Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/712/15 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2018.
Дата набрання законної сили: 19.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		19 квітня 2018 року
		м. Київ
		справа № 183/712/15
		провадження № 51-457км17
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040350004159, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Гришівки Сахновщинського району Харківської області, жительки 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені 
		судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 
		27 жовтня 2015 року ОСОБА_8 визнано невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 2 ст. 137 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. 
		Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 грудня 2015 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, зазначений вище вирок щодо ОСОБА_8 скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
		За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 
		16 січня 2017 року ОСОБА_8 визнано невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 2 ст. 137 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. 
		Органами досудового розслідування  ОСОБА_8 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК, за таких обставин. 
		ОСОБА_8 перебувала на посаді вчителя української мови та літератури Хащівської загальноосвітньої школи (Хащівська ЗОШ), на яку відповідно до 
		п. 4.6.1 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах покладена відповідальність за збереження життя і здоров`я учнів під час навчально-виховного процесу.
		15 жовтня 2014 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (вул. Калініченка, 1 у с. Хащовому Новомосковського району Дніпропетровської області) ОСОБА_8 звернулася до директора з письмовою заявою про надання дозволу провести 
		16 жовтня 2014 року урок української мови з шостим класом за межами школи на природі з метою підготовки до написання твору-опису. Цього ж дня директор ОСОБА_9 видав наказ № 86 «Про організацію навчально-тематичної екскурсії на природу», яким дозволив ОСОБА_8 16 жовтня 2014 року на п`ятому уроці вийти на природу з учнями для проведення уроку. На підставі п. 2 зазначеного наказу вчителю ОСОБА_8 вказано про необхідність попередити про це батьків учнів. Також наказом відповідальність за збереження життя і здоров`я учнів покладено на вчителя ОСОБА_8 .
		Проте ОСОБА_8 не повідомила батьків потерпілої ОСОБА_10 . Більше того, порушуючи п. 2.1.1 Інструкції № 13 з безпеки для учнів під час навчальних екскурсій, походів, туристично-краєзнавчих заходів, організованого відпочинку в лісі (Інструкція № 13), ОСОБА_8 заздалегідь не попередила та не визначила час повернення, місце, у якому батьки мали зустріти учасників екскурсії.
		Крім того, в порушення п. 2.4.2 зазначеної Інструкції та п. 2.2.2 Інструкції № 5 з безпеки для учнів під час групових поїздок, пішохідних екскурсій, пішохідного та дорожньо-транспортного руху учнів (Інструкція № 5) ОСОБА_8 не ознайомила учасників екскурсії з планом та затвердженим маршрутом її проведення, історичними та географічними особливостями території, де мала проходити екскурсія; не інформувала учнів про фактори ризику під час запланованої екскурсії і про відповідні заходи щодо запобігання травматизму; не вжила заходів безпеки учасників екскурсії, зокрема щодо зміни маршруту, припинення екскурсії у зв`язку з виникненням небезпечних природних явищ та з інших обставин, що становлять загрозу безпеці учасників.
		16 жовтня 2014 року о 12:15 ОСОБА_8 разом з групою у складі семи учнів віком 12 років: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які з огляду на свій вік та життєві навики не є підготовленими до самозбереження, зокрема під час падіння дерев, вирушили у вітряну погоду в напрямку до лісу з деревами заввишки понад 15 метрів та віком понад 80 років, який належить до лісового фонду ДП «Новомосковський лісгосп». Неналежно виконуючи свої посадові обов`язки через несумлінне ставлення до них,  ОСОБА_8 не передбачила можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своєї бездіяльності в результаті падіння стволів дерев та їх частин, що мають значну вагу і через це ж є небезпечними, хоча повинна була і могла їх передбачити, не вжила достатніх та необхідних заходів безпеки під час екскурсії при виникненні загрози життю і здоров`ю дітей.
		Так, 16 жовтня 2014 року близько 12:25, коли учасники екскурсії перебували у лісі на ділянці 7-го кварталу 8-го виділу 65-го гектара ДП «Новомосковський лісгосп», на ґрунтову дорогу, якою вони проходили, впали два дерева, при цьому 
		ОСОБА_8 , яка мала попередньо переконатись у безпечності маршруту, не змогла убезпечити всіх учасників екскурсії, фізично відсторонити від траєкторії падіння дерева, внаслідок чого одне з дерев впало на ОСОБА_18 , чим останній було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми голови, грудної клітини, хребта, які належать до тяжких тілесних ушкоджень.
		Також в порушення п. 2.1.3 Інструкції № 13 у ОСОБА_8 була відсутня аптечка першої допомоги як під час проходження вищевказаної екскурсії, так і після падіння дерев.
		Таким чином ОСОБА_8 , неналежно виконуючи обов`язки з охорони життя і здоров`я дітей, не забезпечила дотримання правил безпеки життєдіяльності, Інструкцій з безпеки для учнів під час навчальних екскурсій, пішохідних екскурсій, походів, туристично-краєзнавчих заходів, організованого відпочинку в лісі під час навчального процесу, що призвело до тяжких наслідків  отримання під час навчального процесу ученицею ОСОБА_19 тяжких тілесних ушкоджень.
		Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 137 КК як неналежне виконання професійних обов`язків щодо охорони життя та здоров`я неповнолітніх внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року зазначений вирок залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Відзначає, що всупереч вимогам 
		ст. 419 КПК, залишивши апеляційну скаргу без задоволення, суд не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. Суд не спростував доводи прокурора про недотримання ОСОБА_8 обов`язків, закріплених у посадовій інструкції та наказах директора школи щодо забезпечення охорони життя і здоров`я учнів, щодо проведення інструктажу учнів з охорони праці та безпеки життєдіяльності, про те, що ОСОБА_8 особисто не попередила батьків учнів про проведення уроку на природі, не ознайомила учнів з вимогами інструкцій, не переконалась у безпечності маршруту та сумлінно не слідкувала за дітьми у лісі. Зібрані у провадженні докази підтверджують те, що ОСОБА_8 , проявляючи злочинну недбалість під час перебування учнів у лісі, не розгледівши високих дерев, не намагалась вжити дій, щоб убезпечити ОСОБА_18 та спасти її від неминучого травмування, а стояла неподалік і байдуже спостерігала, як впало дерево, а потім від його ваги друге впало на потерпілу. Не дано оцінку показанням працівників лісового господарства щодо небезпечності лісу для відвідування та необхідності перевірки місцевості, свідка ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_8 ніякі інструкції їм не зачитувала, тощо. Вказує, що суд без ретельного аналізу й оцінки доказів вдався до суперечливих висновків, порушив принцип змагальності, оскільки відхилів клопотання прокурора про повторне дослідження доказів. Також суд порушив вимоги КПК щодо складання, оголошення та підписання повного тексту ухвали, оскільки в матеріалах провадження відсутній запис судового засідання від
		19 травня 2017 року, під час якого мав бути проголошений повний текст ухвали. 
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_15  ОСОБА_20 та захисник ОСОБА_6 , посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просили залишити її без задоволення, а рішення щодо ОСОБА_8   без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 просила подану прокурором касаційну скаргу задовольнити як обґрунтовану. Захисник ОСОБА_6 не підтримав касаційну скаргу прокурора та просив залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких скаргу визнано необґрунтованою.
		Суд касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 433 КПК, перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, дійшов висновку, що зазначених вимог закону суд дотримався в повному обсязі.
		Так, суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок за апеляційною скаргою прокурора встановив, що місцевий суд відповідно до вимог ст. 94 КПК, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, належним чином надав оцінку у вироку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, і прийняв обґрунтоване рішення про виправдання ОСОБА_8 у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК. 
		Зокрема, в ухвалі зазначено, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 в тій обстановці, що склалася 16 жовтня 2014 року під час руху з дітьми дорогою лісом, не передбачала і не могла передбачити падіння дерева, а тим більше, падіння його на інше дерево, яке впало на ОСОБА_21 . З урахуванням викладеного колегія апеляційного суду обґрунтовано не погодилась з твердженнями прокурора про те, що суд першої інстанції обмежився лише висновком щодо відсутності у ОСОБА_8 реальної можливості передбачити падіння дерев і травмування потерпілої, таким чином звузивши перевірку висунутого обвинувачення з більшим обсягом фактичних обставин лише у частині суб`єктивної сторони злочину  можливості передбачити суспільно-небезпечні наслідки діяння. А посилання прокурора на безпідставне виправдання ОСОБА_8 без врахування та аналізу доказів обвинувачення, є необґрунтованими, оскільки місцевий суд повністю перевірив такі доводи, правомірно визначив підстави для виправдання обвинуваченої та зазначив мотиви, з яких не взяв до уваги докази сторони обвинувачення. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачувалась у вчиненні злочину з необережності у виді злочинної недбалості. 
		Так, злочинна недбалість визначається тим, що в поведінці особи важливе місце посідає встановлення обов`язку і можливості передбачити суспільно-небезпечні наслідки своєї поведінки (об`єктивний та суб`єктивний критерії). 
		Суб`єктивний критерій злочинної недбалості визначає встановлення фактичної можливості особи передбачити зазначені наслідки. Він повинен фіксуватися на підставі аналізу здатності конкретної особи у відповідній життєвій ситуації за наявності відповідних особистих характеристик (освіти, знання загальних і спеціальних правил обережності, наявності життєвого і професійного досвіду, віку, стану здоров`я тощо) передбачати можливість настання шкідливих наслідків. Цей критерій має особливе значення, оскільки підкреслює, що недбалість як вид необережної вини може бути тільки в межах можливого передбачення наслідків, а межі цього передбачення завжди індивідуальні. 
		Відповідальність за недбалість настає лише тоді, коли особа повинна була і могла передбачити можливість настання злочинних наслідків. 
		Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_8 з учнями рухались по дорозі загального користування для проїзду та проходу до житлових будинків, дитячих таборів, туристичних баз тощо, а не лісовими стежками чи іншою небезпечною місцевістю поза загальновідомими шляхами. Крім того, суд урахував, що згідно з протоколами огляду дерево, що впало перше і повалило інше, знаходилось на відстані приблизно 15 метрів у глиб лісового масиву від дороги якою йшли учні. Також під час розгляду кримінального провадження не було доведено факту того, що 16 жовтня 2014 року був сильний вітер і це створювало загрозу падіння дерев, та що ОСОБА_8 з учнями вирушила до лісу саме у вітряну погоду.
		Ретельно дослідивши та проаналізувавши докази, суд першої інстанції, з рішенням якого погодилась колегія апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_8 в тій обстановці, що склалася, не передбачила і не могла передбачити як взагалі падіння дерева, а тим більше падіння його на інше дерево, так і подальше падіння останнього на ОСОБА_18 , що спричинить потерпілій тяжкі тілесні ушкодження. Відтак у діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК. 
		Вирок суду у частині виправдання ОСОБА_8 є обґрунтованим та належним чином мотивованим, а доводи прокурора щодо безпідставного виправдання останньої при розгляді провадження підтвердженні не були.
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно в разі якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. В ч. 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. 
		Таким чином, апеляційний суд виходив із доказів, досліджених судом першої інстанції, у зв`язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно, а прокурором протилежне не доведене, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання останнього.
		При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції доводи цієї скарги, які є аналогічними доводам, зазначеним у касаційній скарзі, ретельно перевірив і своє рішення належним чином мотивував.
		Зокрема, у рішенні суд вказав, що не були підтверджені доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 не виконала вимоги наказу директора школи та Інструкції № 13, оскільки не повідомила батьків про проведення уроку на природі та не визначила час повернення і місце, де батьки повинні зустріти дітей. При цьому сторона обвинувачення наголошувала на тому, що в саме в щоденнику потерпілої був відсутній запис про проведення такого уроку. 
		Суд зазначив, що ні наказом директора школи, ні Інструкцією чи іншими нормативними документами не передбачено конкретної процедури та порядку повідомлення батьків про певні заходу в рамках навчального процесу в школі. Разом з цим протоколом огляду щоденників інших учнів встановлено, що в них є записи про проведення уроку 16 жовтня 2014 року на природі. При цьому батько потерпілої в суді пояснив, що не пам`ятає, повідомляли чи ні його дружину про проведення цього уроку, а бабуся потерпілої мешкає окремо, тому не знала про цей урок. Свідок ОСОБА_22 в суді першої інстанції пояснив, що вчителька попереджала їх про проведення уроку в лісі та сказала записати це в щоденник, що він і зробив та повідомив своїй матері. Також ОСОБА_8 на першому уроці розповідала їм про правила безпеки в лісі і на дорозі, план проведення уроку та маршрут. 
		Як встановлено судом, урок з виходом на природу проводився згідно з навчальним планом та з дозволу директора школи, а час його проведення  п`ятий урок  за розкладом. Після уроку повинен був відбутися ще один урок в школі, куди й мали повернутися діти. 
		Не доведено стороною обвинувачення й відсутність у ОСОБА_8 аптечки першої медичної допомоги з огляду на те, що остання це заперечувала та пояснила, що аптечка у неї була, однак навіть у разі відсутності аптечки, це ніяк би не вплинуло на причинний зв`язок з наслідками, що сталися, оскільки така допомога взагалі не потребувалась, адже потерпілу не можна було переміщувати. Зазначене підтвердили в суді свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які в той день виїжджали на місце пригоди у складі бригади швидкої допомоги. Враховуючи викладене суд зазначив, що не були підтверджені доводи прокурора про відсутність аналізу нормативно-правової бази з огляду на те, що диспозиція ст. 137 КК є банкетною, оскільки суд належним чином мотивував висновки, враховуючи і вказані в апеляційній скарзі прокурора обставини. А посилання суду на те, що стороною обвинувачення не з`ясовувались та не перевірялись обставини причин та механізмів падіння дерев, не свідчить про те, що суд вийшов за межі висунутого ОСОБА_8 обвинувачення.
		З цими висновками погоджується і Суд та вважає, що у касаційній скарзі прокурора не наведено обставин, передбачених ст. 412 КПК, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили б суду постановити законне та обґрунтоване рішення, тим більше, що апеляційний суд з достатньою повнотою дослідив матеріали провадження щодо обсягу висунутого ОСОБА_25 обвинувачення. 
		Крім того, згідно зі складеною секретарем судового засідання довідкою, що міститься в матеріалах кримінального провадження, повний текст ухвали апеляційного суду було оголошено 19 травня 2017 року за відсутності осіб. Тому відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось, відтак доводи прокурора щодо відсутності журналу та звукозапису судового засідання за цей день є безпідставними. 
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Доводи прокурора, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 
		№ 2147-VIII), Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...