Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 330/365/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2018. Зареєстровано: 24.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2018.
Дата набрання законної сили: 21.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		iменем України
		3/330/79/2018
		 Справа № 330/365/18
		"23" квітня 2018 р.  Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В. при секретарі  Корнієнко М.М., за участю прокурора Дударенка О.О., захисника, адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління захисту економіки в Запорізькій області департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2  Порічне Суджанського району Курської області, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючої на посаді - голова Якимівської селищної ради Якимівського району, Запорізької області, за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,
		                                                                   ВСТАНОВИВ:
		16.03.2018 року до Якимівського районного суду Запорізької області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. 
		З матеріалу адміністративної справи вбачається, що 05.12.2017 відбулось засідання першої сесії Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області сьомого скликання. На вказаному засіданні голова Якимівської районної виборчої комісії ОСОБА_3 виступив з оголошенням про підсумки виборів голови Якимівської селищної ради Запорізької області ОСОБА_2 та про визнання її повноважень. З цього приводу Якимівською селищною радою Запорізької області прийнято рішення від 05.12.2017 № 2, яким визнано повноваження ОСОБА_2, як голови Якимівської селищної ради. Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до осіб, які зобов'язані подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначені ч. 1 та ч. 2 цієї статті, відносяться особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. З цього Закону. Згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є голови селищних рад. Таким чином, ОСОБА_2, будучи головою Якимівської селищної ради, відповідно до ст. 1, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. У той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» розділ ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» доповнено пунктом 5-1, відповідно до якого продовжено до 1 травня 2017 року строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до цього Закону подають таку декларацію вперше. У відповідності до абз. 2 п. 2 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. 10.06.2016 Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088) «Про початок роботи системи подання та до Реєстру та оприлюднюється у публічній частині Реєстру на офіційному веб-сайті Національного агентства. Встановлено, що 21.12.2017 між ОСОБА_2 та Територіальною громадою м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради, за яку діє міський голова ОСОБА_4, укладено договорі купівлі-продажу земельної ділянки (посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5Г.), відповідно до якого ОСОБА_2 за грошові кошти у сумі 135507,00 грн. без ПДВ. придбала земельну ділянку (кадастровий номер 2310700000:02:007:0033), площею 0,0215 га, яка розташована за адресою: м. Мелітополь, вул. Михайла Гру шевського, земельна ділянка 29. У цей же день, права власності на указану земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб -сайті Національного агентства. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року №  1801-VIII  прожитковий  мінімум  для  працездатних  осіб з 01.01.2017 установлений нарівні 1600 грн. Вартість придбаної 21.12.2017 ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 2310700000:02:007:0033), площею 0,0215 га, складає 135507,00 грн. без ПДВ, що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2017 (1600 х 50 = 80 000 грн.), та відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у ОСОБА_2, як суб'єкта декларування, починаючи з 22.12.2017 виник обов'язок у десятиденний строк подати письмове повідомлення про суттєві зміни у майновому стані щодо придбання зазначеного майна, шляхом заповнення відповідної форми змін в особистому кабінеті користувача на веб - ресурсі https://nazk.gov.ua. Кінцевою датою подання такого повідомлення, без порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у даному випадку, є 31.12.2017. Проте встановлено, що згідно публічної частини Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (гіперпосилання на Реєстр -https://public.nazk.gov.ua.) повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єктом декларування ОСОБА_2 подано лише 07.03.2018 року, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальність, за яке встановлена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Враховуючи наведене, голова Якимівської селищної ради ОСОБА_2, будучи, згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та згідно абз. 14 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону суб'єктом декларування, 21.12.2017 придбала земельну ділянку (кадастровий номер 2310700000:02:007:0033), площею 0,0215 га, вартість якої перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2017 (тобто суму 80000 грн.), та, у порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно повідомила про суттєві зміну в майновому стані, що виникли у зв'язку із придбанням вказаної земельної ділянки, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014) - несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Місцем вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є місце роботи ОСОБА_2 - Якимівська селищна рада, яка розташована за адресою: Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Молодих патріотів, 10 а, оскільки будучи головою Якимівської селищної ради у останньої виник обов'язок повідомити НАЗК про суттєві зміни в майновому стані. Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є 07.03.2018, тобто день несвоєчасного подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП є дата складання протоколу, тобто 16.03.2018, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надається оцінка зібраним доказам у їх сукупності. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Одним із основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, отже таке правопорушення не може бути визнане як малозначне. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Вказане правопорушення, пов'язане з корупцією має формальний склад, тобто є таким, що не передбачає наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони. У той же час, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення з формальним складом завжди є діяння. Отже, відсутність шкоди суспільним або державним інтересам від адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього, не можуть бути підставами для застосування положень ст. 22 КУпАП.
		    У судовому засіданні ОСОБА_2 та її захисник ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнали та надали письмові пояснення по справі, в яких зазначили, що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької області знаходиться справа про притягнення мене, ОСОБА_2 - до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до письмового протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 16.03.2018 року № 57 (надалі за текстом протокол), ОСОБА_2, будучи головою Якимівської селищної ради Запорізької області, являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону, несвоєчасно повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, чим вчинила правопорушення пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Як вважає орган управління захисту економіки, 21.12.2017 року між ОСОБА_2 та Територіальною громадою м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 за грошові кошти 135507,00 грн. без ПДВ придбала земельну ділянку, площею 0,0215 га, яка розташована за адресою: м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, земельна ділянка 29. Проте, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єктом декларування ОСОБА_2 подано лише 07.03.2018 року. Таким чином, як вважає орган управління захисту економіки, голова Якимівської селищної ради ОСОБА_2 порушила вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», а саме несвоєчасно повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, чим вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Як вбачається з фактичних обставин, в її діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю виходячи з наступного. Так дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. При цьому діяння, передбачені ст.172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно. Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення. З врахуванням положень ст.1 Закону №1700-VII, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших, визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідальність за ч.2 ст.172-6 КУпАП настає виключно за несвоєчасне повідомлення особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про суттєві зміни у майновому стані. Об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин повідомлення. Крім того, з об'єктивної сторони корупційне правопорушення характеризується також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, яким суб'єкт правопорушення мав керуватись при його вчиненні, на що звернено увагу в Рішенні Конституційного Суду України від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010). Викладене стосується й диспозицій ст.172-6 КУпАП. В інформаційному листі №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року Виший спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив деякі питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією, зокрема за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. В своєму листі ВССУ зазначив, що наведені обставини стосуються й інших правопорушень, передбачених ст.172-6 КУпАП, у тому числі й неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Так, суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Як вбачається з фактичних обставин справи, в даному випадку відсутній умисел на скоєння адміністративного правопорушення, відсутня вина як одна із складових елементів адміністративного правопорушення. Вона не мала на меті наміру скривати відповідні дані та особисто вчинила всі дії, щоб повідомити про зміни в майновому стані, про що 07.03.2018 року подала самостійно відповідне повідомлення, а тому в моїх діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП через відсутність умислу. Вона була впевнена, що не повинна подавати відповідне повідомлення, а повинна зазначити про факт придбання земельної ділянки в декларації, яка подається в 2018 році за минулий 2017 рік. Не існує жодних належних доказів, які б з достовірністю свідчили про об'єктивні та суб'єктивні ознаки інкримінованого мені адміністративного правопорушення. Не існує жодних доказів, що несвоєчасне повідомлення Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані вчинене умисно, коли я усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Отже, відсутня суб'єктивна сторона даного правопорушення, яка є обов'язковою складовою будь-якого правопорушення. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року, відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. У разі браку чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку, суперечить принципу «ніякого покарання без закону», що закріплений у ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. За ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», національні суди при розгляді справ зобов'язані застосовувати Конвенцію та практику Суду, які є джерелом національного права України. Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява №4465/04). Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуації та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що уможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Вказане ЄСПЛ зокрема висловлює у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо. Принцип правової визначеності як одного з елементів верховенства права є гарантією визнання правомірності чи неправомірності дій як державних службовців, так і окремих громадян (рішення у справах «Рябих проти Росії», заява від 2003 р., №52854/99, п.52; «Савінський проти України», заява від 28.02.2006, №6965/02, п.23). По даній справі відсутні також мотиви чи мета вчинення ймовірного адміністративного правопорушення. А тому, інкриміновані дії не створюють правових наслідків, які є сутністю правопорушення, пов'язаного з корупцією, у зв'язку з чим в моїх діях виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП. Суб'єкт владних повноважень (оперуповноважений міжрайонного відділу № 2 м. Мелітополя Управління захисту економіки в Запорізькій області ОСОБА_6А.) мав би, використовуючи свої повноваження, у спосіб, що передбачений чинним законодавством, з'ясувати всі обставини, що мають значення для складання протоколу про притягнення мене до адміністративної відповідальності. Згідно статті 7 КУпАП «ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності». Статтею 8 КУпАП передбачено: «Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.» Положеннями статті 252 КУпАП зазначено, «що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю». Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно ст. 62 Конституції України. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій». В своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Альне де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В Рекомендаціях №К (91) 1 Комітету ОСОБА_7 Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7). Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях. Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010" у справі щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням І дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".
		Статтею 247 КУпАП визначено, що провадження за адміністративним правопорушенням не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю за низкою обставин, в тому числі і у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення. На даний час є актуальним боротьба з корупцією, органи, які уповноважені на боротьбу з корупцією, в любий спосіб намагаються складати протоколи, направляти їх до суду, достатньо не перевіряючи наявність складу правопорушення, надаючи суду вибіркові матеріали, які нібито підтверджують вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією. Однак суддя, розглядаючи такі справи, зобов'язаний повно і всебічно з'ясовувати всі обставини справи, досліджувати докази не вибірково, а в повному обсязі з тим, щоб прийняти законне і справедливе рішення.
		З огляду на викладене, підсумовуючи в сукупності всі фактичні обставини справи, враховуючи відсутність в моїх діях ознак корупційного правопорушення, виключається подія та склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Таким чином просить провадження у справі про притягнення її ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також ОСОБА_2 зазначила, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 з 1984 року, та вони разом зазначали в своїх деклараціях зазначену земельну ділянку ще у 2016 році, саме з того часу, коли вона була ще орендованою, на що надала письмові докази до матеріалів справи.
		У судовому засіданні прокурор вважав, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП та просив накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку прокурора Дударенка О.О., Громихіної В.М., її захисника, адвоката ОСОБА_1, суд приходить до наступного.
		Згідно ч.2 ст.52 Закону України "Про запобігання корупції" (в редакції, яка діяла до 01 січня 2018 року) у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. 
		Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.
		В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2017 року (а.с. 13-16 ) ОСОБА_2 придбала земельну ділянку (кадастровий номер 2310700000:02:007:0033) загальною площею 0,0215 га, розташовану на вул..Михайла Грушевського, 29 в місті Мелітополі, вартістю 135507,00 гривень ( сто тридцять пять тисяч пятсот сім гривень) без ПДВ. 21 грудня 2017 року право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 845908423107 (а.с. 20-22).
		07 березня 2018 року ОСОБА_2 повідомила Національне агентство, шляхом заповнення електронної декларації, про зміни у своєму майновому стані (придбання об'єкту нерухомого майна: земельна ділянка) шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства. Отже, ОСОБА_2 повідомила про зміни у своєму майновому стані у строк, що перевищує десятиденний строк з моменту придбання майна.
		Разом з тим, з 02 серпня 1984 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЖТ № 492012, виданим 02 серпня 1984 року Порічненською сільською радою Суджанського району Курської області (а.с. 63). 
		Тобто об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, придбана від 21 грудня 2017 року, набуто подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_8 за час їхнього шлюбу. При цьому, ОСОБА_2 пояснила, що вони з чоловіком ОСОБА_8 живуть однією сім'єю та ведуть спільне господарство. Крім того, з декларації за 2016 рік та 2017 рік (а.с. 65-124), оприлюднених ОСОБА_2 на офіційному веб-сайті Національного агентства, вбачається, що придбане 21 грудня 2017 року нерухоме майно, а саме земельна ділянка, є спільною сумісною власністю подружжя, з якої частка ОСОБА_2 становить 50 %, частка ОСОБА_8 становить 50 %.
		Згідно ч.1 ст.60 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності (Конституція України, ст.10 Хартії прав сім'ї, глава 26 Цивільного Кодексу України, глава 8 Сімейного Кодексу України). Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.
		При цьому, державна реєстрація прав на вказане нерухоме майно на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. 
		Таким чином, оскільки нерухоме майно, земельна ділянка (кадастровий номер 2310700000:02:007:0033) загальною площею 0,0215 га, розташована на вул..Михайла Грушевського, 29 в місті Мелітополі, було придбане в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_8, тому вказане нерухоме майно належить їм на праві спільної сумісної власності.
		Відповідно до положень ч.1 ст.70 СК України та ч.2 ст.370 ЦК України вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
		За таких обставин ОСОБА_2, придбавши нерухоме майно, земельну ділянку вартістю 135507,00 гривень, фактично набула права власності лише на половину його вартості, що становить 67753,50 гривень, та не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня 2017 року, а тому не являється суттєвою зміною у майновому стані суб'єкта декларування.
		Частина 2 статті 172-6 КУпАП включена до глави 13-А "Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією" та передбачає відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.
		Згідно ч.1 Закону України "Про запобігання корупції" корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Згідно ч.1 Закону України "Про запобігання корупції" корупція - використання особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей.
		Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання корупції", завжди характеризується умисною формою вини.
		Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення цього діяння через необережність або через технічні збої офіційного веб-сайту Національного агентства виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таку ж думку висловив Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією" від 22 травня 2017 року.
		В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_2 не мала умислу приховувати зміни свого майнового стану. 
		Так, ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_8, у 2017 році виконали вимоги ч.2 ст.52 Закону України "Про запобігання корупції" та в термін до 01 квітня 2017 року повідомили Національне агентство про зміни у своєму майновому стані, добровільно внесли до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та оприлюднили на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію за 2017 рік та повідомили про зміни майнового стану, шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства.
		Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_8 діяла умисно, з використанням наданих їй повноважень, усвідомлювала протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах адміністративної справи відсутні. Крім того, в результаті таких дій ні ОСОБА_2 особисто, ні члени її сім'ї, не отримали будь-якої вигоди, а тому, суд приходить до висновку про відсутність в діях останньої суб'єктивної сторони складу адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.
		Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Приймаючи певне рішення, орган влади, а особливо суд, повинен довести, що діє згідно з наведеним приписом. Такі доводи містяться в мотивувальній частині рішення.
		Згідно ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Згідно з п.1 ч.1 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
		Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
		Суд, керуючись вищезазначеними нормами законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, вважає необхідним закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
		Керуючись ст.7, ст.9, ст.10, ч.2 ст.172-6, ст.ст.245, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, Законом України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ, суд
		ПОСТАНОВИВ :
		Провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
		Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбаченихчастиною пятоюстатті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
		Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
		Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
		Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченогостаттею 26цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		        
		Суддя:                                             Т.В. Нестеренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...