Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11962/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано судом: 27.04.2018. Зареєстровано: 02.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2018.
Дата набрання законної сили: 12.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		19.04.2018Справа №  910/11962/17Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д.,  розглянувши матеріали господарської справи
		 
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" 
		до           Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА "ГРАФІК-МС"
		про                              стягнення 45185,62 грн. 
		     
		Представники учасників судового процесу:
		від позивача: Мельник Е.О. (довіреність)
		від відповідача: Гордієнко А.Ф. (директор)
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА "ГРАФІК-МС" (відповідач) 45 058,95 грн., з яких: 28513,24 грн. - заборгованість за послуги з централізованого опалення; 6467,33 грн. - пеня, 8480,30 грн. - інфляційна складова боргу, 1598,09 грн. - три відсотка річних.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати за фактично спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у нежитловому  приміщенні відповідача загальною площею 86,00 кв.м в будинку №9 по вул. Новаторів в м. Києві. 
		Ухвалою Господарського суду міст Києва від 24.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11962/17 та призначено її до розгляду на 17.08.2017.
		Ухвалою Господарського суду міст Києва від 17.08.2017 відкладено розгляд справи №910/11962/17 на 12.09.2017.
		В судовому засіданні 12.09.2017 представник відповідача  надав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив, посилаючись на завищення позивачем обсягів наданих послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення. Також відповідач заперечив розрахунки позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, вказуючи що розрахунки здійснені без врахування дати пред'явлення вимоги позивача та зазначив про порушення позивачем приписів ч. 6 ст. 232 ГК України при нарахуванні пені. 
		Ухвалою Господарського суду міст Києва від 12.09.2017 подовжено строк вирішення спору у справі № 910/11962/16 на 15 днів, розгляд справи № 910/11962/17 відкладено на 19.09.2017.
		19.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивачем заявлено до стягнення 45185,62 грн., з яких: 28513,24 грн. - заборгованість за послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення у розмірі  28513,24 грн.; 6467,33 грн. - пеня, 8536,00 грн. - інфляційна складова боргу, 1669,05 грн. - три відсотка річних.
		В судовому засіданні 19.09.2017 суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, що по  своїй суті є заявою про збільшення позовних вимог.
		Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.09.2017 призначено у справі №910/11962/17 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі №910/11962/17 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 поновлено провадження у справі № 910/11962/17, задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 провадження у справі №910/11962/17 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
		08.02.2018 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку вих. №20970/17-45 від 05.02.2018  разом із  матеріалами справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 поновлено провадження у справі №910/11962/17; розгляд справи №910/11962/17 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на  01.03.2018.
		Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2018 надав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на завищення позивачем обсягів наданих послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення; необхідності застосування норм споживання послуг з централізованого постачання гарячої води встановлених для населення  міста  Києва з розрахунку на одну особу. Також у своєму відзиві відповідач заперечив розрахунки позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат та зазначив про порушення позивачем приписів ч. 6 ст. 232 ГК України при нарахуванні пені. 
		В судовому засіданні 01.03.2018 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 13.03.2018.
		12.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зменшення суми позовних вимог.
		В судове засідання 13.03.2018 з'явились представники сторін, представник відповідача надав суду документи для долучення до матеріалів справи.
		В судовому засіданні 13.03.2018 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 20.03.2018.
		19.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про збільшення суми позовних вимог, в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача на корить позивача 29855,44 грн. - основної суми заборгованості, 8956,96 грн. - пені, 8621,61 грн. - інфляційних втрат, 1689,51 грн. - три відсотки річних.
		В судове засідання 20.03.2018 з'явились представники сторін. 
		Представник відповідача надав суду відзив на клопотання позивача про збільшення суми позовних вимог, в якому окрім наведених у відзивах заперечень зазначив, що згідно із ст. 32 Закону України  "Про житлово-комунальні послуги" при розрахунку обсягів спожитої гарячої води необхідно   застосовувати норми споживання - кількісні показники споживання гарячої води, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Представник позивача заявив усне клопотання про залишення без розгляду раніше поданого клопотання  про зменшення суми позовних вимог та підтримав клопотання про збільшення суми позовних вимог.
		В судовому засіданні 20.03.2018 суд задовольнив клопотання позивача та залишив раніше подане клопотання  про зменшення суми позовних вимог без розгляду.
		У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
		Оскільки клопотання позивача про збільшення суми позовних вимог від 19.03.2018  відповідає вимогам ст. 46   Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/11962/17 до судового розгляду по суті на 19.04.2018.  
		Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні надав суду пояснення по суті своїх заперечень, проти позовних вимог заперечив. 
		В судовому засіданні 19.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як зазначає позивач та вбачається із матеріалів справи, у відповідності  до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії"  Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води  в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі  №910/6287/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016  визнано договір №440518/2юр від 05.02.2016  про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ".
		Цей договір укладається на строк до "05" лютого 2017 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 31 договору). 
		Дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01 липня 2014 року (п. 32 договору).
		У відповідності до умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" як виконавець зобов'язався своєчасно надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА "ГРАФІК-МС" як споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, гарячої води у  нежитловому приміщенні площею  86,00 кв.м за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9 (власником якого є споживач), а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
		У відповідності до п. 4 договору договірна величина теплового навантаження ГВП становить  0,004400 Гкал/год та навантаження ЦО - 0,009000 Гкал/год. 
		Пунктом 19 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору;  надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про Правила (зазначається у цьому договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).
		У відповідності до п. 5 договору, тарифи на послуги становлять: з централізованого опалення: з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 621,29 (з ПДВ) гривень за гігакалорію;  з централізованого постачання гарячої води 35,52 гривень за куб. метр.
		В пункті 7 договору сторони погодили, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005.
		Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 9).
		Відповідно до п. 10 договору сторони домолись, що послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі.
		За наявності у квартирі засобів обліку води і теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку (п. 11 договору). 
		Відповідно до п. 17 договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк; повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасового проживання яких у квартирі (будинку садибного типу) перевищив місяць, а також протягом місяця про зміни, що відбулися у стані підсобного господарства і санітарно-технічного та інженерного обладнання (за умови проведення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання). 
		У відповідності до пункту 20 договору, споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за: 1) недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 2) несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені; 3) втручання у роботу засобів обліку води і теплової енергії; 4) порушення зобов'язань, установлених законодавством і цим договором. 
		Згідно із п. 18 договору, виконавець має право, зокрема, нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором. 
		Умовами пункту 14 договору визначено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
		Як стверджує позивач, відповідач своєчасно не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв'язку із чим,   у відповідача  в період з вересня 2014 по червень 2016 року наявна заборгованість у сумі 29 855,44 грн. (в останній редакції позовних вимог згідно із заявою про збільшення суми позовних вимог від 19.03.2018).  
		Також у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі   8956,96 грн., три відсотки річних у сумі 1689,51 грн. та  інфляційні  втрати у сумі  8621,61 грн. (в останній редакції позовних вимог згідно із заявою про збільшення суми позовних вимог від 19.03.2018).
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		У відповідності до Закону України  "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
		Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
		Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі №910/6287/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016  визнано укладеним договір №440518/2юр від 05.02.2016  про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого позивач зобов'язався своєчасно надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, гарячої води у  нежитловому приміщенні площею  86,00 кв.м за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
		Згідно із  ч. 1, ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. 
		Частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. 
		В пункті  32 договору сторони погодили, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01 липня 2014 року.
		Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за послуги з централізованого опалення та з постачання гарячої води у сумі 29855,44 грн., що виникла у відповідача за період з вересня 2014 по червень 2016 року.
		У відповідності до пункту 7 договору сторони погодили, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою  Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005.
		Зі змісту пунктів 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення  вбачається, що порядок обліку та оплати послуг визначений у зазначених пунктах Правил застосовується у разі наявності приладів обліку води і теплової енергії.
		24.12.2015 встановлено прилад обліку централізованого опалення у будинку за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9 (Акт постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача від 24.12.2015 (а.с. 102, том 1)). 
		При цьому, окремого приладу обліку теплової енергії безпосередньо у приміщенні відповідача  у спірний період не встановлювалось. 
		Відповідно до нарядів №47201 від 01.04.2016, №41437 від 07.10.2015, №35300 від 06.04.2015, №28361 від 21.10.2014 підтверджується подача теплової енергії на будинок №9 по вул. Новаторів  в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2014/2015 та  2015/2016  років (а.с. 103-108, том 1).
		Як вбачається із матеріалів справи, 30.06.2016 за заявою відповідача вих. 04/21-ЄР/Д від 26.04.2016 у приміщенні відповідача було встановлено лічильник обліку води. Акт опломбування лічильника гарячої води підписаний сторонами 30.06.2016 (а.с. 102-103, том 1).
		Отже, до січня 2016 року обсяги послуг з централізованого опалення та до 30.06.2016  обсяги послуг з постачання гарячої води, засоби обліку води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача були відсутні. 
		У відповідності до ч. 2 ст. 32  Закону України  "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
		Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою  Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) встановлено, що  у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
		Відповідач заперечуючи позовні вимоги стверджує, що в силу положень Закону України  "Про житлово-комунальні послуги" за відсутності засобів обліку, при розрахунку обсягів спожитої гарячої води необхідно було застосовувати норми споживання - кількісні показники споживання гарячої води, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Однак, положеннями чинного законодавства не було передбачено норми споживання гарячої води у нежитлових приміщеннях, у даному випадку, нежитловому приміщенні площею  86,00 кв.м за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9.
		Посилання відповідача у відзивах на позов щодо необхідності застосування норм споживання послуг з централізованого постачання гарячої води встановлених для населення  міста  Києва з розрахунку на одну особу, зокрема встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 579 від 16 червня 2015 року, за висновками суду є помилковими, оскільки надання позивачем послуг з постачання гарячої води здійснювалось у нежитлове приміщення відповідача, що унеможливлює застосування  норм  споживання гарячої води встановлених для населення у житлових будинках.
		У відзивах на позов відповідач неодноразово зазначав про те, що в договорі сторони не встановили розмір заборгованості за надані позивачем  послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у спірний період. За доводами відповідача,  посилання на заборгованість відповідача  також відсутні й в актах наданих послуг, складених після спірного періоду.  
		Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За змістом положень законодавства, сторони договору на свій розсуд вправі вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. При цьому, при виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, у даному випадку, зокрема, Закону України  "Про житлово-комунальні послуги", та Правил  надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		Однак, нормами цивільного законодавства, приписами Закону України  "Про житлово-комунальні послуги" та Правил не визначено обов'язку сторін у договорі №440518/2юр від 05.02.2016  про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води визначати заборгованість відповідача перед позивачем за послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води, що існувала станом на час укладення договору.
		Документ, який містить відомості про господарську операцію у розумінні ст.  1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом.
		Згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (у редакції чинній на час спірного періоду) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. 
		Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2. Положення). 
		Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції  (п. 2.4  Положення). 
		З урахуванням наведених норм законодавства, в актах надання послуг   у сторін відсунутій обов'язок зазначати заборгованість, що існувала до періоду за який  безпосередньо складається акт.  
		З наданих  відповідачем копій платіжних доручень за період з вересня 2016 року по жовтень 2017  року вбачається здійснення відповідачем оплати за послуги з постачання теплової енергії у  гарячій воді та централізованого опалення, наданих позивачем після червня 2016 року, тобто після спірного у даній справі періоду, у  зв'язку зі чим відповідні платіжні доручення не входять до предмету доказування під час вирішення даного спору. 
		Твердження відповідача  у відзивах на позов щодо завищення позивачем обсягів наданих послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення не підтверджені жодними належними та достатніми доказами та зводяться до порівняння. Обґрунтованого  розрахунку в спростування здійснених позивачем нарахувань, відповідач не надав.  
		При цьому, факту отримання та споживання відповідачем у спірний період послуг з постачання гарячої води і теплової енергії у нежитловому приміщенні площею  86,00 кв.м. за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9, відповідач не заперечує. 
		Судом також враховано, що пунктом 15 договору №440518/2юр (положення якого згідно із п. 32 застосовуються з 01.07.2014) сторони передбачили, що у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати.
		Отримання у встановленому чинним законодавством України порядку інформації про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу та структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості передбачено пунктами 16.2 та 19.3 договору.
		Однак, відповідач за весь спірний період споживання наданих позивачем послуг  з постачання гарячої води та централізованого опалення не звертався до позивача із запереченнями щодо наданих послуг, в тому числі їх кількості.  
		Докази, які б підтверджували здійснення відповідачем оплат  за спожиті у вересні 2014 року - червні 2016 року послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення в матеріалах справи відсутні. 
		Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою  Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
		Згідно із п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 від 27.06.2008  обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. 
		У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою  Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. 
		У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
		З урахуванням встановлених вище судом обставин, за умови відсутності засобів обліку води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача, визначення позивачем об'єму наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води розрахунковим способом за висновками суду є обґрунтованим. 
		В пункті 4 договору сторони визначили, що договірна величина теплового навантаження ГВП становить  0,004400 Гкал/год та навантаження ЦО - 0,009000 Гкал/год. 
		До розрахунків (поданих до суду 12.03.2018, 19.03.2018) позивачем надавались розрахунки температурного коефіцієнту за жовтень 2014 року по квітень 2015 року, за жовтень 2015 року по грудень 2015 року.
		Судом встановлено, що у розрахунку заборгованості позивачем застосовані  тарифи визначені у постановах  Національної  комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме: тарифи, встановлені ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"   на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) згідно із постановами НКРЕКП №596 від 23.05.2014, №623 від 28.11.2014, №151 від 31.01.2015, №244 від 27.02.2015, №1128 від 31.03.2015, №1977 від 30.06.2015, №3237 від 29.12.2015, №782 від 05.05.2016 та тарифи, встановлені ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на послугу з централізованого постачання гарячої води для інших споживачів (крім населення) згідно із постановами НКРЕКП №869 від 27.06.2014, №697 від 28.11.2014, №152 від 31.01.2015, №456 від 27.02.2015, №1170 від 31.03.2015, №1543 від 30.04.2015, №1978 від 30.06.2015, №3238 від 29.12.2015, №783 від 05.05.2016. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  
		Пунктом 9 договору сторони погодили, що у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
		Обов'язку позивача щодо направлення відповідачу актів чи рахунків на оплату послуг умовами договору не передбачено.
		Також як вбачається із матеріалів справи, 03.07.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. №УНПН-1055 від 27.06.2017 про сплату заборгованості за  послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води  за період з  вересня 2014 року по червень 2016 року разом з актами надання послуг та рахунками на оплату за спірний період (докази направлення вимоги додані позивачем до клопотання, поданого до суду 19.03.2018). 
		При цьому, заперечення відповідача щодо неотримання актів надання послуг та рахунків на оплату визнаються судом необґрунтованими, оскільки згідно із наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 03.07.2017 позивачем направлено відповідачу акти надання послуг та рахунки на оплату за період з  вересня 2014 року по червень 2016 року. Окрім того, як зазначено судом вище, договором не передбачено  обов'язку позивача щодо направлення відповідачу актів чи рахунків на оплату послуг, а  виконання відповідачем зобов'язання з оплати не залежить від направлення позивачем та отримання відповідачем  актів надання послуг  та рахунків на оплату. 
		Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
		- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; 
		- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		За розрахунком позивача (поданого до суду 19.03.2018 разом із заявою про збільшення) вартість наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води  за період з  вересня 2014 року по червень 2016 року становить 29855,44 грн.
		Судом перевірено розрахунок позивача (поданий до суду 19.03.2018 разом із заявою про збільшення) з урахуванням наданих під час розгляду справи пояснень до розрахунку і вихідних даних, та встановлено, що позивачем при розрахунку заборгованості  допущено арифметичні помилки. 
		За перерахунком суду заборгованість відповідача за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води  за період з  вересня 2014 року по червень 2016 року становить 29855,38 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню. 
		Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі  8956,96 грн., нарахована за загальний період  з 21.05.2016 по 21.01.2017, а також нараховані за загальний період з 21.10.2014 по 31.07.2017 три відсотки річних у сумі 1689,51 грн. та  інфляційні  втрати у сумі  8621,61 грн. (в останній редакції позовних вимог згідно із заявою про збільшення суми позовних вимог від 19.03.2018).
		В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
		Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування  пені, 3% річних та інфляційних втрат. 
		За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. 
		Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		В пункті 18  договору визначено право виконавця нараховувати відповідачу  пеню у разі несвоєчасного внесення ним плати за надані послуги у розмірі, встановленому законодавством та договором. 
		Пунктом 14 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
		В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
		Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.
		Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
		За розрахунком позивача нарахування пені здійснено  за загальний період  з 21.05.2016 по 21.01.2017. При цьому,  нарахування пені позивач здійснював  на заборгованість, що виникла  з грудня 2015 року по червень 2016 року, тобто строк оплати якої настав  з 21.01.2016. З розрахунку пені вбачається, що нарахування здійснювались у відповідності до ч. 6 ст.  232 ГК України в межах шести місяців, у зв'язку із чим заперечення відповідача наведені у відзиві є необґрунтовані.   
		Перевіривши розрахунок пені у розмірі  8956,96 грн., судом встановлено, що розрахунок позивач є арифметично вірним, у  зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню. 
		Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
		Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 1689,51 грн. та  інфляційних  втрат у сумі  8621,61 грн. судом встановлено, що суми 3% річних та  інфляційних  втрат є більшими ніж, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, оскільки  при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягаю 3% річних у сумі 1689,51 грн. та  інфляційних  втрат у сумі  8621,61 грн., а вимоги у цій частині суд задовольняє повністю. 
		Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини  справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення у розмірі 29855,38 грн., пені у розмірі 8956,96 грн., 3% річних у розмірі 1689,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8621,61 грн.,
		З огляду на наведене вище, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ". 
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити  частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА "ГРАФІК-МС" (02091, м. Київ, вулиця ТРОСТЯНЕЦЬКА, будинок 8, квартира 198, ідентифікаційний код 16485130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (01011, м. Київ, вулиця ПАНАСА МИРНОГО, будинок 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість за послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення у розмірі 29855,38 грн., пеню у розмірі 8956,96 грн., 3% річних у розмірі 1689,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 8621,61 грн., судовий збір у розмірі  1599,99 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 27.04.2018.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                     С.О. Турчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...