Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-624/05 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2018. Зареєстровано: 29.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/2418/18 
		Номер справи місцевого суду: 2-624/05
		Головуючий у першій інстанції Джабурія А.В. 
		Доповідач Громік Р. Д.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 10.04.2018 року                                   м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
		головуючого - Громіка Р.Д.,
		суддів - Черевка П.М., Дрішлюка А.І.,
		за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання недійсними довіреності та договору дарування,
		ВСТАНОВИЛА:
		І. ПРОЦЕДУРА
		18.02.2003 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 3-3зв) про:
		- визнання недійсної довіреності від 13.04.1995 року, виданої ОСОБА_4 ОСОБА_5 та посвідченою Третьою Одеською державною нотаріальною конторою;
		- визнання недійсним договору дарування від 03.05.1996 року однокімнатної квартири АДРЕСА_1, який укладений ОСОБА_5, діючим від імені ОСОБА_4 за довіреністю від 13.04.1995 року, та ОСОБА_6, посвідчений Третьою Одеською державною нотаріальною конторою.
		Заперечення проти позову ОСОБА_5 обґрунтував тим, що посвідчення довіреності на його ім'я та вчинення подальших дій щодо спірного житла від імені ОСОБА_4 здійснювались з її згоди, а тому просив суд розглянути справу по суті (т.1 а.с.114-117).
		Судом першої інстанції до участі у справі залучено Одеську міську раду, так як       ОСОБА_6 та ОСОБА_2 померли, строк прийняття спадщини закінчився, правонаступників не судом не встановлено (т. 1 а.с. 265).
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2005 року позов задоволено.
		Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся 30.04.2015 року до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.10.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову про визнання недійсними довіреності та договору дарування відмовлено.
		13.09.2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ скасував рішення суду апеляційної інстанції від 08.10.2015 року та направив справу на новий апеляційний розгляд.
		ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН.
		ОСОБА_2 в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції не застосував правила позовної давності у відповідності до вимог ст. 75 ЦК УРСР (1963 року).
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_4 - людина похилого віку, яка страждала на психічне захворювання в момент укладення довіреності на ім'я ОСОБА_2 перебувала в такому стані, коли не могла розуміти значення своїх дій, а тому рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2005 року про визнання недійсною довіреності та договору дарування є справедливим.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ОЦІНКА СУДУ.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
		1.ВИЗНАННЯ ДОВІРЕНОСТІ НЕДІЙСНОЮ
		Відповідно до ст. 55 ЦК УРСР у редакції 1963 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
		13.04.1995 року ОСОБА_4 видала довіреність на ім'я ОСОБА_5, якою уповноважила ОСОБА_5 керувати та розпоряджатись усім її майном, укладати всі передбачені законом угоди щодо керування та розпорядження майном, у тому числі квартирою АДРЕСА_1
		Вирішивши спір в частині визнання довіреності недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 на момент видачі довіреності - 13.04.1995 року, не могла розуміти значення своїх дій і керуватись ними, надавши оцінку акту №611 амбулаторної судової-психіатричної експертизи від 17.09.1997 року (т.1 а.с. 174).
		Із акту вбачається, що ОСОБА_4 страждала хронічною хворобою - маніакально-депресивним психозом з атиповою формою перебігу, на період укладання правочину з квітня по серпень 1995 року, знаходилась в хворобливому стані - гіпоманіакальності, для якого характерна переоцінка власних можливостей, підвищена діяльність хворобливого характеру, відсутність критики до свого стану, неправильна оцінка своїх вчинків і ситуації, що склалась.
		В ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 20.09.1995 року з посиланням на довідку Одеської клінічної психіатричної лікарня №1 від 14.07.1995 року зазначено, що ОСОБА_4 страждала хронічним психічним захворюванням з 1983 року, 23 рази знаходилась на лікуванні у психічній лікарні на лікуванні, є інвалідом ІІ групи за психічною хворобою з 1969 року (т.3 а.с. 20-22).
		Оскільки ОСОБА_4, страждаючи психічним захворюванням, в момент укладання довіреності від 13.04.1995 року не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, суд першої інстанції, виходячи із вимог ст. 55 ЦК УРСР (1963 року), ухвалив рішення про визнання недійсною довіреності від 13.04.1995 року на ім'я ОСОБА_5 щодо керування та розпорядження усім належним їй майном, укладання всіх передбачених законом угод щодо керування та розпорядження ним.
		2.ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ НЕДІЙСНИМ
		ОСОБА_4 була власником однокімнатної квартири загальною площею 33,6 кв.м., жилою площею 17,5 кв.м. АДРЕСА_1 та належала позивачу ОСОБА_4 на підставі довідки ЖСК «Станкостроитель» м. Одеси № 70, яка видана 13.04.1995 року.
		03.05.1996 року ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 13.04.1995 року, подарував від імені ОСОБА_4 своїй матері ОСОБА_6 зазначену однокімнатну квартиру загальною площею 33,6 кв.м., жилою площею 17,5 кв.м. АДРЕСА_1, власником якої була ОСОБА_4
		Беручи до уваги, що довіреність від 13.04.1995 року на здійснення будь-яких угод визнана судом недійсною, суд першої інстанції дійшов до висновку, що, як наслідок такого визнання, є те, що ОСОБА_4 не могла здійснювати будь-які угоди, в тому числі щодо дарування спірної квартири ОСОБА_6
		Тому суд першої інстанції відповідно до ст. 59 ЦК УРСР (1963 року) визнав договір дарування спірної квартири від 03.05.1996 року недійсним з моменту його укладення.
		ІV. ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ RES JUDICATA. 
		На виконання ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, якою скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року з направленням справи на новий апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі в якості процесуального правонаступника ОСОБА_2 - сина відповідача ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 296).
		Стверджуючи в апеляційній скарзі, що на момент смерті його батька ОСОБА_5 він не досяг повноліття, тому за правилами ст. 1268 ч. 4 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції від 20.04.2005 року перешкоджає реалізувати право на спадкове майно, скаржник ОСОБА_2 просив суд скасувати це рішення суду та постановити нове рішення про відмову у позові позивачам про визнання довіреності та договору дарування недійсними.
		Суд апеляційної інстанції допустив скаржника до апеляційного суду з метою з'ясування думки учасників процесу та обставин справи, пов'язаних з дотриманням принципу правової визначеності, вважає необхідним зазначити наступне.
		Європейській Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. 
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). 
		Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду: (див. рішення Суду у справах "ОСОБА_7 проти України", "Трегубенко проти України", "Рябих проти Росії"), та у випадках перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами (див. рішення у справах "Праведна проти Росії"," Желтяков проти України", п.п. 42-48 ), Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.
		Так, Суд встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі проти України з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (справа "Пономарьов проти України", п.п.41-42 ). В подальшому у пункті 34 рішення від 10.05.2012 року у справі «Безрукови проти Росії», Європейський Суд відмітив, що хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків (п. 34, справа «Безрукови проти Росії»). 
		Українське законодавство не містить в цьому відношенні ніяких заборонних меж.
		У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: "Салов проти України", п.93, "Проценко проти України", п.26, "Кравченко проти Росії", п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник" проти Росії", п.38).
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 31.08.2004 року НОМЕР_1, т.1 а.с. 296). Його син, правонаступник у даній справі, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_2, т.1 а.с. 299).
		Питання правонаступництва виникло в період дії ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
		Таким чином, в силу статті 34 ч. 1 ЦК України після досягнення 18 років - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 отримав повну цивільну дієздатність.
		Частиною 1 ст.1270 ЦК України встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.
		Однак ОСОБА_2, досягнувши повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3, у передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті його батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою про прийняття спадщини не звернувся.
		Отже, вимоги ст. 1268 ч. 4 ЦК України щодо строків прийняття спадщини на нього як неповнолітнього не розповсюджуються.
		З урахуванням викладеного, звернення правонаступника - скаржника у справі, зі скаргою про скасування рішення суду (т.1 а.с. 290-292звор), тобто через 10 років після його постановлення - 20 квітня 2005 року, за відсутності непереборних обставин щодо причин поважності пропуску строку, буде порушенням принципу правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata - принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
		Посилання у скарзі на те, що суд першої інстанції при розгляді справи у 2005 році не застосував правила позовної давності до уваги не приймаються, оскільки знаходяться за межами предмета доказування і стосуються суті спору.
		Колегія суддів також звертає увагу на те, що спори щодо спірного майна між учасниками процесу розпочались з 1995 року та тривають по теперішній час, тобто більш ніж 23 роки, у зв'язку з неодноразовими скасуваннями постановлених рішень, направленням справи на новий розгляд, залишенням позовних заяв без розгляду, порушенням кримінальних справ, що перешкоджало остаточному розв'язанню спору по суті.
		Власником спірної квартири АДРЕСА_1, з 07.11.2007 року (договір купівлі-продажу від 07.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, т. 2 а.с. 94-98) є ОСОБА_8
		На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 08.10.2015 року (т.2 а.с. 41-43), яким скасовано рішення суду першої інстанції про визнання довіреності та договору дарування недійсними та постановлено нове протилежне рішення про відмову у визнанні довіреності та договору дарування недійсним (в подальшому 13.07.2017 року воно скасовано вищим судом з направленням на новий апеляційний розгляд) суд першої інстанції у іншій справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про витребування спірної квартири та її виселення постановив рішення про витребування спірного житла у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 (т. 2 а.с.100-104).
		ОСОБА_8 оскаржила зазначене рішення суду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення її права щодо майна, власником якого вона є протягом 11 років. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.03.2018 року клопотання ОСОБА_8 задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними довіреності та договору дарування.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2005 року - без змін. 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судовоїпалати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2005 року залишити без змін. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий                                                 Р.Д. Громік
		 
		Судді                             А.І. Дрішлюк
		                                             П.М. Черевко          
		Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.
		        Суддя                         Р.Д. Громік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...