Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/7518/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Терористичний акт.
Надіслано судом: 20.04.2018. Зареєстровано: 22.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2018.
Дата набрання законної сили: 01.08.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Єдиний унікальний номер справи 185/7518/16-к
		Провадження № 1-кп/185/68/18
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		05 квітня 2018 року м. Павлоград 
		Колегія суддів Павлоградського міськрайонного суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1  
		суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 
		прокурора - ОСОБА_5 
		захисника  адвоката ОСОБА_6 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні у режимі відеконференції обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001674 від 21 червня 2016 року відносно:
		   
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іловайськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України -
		В С Т А Н О В И Л А:
		07 вересня 2017 року до головуючого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001674 відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
		Ухвалою суду від 07 вересня 2017 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового розгляду по даному кримінальному провадженню, оскільки відносно ОСОБА_7 , було здійснено спеціальне досудове розслідування у порядкуст. 297-1 КПК України, так як він переховується від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Захисник обвинуваченого під час вирішення питань, передбачених ст.ст.314, 315 КПК України клопотав про повернення зазначеного обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
		Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_6 наголошував, що не мав жодного побачення та спілкування з обвинуваченим, позицію щодо захисту обвинуваченого він з ним не узгоджував, місце перебування останнього не відомо, будь-який зв`язок з обвинуваченим відсутній.
		Колегія суддів, заслухавши прокурора, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту та матеріали клопотання про здійснення спеціального судового провадження, приходить до висновку про відмову в здійсненні спеціального судового провадження та поверненню обвинувального акту виходячи з наступного.
		Відповідно доч. 2 ст. 297-1 КПК Українипередбачено порядок проведення досудового слідства по окремим статтямКК України, зокрема за ч. 1ст. 258-3 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_7 .
		Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України - спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженністосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний або міжнародний розшук.
		Частиною 6 ст. 297-4 КПК України вбачається, що відомості про здійснення спеціального досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Наданий суду обвинувальний акт та доданий реєстр до нього містить у розділі 2 «Реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування» у п. 27 відомості, що 19 серпня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , але відсутні відомості про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про здійснення спеціального досудового розслідування, тобто органом досудового розслідування не внесено до ЄРДР відомостейпро здійснення спеціального досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, що є порушенням вимог ч.6ст. 297-4 КПК України.
		Судом встановлено, що в матеріалах провадження відсутні будь-які процесуальні документи, які б підтверджували факт оголошення ОСОБА_7 в міждержавний або в міжнародний розшук, що є передумовою для здійснення спеціального судового провадження та можливості його розгляду у відсутність обвинуваченого.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання про здійснення спеціального судового розгляду у даному кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, до задоволення не підлягає.
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні судмає право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
		Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1КПК України).
		Будь-яких спеціальних норм при проведенні підготовчого судового засідання КПК України не передбачає. Можливість проведення засідання без обвинуваченого передбачена лише в стадії судового розгляду, відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.
		Крім того, ст. 109 КПК Українивстановлює зміст реєстру досудового розслідування, який відповідно до ч. 4ст. 291 КПК України, є невід`ємною частиною обвинувального акту.
		Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.
		Відповідно до ч. 1ст. 297-5 КПК Україниповістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування.
		Таким чином, здійснення виклику підозрюваного, що є процесуальною дією має бути відображено в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Натомість оглядом реєстру матеріалів досудового розслідування встановлена відсутність посилання на здійснення даної процесуальної дії, що унеможливлює перевірити дотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону.
		Крім того, на досудовому слідстві було порушено право на захист ОСОБА_7 . Відповідно до зазначеного обвинувального акту обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 1 ст. 258-3 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному правопорушенні щодо особливо тяжких злочинів. Виходячи з реєстру досудового розслідування, долученого до даного обвинувального акту, в Розділі 2. «Реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування» п. 12 зазначено, що 21 червня 2016 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру, а згідно п. 14 зазначено, що 22 червня 2016 року була винесена постанова про залучення захисника ОСОБА_7 , тобто захисник був залучений вже після повідомлення про підозру.
		Також з доданих до обвинувального акту документів неможливо зробити висновок, чи дотримано органом досудового розслідування процедури спеціального досудового розслідування, передбаченої кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені відомості про те, кому безпосередньо, в який спосіб вручено повідомлення про висунуту ОСОБА_7 підозру та чи вручалося воно взагалі в установленому законом порядку. 
		Як вбачається з положень пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що гарантує кожній особі право на справедливий суд, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
		Частина 1 ст. 7 (ніякого покарання без закону) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
		У справі «ВЄРЕНЦОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» від 11 квітня 2013 року ЄСПЛ робить наступні висновки: «Будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню. Отже, визначення мають бути не надто деталізованими і не надто широким»; «Суд повторює, що гарантія, встановлена у статті 7 Конвенції, що є істотним елементом верховенства права, посідає визначне місце у системі захисту за Конвенцією. Це твердження підкреслюється тим, що вона не допускає жодних винятків, навіть за статтею 15 Конвенції під час війни або іншої суспільної небезпеки.
		Проте з наданого прокурором інформаційного листа № 2121в-7432нт від 29 березня 2017 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Департаменту контррозвідки СБ України, вбачається, що згідно з наявною в Департаменті інформацією, 08 лютого 2017 року вказаний громадянин був убитий невідомими особами у своєму робочому кабінеті на базі бойовиків НЗФ «Сомалі» терористичної організації «ДНР», яка знаходиться у м. Донецьку. Однак, підтвердити офіційно вищевказану інформацію оперативний підрозділ не має можливості у зв`язку з тимчасовою окупацією бойовиками терористичної організації «ДНР» частини території Донецької області. Що ставить під сумнів зазначене в обвинувальному акті місце проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_7 , нібито, вбито.
		Суд звертає увагу, що в засобах масової інформації міститься інформація про те, що ОСОБА_7 було вбито, однак відомості про даний факт, на даний час, суду не надано.
		Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 15 січня 2015 № 119-VIII, що була чинною та діяла на момент проведення та закінчення відносно обвинуваченого ОСОБА_7 досудового розслідування, тимчасово дія положеньчастини п`ятої статті 139,частини другої статті 2971,пункту 4 частини другої статті 2972,частини першоїтаабзацу третього частини третьої статті 2974,абзацу першого частини третьої статті 323Кримінального процесуального кодексу України поширюється на осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції або оголошені у міждержавний або міжнародний розшук.
		Таким чином, колегія судів приходить до висновку, про відсутність на момент проведення та закінчення відносно обвинуваченого досудового розслідування інформації про оголошення обвинуваченого ОСОБА_7 у міждержавний та/або міжнародний розшук, та про те, що останній знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.
		Відсутність вказаної вище інформації істотно порушує вимоги передбачені підпунктами «а» та «b» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковану Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року), зокрема що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
		- «а» бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
		- «b» мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
		Крім того, колегія суддів, вважає, що допущені у справі порушення прав і свобод обвинуваченого є такими, що становлять порушення права на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово повторює, що згідно з його усталеною практикою він не розглядає помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією коли, як виняток, можна стверджувати, що помилки становлять несумісну зі статтею 6 Конвенції «несправедливість». 
		На користь зазначених висновків колегії суддів свідчить й той факт, що до початку судового провадження у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_7 останній не мав побачень зі своїм захисником, не спілкувався з останнім, не узгоджував позицію захисту.
		Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Положення статті 9 КПК України додатково конкретизують зміст статті 8 КПК України, зокрема, що під час кримінального провадження суд, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Обидві норми статей 8 і 9 КПК України передбачають застосування норм КПК України у кримінальному провадженні з урахуванням практики ЄСПЛ, в тому числі зазначеної вище.
		В обвинувальному акті встановлено невідповідність вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України.
		    
		При поверненні обвинувального акту прокурору, колегія суддів враховує недотримання норм Кримінального процесуального кодексу України при направленні обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України до суду, що унеможливлює призначення судового розгляду без надання належних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, які покладені на суд згідно зі ст. 22 КПК України, що тягне за собою безумовне повернення обвинувального акту.
		 
		Керуючись ст. 291, 314 КПК України , колегія суддів 
		             
		У Х В А Л И Л А:
		В задоволенні клопотання про здійснення спеціального судового розгляду у кримінальному провадженні № 42016000000001674 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, відмовити.
		    
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001674 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, повернути прокурору відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України для усунення виявлених недоліків.
		    
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом семи днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області. 
		 
		Головуючий суддя:                     ОСОБА_1 
		 
		Суддя:                             ОСОБА_2 
		 
		Суддя:                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...