Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 679/2231/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2018.
Дата набрання законної сили: 25.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 квітня 2018 року
		м. Київ
		справа № 679/2231/15-ц
		провадження № 61-3305св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - ОСОБА_2,
		треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року у складі судді                          Ходоровського Б. В. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області                            від 22 листопада 2016 року у складі суддів: Карпусь С. А., Федорової Н. О., Ярмолюка О. І.,  
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до судуіз позовом до                     ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. 
		 
		Позов мотивовано тим, що у травні 2013 року він домовився з ОСОБА_2 про купівлю-продаж орендованої у неї квартири АДРЕСА_1 за  35 тис. доларів США. На виконання домовленості 27 травня 2013 року він передав відповідачу 10 тис. доларів США першого внеску за квартиру, решту суми домовились сплачувати рівними платежами до 01 липня 2017 року. Про отримання коштів ОСОБА_2 власноручно написала розписку та на підтвердження досягнутої домовленості передала технічний паспорт на вказану  квартиру. Також, у розписці ОСОБА_2 зазначила, що у разі порушення досягнутих домовленостей зобов'язується повернути кошти у подвійному розмірі, передати у його повне розпорядження все майно та побутову техніку в квартирі та визначила  кількість платежів та їх прив'язку до курсу долара США на всі майбутні платежі. 
		 
		Вказував, що ОСОБА_2 запевнила його, що має всі правові підстави для укладення договору купівлі-продажу квартири. Досягнуту домовленість у нотаріуса вони не посвідчували. В період з травня 2013 року по листопад                2014 року на виконання умов договору він передав ОСОБА_2 10 тис.  доларів США та 63 750 грн. Згодом, сторони домовились про укладення                        30 червня 2015 року в нотаріальній конторі договору купівлі-продажу квартири, проте договір укладений не був з вини відповідача, яка не була власником вищезазначеної квартири, оскільки власниками квартири були чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та її син ОСОБА_4  
		 
		Посилаючись на те, що відповідач відмовляється повертати грошові кошти та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 тис. доларів США, що еквівалентно                          238 840 грн та 63 750 грн, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, а також 3 573 долари 15 центів США, що еквівалентно                         84 316 грн  70 коп. та 20 941 грн 35 коп. плати за користування безпідставно набутими коштами.
		 
		Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10 тис. доларів США, що станом на 30 листопада 2015 року еквівалентно 238 840 грн, та                       63 750 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3                              3 185 грн 28 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 569 грн 05 коп. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сплачені позивачем грошові кошти підлягають поверненню йому як набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки договору купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було.   
		 
		Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року залишено без змін. 
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач без достатніх правових підстав отримала від позивача грошові кошти, тому наявні підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, для стягнення коштів.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2  просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили необ'єктивність при аналізі та оцінці доказів в їх сукупності, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи; висновки суду не ґрунтуються на обставинах, встановлених під час розгляду справи, оскільки фактично від продовження виконання домовленості щодо придбання квартири відмовився сам позивач, якому достеменно було відомо, що відповідач не є власником квартири; станом на день проведення ОСОБА_1 розрахунків, термін дії нотаріально посвідченого доручення ОСОБА_5 сплив і отримані кошти від позивача передавалися відповідачем ОСОБА_4, тому ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі; при вирішенні справи суди не застосували до спірних правовідносин статті 237, 238, 239, 245 ЦК України; безпідставним і таким, що не ґрунтується на досліджених доказах, є висновок суду, що у відносинах з позивачем відповідач діяла від власного імені і у власних інтересах.
		 
		27 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		19 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить на праві спільної власності квартира АДРЕСА_1.
		 
		22 травня 2008 року ОСОБА_5, а 03 квітня 2012 року ОСОБА_4  видали довіреність ОСОБА_2 на розпорядження зазначеною квартирою, в тому числі з правом її відчуження та отриманням належних їм від укладених договорів грошей або майна.
		 
		Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досягнуто домовленості про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1.
		 
		Згідно розписки від 27 травня 2013 року ОСОБА_1 передав особисто ОСОБА_2 10 тис. доларів США в рахунок коштів за вказану квартиру, яку остання зобов'язалася продати йому після повної виплати коштів в сумі 35 тис. доларів США за чотири роки. Кошти можуть бути виплачені рівними частинами до 01 липня 2017 року. Одночасно передано техпаспорт на квартиру. 
		 
		Відповідно до графіку погашення заборгованості, складеного сторонами,                      27 травня 2013 року ОСОБА_2 особисто отримала від ОСОБА_1            10 тис. доларів США, з 01 липня 2013 року по 15 липня 2014 року рівними частинами 13 платежів по 4 250 грн, 22 серпня 2014 року - 8 500 грн, всього 63 750 грн та 10 тис. доларів США. 
		 
		Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не був укладений.
		 
		Вирішуючи спір, суди виходили з того, що між сторонами виникли не договірні правовідносини, а правовідносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), що регулюються статтею 1212 ЦК України. 
		 
		Колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки судами не врахована правова природа правовідносин, які виникли між сторонами. 
		 
		Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
		 
		Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		 
		Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		 
		Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 
		3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого;                            4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
		 
		За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		 
		Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		 
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
		 
		Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		 
		Суди невірно встановили правову природу розписки від 27 травня 2013 року, за змістом якої ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 10 тис. доларів США в рахунок коштів за придбання квартири, тобто зміст розписки свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо купівлі-продажу у майбутньому нерухомого майна, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, на яку вказує ОСОБА_1   у позові як на підставу повернення йому коштів. 
		 
		Разом з тим, підставою позову є фактичні обставини, що наведені у позовній заяві,  тому  зазначення  позивачем  конкретної  правової  норми  на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Таким чином, застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, є виключною прерогативою суду. 
		 
		Зміст позову ОСОБА_1 полягає у вимозі повернення грошових  коштів, одержаних від нього відповідачем як попередню оплату в рахунок суми за основним договором, у зв'язку з тим, що зобов'язання не виконано (не укладено основний договір). 
		 
		Спірні правовідносини регулюють положення статті 570 ЦК України, якою належить керуватися при вирішенні спору, що судами не враховано внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. 
		 
		Згідно статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		 
		Оскільки договір купівлі-продажу квартири, який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана ОСОБА_1  відповідачу грошова сума в розмірі 10 тис. доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 25 квітня 2018 року становить 261 700 грн, та 63 750 грн є авансом, який підлягає поверненню позивачу.
		 
		Нарахування процентів за користування авансом нормами закону не передбачено, а тому в цій частині позовні вимог є необґрунтованими. 
		 
		З урахуванням викладеного, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню за статтею 412 ЦПК України із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. 
		 
		Керуючись статтями  412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року скасувати.
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково. 
		 
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 25 квітня 2018 року становить 261 700 грн, та 63 750 грн.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовити. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                      А. О. Лесько
		 
		                                                                             С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                             І. М. Фаловська
		 
		                                                                               С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...