а також про те, що стався нещасний випадок і він не мав наміру позбавляти потерпілого життя і не хотів спричинити шкоду здоров`ю потерпілого, а також, що обвинуваченим був здійснений в потерпілого необережний постріл з пістолета, судом перевірені.
		Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки повністю спростовані дослідженими судом доказами, показами свідків та матеріалами справи. 
		Також судом перевірені доводи захисника про те, що слідчий при складанні процесуальних документів допустив суттєві порушення законодавства, тому потрібно визнати процесуальні документи, складені слідчим недопустимими доказами.
		Судом не встановлено правових підстав для визнання наданих суду доказів не допустимими. При цьому судом врахована позиція Верховного суду, викладена у Постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року у справі № 357/14462/14  к, згідно якого якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими. 
		Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження.
		Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
		Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
		-буди негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
		-мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту;
		-захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд;
		-допитувати свідків обвинувачення або вимагати щоб їх допитали, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
		-якщо не розуміє мови, яка використовується в суді або не розмовляє нею, одержувати допомогу перекладача. 
		При розгляді справи судом належним чином ретельно було перевірені доводи обвинуваченого по даному кримінальному провадженню щодо порушення його прав. При цьому, судом встановленого, що з моменту затримання обвинуваченого працівниками поліції, досудовим слідством було забезпечено обвинуваченому його юридичний захист адвокатом. Також юридичний захист обвинуваченого належним чином здійснюється адвокатом у суді на підставі письмової угоди між обвинуваченим та адвокатом про надання юридичної допомоги.
		Суд на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, приходить до висновку, щодо стверджуваних доводів обвинуваченого про несправедливість кримінального провадження щодо нього та інших питань та подій, як він вважає про порушення норм кримінального, кримінально процесуального законодавства України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи обвинуваченого спростовані в суді належними і допустимими доказами.
		 
		Тому суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_17 в скоєнні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, тобто в скоєнні злочину передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_17 по епізоду його обвинувачення з потерпілим ОСОБА_18 суд кваліфікує за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України за кваліфікуючими ознаками  вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_17 покарання суд згідно з вимогами статей 50 та 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, дані про особу винного, який має судимість, на обліку у психіатра та нарколога не перебував.
		Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_17 суд визнає вчинення ним злочину, відповідно до даних висновку амбулаторної комплексної судової психоло-психіатричної експертизи №426 (том № 2, а.с. №51-57) від 12.08.2014 року, проведеної КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», у стані емоційного збудження, яке не досягло афективної глибини. 
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_17 , є рецидив злочину.
		Суд не вбачає правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого ОСОБА_17 такою, що свідчить про його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Встановлене в судовому засідання ставлення обвинуваченого до свого діяння не свідчить про його щире каяття, а факт приховування знаряддя злочину вказує на відсутність ознак активного сприяння розкриттю злочину обвинуваченим. 
		Також враховуючи спосіб скоєння злочину, поведінку обвинуваченого під час скоєння злочину, після скоєння злочину і під час розгляду справи судом, суд приходить до висновку, що обвинувачений характеризується жорстокістю, підвищеною збудливістю, неповажним відношенням до людей і є особою з грубою зухвалою поведінкою, а також враховуючи рецидив злочину, суд вважає обвинуваченого схильним до скоєння тяжких злочинів і особою, яка має високий рівень небезпеки для суспільства. 
		Частиною 1статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		 Відповідно до ч.1 ст. 27 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок державизахищати життя людини. 
		 Відповідно до абзацу 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадян» №7 від 30.05.1997 року, суди як органи державної влади зобов`язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.
		 Статтею 2 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою у Римі 4 листопада 1950 року (ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, дата набрання чинності для України11.09.1997 року) встановлено, що право кожного на життя охороняється законом.
		 Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» №2 від 07.02.2003 року, звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров`я особи. 
		 В той же час, у відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 рокупризначаючи покарання,у кожному конкретномувипадкусуди маютьдотримуватисявимогкримінальногозаконуйзобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненогозлочину,даніпроособу винного та обставини,що пом`якшують і обтяжують покарання.
		   Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 зазначеного Пленуму Верховного суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину , суди повинні виходити з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (формавини,мотив,мета,спосіб,стадія вчинення кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.)
		Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи.
		Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_17  злочину, яке відповідно до ст. 12 КК Україниє особливо тяжким злочином, який має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і не відчужених прав людини, а саме проти життя і здоров`я людини, які визнаються найвищою соціальної цінністю, характер та спосіб його вчинення, невідворотність наслідків, які настали від вчиненого злочину у вигляді смерті потерпілого при зазначених у вироку обставинах, відсутність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, із врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_17 , відсутність у обвинуваченого каяття у вчиненому злочину, колегія суддів, вважає, що обвинувачений ОСОБА_17 становить підвищену небезпеку для суспільства, оскільки діючі цинічно, усвідомлюючи характер та наслідки своїх злочинних дій, заподіяв смерть потерпілому, приймаючи до уваги зазначені обставини у їх сукупності, суд вважає що виправлення ОСОБА_17 можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, призначивши йому, пов`язаний з такою ізоляцією вид покарання за вчинений ним злочин за ст. 115 ч.2 п. 7 КК України в межах санкції статті у виді позбавлення волі, що є необхідним, та буде відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в строк покарання ОСОБА_17 необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 30.07.2014 року до 20.06.2017 року на підставі Постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 759/19973/15  к, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі. 
		 Потерпіла ОСОБА_10 - мати ОСОБА_18 подала по справі цивільний позов. Просить суд стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_14  матеріальні збитки на суму 14 008 гривень 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 300000 гривень. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що по вині обвинуваченого ОСОБА_14  їй було завдано матеріальні збитки та моральну шкоду. Матеріальні збитки потрачені на поховання її сина та моральні страждання, які вона зазнала від втрати свого сина.
		 Суд вивчивши поданий позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по цивільному позову, вислухавши думку обвинуваченого який повністю визнав заявлені потерпілою позовні вимоги, приходить до висновку про те, що поданий позов в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_14 матеріальних збитків на суму 14 008 гривень 32 коп. та моральної шкоди в розмірі 300000 гривень на користь потерпілої підлягає задоволенню як доказаний в суді.
		Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
		     Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України п.9 від 31.03.1995 №42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин. 
		     При встановленні суми моральної шкоди, за вищевказаними позовними вимогами, за даним позовом суд враховує характер и ступінь, випробуваних потерпілою душевних і фізичних страждань, переживань, тяжкість вимушених змін в її житті через смерть сина. 
		      Виходячи із вимог розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди в сумі 300 000 гривен підлягає задоволенню на користь потерпілої.
		По справі підлягають стягненню судові витрати з обвинуваченого ОСОБА_17  на користь держави за залучення експертів в сумі 3636 гривень 36 коп.
		По епізоду обвинувачення ОСОБА_17 у скоєнні злочину, передбаченого ст.187ч.2 КК України відносно потерпілої ОСОБА_11 судом досліджені докази, надані стороною обвинувачення:
		Потерпіла ОСОБА_11 пояснила суду, що 3 липня 2013 року близько 15-16 годин вона йшла по вул.Ак.Корольова в м.Одесі. Їй назустріч йшли ОСОБА_19 і ОСОБА_17 , якого вона впізнає в залі судового засідання. Вона побачила їх обох близько з 10 местрів. Коли вони підійшли до неї, то ОСОБА_17 схопив її рукою за шию і приставив їй до горла розбиту пляшку, а ОСОБА_19 в цей момент зірвав з її шиї золотий ланцюжок, на якому також був золотий хрестик. Вона відчувала страх при нападі, тому добре запам`ятала нападників. ОСОБА_17 також хотів забрати у неї мобільний телефон, який був у неї у руці, але на вулиці з`явились інші люди, яки злякали їх, після чого ОСОБА_19 разом з ОСОБА_17 втекли з місця скоєння злочину з її майном. ОСОБА_19 через декілька годин був затриманий, вона його впізнала і у теперішній час засуджений за скоєння злочину відносно неї. В період досудового розслідування вона давала покази слідчому про те, що нападників було двоє, описувала їх зовнішність, одяг, статуру, ріст. Потім слідчий надавав їй фотографії для впізнання, серед яких вона впізнала ОСОБА_17 , як особу, який скоїв напад на неї разом з ОСОБА_19 потім вона бачила ОСОБА_17 по телевізору в програмі «Новини».
		Вона впевнена, що саме ОСОБА_17 був другою особою при вчиненні злочину разом з ОСОБА_19 , саме ОСОБА_17 приставив їй до горла розбиту пляшку. Вона добре запам`ятала ОСОБА_17 статурі, одягу та обличчю. Матеріальна шкода їй не відшкодована, просить суд призначити ОСОБА_17 суворе покарання.
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_19 , який 31.01.2014 року вироком Київського районного суду м.Одеси засуджений за ст.187ч.2 КК України за вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_11 заперечує свою участь у скоєнні злочину відносно потерпілої, також не підтверджує участь обвинуваченого ОСОБА_17 у скоєнні злочину відносно потерпілої, пояснюючи, що з ОСОБА_17 взагалі не знайомий. 
		Також прокурор в обґрунтування винуватості ОСОБА_17 у вчиненні ним злочину відносно потерпілої ОСОБА_11 , передбаченого ст.187ч.2 КК України надав суду для дослідження письмові докази, а саме :
		-Витяг з ЄРДР від 03.07.2013 року, з якого вбачається, що 03.07.2013 року на потерпілу ОСОБА_11 невстановленою особою і ОСОБА_19 скоєний напад зі загрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, в ході якого заволоділи майном потерпілої на загальну суму 2800 грн.
		-Витяг з ЄО Таїровського ВМ Київського РВ від 03.07.2013 року, з якого вбачається, що 03.07.2013 року надійшов виклик служби «102» від ОСОБА_11 про вчинення злочину відносно неї;
		-Протокол пред`явлення особи для впізнання від 04.07.2013року, згідно якого потерпіла ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_19 , як особу, яка 03.07.2013 року близько 15 годин 45 хвилин зірвав з її шиї золотий ланцюжок;
		-Ухвала слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 26.06.2014 року про тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ «Астеліт»;
		-Роздруківку телефонних розмов з мобільного телефону № НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_17 , згідно яких 03.07.2013 року в період скоєння злочину відносно ОСОБА_11 знаходився в районі скоєння вказаного злочину: АДРЕСА_4 ;
		-Копія вироку Київського районного суду м.Одеси від 31.01.2014 року, яким ОСОБА_19 засуджений за ст.187ч.2 КК України за вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_11 вчинена разом з невстановленою особою;
		-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.07.2013 року, з якого вбачається, що потерпіла впізнала особу на фотознимку №4, як особу, яка 03.07.2013 року горлишком від пляшки погрожував їй та тримав її рукою. З вказаного протоколу неможливо встановити, що потерпіла впізнала саме ОСОБА_17 як особу, яка вчинила відносно неї злочин, оскільки в тексті протоколу відсутня інформацію про те, яка саме особа вказана на фотознимку №4.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншими підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		У відповідності дост.84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з нормами ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно зі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		З досліджених судом протоколу пред`явлення особи для впізнання від 04.07.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_19 , роздруківки телефонних розмов з мобільного телефону № НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_17 , копії вироку Київського районного суду м.Одеси від 31.01.2014 року, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.07.2013 року, з якого вбачається, що потерпіла впізнала особу на фотографією №4, як особу, яка 03.07.2013 року горлишком від пляшки погрожував їй та тримав її рукою вбачається, що зазначені досліджені судом докази не містять будь-якої інформації про причетність ОСОБА_17 до скоєння злочину відносно потерпілої ОСОБА_11 , тому суд приходить до висновку, що зазначені докази є неналежними, оскільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. 
		Крім того, відсутні докази про вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, які відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню.
		На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що факти та обставини, на які посилається досудове слідство про скоєння зазначеного злочину, викладеного в обвинувальному акті, ґрунтуються виключно на показах потерпілої та не підтверджені жодним доказом, тому суд вважає, що такі факти і обставини в судовому засіданні не доведені.
		На підставі досліджених судом доказів, наданих стороною обвинувачення, суд вважає, що обвинувачення, яке пред`явлене за ч.2 ст. 187 КК України не доведене, так як суду не надано доказів, підтверджуючих вчинення кримінального правопорушення саме  ОСОБА_17 .
		Згідно з ч.2, ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		На підставі Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 2006 року, із змінами, внесеними від 15.03.2011року, від 16.102012 року яким передбачено обов`язковість держави приймати в провадженнях судочинства необхідні міри та рішення забезпечуючи права людини.
		Тому, суд, враховуючи п. «75» рішення Європейського суду з прав людини від 12 червня 2008 року справа» Яременко проти України» про те, що завдання суду полягає в тому, щоб принципово визначити, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був обвинувачений справді винуватим. Питання, яке суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження по справі загалом, включаючи спосіб,
		у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна «незаконність`і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення.
		У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі» Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року) в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі» Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних презумпцій, щодо фактів ( див. рішення у справі «Салман проти Туреччини)».
		Суд вважає, що зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви що до доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого.
		Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок суду ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3)в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановлені судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.284 КПК України. За встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про недоведеність вини обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні.
		Суд відповідно до ст. 94 КПК України аналізуючи всю сукупність приведених доказів по епізоду обвинувачення за ч.2 ст. 187 КК України з потерпілою ОСОБА_11 приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_17 підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 187 КК України з потерпілою ОСОБА_11 вчинено обвинуваченим. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 5 та 6 Европейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2ст.197, статтями 177,178,183, 368, 370-376, 395 КПК України, колегія суддів 
		 
		 У Х В А Л И Л А:
		      ОСОБА_17 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та виправдати за недоведеністю у скоєнні цього кримінального правопорушення.
		      ОСОБА_17 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченому п.7 ч.2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_17 залишити без змін - тримання під вартою.
		 Строк відбування покарання ОСОБА_17  обчислювати з моменту його затримання, з 30.07.2014 року. 
		   Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в строк покарання ОСОБА_17 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 30.07.2014 року до 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі.
		Стягнути з ОСОБА_17 на користь потерпілої ОСОБА_10 матеріальні збитки на суму 14 008 гривень 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 300000 гривень. 
		Стягнути з ОСОБА_17 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 3636 гривень 36 коп.
		Речові докази : 
		- диск з проведеною досудовим розслідуванням процесуальною дією з застосуванням відеозапису проведення слідчого експерименту від 7.08.2014 року за участю слідчого, обвинуваченого  ОСОБА_17 , понятих та адвоката ОСОБА_7  про обставини злочину  зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		- речі потерпілого ОСОБА_18 та паспорт  передати за належністю потерпілій ОСОБА_10 .
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.    
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. 
		головуючий суддя ОСОБА_1  
		 суддя ОСОБА_2  суддя ОСОБА_3  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...