Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-12302/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2018.
Дата набрання законної сили: 19.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		19 квітня 2018 року                                                                                    м. Київ
		 
		Справа № 22-ц/796/3321/2018
		Унікальний номер 2-12302/11
		 
		Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:     головуючого  -  Левенця Б.Б.
		     суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
		                 при секретарі - Слободяник Ю.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу         Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, постановлену під головуванням судді Волошина В.О., по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича від 04 вересня 2017 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 47119525, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АРНІКА-1», -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		У вересні 2017 року заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., вчинені в межах виконавчого провадження № 47119525, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 04 вересня 2017 року, а також визнати незаконною та скасувати зазначену постанову державного виконавця. 
		На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 47119525 за виконавчим листом № 2-12302/11 від 19 лютого 2015 року виданим Шевченківським районним судом міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у межах розгляду справи № 2-12302/11 у виконавчому провадженні № 47119525 було замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «АРНІКА-1».
		21 серпня 2017 року ТОВ «Арніка-1» подало письмову заяву про повернення виконавчого документа і 04 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
		Також, 04 вересня 2017 року в межах виконавчого провадження № 47119525, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2 997 400,67 грн.
		Зазначаючи, що з моменту відкриття виконавчого провадження № 47119525 і до повернення виконавчого документу стягувачу будь-які грошові кошти на користь стягувача боржником не перераховувались та в примусовому порядку державним виконавцем не стягувались, тобто фактичного стягнення будь-яких коштів у виконавчому провадженні не відбулось, заявник вважав, що державний виконавець не мав права на винесення постанови про стягнення виконавчого збору. (а.с.1-4)
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року скаргу задоволено, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України КанцедалаО.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 04 вересня 2017 року в межах виконавчого провадження № 47119525, а також визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. про стягнення виконавчого збору від 04 вересня 2017 року в межах виконавчого провадження № 47119525. (а.с.29-32)
		В апеляційній скарзі представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Скалецька І.О. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги. На обґрунтування скарги представник апелянта зазначила, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення заходів примусового виконання, тому вважала, що виконавчі дії проведені державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.37-41)
		Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому із посиланням на необґрунтованість доводів апеляційної скарги просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року без змін. (а.с.69-74)
		 
		Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року,                       ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. 
		Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
		 
		В судовому засіданні представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - МихайловС.І. підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти скарги і просила залишити її без задоволення.
		Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. (а.с.63, 65-68)
		Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП № 47119525 за виконавчим листом № 2-12302/11 виданим 19 лютого 2015 року Шевченківським районним судом міста Києва, згідно якого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0002/06/00-CL від 27.02.2006 року, у розмірі 27 974 006,07 грн., пені на суму простроченої заборгованості за тілом кредиту та відсотками у сумі 2 000 000 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки передане ПАТ «Банк «Форум» на підставі договору іпотеки від 27.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В., за реєстровим № 305 та зареєстрованим у державному реєстрі заборон за №306, а саме: домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 та складається з двох житлових будинків -№4(А) житловою площею 44,90 кв.м., нежитлова площа якого 30,5 кв.м. та №4 (Е) житловою площею 323,70 кв.м. нежитлова площа якого 725,5 кв.м., загальна площа житлового будинку літ. А та житлового будинку літ. Е - 1124,6 кв.м. споруджень № 1 - 3, домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння; №4 під літерами (А), (Е), виданого Радянською районною державною адміністрацією м. Києва взамін раніше виданих правовстановлюючих документів, право власності за яким зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 18.10.2001 року за реєстровим номером 13997 у реєстровій книзі № д. 41-253. Земельну ділянку площею 0,1024 гектарів, розташовану на території АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_1, виданого Київською міською радою 29.03.1999 р. на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.1998 року №65, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_2 цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною домоволодіння що розташоване по АДРЕСА_1 в сумі 26139078 грн., та земельної ділянки по АДРЕСА_1 в сумі 1668096 грн. 
		У зв'язку з надходженням заяви стягувача ТОВ «Арніка-1» про повернення виконавчого документу, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. від 04 вересня 2017 року у виконавчому провадженні ВП № 47119525 виконавчий лист № 2-12302/11 виданий 19 лютого 2015 року Шевченківським районним судом міста Києва повернуто стягувачу ТОВ «АРНІКА-1» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.5-7)
		04 вересня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. у виконавчому провадженні ВП № 47119525 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_7 виконавчого збору в розмірі 2997400,67 грн., з посиланням на ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.8-9)
		Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця та відповідно постанова про стягнення виконавчого збору не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за виконавчим листом коштів фактично не стягнуто та не повернуто майна, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з боржника. (а.с.29-32)
		 
		Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»                  № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщостягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
		Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
		Відповідно до частини 2 ст. 27  Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
		Згідно статті 27 Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.
		Відповідно до частини 1 ст. 45 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум  (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
		1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
		2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
		3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;
		4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
		Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір має обраховуватись лише від розміру фактично стягнутих (повернутих) сум, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
		З матеріалів справи вбачається, що на час винесення оскаржуваної постанови від 04 вересня 2017 року не відбулось виконання виконавчого листа № 2-12302/11 виданим 19 лютого 2015 року Шевченківським районним судом міста Києва, у т.ч. фактично не стягувались, не повертались стягувачу кошти і не передавалось стягувачу за виконавчим документом майно боржника. При цьому, постановою державного виконавця Канцедала О.О. від 04 вересня 2017 року виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання за заявою стягувача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.5-7)
		Враховуючи викладене, визначення державним виконавцем 2997400,67 грн. розміру виконавчого збору не можна визнати обґрунтованим.
		Вищевказане свідчить, що державним виконавцем не дотримано вищенаведених вимог законодавства, оскаржувана постанова не може бути визнана законною і обґрунтованою. 
		Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до положень ст. 451 ЦПКУкраїни, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
		У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		Тому, ухвала районного суду про визнання незаконною і скасування оскаржуваної постанови є правильною по суті вирішення спору.
		Доводи скарги не спростовують висновків районного суду, тому колегія суддів їх відхилила.
		 
		Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. 
		Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Дата складання повного судового рішення - 19 квітня 2018 року.
		 
		Судді Апеляційного суду міста Києва:                                        Б.Б.Левенець
		 
		                                                                                                          В.М.Ратнікова
		 
		                                                                                                          О.В.Борисова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...