Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/5364/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2018. Зареєстровано: 24.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2018.
Дата набрання законної сили: 19.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		19 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5364/17
		Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		доповідача  судді Турецької І.О.
		суддів  Стас Л.В., Косцової І.П.
		за участі секретаря  Скоріної Т.С.
		 
		представника апелянта  ОСОБА_1
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки, визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі  ФОП ОСОБА_2Л.) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі  ГУ Держпраці в Одеській області) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.67-68), просив наступне:
		-визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та складання акту перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №15/01-020/0163 від 21 вересня 2017 року;
		-визнати протиправним та скасувати припис №15/01-020/0163-0128 від 22 вересня 2017 року;
		-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №029 від 19 жовтня 2017 року, якою накладено штраф у розмірі 960 000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 зазначив, що посадові особи ГУ Держпраці в Одеській області не мали повноважень для проведення інспектування та оформлення його результатів, оскільки відсутній відповідний порядок та форма складання акту інспектування.
		Далі позивач пояснював, що ним як роботодавцем з фізичними особами були оформлені цивільно-правові договори на виконання певних робіт в «Chicken Cafe».
		Вважає, що вказані договори відповідали вимогам цивільного законодавства, а тому висновки управління Держпраці, що вони є недійсними та переслідували мету приховати оподаткування доходів є необґрунтованими.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року позов задоволено частково.
		Суд визнав протиправними та скасував припис №15/01-020/0163-0128 від 22 вересня 2017 року та постанову ГУ Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №029 від 19 жовтня 2017 року, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 960 000 грн.
		В решті позову  відмовив.
		Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов у даній частині, суд першої інстанції виходив із того, що на правовідносини між позивачем та фізичними особами, які виникли на підставі цивільно-правових угод, не поширюються вимоги трудового законодавства, а тому інкриміновані субєктом владних повноважень його порушення позивачем не допускалися.
		Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, суд зазначив, що позивач мав право не допустити посадових осіб ГУ Держпраці в Одеській області до інспекційного відвідування, однак таким правом не скористався.
		Окрім того, на думку суду, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства субєктами господарювання на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ГУ Держпраці в Одеській області в апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та вважає, що це є підставою для скасування прийнятого рішення та про прийняття нового  про відмову в задоволенні позову.
		У своїх доводах апелянт посилається на правомірність прийняття спірної постанови про накладення штрафу та припису, вважаючи, що цивільно-правові договори, укладені між позивачем та фізичними особами, містять ознаки трудового договору і укладені для того, щоб приховати трудові правовідносини між сторонами, що є наслідком позбавлення непрацевлаштованих осіб прав та гарантій, передбачених законодавством про працю.
		Отже, апелянт наполягає на тому, що має місце факт підміни трудових договорів на договори підряду (цивільно-правові договори).
		Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
		Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.
		Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.
		Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, додержання норм матеріального та процесуального права, провівши аналіз доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
		Так, судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2017 року на адресу ГУ Держпраці в Одеській області надійшов лист ГУ ДФС в Одеській області від 26.07.2017 року №5675/9/15-32-13-06-08 про надання інформації (а.с.86).
		Відповідно до наданої інформації, контролюючим органом, за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, встановлені наймані працівники без належного оформлення трудових відносин, що працювали за адресою здійснення позивачем підприємницької діяльності, а саме: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 27, «Chicken Cafe».
		Так, на момент проведення ГУ ДФС в Одеській області фактичної перевірки в «Chicken Cafe» знаходилось 18 працівників, які відмовились надати пояснення щодо займаної посади, заробітної плати, режиму роботи.
		Наказом ГУ Держпраці в Одеській області від 18.09.2017 року №1150 «Про проведення інспекційного відвідування» посадовій особі управління доручено у період з 20.09.2017 року по 21.09.2017 року (включно) здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, місце здійснення підприємницької діяльності: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 18/22 та видано направлення №15/01-29-2110 (а.с.85).
		За результатами інспекційного відвідування позивача, управлінням Держпраці складено акт перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №15-01-020/0163 від 21.09.2017 року (а.с.87-103).
		Відповідно до змісту цього акта встановлено:
		-допущення до роботи найманих працівників без укладання трудового договору (порушення ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України);
		-відсутність графіка змінності, робочого часу, вихідних днів, що свідчить про незабезпечення роботодавцем достовірного обліку робочого часу працівників (порушення ч.1 ст.52 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці»);
		-відсутність графіка надання щорічних відпусток (порушення ч.4 ст.79 КЗпП України);
		-відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку (порушення ч.1 ст.142 КЗпП України).
		Викладені порушення були встановлені на підставі аналізу наданих позивачем до перевірки цивільно-правових договорів із наступними фізичними особами:
		-ОСОБА_4, договір №ЛД/1 від 01.07.2017 року терміном дії з 01.07.2017 року до 31.07.2017 року включно (а.с.8-9);
		-ОСОБА_5, договір №Л/2 від 01.07.2017 року терміном дії з 01.07.2017 року до 12.07.2017 року включно (а.с.10-11);
		-ОСОБА_6, договір №Ч/3 від 16.06.2017 року терміном дії з 16.06.2017 року до 22.06.2017 року включно (а.с.12-13);
		-ОСОБА_7, договір №Л/3 від 01.07.2017 року терміном дії з 01.07.2017 року до 12.07.2017 року включно (а.с.14-15);
		-ОСОБА_8, договір №Л/6 від 01.07.2017 року терміном дії з 01.07.2017 року до 11.07.2017 року включно (а.с.16-17);
		-ОСОБА_9, договір №Л/7 від 18.07.2017 року терміном дії з 18.07.2017 року до 31.07.2017 року включно (а.с.18-19);
		-ОСОБА_10, договір №Л/8 від 18.07.2017 року терміном дії з 18.07.2017 року до 31.07.2017 року включно (а.с.20-21);
		-ОСОБА_11, договір №Л/9 від 18.07.2017 року терміном дії з 18.07.2017 року до 31.07.2017 року включно (а.с.22-23);
		-ОСОБА_12, договір №Л/10 від 18.07.2017 року терміном дії з 18.07.2017 року до 31.07.2017 року включно (а.с.24-25);
		-ОСОБА_13, договір №Ч/5 від 16.06.2017 року терміном дії з 16.06.2017 року до 22.06.2017 року включно (а.с.26-27).
		Відповідно до предмету даних цивільно-правових договорів, Виконавець зобовязується виконати роботу для Замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку.
		Ураховуючи специфіку роботи в установах громадського харчування, з наведеними вище працівниками були укладені договори про обовязок Виконавця виконати роботи щодо приготування напоїв та сервіровки столів.
		22 вересня 2017 року ГУ Держпраці в Одеській області склало припис №15-01-020/0163-0128, яким зобов'язало ФОП ОСОБА_2:
		-вжити дієвих заходів щодо дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, а саме: недопущення випадків допуску до роботи працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення про це органів ДФС;
		-забезпечити достовірний облік робочого часу, з визначенням графіка змінності;
		-затвердити графік надання щорічних відпусток, з урахуванням інтересів підприємця та особистих інтересів працівників;
		-затвердити правила внутрішнього трудового розпорядку.
		27.09.2017 року за результатами перевірки стану дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства про працю, на підставі акту №15-01-020/0163 від 21.09.2017 року, рішенням першого заступника начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_14 №025, вирішено прийняти до розгляду справу про накладення штрафу на субєкта господарювання (а.с.106-109), про що повідомлено позивача.
		19 жовтня 2017 року ГУ Держпраці в Одеській області за порушення законодавства про працю прийняло постанову №029 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 960 000,00 грн. (а.с.110-115).
		Суд першої інстанції, надаючи оцінку викладеним фактичним обставинам справи, погодився з правовою позицією позивача, що за укладеними договорами, перелічені вище працівники брали на себе обовязок виконати для позивача індивідуально визначену роботу і отримували оплату після закінчення робіт.
		Судом зроблено висновок, що виконання робіт (надання послуг) не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про виконання робіт (послуг) (цивільно-правового договору) не тягне за собою виникнення трудових відносин.
		Колегія суддів не може погодитися з такою юридичною кваліфікацією встановлених фактів на підставі наступного.
		Законом України від 08.09.2004 року за №1985-IV була ратифікована, у тому числі, Конвенції міжнародної організації праці за №81.
		Стаття 1 даної Конвенції встановлює, що кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, повинен забезпечувати систему інспекції праці на промислових підприємствах.
		Статтею 3 Конвенції встановлює завдання системи інспекції праці та зазначає, що це є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
		Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 «ОСОБА_4 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі за текстом  Порядок №295).
		Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
		Пункт 5 Порядку №295 встановлює, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
		За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю  припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).
		За правилами статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір  це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		При цьому, цивільно-правовий договір  це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).
		Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
		В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.
		Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.
		Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що праця громадян за наведеними вище цивільно-правовими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється в межах діяльності установи громадського харчування з систематичним виконанням трудових функцій притаманних саме для робіт офіціанта, а також бармена.
		Як правильно зазначив відповідач, надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого статтею 2 Кодексу законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.
		Відповідно до ОСОБА_15 роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених 24.07.2002 року наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції №291 усі працівники, зайняті в ресторанному господарстві, проходять медичне обстеження в установленому законодавством порядку, результати якого відображаються в їх особових медичних книжках.
		Суб'єкти господарської діяльності зобов'язані мати ОСОБА_15 роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, Санітарні правила (n0001400-91), санітарний журнал, особові медичні книжки працівників, журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та реєстрації інструктажів з питань охорони праці, а також книгу відгуків та пропозицій.
		Суд першої інстанції, оцінюючи, з правової точки зору, цивільно-правові договори на виконання робіт щодо обслуговування клієнтів в «Chicken Cafe», повинен був звернути увагу на особливості ведення ресторанного господарства, а саме на те, що виконання функцій з обслуговування, повязано з обов'язковим медичним оглядом і недотримання такого обов'язку несе в собі загрозу для здоров'я відвідувачів кафе.
		Окрім того, суд першої інстанції, поділяючи правову позицію позивача, повинен був надати оцінку фактам щодо відсутності актів виконаних робіт за цивільно-правовими договорами, а також оцінку тим обставинам, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав доказів чи мала оплата праці за виконану роботу систематичний характер, як це передбачено трудовим договором, чи була разовою.
		Підсумовуючи викладене, слід вважати обґрунтованими доводи апелянта про те, що з боку ФОП ОСОБА_2 мало місце порушення ст.21, ч.3 ст.24, ч.1 ст.52, ч.4 ст.79, ч.1 ст.142 Кодексу законів про працю України та ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», а тому, застосовані субєктом владних повноважень акти реагування у вигляді припису та постанови про накладення штрафу є правомірними.
		Колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті рішення в частині відмови позивачу в позові про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки.
		Зазначена частина рішення заснована на аналізі наведених вище правових норм, які регулюють правовий статус Держправці, її повноваження та процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами.
		Підсумовуючи викладене, слід зробити висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та про наявність підстав, згідно з ч.1 ст.317 КАС України, для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу.
		Вирішуючи питання щодо судових витрат позивача, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, в частині стягнення судового збору з субєкта владних повноважень підлягає також скасуванню, оскільки в позовних вимогах суд апеляційної інстанції відмовляє (ч.1 ст.139 КАС України).
		 
		Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області  задовольнити.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року  скасувати, в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу та в частині стягнення судового збору в сумі 9 600,00 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області.
		Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Доповідач  суддяІ.О. Турецька
		 
		 
		                      суддяЛ.В. Стас
		 
		 
		                      суддяІ.П. Косцова
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 23.04.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...