Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/8891/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2018.
Дата набрання законної сили: 25.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 квітня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 212/8891/15-ц
		 
		провадження № 61-10886св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,                   
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		представник відповідача - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області                 від 30 березня 2016 року у складі головуючого судді Чайкіна І. Б. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2016 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Бондар Я. М., Соколан Н. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року справу                                                   № 212/ 8891/15-ц призначено до судового розгляду
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 212/ 8891/15-ц передана до Касаційного цивільного суду. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до                   ОСОБА_4, у якому просила поділити спільне сумісне майно - грошові кошти, отримані від продажу автомобіля марки «Міцубісі Ланцер Х3», реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнувши з відповідача грошову компенсацію 1/2 частини автомобіля у сумі 47 850 гривень.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу за кредитні кошти, отримані відповідачем на підставі кредитного договору з публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), придбали автомобіль марки «Міцубісі Ланцер Х3», реєстраційний номер НОМЕР_1. Спірний автомобіль був предметом застави до моменту повного розрахунку з ПАТ « УкрСиббанк» по кредитно-заставному договору. До березня                   2014 року вони разом частково погасили кредит, сплативши банку приблизно 120 000 грн. Після припинення шлюбних відносин вона неодноразово пропонувала ОСОБА_4 сплатити їй половину коштів, виплачених ними під час проживання в шлюбі в рахунок погашення кредитної заборгованості, оскільки кошти були їх спільним бюджетом. Не бажаючи повертати кошти, ОСОБА_4 11 квітня 2014 року продав належний їх сім'ї автомобіль, отримавши від продажу 95 700 грн. Розділити отримані кошти добровільно відповідач відмовився, тому просила позов задовольнити.
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року позов задоволено.
		 
		Проведено поділ спільного сумісного майна подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - грошових коштів, отриманих ОСОБА_4 від продажу автомобіля марки «Міцубісі Ланцер Х3», реєстраційний номер                  НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3                     1/2 частини грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля марки «Міцубісі Ланцер Х3», реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі                         47 850 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний автомобіль придбано під час шлюбу та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому грошові кошти, отримані від реалізації цього майна, також підлягають поділу.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 червня                   2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування немає. Крім того, судом зазначено, що відносини щодо боргів подружжя, які виникли в період шлюбу сторін, знаходяться за площиною спірних правовідносин й є зобов'язаннями боржника перед кредитором та не є предметом даного спору.
		 
		У липні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подала касаційну скаргу, у якій просила рішення Жовтневого районного суду                     м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що у квітні 2014 року відповідач продав спірний автомобіль, що свідчить про повне та дострокове погашення кредитної заборгованості по кредитно-заставних зобов'язаннях. Шлюбні відносини між сторонами припинені у березні 2014 року, кредитний договір укладено терміном до 07 липня 2015 року. Відповідачем самостійно кредитні зобов'язання виконані у квітні 2014 року після припинення шлюбних відносин. Враховуючи те, що продаж автомобіля вчинено під час зареєстрованого шлюбу, проте після припинення шлюбних відносин, позивачем не було надано доказів того, що такий продаж відбувся без її згоди та грошові кошти були використані не в інтересах сім'ї. 
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		20 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Суди встановили, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з                1994 року, який рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року розірвано. 
		При розірванні шлюбу судом не було встановлено часу припинення шлюбних відносин.
		08 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений кредитно-заставний договір, предметом якого є спірний автомобіль марки «Міцубісі Ланцер Х3», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Також 08 липня 2008 року між ОСОБА_3 та                   ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір поруки, за умовами якого позивач поручилася солідарно відповідати по кредитних зобов'язаннях                ОСОБА_4 перед банком.  
		Згідно довідки - рахунку від 11 квітня 2014 року № 419062 автомобіль марки «Міцубісі Ланцер Х3» продано ОСОБА_6 за 95 700 грн.
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
		У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. 
		При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
		У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
		Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та від 14 вересня               2016 року у справі № 6-539цс16.
		Отже, суди встановили, що кошти за укладеним за час шлюбу кредитно-заставним договором, відповідач одержав для придбання спірного автомобіля, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Проте дійшовши зазначених висновків на підставі встановлених фактичних обставин, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що в подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбаний за рахунок кредитних коштів автомобіль виникає також і зобов'язання у вигляді повернення кредиту та, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.  
		Фактично встановивши, що кредитна заборгованість за придбаний спірний автомобіль у період шлюбу була погашена не повністю - частково, що також зазначала особисто й позивач, суд апеляційної інстанції не з'ясував та не встановив розмір кредитної заборгованості на момент припинення шлюбних відносин. Апеляційний суд передчасно вказав, що відносини щодо боргів подружжя, які виникли у період шлюбу сторін, знаходяться поза межами спірних правовідносин. Крім того, суд не перевірив доводів сторін щодо моменту припинення шлюбних відносин. 
		Отже, апеляційний суд не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства, тому дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
		Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4, задовольнити частково.
		 
		Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 червня                   2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  СуддіН. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. І. Крат   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...