Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 653/951/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2018.
Дата набрання законної сили: 20.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м   У к р а ї н и                                                                 
		 
		20 березня 2018 року           
		м. Київ                                                                      
		Справа № 653/951/13-ц
		Провадження № 14-27звц18                               
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Лященко Н.П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		за участі секретаря Ільїних Ю.В. 
		розглянула заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року у складі колегії суддів Кутурланової О.В., Орловської Н.В., Майданіка В.В. та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від           21 січня 2014 року у складі судді Журавель В.І.
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, Державної казначейської служби України, Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця,
		В С Т А Н О В И Л А:
		У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути на свою користь 20 тис. грн моральної шкоди та 229 грн 40 коп. судового збору. 
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що 06 травня 2004 року Генічеський районний суд Херсонської області ухвалив рішення, яким зобов'язав громадянку ОСОБА_4 знести частину самовільно збудованої літньої кухні на відстань одного метра до межі земельної ділянки ОСОБА_3, встановленої рішенням цього ж суду від 11 липня 1997 року. Станом на час звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди зазначене рішення суду так і не було виконано. 
		Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 22 жовтня            2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн та судовий збір у розмірі 229 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок недбалості державних службовців були суттєво порушені права стягувача (ОСОБА_3) щодо тривалості проведення виконавчих дій, а саме неправильними та невчасними діями виконавчої служби протягом дев'яти років позивачу було завдано значних моральних страждань. 
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що державний виконавець вчиняв дії спрямовані на зобов'язання боржника виконати рішення суду, неодноразово застосовував до боржника ОСОБА_4 штрафні санкції, порушував питання про притягнення останньої до кримінальної відповідальності, звертався до суду з поданнями про заміну способу виконання рішення, діяв у межах визначеного судом способу виконання рішення, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2014 року у відкритті касаційного провадження ОСОБА_3 відмовлено на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції чинній на час постановлення ухвали.
		20 листопада 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі № 653/951/13-ц з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме у зв'язку зі встановленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ або Суд) порушень Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судом.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення»                     ЦПК України в редакції цього Закону заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні відповідної справи судом, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 423 ЦПК України, підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
		1 лютого 2018 року вказану заяву було передано до Великої Палати Верховного Суду для розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами.
		У своїй заяві ОСОБА_3 просить скасувати рішення Апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року і ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		Заяву мотивовано тим, що рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України»(заява № 46852/13 та ін.) (далі - Рішення)ухваленим за результатами розгляду його заяви № 29779/14, встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судом.
		Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
		12 жовтня 2017 року Великою палатою ЄСПЛ було ухвалено рішення у справі «Бурмич та інші проти України». Заяви, подані в цій справі, стосуються тривалого невиконання остаточних судових рішень національних судів України. Заявники скаржились на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання або несвоєчасного виконання рішень національних судів, винесених на їхню користь, та на відсутність ефективного засобу юридичною захисту в національному законодавстві, що порушує статтю 13 Конвенції. 
		Розглядаючи вказану справу, ЄСПЛ відзначив, що порушені заявниками питання Суд вже вирішував у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), проте Україною не було забезпечено ефективного виконання цього рішення, що обумовило лише зростання кількості аналогічних заяв. З огляду на таку ситуацію у справах типу Іванов, Суд дійшов висновку про необхідність зміни підходу до розгляду подальших справ, що виникають з тієї самої системної проблеми, та зауважив, що не позасудове врегулювання спорів за участю Суду, а лише усунення першопричини проблеми в процесі виконання рішення у справі Іванов може забезпечити належне вирішення ситуації, що склалася (пункт 172 Рішення). 
		ЄСПЛ підкреслив, що призначення процедури пілотного рішення полягає у сприянні якнайшвидшому та ефективному усуненню недоліків, що впливають на захист конвенційних прав у національній правовій системі. Враховуючи у процесі виконання пілотного рішення інтереси всіх існуючих або потенційних потерпілих від системної проблеми, процедура має на меті надання належного захисту всім фактичним та потенційним потерпілим від цієї проблеми, а також конкретному заявнику (заявникам) у пілотному рішенні (пункт 159 Рішення).
		За суттю пілотного рішення держава-відповідач зобов'язана усунути першопричину порушення на майбутнє та забезпечити засіб відшкодування шкоди, вже завданої не тільки окремому заявнику (заявникам) у «пілотній» справі, але й усім іншим потерпілим від аналогічного порушення (пункт 161 Рішення).
		У цьому ж рішенні у пункті 181 ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов'язково покладатиметься на національні органи влади.
		Отже, мета процедури пілотного рішення полягає у забезпеченні всім потерпілим, які до цього часу звернулися зі скаргами до ЄСПЛ від констатованого системного порушення, рівних умов у питанні щодо отримання відшкодування за допомогою процесу виконання. (пункт 214 Рішення).
		У пілотному рішенні «ЮрійМиколайович Іванов проти України» Суд визначив системні проблеми (тривале невиконання остаточних рішень національних судів та відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим), указав на наявність порушення Конвенції в силу цих проблем та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції з метою належного виконання пілотного рішення. У зв'язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що він фактично виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, питання, що розглянуте в пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого в цій справі, є питанням виконання відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).
		ЄСПЛ зазначив, що продовження розгляду справ типу Іванов є не найкращим засобом досягнення мети Конвенції. Тому, з урахуванням положень пункту 1 статті 37 Конвенції дійшов висновку, що продовження розгляду справи буде не виправданим (пункт 202 Рішення). Суд наголосив на тому, що питання, порушені в заявах, повинні бути вирішені в контексті загальних заходів, що вимагаються від держави для виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі й надання належного та достатнього відшкодування за порушення Конвенції, встановлені у цій справі. Нагляд за виконанням цих заходів покладено на Комітет Міністрів Ради Європи (пункт 204 Рішення).
		Рішенням від 12 жовтня 2017 року, ухваленим у справі «Бурмич та інші проти України», ЄСПЛ приєднав до п'яти заяв зазначеної справи 12 148 заяв, визначених у додатках І та ІІ до цього рішення, серед яких і заява ОСОБА_3  (під № 29779/14 та вказано дату звернення - ЗО травня 2014 року); постановив, що вказані заяви повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають з пілотного рішення у справі «Юрій Миколайовича Іванов проти України», вилучив ці заяви з реєстру та передав їх Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання вищезазначеного пілотного рішення, у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів та сплати боргу за рішенням національного суду.
		Відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є:  а) виплата cтягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів  індивідуального  характеру;  б)  вжиття заходів загального характеру.
		Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень (стаття 13 Закон № 3477-IV).
		Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки,  наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (стаття 10 Закон № 3477-IV).  
		Аналіз наведених норм права та зміст рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» дозволяє стверджувати, що заяви у цій справі, включно із заявою ОСОБА_3, були передані до Комітету Міністрів Ради Європи для їх розгляду саме в системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі «Юрій МиколайовичІванов проти України», а тому у Великої Палати Верховного Суду відсутні правові підстави для вжиття заходів індивідуального характеру шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
		Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду не наділена повноваженнями розглядати питання щодо застосування загальних заходів, передбачених у рішенні ЄСПЛ, оскільки діє у межах і обсязі передбачених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України.
		Беручи до уваги наведене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі № 653/951/13-ц за виключними обставинами не підлягає задоволенню. 
		Керуючись підпунктом 3 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення», статтями 416, 419, 423, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 рокута ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, Державної казначейської служби України, Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця, відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя-доповідач                                                           Н.П. Лященко    Судді:     Н.О. Антонюк         О.Б. Прокопенко      С.В. Бакуліна       Л.І. Рогач      В.В. Британчук       І.В. Саприкіна      Д.А. Гудима       О.М. Ситнік        В.І. Данішевська       О.С. Ткачук        О.С. Золотніков     В.Ю. Уркевич      О.Р. Кібенко       О.Г. Яновська      Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...