Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/298/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2018.
Дата набрання законної сили: 11.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем України
		          
		11 квітня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 333/298/16-ц
		Провадження № 14-98цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н.П., 
		суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., 
		Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., ПрокопенкаО.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.  
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_15 на ухвалу Комунарського районного суду                            м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року (суддя Кулик В.Б.) та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 1 червня 2016 року (у складі суддів Дзярука М.П.,              Крилової О.В., Трофимової Д.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ МВС України) в Запорізькій області про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3 % річних та інфляційних втрат  і
		ВСТАНОВИЛА:
		У січні 2016 року ОСОБА_15 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що при його звільненні за власним бажанням у 2007 році з посади старшого дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління ГУ МВС України відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористані відпустки за період з 2002 по 2007 роки. Просив стягнути з ГУ МВС України в Запорізькій області на свою користь: компенсацію за невикористані відпустки за період з 2002 по 2007 роки у сумі 6 119,85 грн, середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період до 1 січня 2016 року в сумі 65 395,80 грн, 3 % річних від простроченої суми компенсації за невикористані відпустки у сумі 550,78 грн, інфляційні втрати від суми компенсації за невикористані відпустки в сумі 4 167,61 грн, моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 1 червня 
		2016 року, у відкритті провадження у справі відмовлено на тій підставі, що між сторонами виник спір, пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		ОСОБА_15 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки, на думку позивача, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Предметом позову є вимога виплатити заборгованість із заробітної плати (компенсацію за невикористані відпустки), вимогу вирішити публічно-правовий спір ОСОБА_15 не заявляв, а тому позовну заяву слід розглядати відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
		Учасники справи наданим їм процесуальним законом правом подачі заперечень не скористалися. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У лютому 2018 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справпередав, а Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду отримав зазначену справу.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 28 лютого 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_15 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		21 березня 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справи.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2018 року справу прийнято до розгляду.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач у 2007 році звільнився за власним бажанням із посади старшого дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління ГУ МВС України. З позовом до суду у січні 2016 року ОСОБА_15 звернувся у зв'язку з тим, що при звільненні з цієї посади йому не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки за період з 2002 по 2007 роки. 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.
		Водночас відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		Аналогічна норма закріплена й у пункті 2 частини першої статті 19 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII.
		Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій).
		Норму щодо віднесення державної служби до публічної закріплено також у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII.
		Питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) урегульовано як Законом України «Про державну службу», так і спеціальними законами, які були та/або є чинними на час виникнення відповідних спірних правовідносин. Так, на час звільнення 4 грудня 2007 року позивача з посади дільничного інспектора міліції, з яким він пов'язує виникнення у відповідача обов'язку виплатити йому компенсацію за невикористані під час проходження служби відпустки, був чинним Закон України «Про міліцію».
		Відповідно до Закону України «Про міліцію» (у редакції, чинній на час звільнення позивача) міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. До її складу, зокрема, включено підрозділи місцевої міліції, до складу яких, у свою чергу, входять і підрозділи служби дільничних інспекторів міліції (статті 7, 7№ цього Закону). Оскільки згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, тому його служба є публічною.
		Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.
		Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		За змістом пункту 25 Методичних роз'яснень щодо застосування Класифікатора категорій адміністративних справ, затверджених рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31 жовтня 2013 року № 114, категорія справ зі спорів з відносин публічної служби включає, зокрема, спори щодо стягнення на користь особи несплачених коштів, які належало їй виплатити при звільненні зі служби (військової служби).
		З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.  
		Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права, у тому числі на відпустки, грошове і речове забезпечення, виплати при звільненні, врегульовано відповідним положенням (постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 з наступними змінами і доповненнями), контроль за виконанням якого покладено на Міністерство внутрішніх справ України та його органи. 
		У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник у зв'язку з виконанням суб'єктом владних повноважень - ГУ МВС України в Запорізькій області владних управлінських функцій щодо здійснення контролю за додержанням установленого порядку проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ під час звільнення позивача з публічної служби (посади дільничного інспектора).
		Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 1 червня 2016 року постановлено з додержанням норм процесуального права, а тому зазначені судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 
		2017 року, передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_15 залишити без задоволення.
		Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 1 червня 2016 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н.П. Лященко      Судді:     Н.О. Антонюк       Л.М. Лобойко       С.В. Бакуліна        О.Б. Прокопенко      В.В. Британчук       Л.І. Рогач       Д.А. Гудима       І.В. Саприкіна        В.І. Данішевська       О.М. Ситнік      О.С. Золотніков     О.С. Ткачук        О.Р. Кібенко       В.Ю. Уркевич      В.С. Князєв       О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...