Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/1496/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2018. Зареєстровано: 24.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2018.
Дата набрання законної сили: 16.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		           
		16 квітня 2018 року  
		м. Харків
		справа № 638/1496/17
		провадження № 22-ц/790/697/18
		Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого -                 Котелевець А.В.,
		суддів            -                 Овсяннікової А.І., Піддубного Р.М.,
		за участю секретаря -  Кучер Ю.Ю.,
		ім'я (найменування) сторін:
		позивач - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_1,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Дзержинського   районного суду  м. Харкова   від   06   листопада 2017 року в складі судді Аркатової К.В.,
		у с т а н о в и в:
		В січні 2017 року Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 та просило:
		- позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;
		- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття на особистий рахунок дитини.
		Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 нехтує потребами дитини, порушує права сина на належне батьківське виховання, не виконує батьківських обов'язків, що становить загрозу життю, здоров'ю та моральному вихованню малолітньої дитини та унеможливлює її знаходження в сім'ї. 
		Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 18 січня 2017 року № 13 малолітній ОСОБА_2 відібраний у матері ОСОБА_1 та   тимчасово влаштований до КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 2»  на повне державне забезпечення. 
		Посилаючись на те, що мати не приділяє належної уваги догляду, вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини, не здійснює належного догляду за станом його здоров'я, позивач просив задовольнити позов.
		Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зокрема зазначала, що діючим Сімейним кодексом України передбачений чіткий перелік підстав для позбавлення батьківських прав, однак позивачем не наведено та не надано доказів про такі підстави. 
		Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Шевченківського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради позов підтримав та просив його задовольнити.
		Рішенням Дзержинського   районного суду  м. Харкова   від   06   листопада   2017 року позов задоволено частково. 
		ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		З ОСОБА_1 стягнуто аліменти на малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 січня 2017 року до досягнення повноліття на особистий рахунок дитини.
		 
		В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
		Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 нехтує потребами ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виконує батьківські обов'язки, що становить загрозу життю, здоров'ю та моральному вихованню малолітньої дитини та унеможливлює її знаходження в сім'ї. Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, враховано стан здоров'я та матеріальне становище відповідача.
		17 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що позов є недоведеним, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження своїх вимог. Викладені в рішенні суду першої інстанції обставини справи не відповідають дійсності. При ухваленні рішення в частині стягнення аліментів судом першої інстанції не враховано матеріальне становище відповідача та знаходження на її утриманні ще двох неповнолітніх дітей.
		У відзиві на апеляційну скаргу Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
		В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
		Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948\06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
		У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
		Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).
		Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
		Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК  України (статті 164-167).
		Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом (повторне) НОМЕР_1 виданим Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 22 грудня 2016 року, актовий запис № 748 (а. с. 7-9). 
		ОСОБА_1, як матері малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України).
		Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.
		В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова № 3) роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
		Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 
		1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
		 
		2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 
		3) жорстоко поводяться з дитиною;
		 
		4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
		 
		5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
		 
		6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (абзац 2 пункту 16 Постанови № 3).
		Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 26 вересня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1. Власником зазначеної квартири є матір відповідача - ОСОБА_3 У вказаному житлі також зареєстровані діти відповідача - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 25). 
		Неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, постійно проживає за іншою адресою в сім'ї свого батька - ОСОБА_6, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 26 травня 2017 року № 156 ( а. с. 84).
		ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю, у шлюбі не перебуває, знаходиться на обліку в Шевченківському ОУПФУ м. Харків і отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІ групи, розмір якої з травня 2017 року до вересня 2017 року складав 1664,42 грн., а у жовтні 2017 року - 1781,69 грн. (а. с. 116). 
		Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 01 вересня 2017 року № 1559 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення, отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у розмірі 1645, 40 грн. на місяць на сім'ю на період з 01 лютого 2017 року по 31 липня 2017 року згідно доходів за період з 01 серпня 2016 року по 31 січня 2017 року (а. с. 118).
		Відповідно до листа головного лікаря КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» на адресу головного лікаря КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка № 14» від 15 грудня 2016 року № 01/831, дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, доставлено з дому бригадою МШД 27 вересня 2016 року в супроводі поліції у зв'язку з госпіталізацією матері ОСОБА_1 до Міської лікарні № 3 з приводу психічного зриву, через що дитина залишилася без батьківського піклування. За час перебування у педіатричному відділенні, мати та родичі, станом дитини не цікавились (а. с. 17).
		Викладена у вказаному листі обставина про залишення дитини без догляду також підтверджується Протоколом про застосування поліцейського піклування від 27 вересня 2016 року. Згідно з вказаним Протоколом неповнолітнього передано до КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», про що була повідомлена бабуся дитини ОСОБА_3
		Для з'ясування обставин залишення дитини без догляду працівники Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Шевченківського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради приїздили за адресою проживання родини ОСОБА_1, але двері ніхто не відчинив, що підтверджується Актами від 16 грудня та 23 грудня 2016 року (а. с. 21 - 24). 
		В листі головного лікаря КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка № 14» від 16 грудня 2016 року № 1441 начальнику Служби у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Хакрівської міської ради надано інформацію, що мати ОСОБА_1 поліклініку відвідує нерегулярно, дільничого лікаря - педіатра та дільничну медичну сестру при неодноразових патронажах додому до квартири не пускає, на телефонні дзвінки не відповідає. Малолітній ОСОБА_2 має гіпотрофію 2 ступеню, що підтверджує необхідність піклування за дитиною в реабілітаційних закладах з впорядкованим режимом та харчуванням (а. с. 15).
		Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 18 січня 2017 року № 13 малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відібраний у матері ОСОБА_1 (а. с. 76).
		На підставі Акту про факт передачі дитини малолітній ОСОБА_2 переданий з КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» до КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 2», де перебуває з 15 лютого 2017 року (а. с. 78, 88, 90-93).
		17 лютого 2017 року Служба у справах дітей надала повідомлення до територіального Управління праці та соціального захисту населення про призупинення усіх державних виплат, які були призначені ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_2 На  ім'я дитини відкрито поточний рахунок в національній валюті, на який зараховуються та накопичуються державні виплати по народженню до досягнення дитиною трьохрічного віку відповідно до вимог діючого законодавства України. 
		Після прийняття вказаного рішення мати та бабуся неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до начальника Служби у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Хакрівської міської ради із заявами про надання дозволу на відвідування дитини.
		З листа Головного лікаря КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 2» начальнику Служби у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради вбачається, що за весь час, що малолітній ОСОБА_2 знаходиться в дитячому закладі у хлопчика спостерігається позитивна динамика розвитку, що підтверджується психологічним висновком практичного психолога  ОСОБА_8 
		За час перебування хлопчика у закладі, лише з 23 березня 2017 року його стали відвідувати мати та бабуся. Під час самостійних відвідувань, без супроводу бабусі ОСОБА_1 пояснила, що вона так часто відвідує сина лише тому, що на цьому наполягає її мати. За час відвідування мати хлопчика кілька разів приносила машинку, олівці, які після зустрічей забирала з собою. Усі зустрічі матері з сином проходили у присутності співробітника групи.
		Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
		Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
		Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції надана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими доказами, висновки суду відповідають обставинам справи.
		ОСОБА_1 свідомо не виконує своїх батьківських обов'язків, нехтує потребами дитини, що призвели до порушення здоров'я дитини, які потребують лікування в реабілітаційних закладах.
		Поведінка матері дитини становить загрозу життю, здоров'ю та моральному вихованню малолітнього ОСОБА_2
		ОСОБА_1 не цікавилась життям та станом здоров'я свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, який понад 4 місяці знаходився в лікарні.
		 
		Частиною 2 статті 166 Сімейного Кодексу України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. 
		В Постанові № 3 надано роз'яснення, що одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
		При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України).
		При ухваленні рішення в частині стягнення аліментів судом першої інстанції враховано матеріальне становище відповідача та знаходження на її утриманні неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Викладене свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
		Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Дзержинського   районного суду  м. Харкова   від   06   листопада   2017 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		Повне судове рішення складене 23 квітня 2018 року.
		Головуючий                                                                                    А.В. Котелевець
		Судді                                                                                                 А.І. Овсяннікова
		                                                                                                            Р.М. Піддубний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...