Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/2161/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2018. Зареєстровано: 24.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2018.
Дата набрання законної сили: 18.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________
		Провадження: 22-ц/790/79/18                                        Справа № 640/2161/16-ц     
		                            
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 квітня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		                              головуючого:     Бездітко В.М., 
		                       суддів:     Коваленко І.П.,
		                         ОСОБА_1,
		за участю секретаря:     Лашакової Д.І.,
		     учасників справи:     
		             позивача:          ОСОБА_2,
		       відповідачів:                  ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		представника ОСОБА_3:        адвоката ОСОБА_5,
		            експертів:           ОСОБА_6, ОСОБА_7, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3  ОСОБА_8 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
		в с т а н о в и в :
		     У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просив солідарно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь 188 411, 31 грн., матеріального збитку, витрати за експертне дослідження в розмірі в розмірі 1992, 60 грн. та 1884, 12 грн. сплаченого судового збору.
		     В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_3 23.07.2014 року о 20.00 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Петровського (нині ОСОБА_9) від вул. Пушкінська в напрямку вул. Сумська в м. Харкові. При виїзді з двору буд. № 24 по вул. Петровського в м. Харкові на головну дорогу, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, який рухався по вул. Петровського по головній дорозі. 
		     Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдана матеріальна шкода. Автомобіль, яким керував відповідач ОСОБА_3 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 
		     Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2015 року встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушив п. 10.2 ПДР України та є винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 
		     Згідно експертних товарознавчих досліджень № 8586 від 15.10.2014 та № 1 від 11.01.2016 року, про оцінку колісного транспортного засобу вартість матеріального збитку складає 188411, 37 грн. 
		     Також ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів витрати за оплату вказаних автотоварознавчих досліджень в розмірі 1 992, 60 грн.
		     Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2, матеріальні збитки в розмірі 188411, 37 грн., витрати за проведення експертних досліджень в розмірі 1992, 60 грн., судовий збір в розмірі 1884, 12 грн.
		            Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4
		     Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року заяву ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків внаслідок ДТП залишено без за доволення.
		     Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість висновків суду у звязку з неповнотою та неправильністю встановлення обставин справи, вважаючи рішення незаконним, просить його скасувати і закрити провадження у справі.
		В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, при прийнятті заочного рішення суд взяв за основу постанову Апеляційного суду Харківської області у справі про адміністративне правопорушення від 24.11.2015 року. Районний суд не звернув уваги, що висновок експерта № 15621/3973 є неповним, неясним та необґрунтованим, суперечить матеріалам справи.
		     У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які зявилися у судове засідання,        перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з вимогами частини 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 23.07.2014 року о 20.00 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, при виїзді з двору будинку №24 по вул. Петровського в м. Харкові на головну дорогу не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, який рухався по вул. Петровського по головній дорозі. В результаті ДТП було заподіяно механічні пошкодження автомобілям та завдана матеріальна шкода.
		Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито у звязку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2015 року, вказана постанова була скасована, визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у звязку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП та стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 36 грн. 54 коп. (т. 1, а.с. 4-5).
		     Відповідно до відомості про ДТП № 9415397, автомобіль НОМЕР_1, належить відповідачу ОСОБА_4, а автомобіль НОМЕР_2 належить позивачу (т.1, а.с. 41).
		В результаті ДТП, позивачу була заподіяна матеріальна шкода, яка складає 116311,75 грн. (станом на 23.07.2014) відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження № 8586 від 15.10.2014 року, та 188411,37 грн. (станом на 11.01.2016) відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження №1 (т.1, а.с. 8-37).
		Приймаючи до уваги постанову Апеляційного суду Харківської області від 06.07.2015 року, якою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні ДТП та встановлено, що він керував автомобілем відповідача ОСОБА_4 на відповідній правовій підставі, задовольнив позов частково, районний суд виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальних збитків в розмірі 188 411,37 грн. є обґрунтованими, оскільки відповідно до приписів ст. 1187 ЦК України тягар відповідальності покладений на винну у завданні шкоди особу.
		Суд стягнув документально підтверджені витрати за проведення авто-товарознавчих досліджень в розмірі 1 992,60 грн. 
		Відмовляючи в частині позовних вимог до ОСОБА_4 районний суд зазначив, що в даній частині позову слід відмовити, оскільки завдана шкода відшкодовується винною особою. 
		Апеляційний суд погоджується з висновками в частині відмови в позові до ОСОБА_4, оскільки даний висновок суду відповідає вимогам закону. В іншій частині не відповідають обставинам ДТП та матеріалам справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою ст. 15 ЦК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		     Частинами 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		     Оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог не відповідає даним вимогам закону.
		     
		     Згідно з ч. 1ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бойківських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		     Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2ст. 1187 ЦК України).
		     Разом із тим, за положеннями ч. 1ст. 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		     Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положенняст. 1187 ЦК Українирегулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особі, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.
		     На відміну від зазначених положень,ст. 1188 ЦК Українирегулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декількох джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховуються дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення нимправил дорожнього руху, наявність причинного звязку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.
		     Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.05.2017 року задоволено частково клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про призначення комісійної судової автотехнічної експертизи.
		Призначено у справі судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_10 (м. Харків, вул. Золочівська, 8 а).
		На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 
		1)Чи відповідали дії водія ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього
		руху, якщо ні, то які пункти ПДР були порушені ?
		         2) Яка допустима швидкість руху на ділянці на якій трапилось дорожньо-транспортна пригода та чи дозволено там робити обгін ?
		3) Чи мав водій ОСОБА_3 технічну можливість запобігти зіткненню з ТЗ ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для руху?
		4) Чи мав водій ОСОБА_2 технічну можливість запобігти зіткненню з транспортним засобом ОСОБА_3 з моменту виникнення небезпеки для руху?
		5) З якою швидкістю рухався транспортний засіб ОСОБА_2 ?
		6) Чи відповідали дії водія ОСОБА_2 вимогам п. 10.1, 1 1.4, 14.2 (в,г), п. 14.5, п. 14.6 (в.г.е) ПДР ? 
		7) Чи були з технічної точки зору дії водія ОСОБА_3 у причинному зв'язку з виникненням ДТП?
		       8) Чи були з технічної точки зору дії водія ОСОБА_2 у причинному зв'язку з виникненням ДТП? (т.1, а.с. 189-190).
		     Згідно висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 9895 від 29.11.2017р., на ділянці проїзної частини, де відбулося зіткнення автомобіля Опель та автомобіля Ягуар швидкість руху транспортних засобів повинна бути не більше 60 км/год.
		     На ділянці проїжджої частини, яка має дві смуги руху у кожному напрямку, з технічної точки зору, обгін заборонений.
		     В даній дорожній-транспортній ситуації водій автомобіля Опель ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог п. 10.2 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
		     В даній дорожній-транспортній ситуації дії водія автомобіля Опель ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.2 ПДР України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної ДТП.
		     В даній дорожній-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів зі сторони водія автомобіля Ягуар ОСОБА_2, виходячи з пояснень водія ОСОБА_3 про механізм розвитку ДТП, визначалися виконанням ним вимог п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.
		     В даній дорожній-транспортній ситуації дії водія автомобіля Ягуар ОСОБА_2, виходячи з пояснень водія ОСОБА_3 про механізм розвитку ДТП, не відповідали вимогам п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням ДТП.
		     В даній дорожній-транспортній ситуації дії водія автомобіля Ягуар ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 11.4 та 14.6 «е» ПДР України, однак дані невідповідності вимогам п.п. 10.1, 11.4 та 14.6 «е» ПДР України, з технічної точки зору, не знаходились в причинному звязку з виникненням данної пригоди, з причин вказаних у дослідницькій частині (т.1. а.с. 226).
		     За заявою представника ОСОБА_3  ОСОБА_11 викликано експертів ОСОБА_6, ОСОБА_7, для розяснення висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 9895 відповідно до вимог ч. 5 ст. 102 ЦПК України, з підстав, що експерт не вмотивував у своєму висновку відеозапис ДТП для встановлення швидкості руху (т. 1 а.с. 233-234).
		     В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_6 пояснив, що при проведенні комісійної судової автотехнічної експертизи № 9895 відеозапис ДТП був врахований, відеодиск проглянутий. 
		     Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		     
		     У апеляційного суду відсутні підстави для відхилення висновків комісійної судової автотехнічної експертизи № 9895 від 29.11.2017 р., оскільки вони відповідають обставинам та матеріалам справи.
		     Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначив про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_3. Зокрема, ОСОБА_3 23.07.2014 року о 20.00 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Петровського (нині ОСОБА_9) від вул. Пушкінська в напрямку вул. Сумська в м. Харкові та при виїзді з двору буд. № 24 по вул. Петровського в м. Харкові на головну дорогу, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, який рухався по вул. Петровського по головній дорозі. 
		Пославшись на постанову Апеляційного суду Харківської області від 06.07.2015 року по адміністративній спарві суд не звернув уваги на те, що при апеляційному перегляді постанови районного суду, апеляційний суд не надавав оцінки діям водія ОСОБА_2 та зазначив, що апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання стосовно його вини або невинуватості, оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався (т. 1 а.с. 4-5).
		В висновку судової транспортно  трасологічної та автотехнічної експертизи № 1251/3973 проведеної в рамках справи про адміністративне правопорушення № 640/12729/14-п експерт зазначив, що в даній дорожній-транспортній ситуації водій автомобіля Ягуар ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимого п.п. 10.1, 11.4, 12.3 та 12.4 ПДР України.
		З причин вказаних дослідницькій частині висновку, вирішити питання «Чи мав водій ОСОБА_2 технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ПДР України ?» та «Чи вбачається в діях в діях водія ОСОБА_2 невідповідності вимогам ПДР України, які знаходяться, з технічної точки зору, в причинному звязку з ДТП ?» - експертним шляхом, на даному етапі дослідження, неможливо (а.с. 49 справи № 640/12729/14-п).
		     З висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 9895 від 29.11.2017р. вбачається не відповідність дій ОСОБА_2 вимогам п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України, та ці дії знаходились з технічної точки зору в причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
		            Тобто, вказаний висновок експертизи свідчить про наявність вини двох водіїв.
		     Шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті543,1190 ЦК). 
		     У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. 
		     Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правиламистатті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
		     Тобто, лише встановивши ступінь вини кожного, суд вирішує питання щодо відшкодування шкоди і при вирішенні цього питання враховуються висновки експертиз, оскільки необхідно довести причинний зв'язок між ДТП і визначеним у висновку авто товарознавчої експертизи пошкодженнями автомобіля, а відповідно і сумою збитків. Недоведеність причинного звязку може бути підставою для відмови в позові.
		     
		     Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		      Устатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		     Суд першої інстанції залишили поза увагою те, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участі двох джерел підвищеної небезпеки та у такому випадку ці правовідносини регулюютьсяст. 1188 ЦК України, а нест. 1187 ЦК України, згідно з якою поданий позов одноособово.
		     Не застосувавши належну правову норму суд замість зясування, відповідно дост. 1188 ЦК України, питання з чиєї вини заподіяно шкоду, передчасно дійшов висновку, що ОСОБА_3 повинен нести відповідальність за шкоду, завдану у результаті ДТП.
		     З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог, не надав до суду беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового звязку між спричиненою шкодою та протиправними діями лише відповідача ОСОБА_3.
		     Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.
		 
		     Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не правильно застосував норму матеріального права, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 матеріальних збитків в розмірі 188411 грн. 37 коп. та витрат за проведення експертних досліджень в розмірі 1992 грн. 60 коп. не відповідає вимогамст. 263 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		           Згідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи необґрунтованість позовних вимог з позивача на користь відповідача належить стягнути судовий сбір за апеляційну скаргу у розмірі 2072,54 грн. та витрати за проведення комісійної судової автотехнічної експертизи № 9895 в сумі 4952 грн.. 
		     
		     Керуючись ст. ст.268, 367, 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3  ОСОБА_8задовольнити частково.
		Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 188411 грн. 37 коп. та витрати за проведення експертних досліджень в розмірі 1992 грн. 60 коп. та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		В іншій частині заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_3  ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		    Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МН 334153, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11.04.2002 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕК 814038, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 24.04.1998 року, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2072 грн. 54 коп. та витрати за проведення комісійної судової автотехнічної експертизи в розмірі 4952 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення буде складено 23 квітня 2018 року.
		 
		Головуючий -
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...