Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/16994/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2018.
Дата набрання законної сили: 25.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 квітня 2018 року
		м. Київ
		справа № 295/16994/15-ц
		провадження № 61-11571св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,   
		відповідач - ОСОБА_2, 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду                м. Житомира від 21 березня 2016 року у складі судді Перекупки І. Г. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року у складі суддів: Худякова А. М., Косигіної Л. М., Григорусь Н. Й., 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. 
		Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу             від 15 травня 1990 року. Вказувала, що з 1991 року вона дозволила відповідачу проживати в її будинку, оскільки він вирішував питання розподілу житла зі своєю дружиною. Починаючи з 1997 року ОСОБА_2 постійно погрожує їй вбивством та наносить тілесні ушкодження, з приводу чого вона неодноразово була змушена звертатися за допомогою до правоохоронних органів.
		З 21 листопада 2007 року по 31 травня 2010 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. На неодноразові вимоги звільнити її житло після розірвання шлюбу ОСОБА_2 погрожує вбивством, у зв'язку з чим вона (особа похилого віку) має реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, позбавлена можливості повноцінно користуватися своїм власним будинком. Відповідач має на пpaвi власності власне житло -двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила усунути їй  перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_3 та виселити ОСОБА_2 із вказаного будинку. 
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2016 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю -  будинком АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із вказаного будинку. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано докази про неможливість проживання в одному будинку з відповідачем, який не є власником будинку та не зареєстрований у ньому. 
		Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи доведено, що починаючи з 1997 року відповідач постійно погрожує позивачу вбивством та наносить їй тілесні ушкодження, у зв'язку з чим остання не може повноцінно користуватися своїм власним будинком. 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що він правомірно вселився в 1991 році в будинок позивача, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі та який було розірвано з метою отримання субсидії на сплату житлово-комунальних послуг, тому має право користуватися будинком з підстав, передбачених статтею 405 ЦК України та статтею 156 ЖК Української РСР. На час вселення будинок позивача був у занедбаному стані, тому відповідач  за свої особисті збереження з 1991 року зробив капітальний ремонт будинку, іригацію (зрошування території домоволодіння), відремонтував шахтну криницю, перекрив дах будинку, замінив всю підлогу та прогнивші перестінки, замінив вікна та двері, відремонтував стіну в сараї, прибудував до будинку душову та кладову кімнату, здійснив водопостачання будинку, побудував теплицю. Крім цього, він за власні кошти купував ОСОБА_1 медичне обладнання, необхідне позивачу для реабілітації після інсульту. Суди не прийняли до уваги, що він не створює позивачу жодних перешкод у користуванні будинком. Кримінальні провадження відносно нього закрито за відсутністю складу злочину, а справи про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Наявність конфліктних ситуацій між сторонами не є безумовною підставою для виселення відповідача та судом не було застосовано заходів попередження або громадського впливу до відповідача. 
		У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 в період спільного проживання зробив капітальний ремонт будинку, не відповідає дійсності та не підтверджено відповідними доказами. Наявні в матеріалах справи постанови про відмову у порушенні кримінальної справи є підтвердженням неодноразових звернень до правоохоронних органів з приводу отриманих позивачем тілесних ушкоджень, завданих відповідачем. Беззаперечним доказом наявності перешкод у користуванні житловим будинком та наявності правових підстав для виселення відповідача є те, що за фактом заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості відносно позивача є обвинувальний вирок, за яким відповідача засуджено до одного року позбавлення волі. Крім того, відповідач забезпечений житлом, оскільки має на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Просила залишити в силі рішення судів попередніх інстанції, посилаючись на те, що після виселення відповідача із будинку стала спокійно у ньому проживати.       
		26 квітня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		28 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 травня 1990 року житловий будинок АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_1 
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є особою похилого віку. 
		Згідно паспорта громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 
		Зі змісту довідки (виписки з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрацію) квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 
		Шлюб між сторонами розірвано 31 травня 2010 року. 
		За змістом статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Статтею 157 ЖК Української РСРустановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.          
		Згідно з частиною першою статті 116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ними, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичними порушеннями правила співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови                                  від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК Української РСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ, тощо.
		Встановлено, що згідно постанови про порушення кримінальної справи                          від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за частиною першою статті 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження). 
		Зі змісту постанов про відмову в порушенні кримінальної справи                                   від 26 червня 2009 року, 05 липня 2010 року вбачається, що ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_1, заподіяв їй легкі без короткочасного розладу здоров'я тілесні ушкодження, але у зв'язку з тим, що в його діях відсутні ознаки злочину, передбаченого статтями 129, 296 КК України, заявнику  рекомендовано звернутися до суду в приватному порядку. ОСОБА_2 винесено офіційне застереження про недопустимість вчинення антигромадської поведінки в сім'ї та побуті.    
		Зі змісту довідки начальника Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз від 25 листопада 2015 року вбачається, що                          ОСОБА_1 зверталася до вказаного закладу з 1997 року по 2011 рік вісім разів. 
		За фактом заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості відносно відповідача 01 квітня 2011 року винесено обвинувальний вирок та засуджено до одного року позбавлення волі. На підставі статтей 75, 76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання. 
		При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України мають враховуватися порушення правил співжиття у сфері даних житлових відносин, а не такі правопорушення, що допущені відповідачем в інших правовідносинах та не мають відношення до користування сторонами жилим приміщенням.
		Разом з тим, із доказів у справі суди не встановили, чи  стосуються  допущені відповідачем порушення правил співжиття (заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості)  саме житлових відносин, чи мали ці  порушення відношення до користування  спірним жилим приміщенням.
		Крім того, події, що стали підставою звернення із даним позовом, зокрема обвинувальний вирок щодо відповідача, мали місце у квітні 2011 року. Обставин систематичного порушення відповідачем правил співжиття, а також вжиття щодо нього заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, після вказаної дати суди не досліджували та не  перевірили, чи є порушеними права позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, що згідно частини 3 статті 411 ЦПК України становить підставу скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої  інстанції.  
		Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                      А. О. Лесько
		 
		                                                                             С.Ю. Мартєв
		 
		                                                                             І. М. Фаловська
		 
		                                                                               С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...