Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/7559/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2018.
Дата набрання законної сили: 18.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційне провадження № 22-ц/796/3355/2018
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 квітня 2018 року                                                                                    м. Київ
		Унікальний номер справи 756/7559/16
		Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
		учасники справи:
		позивач -                               ОСОБА_4 
		відповідач -                           ОСОБА_5
		треті особи:                           Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заблоцька Лариса Борисівна,
		                                               ОСОБА_7,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_4 
		на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого  6 лютого 2018 року під головуванням судді Тітова М.Ю. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва о 16 год 57 хв.,-
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5, треті особи: ПН КМНО Заблоцька Л.Б., ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на квартиру.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1  у якій він проживає та зареєстрований. У період з 12.03.2016 по 23.03.2016 він знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку із перенесеним інсультом. Після повернення з лікарні та за призначенням його племінниці ОСОБА_7,яка за фахом є терапевтом він почав приймав препарати ,які впливають на свідомість, знижують увагу та реакцію, підвищують втому та спотворюють світосприйняття. 26.06.2016року до його квартири прийшов нотаріус для оформлення, за його бажанням заповіту на користь ОСОБА_5- доньку ОСОБА_7 Проте пізніше він дізнався,що замість  заповіту він підписав  договір дарування квартиру.
		З посиланням на зазначені обставини та на те, що при укладенні договору дарування його було введено в оману, оскільки наміру дарувати комусь квартиру він не мав, а мав лише намір скласти заповіт,а також на свій стан здоров'я та на те, що після укладення договору він залишився проживати в квартирі, позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним та визнати право власності на квартиру за ним.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу і, вказуючи на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
		            На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції на порушення вимог закону не взяв до уваги того, що після укладення договору дарування фактична передача квартири відповідачці не відбулася і він продовжує в ній проживати. Судом  не перевірені причин, які спонукали його безоплатно передати у власність квартиру, оскільки вона є його єдиним житлом та не з'ясовано, чи не свідчить це про помилку щодо істотних умов укладеного їм договору. Також зазначає, що судом першої інстанції проігноровано його похилий вік,стан здоров'я в силу якого він не міг реально сприймати ситуацію та дати їй належну оцінку та не,що він  діяв під впливом помилки та вважав, що підписує заповіт.
		            В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_4 та його представник апеляційну скаргу,з підстав в ній викладених, підтримали, просили її задовольнити.
		            Представник відповідачки  ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечували,просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки, на їх думку рішення ухвалено з дотримання вимог закону та з урахуванням встановлених судом обставин справи.
		            Третя особа приватний нотаріус ЗаблоцькаЛ.Б. в судове засідання не з'явилася,подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
		Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
		У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		Відповідно до п. З розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
		Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.
		Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		 Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
		  Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.03.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування квартири, за умовами якого позивач передав безоплатно у власність відповідача квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 5).
		  Договір дарування квартири укладений у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заблоцькою Л.Б., зареєстровано в реєстрі за № 388.
		Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження своїх доводів про те, що при укладенні договору дарування його введено в оману і що він мав намір укласти не договір дарування, а заповіт, останній не надав належних доказів. При цьому суд вважав, що на момент укладення договору позивач мав повну та необмежену цивільну дієздатність.
		Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який  повно та всебічно  з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав належну правову оцінку  зібраним у справі доказам та застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини. 
		  Рішення суду грунтується на матеріалах справи, встановлених обставинах та відповідає  вимогам закону з огляду на що є законним та обгрунтованим і  підстав для його скасування не вбачається.
		Згідно роз'яснень, викладених в п. 19 постанови Пленум Верховного Суду України  «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від   6 листопада 2009 року № 9 правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
		Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
		Таким чином, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
		Слід зазначити, що в судовому засіданні позивач пояснив, що він проживає в квартирі один та самостійно  себе обходить, без сторонньої допомоги.  
		В той час установлено, що на час укладення договору дарування позивачу ОСОБА_4 виповнилося 73 роки і за декілька днів до укладення договору він переніс інсульт, з приводу чого протягом 10 днів перебував на лікуванні. Він є одинокою людиною і окрім  сестри, племінниці ОСОБА_7 - третьої особи в справі та її доньки ОСОБА_5- відповідачки,  більш близьких родичів у нього не має. 
		Згідно висновку МСЕК № 02657238 від 1.06.2017 року станом на 23 травня 2017 року ОСОБА_4 за загальним захворюванням встановлено 1 групу інвалідності довічно, йому рекомендовано  постійну сторонню допомогу, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності, шляхом постановки на «Д» облік у невропатолога, окуліста, кардіолога.
		Третя особа ОСОБА_7 (племінниця позивача) в судовому засіданні пояснила, що їх родина є єдиними хто може потурбуватися за позивача та забезпечити йому догляд, вони завжди жили дружно та перебували в хороших стосунках,  проте за її переконанням стороння особа бажає заволодіти квартирою позивача, що і є причиною звернення ОСОБА_4 до суду.
		В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_5 також заявляла, що позивач є їх родичем і вона не заперечує проти його проживання  в квартирі за його бажанням і намірів його виселити вона  не має.
		В матеріалах справи міститься письмова пропозиція відповідачки на укладення з позивачем мирової угоди, за якою вона погоджується надавати йому безкоштовне довічне користування квартирою (ас.157).
		Ці обставини позивачем не спростовано.                                                                                              На переконання колегії суддів, зазначені обставини в цій справі є особливими і ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_4 у визнані договору дарування недійсним, суд першої інстанції також врахував ці обставини.                                                                           Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.                                                 Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та має бути законним і обґрунтованим.                                                                       Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із отриманням норм процесуального права.                                                                                                       Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства визначеному цим Кодексом.                                                                                                                                Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.                                                                        Рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам і доводи апеляційної скарги висновків суду  не спростовують і не дають підстав вважати,що судом допущено порушення матеріального та процесуального права,які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору.                                                                        Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підставами для визнання договору дарування укладеного між сторонами є не тільки помилка позивача, але і  введення його в оману, слід зазначити, що суд  першої інстанції надав належну правову оцінку цим доводам та  зазначив у своєму рішенні, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст.230 ЦК України є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Ці обставини визначені в ч.1 ст.229 ЦК України. Обман може полягати в тому, що сторона неправдиво заперечує наявність обставин, що можуть бути перешкодою для вчинення правочину, або в тому, що вона замовчує їх існування. Суб'єктивною ознакою дій сторони, що ввела іншу сторону в оману, є умисел на введення в оману.                                                                                                                                     Ці положення кореспондуються і з роз'ясненнями,які містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, про те, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Правочини, які вчиняються під впливом обману належать до оспорюваних правочинів, а тому наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочини, вчинені під впливом обману щодо обставин, що мають істотне значення, є недійсними, оскільки не відповідають загальним підставам дійсності правочинів, зокрема ч.3 ст.203 ЦК України, оскільки внутрішня воля учасника правочину не відповідає її зовнішньому прояву - волевиявленню учасника, яке сформоване під впливом обману. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що обман насправді мав місце, тобто надати докази, які б свідчили про істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.                                                                             Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.                                                                              Виходячи з приведених вимог закону судом першої інстанції встановлено, що укладанням договору дарування від 26.03.2016 сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересах; волевиявлення їх є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору їм зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.                       Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції  переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та  перевіряє законність та обгрутованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.  Разом з цим, зазначені вище  доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимим доказами, вони були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують та  зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено ст. 367  ЦПК України.                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України  суд апеляційної інстанції досліджує докази,що стосуються фактів,на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.                                                                                                                                 Докази, які не були подані до суду першої інстанції,приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин,що об'єктивно не залежали від нього.                                    Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.                                                       Відповідно до  ст.375 ЦПК України,  суд апеляційної інстанції залишає   апеляційну скаргу без задоволення,а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд,-                   
		П О С Т А Н О В И В:
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.                                         Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття,касаційна скарга на постанову може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.                                                                                        Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. 
		Повна постанова складена 19 квітня 2018 року.
		Суддя-доповідач
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...