Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/610/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2018.
Дата набрання законної сили: 18.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		18 квітня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 583/610/16-ц
		провадження № 61-4621св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		представник позивача - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2016 року в складі суддів: Шевченка В. А., Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
		Позовна заява мотивована тим, що 10 серпня 2015 року відповідач отримала від неї у позику 22 462,15 грн, які зобов'язувалася повернути до 1 січня 2016 року, склавши про це розписку.
		Ураховуючи, що відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань за договором позики, позивач просила стягнути з відповідача суму боргу - 22 462,15 грн.
		Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 липня 2016 року в складі судді Плотникової Н. Б. позов задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованість за борговою розпискою від 10 серпня 2015 року в сумі 22 462,15 грн та судові витрати у справі в сумі 551,20 грн, всього стягнуто 23 013,35 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договору позики у формі розписки та неповерненням боргу в строк.
		Рішенням апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 606,32 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 500,00 грн на відшкодування витрат на оплату правової допомоги. 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що розписка підтверджує факт укладення сторонами договору позики та передання грошової суми позичальнику. ОСОБА_3 змусила ОСОБА_5 написати розписку у зв'язку з нестачею товару в магазині, де працювала відповідач. Позивач не позбавлена права заявити до відповідача вимоги про стягнення грошової сум з інших підстав.
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що розписка написана власноручно відповідачем, доказів того, що позивач змушувала написати розписку, матеріали справи не містять. Розписка підтверджує факт отримання грошової суми в борг та містить зобов'язання повернення боргу та строк виконання такого зобов'язання.
		У листопаді 2016 року ОСОБА_5 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим, всі висновки апеляційного суду відповідають встановленим обставинам справи, підстав для його скасування немає.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, призначено до судового розгляду.
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суд встановив, що 10 серпня 2015 року ОСОБА_5 склала розписку про те, що вона зобов'язалася віддати ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 22 462,15 грн до 1 січня 2016 року.
		Також суд встановив, що 1 жовтня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений трудовий договір. 
		У запереченнях на позов ОСОБА_5 зазначила про те, що розписку на вказану вище суму позивач змусила її написати у зв'язку з нестачею товару в  магазині, в якому вона (ОСОБА_5) на той час працювала.
		Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
		Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).  
		Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка не лише є доказом укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.  
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. 
		Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
		У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов.
		Разом з тим апеляційний суд не взяв до уваги, що договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, а надана позивачем розписка підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки нею підтверджується як факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її повернення.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд помилково виходив з того, що розписка не підтверджує факт укладення сторонами договору позики та передачі грошової суми позичальнику, а ОСОБА_3 змусила ОСОБА_5 написати розписку у зв'язку з нестачею товару в магазині, де працювала відповідач.
		Суд першої інстанції встановив правову природу такої розписки, надав оцінку наявності обов'язкових її елементів відповідно до положень статей 1046, 1047, 1049 ЦК України та з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 11 листопада 2015 року № 6-1967цс15, від 18 жовтня 2017 року № 6-1662цс17, від 13 грудня 2017 року № 6-996цс17.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		З урахуванням підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зОСОБА_5 підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, - судовий збір у розмірі 661,44 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
		Рішення апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2016 року скасувати.
		Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 липня 2016 року залишити в силі. 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 661,44 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		    Головуючий      В. С. Висоцька   Судді:  А. О. Лесько     С. Ю. Мартєв      В. В. Пророк      С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...