Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/883/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2018. Зареєстровано: 25.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2018.
Дата набрання законної сили: 17.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  914/883/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
		 
		розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторським і суміжними правами" (далі - Організація)
		на рішення господарського суду Львівської області  від 25.07.2017
		(головуючий - суддя Петрашко М.М.) та
		постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 
		(головуючий - суддя Кравчук Н.М., судді: Матущак О.І. і Мирутенко О.Л.)
		у справі № 914/883/17
		за позовом Організації, яка звернулася за захистом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна"),
		до фізичної особи-підприємця Шлапак Уляни Орестівни (далі - Підприємець)
		про стягнення 64 000 грн.,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - громадська організація "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" (далі - Третя особа).
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позов було подано про стягнення 64 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.
		 
		Позовні вимоги мотивовано неправомірним використанням музичних творів  "Runaway Train" (виконавець - Smokie), "Another Brick In The Wall (Part 2)" (виконавець - Stella Starlight Trio) у публічному закладі, в якому здійснює діяльність відповідач,  шляхом публічного виконання даних музичних творів за відсутності необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди.
		 
		Рішенням господарського суду Львівської області  від 25.07.2017, залишеним без змін постановою  Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2017, у позові відмовлено.
		 
		Рішення попередніх судових інстанцій мотивовані тим, що відповідач здійснював використання творів на підставі договору з Третьою особою зі сплатою роялті за період з січня-вересень 2016 року, а відтак у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення за відсутністю вини.
		Організація, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами Організації, викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій: порушено приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки не здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи, що, у свою чергу, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи; не оцінено договір від 01.01.2016 № 73/14/16-П на предмет його укладення (дотримання всіх істотних умов для авторського договору) і за відсутності підтвердження укладеності не розглянуто його як належний доказ; порушено статті 614, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки відповідач не спростував презумції винного заподіяння шкоди позивачу; крім того, скаржник зазначає про належність йому майнових авторських прав щодо спірних творів та про відсутність доказів на підтвердження наявності у Третьої особи в управлінні виключних прав на спірні твори.
		У відзиві на касаційну скаргу Підприємець просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що: ні Організація, ані позивач не довели належності позивачу авторського права на спірний музичний твір чи права на його захист; у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення у зв'язку з відсутністю вини; відповідач вжив всіх належних заходів щодо дотримання вимог законодавства про авторське право, а саме уклав договір з Третьою особою; позивачем не доведено факт публічного виконання Підприємцем творів саме в приміщенні відповідача за допомогою його техніки, а докази, надані позивачем, не є належними (акт фіксації від 21.08.2016 № 11/08/2016 та відеозапис).  
		Розгляд касаційної скарги Організації здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 та пункту 4 частини четвертої статті 247 ГПК України.
		 
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
		 
		Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
		 
		24.01.2014 Організацією та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), згідно з умовами якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (об'єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору. Територія - включає країни: Україна (додаток № 1 до вказаного договору). До Договору АВ-24012014/01 додано декларацію творів, згідно з якою доля правоволодільця за публічне виконання становить за твори "Runaway Train" (виконавець - Smokie), "Another Brick In The Wall (Part 2)" (виконавець - Stella Starlight Trio) - 50%.
		 
		01.11.2014  ТОВ "Воренр/Чаппелл" (ліцензіат) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) укладено ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д, згідно з умовами якого ліцензіат надає право субвидавнику на використання в межах строку на території та у способи, вказані в договорі, всіх творів, які входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики. 
		 
		21.08.2016 представником Організації ОСОБА_1 проведена фіксація фактів використання відповідачем музичних творів в публічному закладі, а саме: кафе-барі "Креденс-Кафе", який знаходиться за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 37, де здійснює господарську діяльність Підприємець, що підтверджується актом № 11/08/2016, в якому зафіксовано комерційне виконання творів шляхом публічного виконання "Runaway Train" (виконавець - Smokie), "Another Brick In The Wall (Part 2)" (виконавець - Stella Starlight Trio). В акті зазначено, що представник закладу (не вказано прізвище, посада) від підпису відмовився. Також здійснено відеофіксацію використання музичних творів за допомогою технічних засобів. Перебування ОСОБА_1 у кафе-барі "Креденс-Кафе" підтверджується фіскальним чеком від 21.08.2016.
		 
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Третя особа є організацією колективного управління, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про визначення організацій колективного управління від 31.07.2003 №1.
		 
		Третьою особою та Підприємцем укладено договір від 01.01.2016 № 73/14/16-П про виплату винагороди за використання творів і опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань способами публічного виконання, публічної демонстрації (далі - Договір від 01.01.2016), за умовами якого Третя особа згідно з частиною п'ятою статті 48 та частинами першою-другою статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) та пункту 2.3.2 власного статуту надає платникові (Підприємцю) невиключний дозвіл на публічне виконання та/або публічну демонстрацію на території України творів, майнові права на які передані організації у колективне управління, а також інших творів за використання яких організація має право збирати винагороду. Організація збирає (приймає) від платника винагороду (роялті) за таке використання, здійснює її розподіл і виплату суб'єктам авторського права. Платник за використання творів виплачує організації винагороду (роялті) та надає відповідний звіт про використання.
		 
		Відповідно до пункту 1.3 Договору від 01.01.2016 організація розподілятиме і виплачуватиме відповідні частки винагороди відповідним суб'єктам авторського права і суміжних прав чи іншим належним особам згідно Закону. Організація гарантує, що у випадку виникнення претензій до платника з боку третіх осіб щодо правомочності дій сторін, пов'язаних зі збором, розподілом та виплатою зазначеної винагороди, вона візьме на себе всі види відповідальності та захистить платника від таких претензій. 
		 
		Відповідачем додано докази оплати роялті за використання творів і комерційних фонограм згідно з Договором від 01.01.2016 за січень - вересень 2016 року.
		 
		20.05.2016 позивачем направлено Третій особі листа-вимогу про вилучення музичних творів, майнові авторські права на які належать ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", стосовно території України. У відповіді від 20.06.2016 №31/5 Третьою особою зазначено, що, оскільки не надано доказів того, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" є суб'єктом авторського права щодо каталогу творів, представлених ТОВ  "Ворнер Мьюзік Україна",  у Третьої особи, відповідно, відсутні підстави для розгляду листа-вимоги.
		 
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, виходили з того, що Організація звернулася до суду із позовом про захист майнових авторських права та/або суміжних прав в інтересах суб'єкта авторського права ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". На підтвердження авторського права надано ліцензійний договір від 01.11.2014 №ВЧ-01112014/02-Д, укладений ТОВ "Воренр/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", а також Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, укладений Організацією та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Однак позивачами не подано суду доказів того, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" є суб'єктом авторського права, натомість у декларації творів додатку до Договору  №АВ-24012014/01 зазначено первинних авторів творів, а доказів передачі (відчуження) майнових прав автором не подано.
		 
		Крім того, позивачами не доведено відсутність права у Третьої особи давати дозвіл та збирати винагороду за використання відповідачем творів ("Runaway Train", "Another Brick In The Wall (Part 2). Підприємець здійснював використання спірних творів на підставі договору з Третьою особою, яка є організацією колективного управління,  із сплатою роялті за період з січня-вересень 2016 року, а відтак у діях Підприємця відсутній склад цивільного правопорушення за відсутності вини, і позивачами не доведено, що відповідач не має права використовувати спірні музичні твори.
		 
		Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємця компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.
		 
		Згідно зі статтею 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
		За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
		Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
		Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
		За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
		Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. 
		Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
		 
		Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
		 
		Згідно з приписами статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
		 
		Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
		Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, врахувавши, що: Третя особа є організацією колективного управління, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про визначення організацій колективного управління від 31.07.2003 №1; Підприємець отримав право публічного виконання спірних музичних творів на підставі договору від 01.01.2016; у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення; недоведеність позивачем відсутності у Третьої особи права давати дозвіл та збирати винагороду за використання відповідачем спірних творів; беручи до уваги презумпцію правомірності правочину, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Що ж до посилання скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не оцінено Договір від 01.01.2016 на предмет його укладення, то питання укладення/неукладення даного договору  не є предметом розгляду у даній справі, у матеріалах справи відсутні докази визнання Договору від 01.01.2016 недійсним, отже на момент розгляду даного спору в судах попередніх інстанцій такий договір є чинним. Правомірність дій Третьої особи зі збирання винагороди за використання творів і опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань способами публічного виконання, публічної демонстрації підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про визначення організацій колективного управління від 31.07.2003 №1.
		 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалене в цілому з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторським і суміжними правами" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області  від 25.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2017  у справі №  914/883/17 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                         В. Селіваненко 
		 
		Суддя                                                                                                          І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                                           Б. Львов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...