Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2608/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано судом: 24.04.2018. Зареєстровано: 25.04.2018. Оприлюднено: 27.04.2018.
Дата набрання законної сили: 22.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м. Вінниця
		12 квітня 2018 р.                                                                    Справа № 802/2608/17-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:Томчука А.В., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:  Кушніренко О.В.   
		представника позивача:              ОСОБА_1, ОСОБА_2
		представника відповідача:       ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5     
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю "Агертрейд"   
		до:                Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області  
		про:              визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Агертрейд» (далі  ТОВ «Агертрейд», позивач, підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агертрейд» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2016р. відповідачем складено Акт № 2668/1401/37979884 від 24.11.2017р., яким встановлено порушення податкового законодавства. Згідно висновків Акту перевірки, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 940 915 грн., в тому числі за 2014 рік  в сумі 441 246 грн., за 2015 рік  в сумі 499 669 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті всього в сумі 1 045 461 грн.; занижено податок з доходів нерезидента в 2016 році в сумі 165 євро/4777,87 грн.; не подано додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податок на прибуток підприємства за 2016 рік з відображенням суми виплаченого на користь нерезидента «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska доходу у вигляді фрахту за 2016 рік в сумі 79 631,09 грн.
		На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.12.2017р., № НОМЕР_2 від 18.12.2017р., № НОМЕР_3 від 18.12.2017р., № НОМЕР_4 від 18.12.2017р.
		В обґрунтування свого позову, позивач вказував, що висновки відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не підтверджуються належними доказами, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.
		У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини в викладені в позовній заяві, просили адміністративний позов задовольнити.
		Представник відповідача заперечив щодо заявленого позову та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві (вх. № 3737 від 01.02.2018р.). Вказав, що у період з 30.10.2017р. по 17.11.2017р. проводилась перевірка ТОВ «Агертрейд» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт № 2668/1401/37979884 від 24.11.2017р. Перевіркою встановлено, фінансові операції позивача із контрагентами-постачальниками товарів: ТОВ «Г.Н.Т. ОСОБА_6», ТОВ «НОРД-ЛЮКС», ТОВ «САНТЕХРЕСУРС» (нова назва ТОВ «БЕРТРАН»), ПП «ДІСЛАВ» (нова назва ПП «ІСТРУМ»), ТОВ «УСПІХ УА», ТОВ «Ідеал Інвест», ТОВ «РІОТЕН», ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Вейсес», ТОВ «НІКА ЕЙР», ТОВ «Шивада», не були реальними та не відображені в бухгалтерському та податковому обліку, оскільки не підтверджено фактичне перевезення придбаного товару до ТОВ «Агетрейд», а також не можливо визначити пункт навантаження, пункт розвантаження продукції; перевізників на всіх етапах руху товару; вантажовідправника та вантажоодержувача продукції тощо. Крім того не надано копії ТТН та подорожніх листів.
		Також, відповідачем зазначено, що позивачем при виплаті нерезиденту  «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska доходу у вигляді фрахту, не оподатковано такі доходи за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидента в 2016 році. Також, в порушення Податкового кодексу України, не подано додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податок на прибуток підприємства за 2016 рік з відображенням суми виплаченого на користь нерезидента «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska доходу у вигляді фрахту за 2016 рік. 
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
		Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агертрейд» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради, як юридичну особу, 05.02.2011 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200206068 від 29.11.2015 р.
		Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на підставі направлень № 2239, 2240, 2241, 2242 від 30.10.2017р. та наказу № 3111 від 17.10.2017р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агетрейд» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт № 2668/1401/37979884 від 24.11.2017р..
		В акті перевірки зафіксовано наступні порушення податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Агертрейд»:
		- пп. 14.1.36, п.14.1, ст. 14, п. 138.2, п.138.4, ст. 138, п.п. 139.1.9, п.139.1, ст. 139, п. 44.1, ст. 44, п.п. 134.1.1. , п.134.1, ст. 134 Податкового Кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 940 915 грн., у тому числі за: 
		- 2014 рік на суму 441 246,00 грн.;
		- 2015 рік на суму 499 669,00 грн.
		- п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п.198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті всього в сум 1 045 461 грн.;
		- п.п. 141.4.4, п. 141.4, ст. 141, п. 103.4, ст. 103 Податкового Кодексу України, а саме підприємством при виплаті нерезиденту  «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska доходу у вигляді фрахту в сумі 2750 євро/ 79631,09, не оподатковано такі доходи за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидента в 2016 році в сумі 165 євро/ 4777,87 грн.;
		- п.п. 16.1.3, п. 16.1, ст. 16, п. 46.1, ст. 46, п. 48.1 та п. 48.2, ст. 48, п. 49.1 та п. 49.2, ст. 49, п.п. 103.9, ст. 103 Податкового Кодексу України, щодо не подачі додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податок на прибуток підприємства за 2016 рік з відображенням суми виплаченого на користь нерезидента «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska доходу у вигляді фрахту за 2016 рік в сумі 79 631,09 грн.
		На підставі висновків акту ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:
		- № НОМЕР_1 від 18.12.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями 584 444 грн. та за штрафними санкціями  146 111 грн.;
		- № НОМЕР_2 від 18.12.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями  930 587 грн. та за штрафними санкціями  110 312 грн.;
		- № НОМЕР_3 від 18.12.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, за податковими зобов'язаннями  4778 грн. та штрафними санкціями - 1195 грн.;
		- № НОМЕР_4 від 18.12.2017 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податку на прибуток в сумі 170 грн.
		Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, суд виходить із наступного.
		Стосовно податкових повідомлень-рішень  № НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 18.12.2017р., слід зазначити.
		Під час перевірки оподаткування доходів нерезидентів, відповідачем встановлено, що за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016 ТОВ «Агертрейд» здійснило виплату доходу нерезиденту з джерелом походження з України у вигляді фрахту.
		Вказаною перевіркою встановлено, заниження суми податку з доходу нерезидента в 2016 році на суму 4777,87 грн.
		Так, ТОВ «Агертрейд» 25.08.2016р. уклало із «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska договір №25/08/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, на виконання умов якого 07.10.2016р. здійснило виплату на користь нерезидента дохід у вигляді фрахту, в сумі 2750 євро/ 79631,09 грн.
		Виконання умов вказаного договору підтверджено актом виконання робіт про надання транспортних послуг по міжнародному перевезенню № 14/2016 від 09.09.2016 та CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна), в графах 16 та 23 якої відображено, що перевізником був нерезидент «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska.
		Особливості оподаткування окремих видів діяльності та операцій встановлено статтею 141 Податкового кодексу України. 
		Відповідно до п.п. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 Податкового Кодексу України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема фрахт.
		Фрахтом, згідно із п.п. 14.1.260. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів, зокрема автомобільним транспортом.
		У відповідності до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		Згідно з п.п. 141.4.4. п. 141.4. ст. 141 Податкового Кодексу України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.
		Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Такими міжнародними договорами є двостороння Конвенція між Урядом України і Урядом ОСОБА_7 про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка є чинною з 11.03.1994 р.
		У відповідності до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. 
		Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
		Відповідно до п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
		Тобто, з положень статей 160, 103 Податкового кодексу України слідує, що єдиною та необхідною умовою звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є наявність довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
		Як вбачається із акта перевірки позивачем не надані належні документи, які підтверджують статус резидента компанії «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska. 
		Під час розгляду справи позивачем надано до суду копію договору № 25/08/16 від 25 серпня 2016 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), акт виконаних робіт № 14/2016 від 09.09.2016р, рахунок-фактуру в іноземній валюті (інвойс) № 14/2016 від 09.09.2016р., витяг з реєстру стосовно «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska, копію ліцензії на проведення міжнародного перевезення, підтвердження страхування, а також статуту «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska.
		Однак, вказані документи надані з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки не були належним чином легалізовані, а також відсутній їх офіційний переклад відповідно до законодавства України.
		Окрім того, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи по суті позивачем не було надано довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
		Пунктом 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України, встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		У відповідності до п. 103.9. ст. 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобовязаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обовязок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Враховуючи те, що позивачем не подано додаток ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік при виплаті нерезиденту «Rich Max Sp. z.o.o.», Polska доходу у вигляді фрахту, відповідно і податкова звітність складена з порушеннями норм Податкового кодексу України, відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, не вважається податковою декларацією.
		Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 18.12.2017 р., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Стосовно податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 18.12.2017р., суд зазначає наступне.
		Згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
		Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
		З огляду на зазначені положення Податкового кодексу України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Підставою для висновків акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства слугували обставини щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Агертрейд» із контрагентами-постачальниками товарів: ТОВ «Г.Н.Т. ОСОБА_6», ТОВ «НОРД-ЛЮКС», ТОВ «САНТЕХРЕСУРС» (нова назва ТОВ «БЕРТРАН»), ПП «ДІСЛАВ» (нова назва ПП «ІСТРУМ»), ТОВ «УСПІХ УА», ТОВ «Ідеал Інвест», ТОВ «РІОТЕН», ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Вейсес», ТОВ «НІКА ЕЙР», ТОВ «Шивада», які, на думку контролюючого органу, не були реальними та не відображені в бухгалтерському та податковому обліку, оскільки на думку відповідача не підтверджено фактичне перевезення придбаного товару до ТОВ «Агетрейд», а також визначити пункт навантаження, пункт розвантаження продукції; перевізників на всіх етапах руху товару; вантажовідправника та вантажоодержувача продукції тощо. 
		При цьому, нереальність здійснення господарських операцій обґрунтовується податковою інформацією баз даних ІС "Податковий блок", Єдиного реєстру податкових накладних, в тому числі у розрізі номенклатури товару, що була використана під час перевірки відносно постачальника позивача, не надано відповідних сертифікатів якості, копій ТТН та подорожніх листів, встановлено відсутність трудових ресурсів, технічних ресурсів, в зв'язку з чим первинні документи податкового обліку позивача податковий орган не визнав первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-XIV.
		Виходячи з висновку податкового органу щодо відсутності реального здійснення фінансово - господарських взаємовідносин між ТОВ «Агетрейд» із контрагентами-постачальниками товарів: ТОВ «Г.Н.Т. ОСОБА_6», ТОВ «НОРД-ЛЮКС», ТОВ «САНТЕХРЕСУРС» (нова назва ТОВ «БЕРТРАН»), ПП «ДІСЛАВ» (нова назва ПП «ІСТРУМ»), ТОВ «УСПІХ УА», ТОВ «Ідеал Інвест», ТОВ «РІОТЕН», ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Вейсес», ТОВ «НІКА ЕЙР», ТОВ «Шивада» судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій з контрагентами та встановлено наступне.
		Так, у 2014-2015 року між ТОВ «Агертрейд» (за договорами  Покупець) та вищезазначеними юридичними особами укладено низку договорів поставки, а саме:
		-від 14.04.2014р. № 1404 із ТОВ «Г.Н.Т. ОСОБА_6»;
		-від 08.01.2014р. № 08/01 із ТОВ «НОРД-ЛЮКС»;
		-від 12.05.2014р. № 125 із ТОВ «САНТЕХРЕСУРС»;
		-від 01.08.2014р. № 010814 із ТОВ «ДІСЛАВ»;
		-від 09.12.2014р. № 09/12-14 із ТОВ «УСПІХ ЮА»;
		-від 20.05.2015р. № 205/15 із ТОВ «Ідеал Інвест»;
		-від 16.02.2015р. № 16-2 із ТОВ «РІОТЕН»;
		-від 10.03.2015р. № 103 із ТОВ «Корес ЛТД»;
		-від 01.04.2015р. № 104 із ТОВ «Вейсес»;
		-від 01.12.2015р. № 12/15 із ТОВ «НІКА ЕЙР»;
		-від 20.08.2015р. № 20/08/15 із ТОВ «Шивада»;
		-від 10.08.2015р. № 10/15 із ТОВ «Домус Альянс».
		Предметом вказаних Договорів, відповідно до п. 1.1. була купівля-продаж товарів, кількість, ціна асортимент яких зазначені у податковій (их) накладній (их), що складає невідємну частину цих договорів.
		Пунктом 3.1. вказаних договорів визначено, що поставка здійснюється на умовах DDU, м. Вінниця, вул. К. Маркса, 42 (Інкотермс 2000 року).
		Також, пунктом 3.4. Договору встановлено, що представники Сторін, які здійснюють передачу та прийом Товару, що продається по даним Договорам, зобовязані надати контрагенту завірені мокрою печаткою підприємства копію довіреності, яка надає право особі виконувати дану операцію.
		Згідно із пунктом 3.7. Договорів поставки Продавець передає Покупцю наступні документи:
		-накладу про отримання товару Покупцем;
		-рахунок-фактуру.
		В подальшому, у відповідності до пункту 2.2. Договорів у Покупця виникає обовязок щодо оплати впродовж 30 календарних днів вартість Товару згідно рахунку-фактури.
		На підтвердження виконання умов вказаних Договорів позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, а також оборотні відомості про рух коштів на рахунках ТОВ «Агертрейд», копії яких наявні в матеріалах справи.
		Отже, отримані від контрагентів позивача товари підтверджуються первинними документами та є оплаченими. Тобто, відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.
		Надані позивачем до перевірки первинні документи не враховано як підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ «Агертрейд» та вказаними контрагентами виключно з огляду на наявну щодо цих контрагентів податкову інформацію та розбіжності в податкових зобов'язаннях. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно даних інформаційних систем ДФС України зафіксовано відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення задекларованих позивачем господарських операцій (основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів), відсутність суб'єктів господарювання за їх місцезнаходженнями.
		Суд зазначає, що податкова інформація не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.
		Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (виконання робіт, надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
		Більше того, як вбачається з пункту 3.1. вказаних договорів, поставка здійснювалась на умовах DDU, м. Вінниця, вул. К. Маркса, 42 (Інкотермс 2000 року).
		Так, відповідно до Інкотермс 2000 поставка за формою DDU означає, що товар доставляється продавцем покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких «мит».
		Відповідно до умов п. 3.1. вказаних договорів, поставка відбувалась Продавцями безпосередньо на склади Покупця  ТОВ «Агертрейд» (м. Вінниця, вул. К. Маркса, 42).
		Суд звертає увагу, що представником відповідача не заперечувався той факт, що податковим органом не проведено перевірки наявності вказаних товарів на складі позивача, не вивчався і рух товару на зазначеному складі.
		Слід зазначити, що вказане нерухоме майно перебуває у позивача на правах оренди.
		Під час розгляду справи, судом досліджено договори оренди нежитлових приміщень від 01.01.2014 № 14/14, від 01.01.2016 № 2/16, від 01.01.2015 № 1н/15, що укладені між ТОВ «Агертрейд» та Зовнішньоекономічною асоціацією «НОВОСВІТ».
		Відповідно до пункту 1.1. вказаних Договорів предметом оренди було нежиле приміщення загальною площею 433 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. К.Маркса, 42А.
		Згідно актів прийому-передачі вказані приміщення ідентифікуються як частина складу.
		На виконання умов вказаних договорів оренди, у відповідності до його умов, позивачем систематично сплачувалась орендна плата, що підтверджується відповідних платіжним дорученнями.
		Також, на підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано витяг з електронної базу бухгалтерських проводок, а саме записи про зміну стану обєктів, що враховуються.
		Системний аналіз вказаних бухгалтерських проводок підтверджує реєстрацію господарських операцій, а також постановку на баланс товару, який надходив від контрагентів, за період, що перевірявся.
		На підтвердження реальності господарських операцій, зокрема отримання товару позивачем надано копії наказів та довіреностей стосовно працівників, яких було уповноважено на прийом, відповідно до п. 3.4. Договорів постачання, Товару, що продавався по даним Договорам.
		Суд звертає увагу, що вказані працівники і по даний час перебувають в трудових відносинах із ТОВ «Агертрейд».
		Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.
		Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
		При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
		Варто також зазначити, що а ні в акті перевірки, а ні в судовому засіданні, податковий орган не висловив зауважень щодо правильності оформлення та достатності наданих позивачем первинних документів.
		Суд зауважує та не може погодитись з доводами відповідача про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).
		Суд, також, зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.
		Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби мають викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).
		Також, що суд критично оцінює інші висновки податкового органу, що зазначені в акті перевірки з огляду на таке.
		Висновки ревізора викладені в акті перевірки щодо не забезпечення контрагентами належної кількості працюючих, відсутності виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності та у звязку із неподанням балансу підприємства відсутність будь-якої інформації про основні кошти, наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, на переконання суду не спростовують реальності виконання господарських операцій.
		Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних постачання товару, суд зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН або заповнення не всіх її розділів не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
		Таким чином, суд дійшов висновку з приводу того, що відсутність ТТН не спростовує факту здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами.
		Також суд зазначає, що ТТН не можна вважати первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів, а є документом, що засвідчує факт перевезення. Така думка узгоджується з позицією ВАСУ (справа № К/800/63317/14 від 06.04.2016), де Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту. При цьому, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
		Щодо відсутності сертифікатів відповідності якості у позивача та не надання їх під час проведення перевірки, така позиція податкового органу спростовується тим, що предметом договорів є товар, який був у використанні, при цьому сертифікат  це документ, виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).
		Також, безпідставним є посилання відповідача і на наявність досудових розслідувань в межах кримінального провадження стосовно ряду контрагентів позивача, що на думку податкового органу підтверджує безтоварність операцій.
		Суд звертає увагу, що сам факт наявності досудового розслідування, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.
		В свою чергу, під час розгляду судом справи встановлено відсутність вироків, які набрали законної сили в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42015060000000009 від 30.01.2015р.
		Окрім того, посилання відповідача на неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів не спростовують реальності виконання господарських операцій, а лише встановлюють факт неможливості проведення таких перевірок податковим органом.
		Знайшло своє спростування і твердження відповідача щодо відсутності прав у ОСОБА_8 на підписання первинних документів.
		Так, ухвалою суду від 21.03.2018р. по даній справі витребувано у нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, а також у першої Вінницької державної нотаріальної контори - інформацію (копію довіреності) щодо наявності або відсутності в Єдиному реєстрі довіреності серії ВТМ №003081 виданої ТОВ «Норд-Люкс» (код ЄДРПОУ 38830680) на ім'я ОСОБА_8, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9
		На виконання вимоги зазначеної ухвали завідувачем першої Вінницької державної нотаріальної контори підтверджено наявність інформації в Єдиному реєстрі довіреностей стосовно витребуваної довіреності, при цьому повідомлено про неможливість надати відповідну копію, оскільки її примірник зберігається в справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9
		Також, листом від 28.03.2018 № 03/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 підтвердила посвідчення довіреності на представництво інтересів від ТОВ «НОРД-ЛЮКС» в особі директора ОСОБА_10 на імя заступника директора ТОВ «НОРД-ЛЮКС» в особі ОСОБА_8, строк дії якої був до 17.10.2016р.
		Також, до листів додано витяги з Єдиного реєстру довіреностей, підписані та засвідчені відповідною печаткою. 
		Вказані відомості підтверджують наявність повноважень ОСОБА_8 на здійснення відповідних дій від імені ТОВ «НОРД-ЛЮКС», а також підписання документів.
		Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної ОСОБА_7 Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Як вже зазначалось судом вище, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
		Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання робіт входить до предмету доказування у справі.
		Отже, виконання в повному обсязі умов вказаних договорів позивачем та контрагентом підтверджується первинними документами.
		Також, відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.
		Крім того, суд зазначає, що платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
		За результатами аналізу чинного законодавства, а також наявними в матеріалах справи доказами, суд констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та контрагентами були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена та виконана.
		Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Агетрейд» із контрагентами-постачальниками товарів: ТОВ «Г.Н.Т. ОСОБА_6», ТОВ «НОРД-ЛЮКС», ТОВ «САНТЕХРЕСУРС» (нова назва ТОВ «БЕРТРАН»), ПП «ДІСЛАВ» (нова назва ПП «ІСТРУМ»), ТОВ «УСПІХ УА», ТОВ «Ідеал Інвест», ТОВ «РІОТЕН», ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Вейсес», ТОВ «НІКА ЕЙР», ТОВ «Шивада» не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.
		За таких обставин податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 18.12.2017 р. є протиправними та підлягають скасуванню.
		Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення статті 139 КАС України. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0010971401 від 18.12.2017 року та №0010961401 від 18.12.2017 року.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агертрейд" (код ЄДРПОУ 37979884) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 26571 (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 81 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агертрейд" (вул. Зодчих, 20, м.Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 37979884)
		Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)
		 
		Повний текст рішення суду складено 23.04.2018р.   
		  
		 
		Суддя   Томчук Андрій Валерійович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...