Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-252/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2018.
Дата набрання законної сили: 20.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		і м е н е м   У к р а ї н и                                                                      
		                                   
		20 березня 2018 року           
		м. Київ                                                                      
		Справа № 2-252/12
		Провадження № 14-11звц18                               
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Лященко Н.П., 
		суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І.,            Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
		за участі секретаря Ільїних Ю.В.,
		розглянула заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року (суддя Смирнова Є.П.), рішення Апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2012 року (судді Лапчевська О.Ф., Нежура В.А., Корчевний Г.В.) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року (судді Штелик С.П., Дем'яносов М.В., Кафідова О.В., Коротун В.М., Попович О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Дарницького районного суду м. Києва, суддів цього ж суду Даниленка Віталія Валерійовича, Сухомлінова Сергія Миколайовича, Шкориної Олени Іванівни, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Дарницького районного суду м. Києва, суддів цього ж суду Даниленка В.В., Сухомлінова С.М., Шкориної О.І. про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
		ОСОБА_3зазначав, що 2 червня 2008 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за його позовом до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та Відкритого акціонерного товариства «Радикал» (далі - ВАТ «Радикал»). Вказана заява була зареєстрована за вхідним № 17152 та передана на розгляд судді Даниленко В.В., проте цю заяву до часу його звернення до суду з вищезазначеним позовом так і не було розглянуто.
		Крім того, позивач зазначав, що 11 грудня 2008 року він звернувся                         до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про роз'яснення невиконаного на той час рішення суду від 24 травня 2002 року в справі за його позовом до ВАТ «Радикал». Цю заяву було зареєстровано за вх. № 37696 та передано на розгляд судді Сухомлінову С.М., однак її не було розглянуто, тому позивач повторно звернувся з подібною заявою до суду, яка була зареєстрована за вх. № 13904 від 7 липня 2009 року. Однак і цю заяву суд також не розглянув.
		Позивач зазначав, що неодноразово звертався до Дарницького районного суду м. Києва з питанням вчинення процесуальних дій щодо втрачених судом позовних заяв, проте жодних дій щодо відновлення втрачених з вини суду зареєстрованих у суді позовних заяв не вчинено, не ініційовано перевірки та не притягнуто до відповідальності працівників суду, причетних до зникнення зареєстрованих документів, незважаючи на його неодноразові звернення протягом тривалого часу (більше 4-х років).
		Крім того, позивач указує на те, що протиправність дій Дарницького районного суду м. Києва, яка полягає в систематичній утраті його заяв та позовних заяв, розгляді вказаних заяв та позовів упродовж нерозумного строку, ненаданні відповідей по суті його звернень, призвела до порушення його права на справедливий судових розгляд упродовж розумного строку та завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює у 10 тис. грн.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано неправомірними дії Дарницького районного суду м. Києва щодо втрати його заяви за вхідним            № 17152 від 2 червня 2008 року про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та щодо ненадання роз'яснення рішення суду від 24 травня 2002 року; зобов'язано Дарницький районний суд м. Києва відновити за свій рахунок заяву позивача за вхідним № 17152 від 2 червня 2008 року про перегляд рішення цього ж суду від 29 травня 2007 року за нововиявленими обставинами у справі № 2-312/07; зобов'язано Дарницький районний суд м. Києва забезпечити розгляд заяви позивача від  11 грудня 2008 року за вхідним № 37696, щодо роз'яснення рішення цього ж суду                    від 24 травня 2002 року; стягнуто з Дарницького районного суду м. Києва на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 грн. У решті позову відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2012 року вказане рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року скасовано в частині визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії та забезпечити розгляд заяви позивача та стягнення з Дарницького районного суду м. Києва на користь позивача моральної шкоди в розмірі 500 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_3відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
		7 листопада 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення»                     ЦПК України в редакції цього Закону заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні відповідної справи судом, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 423 ЦПК України, підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
		23 січня 2018 року вказану заяву було передано до Великої Палати Верховного Суду для розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами.
		У своїй заяві ОСОБА_3 просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
		Заява мотивована тим, що в зв'язку з тривалим невиконанням рішення національного суду та порушенням права позивача на справедливий судовий розгляд після вичерпання заходів національного захисту він був змушений звернутися до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ або Суд). Листом від 12 жовтня 2017 року йому повідомили, що Велика Палата ЄСПЛ прийняла рішення, в якому встановила, що заяви у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13 та ін.) (далі - Рішення), а також заяви, вказані у додатках до рішення, в тому числі і його заява, є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі «Юрій МиколайовичІванов проти України». Суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні по справі Іванов, має бути надано в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів та приєднав його заяву до справи «Бурмич та інших проти України». Отже, рішенням ЄСПЛ встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судом.
		Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи та матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що заява ОСОБА_3задоволенню не підлягає.
		12 жовтня 2017 року Великою палатою ЄСПЛ було ухвалено рішення у справі «Бурмич та інші проти України». Заяви, подані в цій справі, стосуються тривалого невиконання остаточних судових рішень національних судів України. Заявники скаржились на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання або несвоєчасного виконання рішень національних судів, винесених на їхню користь, та на відсутність ефективного засобу юридичною захисту в національному законодавстві, що порушує статтю 13 Конвенції. 
		Розглядаючи вказану справу, ЄСПЛ відзначив, що порушені заявниками питання Суд вже вирішував у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), проте Україною не було забезпечено ефективного виконання цього рішення, що обумовило лише зростання кількості аналогічних заяв. З огляду на таку ситуацію у справах типу Іванов, Суд дійшов висновку про необхідність зміни підходу до розгляду подальших справ, що виникають з тієї самої системної проблеми, та зауважив, що не позасудове врегулювання спорів за участю Суду, а лише усунення першопричини проблеми в процесі виконання рішення у справі Іванов може забезпечити належне вирішення ситуації, що склалася (пункт 172 Рішення). 
		ЄСПЛ підкреслив, що призначення процедури пілотного рішення полягає у сприянні якнайшвидшому та ефективному усуненню недоліків, що впливають на захист конвенційних прав у національній правовій системі. Враховуючи у процесі виконання пілотного рішення інтереси всіх існуючих або потенційних потерпілих від системної проблеми, процедура має на меті надання належного захисту всім фактичним та потенційним потерпілим від цієї проблеми, а також конкретному заявнику (заявникам) у пілотному рішенні (пункт 159 Рішення).
		За суттю пілотного рішення держава-відповідач зобов'язана усунути першопричину порушення на майбутнє та забезпечити засіб відшкодування шкоди, вже завданої не тільки окремому заявнику (заявникам) у «пілотній» справі, але й усім іншим потерпілим від аналогічного порушення (пункт 161 Рішення).
		У цьому ж рішенні у пункті 181 ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов'язково покладатиметься на національні органи влади.
		Отже, мета процедури пілотного рішення полягає у забезпеченні всім потерпілим, які до цього часу звернулися зі скаргами до ЄСПЛ від констатованого системного порушення, рівних умов у питанні щодо отримання відшкодування за допомогою процесу виконання. (пункт 214 Рішення).
		У пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Суд визначив системні проблеми (тривале невиконання остаточних рішень національних судів та відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим), указав на наявність порушення Конвенції в силу цих проблем та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції з метою належного виконання пілотного рішення. У зв'язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що він фактично виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, питання, що розглянуте в пілотному рішенні у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України», у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого в цій справі, є питанням виконання відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).
		ЄСПЛ зазначив, що продовження розгляду справ типу Іванов є не найкращим засобом досягнення мети Конвенції. Тому, з урахуванням положень пункту 1 статті 37 Конвенції дійшов висновку, що продовження розгляду справи буде не виправданим (пункт 202 Рішення). Суд наголосив на тому, що питання, порушені в заявах, повинні бути вирішені в контексті загальних заходів, що вимагаються від держави для виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі й надання належного та достатнього відшкодування за порушення Конвенції, встановлені у цій справі. Нагляд за виконанням цих заходів покладено на Комітет Міністрів Ради Європи (пункт 204 Рішення).
		Рішенням від 12 жовтня 2017 року, ухваленим у справі «Бурмич та інші проти України», ЄСПЛ приєднав до п'яти заяв зазначеної справи 12 148 заяв, визначених у додатках І та ІІ до цього рішення, серед яких і заява ОСОБА_3; постановив, що вказані заяви повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають з пілотного рішення у справі «Юрій Миколайовича Іванов проти України», вилучив ці заяви з реєстру та передав їх Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання вищезазначеного пілотного рішення, у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів та сплати боргу за рішенням національного суду.
		Відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є:  а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів  індивідуального  характеру;  б)  вжиття заходів загального характеру.
		Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень (стаття 13 Закон № 3477-IV).
		Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки,  наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (стаття 10 Закон № 3477-IV).  
		Аналіз наведених норм права та зміст рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» дозволяє стверджувати, що заяви у цій справі, включно із заявою ОСОБА_3, були передані до Комітету Міністрів Ради Європи для їх розгляду саме в системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі «Юрій МиколайовичІванов проти України», а тому у Великої Палати Верховного Суду відсутні правові підстави для вжиття заходів індивідуального характеру шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
		Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду не наділена повноваженнями розглядати питання щодо застосування загальних заходів, передбачених у рішенні ЄСПЛ, оскільки діє у межах і обсязі передбачених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України.
		Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі                 № 2-252/12 за виключними обставинами не підлягає задоволенню. 
		Керуючись підпунктом 3 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення», статтями 416, 419, 423, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Дарницького районного суду м. Києва, суддів цього ж суду Даниленка Віталія Валерійовича, Сухомлінова Сергія Миколайовича, Шкориної Олени Іванівни, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя-доповідач                                                          Н.П. Лященко    Судді:     Н.О. Антонюк        О.Б. Прокопенко      С.В. Бакуліна       Л.І. Рогач       В.В. Британчук       І.В. Саприкіна      Д.А. Гудима       О.М. Ситнік       В.І. Данішевська       О.С. Ткачук        О.С. Золотніков     В.Ю. Уркевич      О.Р. Кібенко       О.Г. Яновська       Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...