Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/10477/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2018.
Дата набрання законної сили: 11.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		11 квітня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/10477/15-ц
		 
		провадження № 61-10950св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Лісівненко Георгій Євгенович,
		відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук Олеся Миколаївна, Київська міська рада,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у складі колегії суддів Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу    Арестович-Корнійчук О. М., Київської міської ради про визнання права власності на майно.
		 
		Позов мотивований тим, що 17 жовтня 2014 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О. М. відкрила спадкову справу № 5/2014 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 
		 
		26 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 у вигляді квартири АДРЕСА_1. Постановою від 16 квітня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О. М. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене спадкове майно.
		 
		Зазначав, що за життя, 10 вересня 2012 року, ОСОБА_6 з метою оформлення права власності на спірну квартиру зверталася до Солом'янської державної адміністрації в м. Києві з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1, в якій вона проживала з 1970 року на підставі ордеру від 22 травня 1970 року. З огляду на встановлений згідно із статтею 1265 ЦК України факт споріднення спадкодавця та спадкоємця та з урахуванням звернення спадкодавця до органу приватизації про оформлення передання в приватну власність указаної квартири до спадкоємця перейшло право вимагати визнання за ним права власності на цю квартиру, що передбачено постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». 
		 
		У зв'язку з наведеним ОСОБА_3 просив суд визнати право власності за ним на зазначену вище квартиру.
		 
		Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,00 кв. м, яка складається з: кімната - 16,2 кв. м, кімната - 11,5 кв. м, кухня - 6,2 кв. м, ванна кімната - 2,0 кв. м, вбиральня - 0,9 кв. м, коридор - 5,2 кв. м, балкон - 2,0 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 за життя скористалась своїм правом на передання в приватну власність квартири АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», проте не отримала свідоцтво про право власності.
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний нотаріус КМНО Арестович-Корнійчук О. М. не є належним відповідачем у справі про визнання права власності на спадкову квартиру.
		 
		Крім того, приватизаційної справи з пакетом документів на спірну квартиру у відділі приватизації немає, заява ОСОБА_6 на приватизацію квартири в журналі реєстрацій не зареєстрована і не містить вхідного номеру, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_6 в установленому порядку звернулася до відділу приватизації із заявою про приватизацію квартири.
		 
		У липні 2016 року та у вересні 2016 року до суду касаційної інстанції надійшли касаційні скарги ОСОБА_3 та його представника, у яких вони просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційні скарги мотивовані тим, що 01 серпня 2012 року ОСОБА_6 звернулась з заявою до органу приватизації Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, щодо оформлення передачі квартири АДРЕСА_1 в приватну власність, з відповідними документами, про що свідчить вхідний штамп на заяві, а тому спадкодавець належним чином реалізувала своє право на приватизацію зазначеної квартири.
		 
		Крім того, суд першої інстанції під час розгляду справи задовольнив клопотання позивача про залучення Київської міської ради до участі у справі співвідповідачем.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року справу № 752/10477/15 призначено до судового розгляду. 
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Суд установив, що 22 травня 1970 року ОСОБА_7 видано ордер на житлове приміщення на сім'ю, яка складається з трьох чоловік: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 (донька), на право зайняття 2 кімнат квартири АДРЕСА_1. Ордер виданий на підставі рішення виконкому Залізничної ради від 27 квітня 1970 року № 720. 
		 
		Згідно з довідкою від 01 серпня 2012 року № 1168 про склад сім'ї наймача квартири та займані ними приміщення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, постійно мешкають і мають право на приватизацію житла одна особа - ОСОБА_6 
		 
		01 серпня 2012 року ОСОБА_6 звернулась з заявою про передачу в приватну власність квартири згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, що підтверджується вхідним штампом на її заяві від 10 вересня 2012 року. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла.
		 
		Згідно з листом Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 січня 2016 року № 18/20 свідоцтво про право власності на квартиру № АДРЕСА_1 на ОСОБА_6 не оформлювалось.
		 
		17 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О. М. з заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідної бабусі ОСОБА_6
		 
		16 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О. М. із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1. 
		 
		Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О. М. від 16 квітня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з неподанням правовстановлюючих документів на спадкове майно.
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
		 
		Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
		 
		Оскільки постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О. М. від 16 квітня 2014 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 в належний строк і факт родинних стосунків між ОСОБА_6 (двоюрідна баба) та ОСОБА_3 (внучатий племінник), суд дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_6
		 
		Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
		 
		Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
		 
		Відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно  мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність. 
		 
		У частині п'ятій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
		 
		Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленною заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством, зокрема цей строк становить 30 днів.
		 
		У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
		 
		Зазначене узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.
		 
		Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що ОСОБА_6 не висловила свою волю на приватизацію займаної нею квартири, оскільки не подала до компетентних органів належно оформлений пакет документів.
		 
		Разом з цим апеляційний суд не врахував зазначеного вище правового висновку Верховного Суду України, а також те, що за життя ОСОБА_6 звернулася із заявою від 01 серпня 2012 року про передачу в приватну власність квартири згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, що підтверджується вхідним штампом від 10 вересня 2012 року. До заяви було додано: довідку про склад сім'ї та займані приміщення; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; технічний паспорт та ордер. 
		 
		Вказана заява у 30-денний строк розглянута не була. Відповідне рішення про відмову у прийнятті зазначеної заяви Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація не приймала. Будь-яких підстав, за яких квартира не могла бути передана у власність ОСОБА_6, відповідач до суду не надав.
		 
		Також суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що належним відповідачем у даній справі є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, тобто позов подано до неналежного відповідача.
		 
		Проте розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 30, 213 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення) не врахував, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування була залучена до участі у справі відповідача під час судового засідання Солом'янського районного суду м. Києва 24 грудня 2015 року.
		 
		Наведене свідчить про наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду.
		 
		При цьому рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню, оскільки вирішуючи спір щодо двох відповідачів, а саме приватного нотаріуса КМНО Арестович-Корнійчук О. М. та Київської міської ради, суд не прийняв рішення відносно кожного із них та не зазначив до кого позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
		 
		Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса КМНО Арестович-Корнійчук О. М. та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на майно.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року скасувати.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук Олесі Миколаївни про визнання права власності на майно відмовити.
		 
		Позов ОСОБА_3 до Київської міської ради задовольнити.
		 
		Визнати право власності за ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,00 кв. м, до складу якої входять: кімната - 16,2 кв. м, кімната - 11,5 кв. м, кухня - 6,2 кв. м, ванна кімната - 2,0 кв. м, вбиральня - 0,9 кв. м, коридор - 5,2 кв. м, балкон - 2,0 кв. м.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   М. Є. Червинська 
		 
		Судді:                                                                                               Н. О. Антоненко
		 
		В. І.Журавель
		 
		                                                                                                           В.І. Крат
		 
		В. П.Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...