Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/25778/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2018.
Дата набрання законної сили: 19.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		                               АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА  
		 
		                                                                                    
		 
		№ апеляційного провадження:                                       Доповідач - Ратнікова В.М.
		22-ц/796/2185/2018  
		 
		 
		                                                          П О С Т А Н О В А
		 
		                                              І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		 
		м. Київ                                                                                           Справа № 760/25778/17                                                                                       
		 
		19 квітня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Ратнікової В.М.
		суддів                      - Левенця Б.Б.
		                                 - БорисовоїО.В.
		при секретарі          - Куркіній І.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В. на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року, постановлену під головуванням судді Українця В.В., у цивільній справі за поданням Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В. про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, з метою опису та арешту майна боржника ОСОБА_4, з подальшою реалізацією для виконання рішення  суду в примусовому порядку,-
		 
		                                           в с т а н о в и в :
		 
		20 листопада 2017 року Головний державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В. поштою направив до  Солом`янського районного суду м. Києва  подання про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, з метою опису та арешту майна боржника ОСОБА_4, з подальшою реалізацією для виконання рішення  суду в примусовому порядку.
		В  обґрунтування вимог подання посилався на те, що на виконанні у Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження № 52850322 щодо примусового виконання виконавчих листів № 760/5095/16-ц, виданих 01.08.2016 року Соломянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу на загальну суму 6000,00 грн. Оскільки боржником рішення суду в наданий строк на самостійне виконання, а саме до 18.08.2016 року не виконано, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. На адресу боржника державним виконавцем неодноразово направлялися вимоги про необхідність  явки до відділу, проте ОСОБА_4 до державного виконавця не з`являвся. 04 листопада 2016 року до Солом`янського районного суду м. Києва державним виконавцем  направлено подання про застосування до боржника примусового приводу на прийом. 30 листопада 2016 року боржник з`явився на прийом громадян до державного виконавця та надав пояснення, що не може виконати рішення суду. Крім того, 16.02.2017 року та 14.03.2017 року державним виконавцем були здійснені виходи за адресою місця проживання боржника:  АДРЕСА_2, для здійснення виконавчих дій, разом з тим потрапити до квартири не виявилося можливим. За таких обставин державний виконавець просив суд  надати йому дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, з метою опису та арешту майна боржника ОСОБА_4, з подальшою реалізацією для виконання рішення  суду в примусовому порядку.
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року в задоволенні подання Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В. про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, з метою опису та арешту майна боржника ОСОБА_4, з подальшою реалізацією для виконання рішення  суду в примусовому порядку - відмовлено.
		 Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, Головний державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В.  подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення  подання про примусове проникнення до житла.
		Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні  обставин, що мають значення для справи. Так, відмовляючи  державному виконавцю у наданні дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції посилався на те, що державний виконавець не надав доказів направлення боржнику  вимог про необхідність явки до виконавця та направлення  йому копій постанов. Вказаний висновок суду  першої інстанції  не  грунтується на  фактичних обставинах справи та досліджених судом доказах. До подання  державним виконавцем було надано докази надсилання боржнику   постанов та вимог державного виконавця. Крім того зазначає, що для перевірки вказаних обставин  суд не був позбавлений   можливості  зобов"язати державного виконавця  надати до суду  копії всіх документів, що знаходяться в матеріалах виконавчого провадження. Посилається також на те, що боржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, на  його адресу державним виконавцем неодноразово надсилались виклики та вимоги як простою так і рекомендованою кореспонденцією, проте вказані виклики залишені боржником поза увагою. З отриманої інформації з Державних реєстрів  прав на рухоме та нерухоме майно вбачається, що інформації про належність боржнику будь-якого майна  в цих реєстрах відсутня. На прийом до  державного виконавця боржник з"явився тільки  30.11.2016 року  на підставі  примусового приводу, був попереджений про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду .  16.02.2017 року та 14.03.2017 року державним виконавцем було здійснено вихід для проведення  виконавчих дій за адресою проживання боржника: АДРЕСА_3, проте двері  квартири ніхто не відчинив. про що було  складено відповідні акти, які були надані суду. З наданих суду  доказів вбачається, що державним виконавцем були вчинені всі передбачені законом виконавчі  дії  для виконання рішення суду, але  боржником рішення не виконується. Надання  судом дозволу на примусове  проникнення до квартири, де проживає боржник,  надасть  державному виконавцю можливість  виявити  та здійснити опис  його майна.  
		Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		В судове засідання  учасники справи не з"явились, про день там час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
		Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10.08.2016 року було  відкрито виконавче провадження №518885406 з виконання виконавчого листа № 760/5095/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальних збитків у розмірі 5000,00 грн. та моральної  шкоди у розмірі 1000,00 грн.
		Постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кукурічко Л.І. від 10.08.2016 року відкрито виконавче провадження №51886244 з виконання виконавчого листа № 760/5095/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судового збору у розмірі 1102, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 102,40 грн.
		18 червня 2016 року старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кукурічко Л.І. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №518885406 та №51886244  у зведене виконавче провадження №51885403.
		Постановою від 18 серпня 2016 року старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кукурічко Л.І.  винесено постанову  про  арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно  ОСОБА_4.
		У ході примусового виконання виконавчих документів державним виконавцем витребувано інформацію про майно та грошові кошти, що належать боржнику.
		З відповіді  Державної фіскальної служби України вбачається, що інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України на ім'я боржника відсутня, крім того, відсутня інформації щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку та суму утриманого з них податку в ДРФО . За даними Пенсійного фонду України боржник не є особою, яка отримую пенсію, а також не знайдено відомостей стосовно його останнього місця роботи.
		Згідно інформаційної довідки   Державного Реєстру  прав власності на нерухоме майно,  відомості про наявність нерухомого майна у боржника ОСОБА_4 відсутні.
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС України інформація про зареєстровані транспортні засоби за ОСОБА_4  відсутня.
		У добровільному порядку боржником рішення суду не виконано.
		В матеріалах справи містяться копії  вимог державного виконавця до боржника про необхідність з`явитися до державного виконавця на прийом  10.11.2016 року та  24.04.2017 року, 24.05.2017 року. 
		26 вересня 2016 року державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника, з метою проведення виконавчих дій. Відповідно до складеного державним виконавцем акту від 26.09.2016, який був підписаний  стягувачем  ОСОБА_5 та боржником ОСОБА_4, боржником не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику було  зачитано рішення суду, зобов"язано  його з"явитися до державного виконавця 28.09.2016 року та вручено постанову про відкриття виконавчого провадження. 
		В подальшому, відповідно до актів державного виконавця від 16 лютого 2017 року та від 14 березня 2017 року, перевірити майновий стан боржника, провести опис та арешт майна не виявилось можливим, оскільки двері квартири АДРЕСА_1 не відчинили. 
		22.03.2017 року  державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіКукурічко Л.І.  було направлено  начальник Солом"янського  УП ГУ НП України  в м.Києві повідомлення про вчинення боржником  ОСОБА_4 кримінального  правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. 
		Згідно інформації  Солом"янського  управління поліції  ГУ НП України у м.Києві  від  3.07.2017року, слідчим відділом  по повідомленню  Солом"янського  РВ ДВС у місті Київ Головного територіального  управлінння юстиції у місті Києві щодо умисного  невиконання рішення Солом"янського районного суду м.Києва у справі № 760/5095/16-ц ОСОБА_4, 23.0.207 року відомості  внесені  до Єдиного  реєстру досудових розслідувань за № 12017100090003131 за ознаками  кримінального правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 382 КК України.
		Відмовляючи у задоволенні подання головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковція О.В. про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, з метою опису та арешту майна боржника ОСОБА_4, суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що ним направлялись боржнику вимоги про необхідність з'явитись до державного виконавця, також не надано доказів на підтвердження   явки боржника на прийом 30.11.2017 року, крім того з актів, які долучено до матеріалів подання,  вбачається, що для засвідчення неможливості потрапити до квартири при проведенні виконавчих дій будь-які інші особи не залучались, суду не надано доказів на підтвердження того, що боржнику направлялись будь-які повідомлення про вручення процесуальних документів та викликів до державного виконавця; державним виконавцем не наведено даних на підтвердження того, що в квартирі, до якої потрібно здійснити примусове проникнення, знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
		Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції повністю відповідає  встановленим обставинам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. 
		Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.
		Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
		Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
		 Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
		 При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
		За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що державним виконавцем не надано суду доказів того, що боржнику направлялись  та ним були отримані виклики  державного виконавця від  10.11.2016 року, від 24.04.2017 року та від  24.05.2017 року  про необхідність його  явки до державного виконавця, відповідно  16.11.2016 року,  05.05.2017 року та  02.06.2017 року.
		З наданих до апеляційної скарги  копій  поштових конвертів, квитанції  від 20.11.207 року та роздруківок відстежень поштових відправлення  Укрпошти  не вбачається, які саме  документи ( виклики, постанови) направлялись  державним виконавцем боржнику. Крім того, вказані  докази суду першої інстанції державним виконавцем не надавались.
		Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції  про  відсутність у справі доказів  направлення державним виконавцем та отримання боржником повідомлень державного виконавця щодо здійснення ним виходу за місцем  проживання  боржника 16.02.2017 року та  14.03.2017 року, а тому  складені державним виконавцем  акти  про те, що у вказані дні двері квартири  АДРЕСА_4 їм ніхто не відчинив, не свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним вчиненню виконавчих дій. Крім того,   акт  від  16.02.2017 року підписаний лише державним виконавцем та стягувачем, акт від  14.03.2017 року підписаний лише державним виконавцем, поняті при складанні вказаних актів присутні не були.
		Відомості про те, що  боржник повідомлявся державним виконавцем  про здійснення ним виходу за місцем проживання боржника 26.09.2016 року в матеріалах справи також відсутні. З  акту  державного виконавця від 26.09.216 року, який був підписаний  стягувачем  ОСОБА_5 та боржником ОСОБА_4,  вбачається, що боржник ОСОБА_4 відкрив двері квартири АДРЕСА_4  державному виконавцю,  боржнику було  зачитано рішення суду, зобов"язано  його з"явитися до державного виконавця 28.09.2016 року та вручено постанову про відкриття виконавчого провадження. 
		Будь-яка інформація щодо явки ( неявки ) боржника до державного виконавця 28.09.2016 року  в матеріалах справи відсутня. Не надано суду  також доказів на підтвердження викладених в поданні обставин про те, що  04.11.2016 року  державним виконавцем  направлялось подання  про застосування до боржника примусового приводу та про здійснення примусового приводу боржника до державного виконавця 30.11.2016 року.
		Враховуючи   встановлені обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного  висновку  про те, що  державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення  ОСОБА_4  від виконання рішення суду та перешкоджанню ним  державному виконавцю у здійсненні виконавчих дій та обгрунтовано  відмовив у задоволенні подання державного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла.
		Доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду  першої інстанції   про ненадання державним виконавцем доказів направлення боржнику  вимог про необхідність явки до виконавця та направлення  йому копій постанов, так як такі докази були наданні до подання державного виконавця, не грунтуються  на  досліджених судом доказах, так як  до подання про примусове проникнення до житла боржника державним виконавцем було надано лише  самі копії постанов та викликів, а доказів направлення їх боржнику суду не надано.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що   для перевірки вказаних обставин  суд не був позбавлений   можливості  зобов"язати державного виконавця  надати до суду  копії всі документів, що знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, не грунтуються на вимогах процесуального права, з огляду на наступне.
		Так, відповідно до вимог ч.ч.1, 5,7 ст. 81 ЦПК України,  кожна сторона  повинна  довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог  або заперечень, крім випадків, встановлених цим  Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Суд не може  збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних  прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також  інших випадків, передбачен6их цим Кодексом.
		  З поданням до суду звернувся Головний державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В., а тому саме він повинен був надати  суду докази на підтвердження доводів свого подання.
		Доводи апеляційної скарги  про те, що, відмовляючи  в наданні дозволу на примусове проникнення до квартири боржника, суд не врахував, що такий дозвіл надасть державному виконавцю можливість  виявити  та здійснити опис  майна боржника та виконати рішення суду, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. При наданні необхідних доказів на підтвердження доводів подання  державний виконавець не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з обґрунтованим поданням про примусове проникнення до житла боржника.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В  відсутні.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 382 ЦПК України, суд,-
		 
		 
		 
		 
		                                           п о с т а н о в и в : 
		 
		Апеляційну скаргу Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В. - залишити без задоволення.
		Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року залишити без змін.  
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня складення повного тексту, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		Повний текст постанови складено  19 квітня 2018 року.
		 
		 
		Головуючий:                                                 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...