Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 415/2141/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2018.
Дата набрання законної сили: 19.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 квітня 2018 року
		м. Київ
		справа № 415/2141/14-к
		провадження № 51-1093 км 18
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014130000000039, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 22березня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено: за ч. 1 ст. 364 КК України - до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади вправоохоронних органах на строк 3 роки, зі штрафом в розмірі250неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн; за ч. 1ст. 366 КК України - до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки; за ч. 2ст. 384 КК України - до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, зі штрафом в розмірі250неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн. 
		Вироком вирішено питання речових доказів у справі. 
		Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2017 року вирок суду першої інстанції змінено. В частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 364 КК України вирок скасовано та кримінальне провадження закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 366 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 384 КК України на 1 рік 5 місяців 14 днів обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 5 місяців 14 днів з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки. В решті вирок суду залишено без зміни. 
		Згідно з вироком, зміненим ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, працюючи на посаді дільничного інспектора міліції відділення міліції № 2 Лисичанського міського відділу ГУ МВС України у Луганській області та, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання - лейтенант міліції, під час здійснення контролю за дотриманням вимог адміністративного нагляду ОСОБА_7 , який 15 січня 2013 року звільнився з місць позбавлення волі, отримував від його батьків у період з жовтня по грудень 2013 року кошти, по 400 грн. щомісяця за укриття фактів порушення правил адміністративного нагляду останнім. 
		З метою приховання зазначеного, ОСОБА_6 склав підроблені офіційні письмові документи, а саме: рапорти на ім`я начальника Лисичанського MB ГУ МВС України у Луганській області від 26 жовтня 2013 року, 04 листопада 2013 року, 14 листопада 2013 року та від 18 грудня 2013 року. 
		15 січня 2014 року, ОСОБА_6 , будучи допитаним як свідок, дав завідомо неправдиві показання слідчому про обставини дотримання ОСОБА_7 правил адміністративного нагляду. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені відносно нього судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо допущених, на його думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що його апеляційну скаргу було розглянуто не судом, а колегією суддів, що не передбачено вимогами кримінального процесуального закону, в зв`язку з чим вважає апеляційну скаргу не розглянутою. Зазначає про неповноту судового розгляду, не погоджується з оцінкою доказів та вважає більшість із них недопустимими. Стверджує про порушення його права на захист в апеляційному суді, в зв`язку з залишенням без задоволення клопотання про відкладення судового розгляду через необхідність підготовки до судових дебатів.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає, однак, зважаючи на положення статей 49, 74 КК України, просила оскаржувані судові рішення змінити та звільнити ОСОБА_6 від додаткового покарання, в зв`язку із закінченням строків даності. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. 
		Переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу.
		В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дані довідки Державної прикордонної служби України від 25 січня 2014 року, проїзних документів, довідки начальника Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області від 04 лютого 2014 року, копії журналу обліку відвідувачів та запрошених до 2-го МВ Лисичанського МВ ГУМВС України, рапортів за підписом ОСОБА_6 від 26 жовтня 2013 року, від 04 листопада 2013 року, від 14 листопада 2013 року та від 30 грудня 2013 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку. 
		Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірностіта не викликають у суду сумнівів у їх правдивості. 
		Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про те, що протоколи допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , складені ОСОБА_6 не містили всіх реквізитів, необхідних для того, щоб вважати їх офіційними документами. Однак, враховуючи що зазначене не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, оскільки він вчинив службове підроблення інших офіційних документів, зазначених у вироку, апеляційний суд обґрунтовано залишив оскаржуваний вирок в цій частині без зміни. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи  ОСОБА_6 про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 384 КК України та правильно прийняв рішення про необхідність їх кваліфікації лише за ч. 1 ст. 384 КК України, так як відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського МВ ГУ МВС від 12 лютого 2014 року, кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрито за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_6 штучно створював докази обвинувачення, якого пред`явлено не було. 
		Також, вказаний суд правильно прийняв рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 364 КК України в зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення з огляду на відсутність такої кваліфікуючої ознаки складу зазначеного злочину як істотна шкода, враховуючи також, при цьому правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 5-99кс16 від 27 жовтня 2016 року, застосування якої, в силу положень ст. 458 КПК України (в редакції Закону України № 192-VIІІ від 12.02.2015, що діяла на час апеляційного розгляду), було обов`язковим, належним чином обґрунтувавши його. 
		Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі засудженого доводи, в тому числі стосовно недопустимості, на його думку, доказів, які є аналогічними за своїм змістом доводам його касаційної скарги,та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення, з якими також погоджується колегія суддів. 
		Що стосується посилань в касаційній скарзі ОСОБА_6 про те, що його апеляційну скаргу було розглянуто не судом, а колегією суддів, що не передбачено вимогами кримінального процесуального закону, в зв`язку з чим вважає його апеляційну скаргу не розглянутою, то вони є безпідставними та спростовуються положеннями ч. 4 ст. 31 КПК України. 
		Необґрунтованими колегія суддів вважає також посилання ОСОБА_6 про порушення його права на захист в апеляційному суді в зв`язку з залишенням без задоволення клопотання про відкладення судового розгляду через необхідність підготовки до судових дебатів, оскільки апеляційний розгляд здійснено у відповідності до вимог ст. 405 КПК України, яка не встановлює такого обов`язку для апеляційного суду. Апеляційний розгляд здійснювався за апеляційною скаргою самого ОСОБА_6 , в якій питання про погіршення його становища не ставилося. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог засудженого немає. 
		Водночас, у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, колегія суддів відзначає, що на час апеляційного розгляду сплинули визначені ст. 49 КК України строки. 
		Злочини, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як невеликої тяжкості та їх санкція передбачає покарання у виді обмеження волі. 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. 
		Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384 КК України ОСОБА_6 вчинив у період з жовтня по 18 грудня 2013 та 15 січня 2014 року, відповідно. 
		Тому, на час постановлення ухвали апеляційного суду від 13 липня 2017 року, сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності  ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384 України, в зв`язку з чим, постановлені відносно останнього судові рішення в частині засудження за вказаними статтями закону України про кримінальну відповідальність підлягають зміні. 
		При цьому, враховуючи позицію ОСОБА_6 щодо інкримінованих йому злочинів, у вчиненні яких він своєї вини не визнавав та, зважаючи на положення ч. 5 ст. 74 КК України, він підлягає звільненню від покарання, а не від відповідальності. 
		З огляду на викладену засудженим вимогу до суду касаційної інстанції, його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
		ухвалила:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково. 
		В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 22 березня 2016 року, змінений ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 змінити.
		На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. 
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...