Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/2392/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2018.
Дата набрання законної сили: 03.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		і м е н е м   У к р а ї н и                                                                      
		 
		                                   
		3 квітня2018 року 
		          
		м. Київ                                                                      
		Справа № 752/2392/17-ц
		Провадження № 14-47звц18   
		                            
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В.С.,
		судді-доповідача Лященко Н.П., 
		суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б.,  Рогач Л.І.,  Саприкіної І.В.,  Ситнік О.М.,  Яновської О.Г.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Ільїних Ю.В.,
		заявника - ОСОБА_3,
		 
		розглянула заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року (судді Антоненко Н.О., Семенюк Т.А., Шкоріна О.І.)
		у справі за заявою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У січні 2017 року Правобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Правобережне УПФУ) звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, дублікат виконавчого листа № 2-785/2003, виданий 21               березня 2016 року, про примусове виконання рішення цього суду від 1 липня 2003 року.
		Обґрунтовуючи свої вимог Правобережне УПФУ зазначало, що на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 липня 2003 у справі               № 2-785/2003 цей же суд 12 травня 2004 року видав виконавчий лист у зазначеній справі про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі - УПФУ в Голосіївському районі) здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_3 за період із січня 2001 року по березень 2002 року, який пред'явлено до виконання, а 7 червня 2004 року відділом державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 01/4.
		Зазначене рішення виконано та проведено перерахунок пенсії за вказаний період та виплачено ОСОБА_3 124,95 грн, які він отримав відповідно відомості № 3139. 
		За таких обставин зобов'язання Правобережного УПФУ як правонаступника УПФУ в Голосіївському районі перед ОСОБА_3 відсутні, оскільки боржник виконав рішення суду в повному обсязі. А тому виданий 21 березня 2016 року на виконання зазначеного рішення суду дублікат виконавчого листа не підлягає виконанню.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року в задоволенні заяви Правобережного УПФУ про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року скасовано, а заяву Правобережного УПФУ про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2-785/2003, виданий 21 березня 2016 року, про примусове виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 липня                 2003 року - задоволено.
		30 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі                         № 752/2392/17-ц з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
		У своїй заяві ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду              м. Києва від 16 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Правобережного УПФУ.
		Заяву мотивовано тим, що рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України»(заява № 46852/13 та ін.) (далі - Рішення) ухваленим за результатами розгляду його заяви, встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судом.
		У судовому засіданні заявник підтримав заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами та просив її задовольнити з викладених у ній мотивів.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, перевіривши наведені в заяві доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява ОСОБА_3.задоволенню не підлягає.
		12 жовтня 2017 року Великою палатою ЄСПЛ було ухвалено рішення у справі «Бурмич та інші проти України». Заяви, подані в цій справі, стосуються тривалого невиконання остаточних судових рішень національних судів України. Заявники скаржились на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання або несвоєчасного виконання рішень національних судів, винесених на їхню користь, та на відсутність ефективного засобу юридичною захисту в національному законодавстві, що порушує статтю 13 Конвенції. 
		Розглядаючи вказану справу, ЄСПЛ відзначив, що порушені заявниками питання Суд вже вирішував у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), проте Україною не було забезпечено ефективного виконання цього рішення, що обумовило лише зростання кількості аналогічних заяв. З огляду на таку ситуацію у справах типу Іванов, Суд дійшов висновку про необхідність зміни підходу до розгляду подальших справ, що виникають з тієї самої системної проблеми, та зауважив, що не позасудове врегулювання спорів за участю Суду, а лише усунення першопричини проблеми в процесі виконання рішення у справі Іванов може забезпечити належне вирішення ситуації, що склалася (пункт 172 Рішення). 
		ЄСПЛ підкреслив, що призначення процедури пілотного рішення полягає у сприянні якнайшвидшому та ефективному усуненню недоліків, що впливають на захист конвенційних прав у національній правовій системі. Враховуючи у процесі виконання пілотного рішення інтереси всіх існуючих або потенційних потерпілих від системної проблеми, процедура має на меті надання належного захисту всім фактичним та потенційним потерпілим від цієї проблеми, а також конкретному заявнику (заявникам) у пілотному рішенні (пункт 159 Рішення).
		За суттю пілотного рішення держава-відповідач зобов'язана усунути першопричину порушення на майбутнє та забезпечити засіб відшкодування шкоди, вже завданої не тільки окремому заявнику (заявникам) у «пілотній» справі, але й усім іншим потерпілим від аналогічного порушення (пункт 161 Рішення).
		У цьому ж рішенні у пункті 181 ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов'язково покладатиметься на національні органи влади.
		Отже, мета процедури пілотного рішення полягає у забезпеченні всім потерпілим, які до цього часу звернулися зі скаргами до ЄСПЛ від констатованого системного порушення, рівних умов у питанні щодо отримання відшкодування за допомогою процесу виконання. (пункт 214 Рішення).
		У пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Суд визначив системні проблеми (тривале невиконання остаточних рішень національних судів та відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим), указав на наявність порушення Конвенції в силу цих проблем та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції з метою належного виконання пілотного рішення. У зв'язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що він фактично виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, питання, що розглянуте в пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого в цій справі, є питанням виконання відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).
		ЄСПЛ зазначив, що продовження розгляду справ типу Іванов є не найкращим засобом досягнення мети Конвенції. Тому, з урахуванням положень пункту 1 статті 37 Конвенції дійшов висновку, що продовження розгляду справи буде не виправданим (пункт 202 Рішення). Суд наголосив на тому, що питання, порушені в заявах, повинні бути вирішені в контексті загальних заходів, що вимагаються від держави для виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі й надання належного та достатнього відшкодування за порушення Конвенції, встановлені у цій справі. Нагляд за виконанням цих заходів покладено на Комітет Міністрів Ради Європи (пункт 204 Рішення).
		Рішенням від 12 жовтня 2017 року, ухваленим у справі «Бурмич та інші проти України», ЄСПЛ приєднав до п'яти заяв зазначеної справи 12 148 заяв, визначених у додатках І та ІІ до цього рішення, серед яких і заява              ОСОБА_3; постановив, що вказані заяви повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають з пілотного рішення у справі «Юрій МиколайовичаІванов проти України», вилучив ці заяви з реєстру та передав їх Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання вищезазначеного пілотного рішення, у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів та сплати боргу за рішенням національного суду.
		Відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є:  а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів  індивідуального  характеру;  б)  вжиття заходів загального характеру.
		Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень (стаття 13 Закон № 3477-IV).
		Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки,  наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (стаття 10 Закон № 3477-IV).  
		Аналіз наведених норм права та зміст рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» дозволяє стверджувати, що заяви у цій справі, включно із заявою ОСОБА_3, були передані до Комітету Міністрів Ради Європи для їх розгляду саме в системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України», а тому у Великої Палати Верховного Суду відсутні правові підстави для вжиття заходів індивідуального характеру шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
		Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду не наділена повноваженнями розглядати питання щодо застосування загальних заходів, передбачених у рішенні ЄСПЛ, оскільки діє у межах і обсязі передбачених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України.
		Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі                          № 752/2392/17-ц за виключними обставинами не підлягає задоволенню. 
		Керуючись підпунктом 3 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення», статтями 416, 419, 423, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у цивільній справі за заявою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 13 квітня 2018 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                             В.С. Князєв     Суддя-доповідач   Н.П. Лященко    Судді:     Н.О. Антонюк       Л.М. Лобойко       С.В. Бакуліна        О.Б. Прокопенко      В.В. Британчук       Л.І. Рогач       Д.А. Гудима       І.В. Саприкіна       В.І. Данішевська       О.М. Ситнік        О.С. Золотніков     О.Г. Яновська      О.Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...