Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/551/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2018.
Дата набрання законної сили: 25.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України        
		 
		25 квітня 2018 року                                                                      
		м. Київ                                                                   
		 
		справа № 201/551/17
		провадження № 61-356св18 
		                                                                                                                           
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного                   цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» та Національного банку України на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                                від 29 вересня 2017 року у складі судді Антонюка О. А. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів:                        Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про розірвання договорів, відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені договори депозитних вкладів, строк виконання яких не настав.  22 грудня 2016 року банк списав кошти з його рахунків, у тому числі за договорами депозитних вкладів, про що йому стало відомо при перевірці рахунків депозитних вкладів та карткових рахунків у Приват-24. 
		ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів, списання коштів з його рахунків та про підстави для таких дій не повідомив. Зокрема, були списані такі кошти: 1 100 тис. грн за договором від 11 березня 2016 року                                                 № SAMDNWFD0071073263301 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 1 млн грн за договором від 16 березня 2016 року № SAMDNWFD0071078943201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 1 млн 500 тис. грн за договором від 21 березня 2016 року                               № SAMDNWFD0071085127701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 500 тис. грн за договором від 23 березня 2016 року № SAMDNWFD0071089097701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 2 000 060,90 доларів США за договором від 13 квітня 2016 року                                             № SAMDN01000710149106 вклад «Стандарт» на 12 міс. (Депозит VIP 12 міс.);                              1 млн грн за договором від 19 травня 2016 року № SAMDNWFD0071163498801 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 1 млн. грн за договором від 12 жовтня 2016 року                № SAMDNWFD0071334793201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 18 585,48 грн за картою/рахунком НОМЕР_1 (WORLD ELITE) та заблоковано 5 636,01 грн (проценти, зараховані на рахунок 23 грудня 2016 року); 8 299,74 грн за карткою/рахунком НОМЕР_2 (Platinum); 23 223,91 доларів США за карткою/рахунком НОМЕР_3 (Platinum); 39,29 євро за карткою/рахунком НОМЕР_4 (Platinum). Грошові кошти були списані банком і з інших рахунків, оскільки загальна сума списання значно більша.  
		29 грудня 2016 року він звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення коштів на відкриті на його ім'я рахунки та просив банк надати належним чином посвідчені копії документів про повернення цих коштів. Проте ПАТ КБ «ПриватБанк» його вимогу не виконало, кошти йому не повернуло. Такими діями порушено його права, завдано майнової та моральної шкоди. 
		З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд розірвати укладені між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»: договір від 11 березня 2016 року № SAMDNWFD0071073263301 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.;                     договір від 16 березня 2016 року № SAMDNWFD0071078943201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; договір від 21 березня 2016 року № SAMDNWFD0071085127701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; договір від 23 березня 2016 року                                 № SAMDNWFD0071089097701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; договір                      від 13 квітня 2016 року № SAMDN01000710149106 вклад «Стандарт» на 12 міс. (Депозит VIP 12 міс.);  договір від 19 травня 2016 року № SAMDNWFD0071163498801 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; договір від 12 жовтня 2016 року                                       № SAMDNWFD0071334793201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; договір за картою/рахунком НОМЕР_1 (WORLD ELITE); договір за карткою/рахунком НОМЕР_2 (Platinum); договір за карткою/рахунком НОМЕР_3 (Platinum); договір за карткою/рахунком НОМЕР_4 (Platinum). Також просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь збитки у розмірі                                   6 153 306,06 грн, 2 023 284,91 доларів США, 39,29 євро та моральну шкоду у розмірі                             5 943 111,70 грн, завдану банком унаслідок порушення взятих на себе зобов'язань, у тому числі за договорами депозитних вкладів, та порушення його прав вкладника.
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 березня                    2017 року до участі у справі залучено як третіх осіб без самостійних вимог Національний банк України (далі - НБУ) та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд). 
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 вересня                2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договори, укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1, від 11 березня 2016 року, від 16 березня                  2016 року, від 21 березня 2016 року, від 23 березня 2016 року, від 13 квітня 2016 року,                  від 19 травня 2016 року, від 12 жовтня 2016 року, за карткою/рахунком                                              НОМЕР_1, за карткою/рахунком НОМЕР_2, за карткою/рахунком НОМЕР_3 і за карткою/рахунком                                                 НОМЕР_4. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 збитки всього 2 023 284,81 доларів США, 39,29 євро і 6 153 306 грн 06 коп. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір (стосовно вимог про розірвання договорів та стягнення сум) у розмірі 8 640 грн. Судові витрати стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди віднесено за рахунок держави.
		 
		Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                       від 27 жовтня 2017 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 6 400 грн. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що меморіальні ордери, на підставі яких ПАТ КБ «ПриватБанк» було здійснено списання коштів з рахунків позивача, оформлені на паперових носіях, ініціатором переказів коштів був відповідач, ним здійснено їх оформлення. Проте згідно з положеннями  статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження на розпорядження зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами має виключно Фонд, такі повноваження не могли бути передані банку. Оформлення вищевказаних меморіальних ордерів здійснено ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі його наказу від 21 грудня 2016 року № 44, в якому відсутні посилання на договори від 20 грудня 2016 року №№ 103/2016, 105/2016 про придбання ОСОБА_1 в особі законного представника Фонду акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк». Сам по собі факт оформлення вказаних договорів  від 20 грудня 2016 року №№ 103/2016, 105/2016 Фондом від імені позивача та ПАТ КБ «ПриватБанк» не свідчить про наявність підстав для договірного списання коштів, так як вони були відсутні у банківській установі на момент оформлення та виконання розрахункового документа. У пунктах 1.2. договорів від 20 грудня 2016 року №№ 103/2016, 105/2016 про придбання від його імені акцій банку міститься перелік підстав виникнення грошових зобов'язань - списані за конкретними договорами позивача суми, які відрізняються від фактично списаних банком за меморіальними ордерами та роздруківками виписок за рахунками, що свідчить про відсутність договірного списання. 
		Крім того, суд дійшов висновку про те, що абзац 7 частини шостої  статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не міг бути застосованим, оскільки суперечить положенням статті 41 Конституції України. Фонд та ПАТ КБ «ПриватБанк» не є органами державної влади й не могли здійснювати функції суду та приймати рішення про безоплатне вилучення майна позивача. Фактично мала місце конфіскація майна позивача, тобто його безоплатне відчуження на користь держави, оскільки придбання за грошові кошти ОСОБА_1 акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк» та придбання пакету акцій банку в цілому за 1 грн. не є оплатним відчуженням майна. Рішення суду про конфіскацію майна позивача не ухвалювалося, а Фондом та НБУ не доведено суспільної необхідності у конфіскації майна            ОСОБА_1 При укладенні договорів придбання акцій були порушені конституційні права і свободи позивача (право власності - стаття 41 Конституції України), відбулося незаконне заволодінням його майном. 
		Таким чином, мав місце помилковий переказ коштів з рахунків ОСОБА_1 з вини ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки такі кошти були списані банком неправомірно. 
		Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт спричинення йому моральної шкоди. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та НБУ відхилено, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 вересня 2017 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено та оцінено обставини справи і зібрані докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині розірвання договорів і стягнення збитків. 
		 
		У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що факт пов'язаності позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» встановлений рішенням Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105, згідно з яким ОСОБА_1 є пов'язаною з банком особою. Позивачем факт його пов'язаності з банком та вищевказане рішення НБУ у встановленому законом порядку не оскаржено, а суд у межах цієї цивільної справи не мав права оцінювати законність постанови НБУ. Відповідно до витягу з додатків до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20 грудня 2016 року № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб» позивач зазначений як пов'язана особа банку. Договори від 20 грудня 2016 року №№ 103/2016,  105/2016  про придбання       ОСОБА_1 в особі законного представника Фонду акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк» укладені на підставі положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», унаслідок чого не можуть бути такими, що порушують публічний порядок.  
		У спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів. Отже, в день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у Фонду з'являються, а у пов'язаних осіб втрачаються права на розпорядження грошовими коштами, розміщеними у банку. 
		20 грудня 2016 року між уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем, від імені якого на підставі закону, діяла уповноважена особа Фонду, було укладено договори №№ 103/2016,  105/2016 про придбання ОСОБА_1 в особі законного представника Фонду акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк». 21 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано наказ № 44 «Про перерахування коштів пов'язаних осіб». 
		21 грудня 2016 року уповноважена особа Фонду від імені усіх власників акцій банку, в тому числі від імені позивача, уклала договір купівлі-продажу акцій банку, за умовами якого Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала 100 % акцій ПАТ КБ «ПриватБанк». Отже, на підставі положень статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» грошові кошти ОСОБА_1, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду, були обміняні на акції додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк» і в подальшому продані Державі Україна. Тобто позивач розпорядився грошовими коштами, які розміщувалися на депозитних рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк», на власний розсуд, внаслідок чого з 21 грудня 2016 року зобов'язання банку за договорами банківських вкладів з позивачем припинені. 
		 
		У касаційній скарзі НБУ також просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що за грошові кошти з депозитних рахунків позивача, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», були придбані акції додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк», та у подальшому відчужені на користь держави не помилково, а за наявності передбачених законодавством правових підстав. Уповноважена особа Фонду, яка під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» діяла від імені Фонду, на підставі меморіальних ордерів, виданих банком як спеціальною фінансовою установою, що має банківську ліцензію та може здійснювати переказ коштів, за підписом Фонду у порядку, визначеному положеннями статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснила списання грошових коштів від імені позивача. 
		Доводи суду про неконституційність абзацу 7 частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не відповідають змісту частини п'ятої статті 41 Конституції України, оскільки банк діяв згідно із законом, а держава за плату придбала акції у ОСОБА_1, тобто конфіскації майна не було. 
		 
		Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подала відзиви на касаційні скарги, посилаючись на те, що виведення банку з ринку та продаж його державі було здійснено на підставі статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня                   2016 року № 961 «Про деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи». При цьому Кабінет Міністрів України у вказаній постанові визначив ціну пакету акцій, тобто ціну договору про відчуження усього пакету акцій ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 1 грн,  у тому числі й акцій додаткової емісії, які були придбані за кошти позивача. Таким чином, Кабінетом Міністрів України було прийняте рішення щодо передачі усього пакету акцій банку фактично безоплатно на користь держави. Внаслідок цього було укладено спірні договори, у тому числі про відчуження належних позивачу акцій, що по суті є конфіскацією його майна, яка суперечить Конституції України. З вини ПАТ КБ «ПриватБанк» з рахунків позивача списано кошти та безпідставно не виконано його вимогу про повернення цих коштів за рахунок банку.  
		 
		Фонд подав відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому підтримав викладені у скарзі доводи, посилаючись на те, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. На підставі частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у Фонду з'являються повноваження розпоряджатися зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами. З цього моменту пов'язані особи втрачають право розпорядження грошовими коштами, розміщеними у банку. Позивач не оскаржив жодне рішення Фонду щодо придбання акцій банку за його як пов'язаної особи рахунок. Вказані рішення Фонду були прийняті у відповідності з вимогами статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є чинними. Твердження позивача про перевищення Фондом повноважень під час укладення договорів про придбання акцій від імені та за рахунок позивача не відповідають дійсності та суперечать приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України                 (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційні скарги підлягають задоволенню.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня               2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		 
		Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004 року).
		 
		Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
		 
		Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договори депозитних вкладів, строк виконання яких не настав.
		 
		22 грудня 2016 року банк списав кошти з рахунків ОСОБА_1, у тому числі за договорами депозитних вкладів, про що позивачу стало відомо при перевірці рахунків банківських вкладів та карткових рахунків у Приват-24. 
		 
		ОСОБА_1 зазначав про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів, списання коштів з його рахунків та про підстави для таких дій не повідомив. Зокрема, було списано такі кошти: 1 100 тис грн за договором                       від 11 березня 2016 року № SAMDNWFD0071073263301 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 1 млн. грн за договором від 16 березня 2016 року                                                        № SAMDNWFD0071078943201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 1 500 тис. грн за договором від 21 березня 2016 року № SAMDNWFD0071085127701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 500 тис. грн за договором від 23 березня 2016 року № SAMDNWFD0071089097701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 2 000 060,90 доларів США за договором від 13 квітня 2016 року № SAMDN01000710149106 вклад «Стандарт» на 12 міс. (Депозит VIP 12 міс.); 1 млн. грн за договором від 19 травня 2016 року № SAMDNWFD0071163498801 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.;                   1 млн. грн за договором від 12 жовтня 2016 року  № SAMDNWFD0071334793201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.; 18 585,48 грн за картою/рахунком                                           НОМЕР_1 (WORLD ELITE) та заблоковано 5 636,01 грн (проценти, зараховані на рахунок 23 грудня 2016 року); 8 299,74 грн за карткою/рахунком                       НОМЕР_2 (Platinum); 23 223,91 доларів США за карткою/рахунком                      НОМЕР_3 (Platinum); 39,29 євро за карткою/рахунком                                            НОМЕР_4 (Platinum).
		 
		29 грудня 2016 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення коштів на відкриті на його ім'я рахунки та просив банк надати належним чином посвідчені копії документів про повернення цих коштів. Однак ПАТ КБ «ПриватБанк» вимогу ОСОБА_1 не виконало, кошти йому не повернуло. 
		 
		Частиною третьою статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що НБУ при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах НБУ, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення НБУ не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення НБУ про визначення особи, пов'язаною з банком, не доведе протилежного.
		 
		13 грудня 2016 року комісією з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків НБУ прийнято рішення № 105 «Про визначення осіб, пов'язаними з ПАТ КБ «ПриватБанк», яким ОСОБА_1 визнано пов'язаною особою з ПАТ КБ «ПриватБанк», номер ознаки пов'язаної особи 527. Особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення НБУ про визначення пов'язаною з банком особи не доведе протилежного, у разі доведення банком, що особа не є пов'язаною з ним, відповідне рішення комісії скасовується чи змінюється. 
		 
		В порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суди не звернули уваги на те, що доказів на спростування факту пов'язаності позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк», банк НБУ не надав і такі факти не спростував. Також відсутнє рішення суду, яким було б скасовано рішення комісії з питання визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків НБУ                     від 13 грудня 2016 року щодо віднесення ОСОБА_1 до категорії пов'язаних осіб з ПАТ КБ «ПриватБанк». 
		 
		Відповідно до частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії. До здійснення внеску до статутного капіталу Фонд має право розпорядитися необтяженими грошовими зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами, а також необтяженими грошовими зобов'язаннями перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб шляхом обміну зазначених зобов'язань на акції додаткової емісії банку.
		 
		Аналіз вищевказаних положень закону дає підстави для висновку про те, що Фонд в особі уповноваженої особи наділений правом на розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на депозитних рахунках вкладників.  
		 
		Згідно з частиною другою статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		 
		18 грудня 2016 року постановою Правління НБУ № 498-рш/БТ «Про віднесення ПАТ КБ «ПриватБанк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ КБ «ПриватБанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію. 
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року № 961 «Про деякі питання забезпечення фінансової стабільності системи» прийнято пропозицію НБУ щодо участі держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку ПАТ КБ «ПриватБанк».  
		 
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 грудня 2016 року № 2859 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» та делегування повноважень тимчасової адміністрації банку» фактично розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Повноваження тимчасової адміністрації делеговано ОСОБА_3 
		 
		20 грудня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення  № 2887 «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ «ПриватБанк», яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов'язаних осіб неплатоспроможного банку. 
		 
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2891 «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» вирішено не проводити операції з пов'язаними з банком особами протягом строків здійснення тимчасової адміністрації. 
		 
		20 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано наказ № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб», яким заборонено здійснювати будь-які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов'язаних осіб банку та клієнтів банку. 
		 
		21 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ «ПриватБанк» видано наказ № 44 «Про перерахування коштів пов'язаних осіб», яким розблоковано рахунки пов'язаних з банком осіб і перераховано кошти на придбання акцій додаткової емісії. 
		 
		Таким чином, суди в порушення зазначених вище положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не врахували, що саме на виконання вищевказаних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що врегульовує спірні правовідносини, і прийнятих Кабінетом Міністрів України та НБУ рішень, Фондом було укладено договори про придбання акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк». 20 грудня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у банку та ОСОБА_1, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду         Шевченко А. М., було укладено договори про придбання акцій №№ 103/2016, 105/2016, за умовами яких банк передав, а позивач придбав акції додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк». 
		 
		21 грудня 2016 року уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені усіх власників простих іменних акцій банку,  у тому числі від імені ОСОБА_1, уклала договір купівлі-продажу акцій банку                                                        № БВ-744/16/13010-05/131, за умовами якого Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала 100 % акцій ПАТ КБ «ПриватБанк». 
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що за грошові кошти з депозитних рахунків позивача, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», були придбані акції додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк», які у подальшому відчужені на користь держави не помилково, а на підставі передбачених законом положень. Уповноважена особа Фонду, яка під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» діяла від імені Фонду на підставі меморіальних ордерів, виданих банком як спеціальною фінансовою установою, що має банківську ліцензію та може здійснювати переказ коштів, за підписом Фонду у порядку, визначеному положеннями статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснила списання грошових коштів від імені позивача як його представник.
		 
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що доводи ОСОБА_1 про порушення його права власності та укладення 20 грудня 2016 року договорів про придбання акцій №№ 103/2016, 105/2016 з метою незаконного заволодіння майном, не відповідають вищевказаним обставинам щодо придбання за грошові кошти з відповідних рахунків позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк» акцій додаткової емісії цього банку відповідно до положень статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тобто списання коштів з рахунків позивача здійснено за наявності відповідної правової підстави, якою є договори про придбання акцій, укладені на виконання вимог закону.
		 
		Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що наведена норма Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не дозволяє дійти однозначного висновку про наявність у Фонду права розпоряджатися коштами на поточних та депозитних рахунках юридичних та фізичних осіб як пов'язаних з банком, так і не пов'язаних з ним, то за змістом частини шостої статті 41-1 Закону № 4452-VI Фонд має право розпоряджатися (шляхом обміну на акції додаткової емісії банку) необтяженими грошовими зобов'язаннями банку як перед пов'язаними особами, так і перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком. Водночас окреме зазначення у наведеній правовій нормі про зобов'язання кожної із вказаних груп осіб із застосуванням розділового сполучника «а» дає підстави для висновку про неоднакове правове регулювання правовідносин щодо відповідних необтяжених грошових зобов'язань банку в залежності від особи кредитора у таких зобов'язаннях і встановлення виключення щодо коштів за поточними та депозитними рахунками саме стосовно осіб, що не пов'язані з банком.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що уповноважена особа Фонду від імені усіх власників акцій ПАТ КБ «ПриватБанк», у тому числі від імені позивача, уклала договір купівлі-продажу акцій цього банку, за умовами якого Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала 100 % акцій ПАТ КБ «ПриватБанк». 
		 
		Таким чином, на підставі положень статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» грошові кошти ОСОБА_1, від імені якого на підставі вимог закону діяла уповноважена особа Фонду - Шевченко А. М., були обміняні на акції додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк» і в подальшому продані Державі Україна. Тобто позивач розпорядився грошовими коштами, які розміщувалися на депозитних рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк», на власний розсуд.
		 
		Посилання судів на неконституційність частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не відповідають змісту частини п'ятої статті 41 Конституції України, оскільки банк діяв згідно з положеннями закону, а держава за плату придбала акції у ОСОБА_1, тобто це не було конфіскацією майна. 
		 
		Крім того, судами безпідставно надавалася оцінка рішенню НБУ від 13 грудня 2016 року щодо визнання позивача пов'язаною особою з ПАТ КБ «ПриватБанк», аналізуючи яке, вони дійшли висновку, що відсутні докази пов'язаності ОСОБА_1 з цим банком.
		 
		Суди  не звернули уваги на доводи НБУ про те, що дослідження вищевказаних правових підстав для визнання особи пов'язаною чи непов'язаною, знаходиться поза межами повноважень судів цивільної юрисдикції, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з таким позовом до суб'єкта владних повноважень у зазначеному порядку ОСОБА_1 не звертався. На вказані обставини НБУ посилався й у касаційній скарзі.
		 
		Наведені правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-397св18. Підстав відступити від правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах під час розгляду цієї справи Верховним Судом не встановлено.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм матеріального права.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» та Національного банку України задовольнити.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 вересня                   2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня                 2017 рокускасувати і ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів, відшкодування збитків та моральної шкоди відмовити. 
		 
		Судові витрати, понесені учасниками справи, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		                        
		                               
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний   О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...