Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/14044/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2018.
Дата набрання законної сили: 18.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		18 квітня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/14044/16-ц
		провадження № 61-189 ск 17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у складі: 
		 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		<s> </s>
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1
		відповідач - ОСОБА_2
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду 
		м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року у складі судді Демидової С. О. та  рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 
		2017 року у складі колегії: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.
		 
		Позов обгрунтовував тим, що під час перебування у шлюбі з 
		ОСОБА_2 на її ім'я за його грошові кошти був придбаний автомобіль марки Кіа Sportage, 2011 року випуску, реєстраційний номер 
		НОМЕР_1.
		 
		У листопаді 2014 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 відчужила вказаний автомобіль, без його згоди. 
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 
		2015 року шлюб між сторонами розірваний. 
		 
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року за ним було визнано право на 1/2 частини автомобіля марки Кіа Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_1. 
		 
		Посилаючись на наведене, просив поділити спільне майно подружжя, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію за частку в спільному сумісному майні подружжя у розмірі 285 388 грн 81 коп., що складає 1/2 частини вартості автомобіля марки Кіа Sportage.
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до 
		ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації. 
		На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що під час перебування у шлюбі на ім'я ОСОБА_1 був придбаний автомобіль марки Volksvagen Trasporter, реєстраційний номер НОМЕР_2. 
		 
		У жовтні 2014 року вона дізналася, що ОСОБА_1 без її згоди продав зазначений транспортний засіб. Крім того, він має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини становить151 348 грн 60 коп.
		 
		Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_2. просила поділити спільне майно подружжя; визначити частку ОСОБА_2 у спільному майні подружжя у розмірі 75 % частини вартості автомобіля Volksvagen Trasporter, що складає 84 000 грн; визначивши частку ОСОБА_1 в спільному майні подружжя у розмірі 25 % частини вартості автомобіля Кіа Sportage, що складає 16 973 грн 25 коп.; припинити зустрічні однорідні вимоги 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що виникли внаслідок продажу спільного майна подружжя автомобілів марки Volksvagen Trasporter та Кіа Sportage у розмірі 
		16 973 грн 25 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості спільного сумісного майна в розмірі 67 026 грн 75 коп.
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 
		2016 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження.
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 
		2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
		 
		Визнано спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки Volksvagen Trasporter код кузова НОМЕР_4. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини зазначеного автомобіля. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль марки Volksvagen Trasporter є спільним сумісним майном подружжя, а тому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 має право на право на 1/2 частини цього автомобіля, та на відповідну частку грошової компенсації його вартості, оскільки він був відчужений відповідачем ОСОБА_1 не в інтересах сім'ї. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первинним та зустрічним позовом про стягнення грошової компенсації вартості частини автомобілів Volksvagen Trasporter та Кіа Sportage, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не досягли згоди щодо вартості спірного рухомого майна. В матеріалах справи наявні відомості щодо вартості майна станом на 2014 та 2015 роки, однак при вирішенні такого виду спорів, суд має ураховувати дійсну вартість спірного майна на час розгляду справи. Суд неодноразово роз'яснював сторонам право на заявлення клопотання про призначення експертизи з визначення вартості спірного майна, однак вони таким правом  не скористалися. 
		 
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 
		2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя скасовано.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 
		Ѕ частини вартості автомобіля марки КІА Sportage у розмірі 33 946 грн 90 коп.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, та ухвалюючи у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що автомобіль марки КІА Sportage на час розгляду справи відчужений відповідачем за 67 893 грн 80 коп., а тому на користь позивача підлягає стягненню половина зазначеної суми.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано роз'яснення, викладені у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності», а саме, що вартість спільного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано. Для її визначення у разі необхідності призначається експертиза.
		 
		Звертав увагу на те, що згідно з висновком авто-товарознавчої експертизи від 12 лютого 2015 року вартість автомобіля марки КІА Sportage становить 
		570 777 грн 61 коп. Зазначений висновок було долучено до позовної заяви, як належний доказ, проте суди не надали йому належної оцінки. 
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з вартості автомобіля у розмірі 67 893 грн 80 коп., що зазначена у довідці-рахунку від 6 листопада 2014 року. Однак зазначена довідка не може бути допустимим доказом вартості спірного автомобіля на час вирішення спору в суді, оскільки зазначена у ній вартість автомобіля є значно заниженою.
		 
		Вказував на те, що в суді апеляційної інстанції він заявляв клопотання про призначення додаткової експертизи для визначення дійсної вартості автомобіля, проте таке клопотання було безпідставно відхилено.
		 
		Оскаржувані рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог не оскаржуються, а тому у касаційному порядку в цій частині не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Судами установлено, що у період з 14 серпня 2009 року по 30 червня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
		 
		У листопаді 2011 року подружжям було придбано автомобіль марки Кіа Sportage, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2
		 
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року за ОСОБА_1 визнано права власності на 1/2 частини автомобіля марки Кіа Sportage, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначеним судовим рішенням установлено, що ОСОБА_2 відчужила спірний автомобіль 06 листопада 2014 року без згоди ОСОБА_1
		 
		Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу, складеного 06 листопада 2014 року, тобто на час відчуження спірного автомобіля, ринкова вартість автомобіля марки Кіа Sportage становить 67 893 грн 80 коп.
		 
		Згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження № 54/15А про оцінку транспортного засобу, склад від 12 лютого 2015 року, вартість автомобіля Кіа Sportage, код кузова НОМЕР_3 становить 570 777 грн 61 коп.
		 
		10 лютого 2016 року ОСОБА_2 змінила прізвище на «ОСОБА_2».
		 
		Статтями 69 та 70 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними. 
		 
		Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2017 року № 11 роз'яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.  
		 
		Відповідно до пункту 22 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України  вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що суду неможливо встановити дійсну вартість спірного автомобіля на час розгляду справи, оскільки довідка-рахунок за якою визначена вартість автомобіля марки Кіа Sportage, 2011 року, за якою його було відчужено,   датована - 6 листопада 2014 роком, а висновок авто-товарознавчого дослідження на який посилається позивач - 12 лютого 2015 року, тоді як з позовом ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2016 року. Суд неодноразово роз'яснював ОСОБА_1 право заявити клопотання про проведення експертизи, проте він таким правом не скористався.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд правильно виходив з того, що оскільки за позивачем визнано право власності на Ѕ автомобіля марки Кіа Sportage, 
		2011 року, який було відчужено відповідачем за 67 893 грн 80 коп., тому на його користь підлягає стягненню половина вартості автомобіля, визначеної у довідці-рахунку.
		 
		Пунктом 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 
		2009 року № 1200 (далі - Порядок), визначено, що суб'єкт господарювання для продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, повинен мати довідки-рахунки.
		 
		Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, є довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
		 
		Ураховуючи те, що сторони не дійшли згоди щодо вартості спірного автомобіля, не скористались правом на звернення з клопотанням про призначення авто-товарознавчої експертизи, що неодноразово роз'яснювалось судом першої інстанції, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні клопотання про проведення експертизи та дійшов обґрунтованого висновку, що довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу та засвідчує дійсну вартість відчужуваного автомобіля, а тому позивач має право на грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля від тієї суми, за яку він був проданий.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що судами не взято до уваги висновок авто-товарознавчого дослідження від 12 лютого 2015 року не заслуговують на увагу, оскільки визначення вартості автомобіля було здійснено після його відчуження без його огляду, на підставі статистичних даних та оголошень з веб-сайту з продажу автомобілів, які мають схожі технічні характеристики, а відтак зазначений висновок не можна вважати повним та об'єктивним.
		 
		З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення апеляційного суду, в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частини спірного автомобіля, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування, у тому числі, і рішення суду першої інстанції. Разом з тим воно скасовано апеляційним судом в частині вирішення його позовних вимог, а в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції залишено без змін, і касаційна скарга не містить обґрунтувань, які б свідчили про те, що 
		ОСОБА_1 з ним не погоджується, а тому воно не предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		 
		За положеннями частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції 
		залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 
		2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
		 
		 
		Головуючий:                                                                          В. А. Стрільчук
		 
		 
		Судді:                                                                                      А. С. Олійник
		 
		 
		С.О. Погрібний
		 
		 
		О.В. Ступак 
		 
		 
		Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...