Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/1597/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права на чуже майно; Спори про право власності та інші речові права володіння чужим майном.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2018. Зареєстровано: 03.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      02.04.2018                                                                                                Справа № 363/1597/17      
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		02 квітня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
		головуючого  судді          РудюкаО.Д.,
		за участю секретаря          КлименкоВ.В.,
		прокурор               КривошеяС,В.,
		представника третьої 
		особи ОСОБА_1          ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді у загальному провадженні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_3 міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київська лісова науково-дослідна станція», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення міської ради, державного акту на право власності та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,
		ВИРІШИВ:
		Прокурор звернувся до суду в інтересах держави про визнання недійсним рішення міської ради, державного акту на право власності та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що прокуратурою Київської області виявлено порушення щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 0,7000 га. для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м. Вишгород. Рішенням ОСОБА_3 міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою» від 26.10.2012 року №16/27, затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність громадян земельних ділянко.
		На підставі зазначеного рішення у приватну власність земельні ділянки отримали: ОСОБА_6 площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3221810100:03:219:0207; ОСОБА_7 площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3221810100:03:219:0208; ОСОБА_1 площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3221810100:03:219:0205; ОСОБА_8 площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3221810100:03:219:0210; ОСОБА_9 площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3221810100:03:219:0209; ОСОБА_11 площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3221810100:03:219:0204; ОСОБА_5 площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3221810100:03:219:0206. Дані земельні ділянки відносяться до земель державної власності та перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція».
		ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за договорами купівлі-продажу від 26.12.2012 року №769 та від 11.11.2013 року №1040 відчужили на користь ОСОБА_12 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:03:219:0207, 3221810100:03:219:0209 площами по 0,0999 га. кожна. Крім того, ОСОБА_7 за договором дарування від 13.12.2012 року №709 відчужила на користь ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:03:219:0208 площею 0,1000 га. Разом з тим, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 10.11.2015 року №862, від 22.04.2016 року №616, від 24.10.2015 року №806, від 03.11.2015 року №836, від 04.02.2016 року №117 та від 17.03.2016 №272 відчужили на користь ОСОБА_4В земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:03:219:0210, 3221810100:03:219:0209, 3221810100:03:219:0208, 3221810100:03:219:0207, 3221810100:03:219:0205 та 3221810100:03:219:0204, площами 0,1000 га., 0,0999 га., 0,1000 га. та 0,0999 га.
		Рішення ОСОБА_3 міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою» від 26.10.2012 року №16/27 прийнято з порушенням вимог закону, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено без додержання законодавства. Оскільки, вилучення земельних лісових ділянок відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, для вилучення лісових ділянок та зміни цільового призначення обовязковою підставою є погодження Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що також не дотримано. 
		Крім того, виділені земельні ділянки площею 0,7000 га. для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд відносяться до земель лісогосподарського призначення ДП «Київська ЛНДС», що підтверджується інформацією виробничого обєднання «Укрдержліспроект» від 01.02.2017 року №40, фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 158, виділу 4 та межами спірних земельних ділянок, а також інформацією ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» від 14.02.2017 року №48. Таким чином, рішення про вилучення спірних лісових земельних ділянок не приймалось уповноваженим органом державної влади та питання про надання у власність земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогоспорарських потреб не відноситься до компетенції ОСОБА_3 міської ради. Крім того, будь-яких погоджень щодо зміни цільового призначення вказаних земель Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства не надавалось. 
		Прокурору стало відомо про порушене право лише у лютому 2017 року, під час опрацювання інформації ВО «Укрдежліспроект» від 01.02.2017 року №40, ДП «Київська ЛНДС» від14.02.2017 року №48 та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 16.03.2017 року №04-36/482, а тому прокурор вважає, що строк позовної давності пропущено з поважних причин. 
		Ухвалою суду від 27.06.2017 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду.
		Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому через канцелярію суду подав клопотання у якому просив у разі його відсутності проводити розгляд справи без його участі.
		Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому через канцелярію суду подано клопотання за підписом ОСОБА_3 міського голови про розгляд справи без участі представника та прийняти рішення на підставі наявних доказів у справі.
		Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не зявились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, а саме через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі.
		Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі.
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8ОСОБА_9 в судове засідання не зявились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, а саме через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_10, в судовому засіданні заперечувала проти позову з урахуванням письмових пояснень, оскільки вважає, що позивачем не доведено факт порушення його прав відповідачами, адже не доведено факт розташування спірних земельних ділянок в межах лісового кварталу №158 Першотравневого лісництва ДП «Київська ЛНДС». Крім того, представник третьої особи зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності, однак не надано доказів поважності пропущеного строку позовної давності.
		Заслухавши прокурора, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного. 
		Як вбачається з витягу рішення ОСОБА_3 міської ради Київської області, шістнадцятої сесії VI скликання від 26.10.2012 року №16/27 «Про затвердження документації із землеустрою», а саме пунктів 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 61, розглянувши проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно до статей 12, 118, 121 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада вирішила: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_6 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність гр. ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_7 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність гр. ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_9 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_5 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_8 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_11 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність гр. ОСОБА_11 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_11 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_1 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Управлінню Деркомзему України в ОСОБА_3 районі здійснити контроль виконання вимог п.11 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045, щодо сплати відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, під час складання, видачі та реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.
		Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна вбачається, що 24.10.2015 року, 03.11.2015 року, 10.11.2015 року, 04.02.2016 року, 17.03.2016 року та 22.04.2016 року ОСОБА_4 зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221810100:03:219:0210; 3221810100:03:219:0209; 3221810100:03:219:0205; 3221810100:03:219:0208; 3221810100:03:219:0207; 3221810100:03:219:0204. Підставою виникнення права власності у ОСОБА_4 слугували договори купівлі-продажу. 
		Згідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №308674 від 09.07.2012 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0999га. кадастровий номер 3221810100:03:219:0206, розташованої Київська область, м.Вишгород.
		Прокуратурою Київської області отримано лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання ВО «Укрдержліспроект» щодо надання інформації від 01.02.2017 року №40, відповідно до якого ВО «Укрдержліспроект» надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 158 і меж його таксаційних виділів Першотравневого лісництва Київської ЛНДС відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.
		Як вбачається, з копії фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №158 Першотравневого лісництва Київської ЛНДС за даними лісовпорядкування 2003 року, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221810100:03:219:0210; 3221810100:03:219:0209; 3221810100:03:219:0208; 3221810100:03:219:0207; 3221810100:03:219:0206; 3221810100:03:219:0205; 3221810100:03:219:0204 розташовані в кварталі 158. 
		Крім того, відповідно до відповіді ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» №48 від 14.02.2017 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:03:219:0204  3221810100:03:219:0210 у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2003 року відносились до земель лісового фонду ДП «Київська ЛНДС». У 2014 році під час проведення лісовпорядних робіт та складанні планово-картографічних матеріалів були враховані межі існуючих землеволодіння та землекористувань, які підтверджуються даними Держкомзему та публічної кадастрової карти. Документація та матеріали щодо передачі вищевказаних земельних ділянко у власність (користування) третіх осіб, в тому числі погодження на їх вилучення, на підприємстві відсутні. 
		Разом з тим, з відповіді Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства вбачається, що до Управління не надходили звернення щодо погодження проектної документації на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянко з кадастровими номерами 3221810100:03:219:0210; 3221810100:03:219:0209; 3221810100:03:219:0208; 3221810100:03:219:0207; 3221810100:03:219:0206; 3221810100:03:219:0205; 3221810100:03:219:0204, та відповідно не надавалися погодження на зміну цільового призначення.
		Відповідно до ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
		Згідно до частин 1, 2, 4 ст.20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
		Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
		Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
		Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
		Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.
		Згідно зі ст.3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.
		Крім того, відповідно до п.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
		Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є обєктом земельних правовідносин, то субєктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
		Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є обєктами права власності Українського народу.
		Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
		Статтею 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га., що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, що визначено ст.27 ЛК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
		Згідно до ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га. для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами пятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		Крім того, частинами 1, 2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
		Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Прокурор зазначає, що підставною для звернення до суду є лист ДП «Київська ЛНДС» відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:03:219:0210; 3221810100:03:219:0209; 3221810100:03:219:0208; 3221810100:03:219:0207; 3221810100:03:219:0206; 3221810100:03:219:0205; 3221810100:03:219:0204 у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2003 року відносилися до земель лісового фонду ДП «Київська ЛНДС». 
		Крім того, прокурор зазначає, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання «Укрдержліспроект» від 01.02.2017 року №40, надані земельні ділянки громадянам, відповідно до рішення ОСОБА_3 міської ради від 26.10.2012 №16/27 - відносяться до лісів Першотравневого лісництва Київської ЛНДС та розташовані в кварталі 158 лісництва. Однак, зі чорно-білої схеми, що міститься у листі зробити такий висновок неможливо.
		Отже, позиція прокурора про належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» не знайшла свого підтвердження в суді і є недоведеною.
		Таким чином, безпідставним є твердження прокурора про порушення ОСОБА_3 міською радою порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, наданих відповідно до оспорюваного рішення.
		Крім того, відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Відповідачі по справі у встановленому законом порядку реєстрували право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. Тому вимога позивача про витребування земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок, не логічною і не ґрунтується на вимогах закону.
		Крім того, у даному випадку, первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю.
		Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. 
		Згідно із положеннями ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою (далі - Закон № 1906-ІУ). Статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.
		Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зі змінами, внесеними Протоколом № 11, питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Обов'язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в «Законі України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
		Крім того, Законом України від 22 лютого 2000 року №1484-ІП «Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари» було ратифіковано відповідний Протокол №6 до Конвенції, який набрав чинності для України 01 травня 2000 року; Законом України від 09 лютого 2006 року №3435-ІУ «Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» було ратифіковано згадані протоколи. При цьому Протокол №14 змінює контрольну систему Конвенції і вносить до неї відповідні зміни і зазначені протоколи набрали чинності для України 01 липня 2006 року та 01 червня 2010 року відповідно.
		Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Враховуючи, що Україна визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, то застосування судами цієї Конвенції має здійснюватися з обов'язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав.
		Таку позицію висловив Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ в постанові пленуму від 19.12.2014 № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя».
		Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.
		Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄЄПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обовязок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
		Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
		У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
		Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовував рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
		В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів  фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу.
		Тому, вимога прокурора про витребування на підставі ст.387 - 388 ЦК України на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних осіб-співвідповідачів по справі (із збереженням за ними зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки) не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованим і не підкріплене належними доказами. 
		Крім того, відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Виходячи зі змісту статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).
		Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		При цьому, п.5 Перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
		Таким чином, на час звернення заступника прокурора Київської області з вказаним позовом до суду строк позовної давності сплив, що фактично не заперечує прокурор ставлячи питання перед судом про поновлення строку з поважних причин.
		Тому, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.
		Разом із тим, уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обовязків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.
		Отже, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття ОСОБА_3 міською радою оспорюваного рішення.
		Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Таким чином, враховуючи вище викладене судом під час розгляду справи не здобуто доказів, відповідно до положень ст.12 ЦПК України, що рішення ОСОБА_3 міської ради від 26.10.2012 року №16/27 «Про затвердження документації із землеустрою» є недійсним та винесене з порушенням норм Закону. 
		Отже, враховуючи приписи змагальності та диспозитивності судового розгляду, вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення ОСОБА_3 міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою» від 26.10.2012 року №16/27 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_5 земельних ділянко з кадастровими номерами 3221810100:03:219:0204, 3221810100:03:219:0205, 3221810100:03:219:0206, 3221810100:03:219:0207, 3221810100:03:219:0208, 3221810100:03:219:0209 і 3221810100:03:219:0210 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м. Вишгород; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га. виданого ОСОБА_5, серії ЯЙ №308674, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №322180001022827; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння: ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:03:219:0204, 3221810100:03:219:0205, 3221810100:03:219:0207, 3221810100:03:219:0208, 3221810100:03:219:0209 і 3221810100:03:219:0210; ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:03:219:0206, загальною вартістю 845516,00 грн., які розташовані на території м. Вишгород Київської області, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Таким чином, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
		За таких обставин, оскільки позов не доведено суд з цих підстав відмовляє у позові, не застосовуючи як підставу для відмови у позові, як пропуску строку позовної давності.
		З урахуванням положення ст.141 ЦПК України у звязку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають. 
		На підставі викладеного та керуючись статтею 317 ЦК України, статтями 3, 19, 20, 21, 125, 152, 155 ЗК України, 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, - 
		ВСТАНОВИВ:
		В задоволенні позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текс рішення складено 12 квітня 2018 року.
		Суддя                                                            О.Д.Рудюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...