Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/2782/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2018. Зареєстровано: 03.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2018.
Дата набрання законної сили: 30.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		27.04.2018 
		                      
		Справа № 642/2782/17
		         Провадження № 1-кп/642/4/18
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 квітня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді -     ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів -     ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
		прокурорів -             ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого  ОСОБА_7 ,
		представника цивільного відповідача  ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючому, зареєстрованому АДРЕСА_1 , раніше не судимому,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		30 серпня 2016 року близько 17 години ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «МАЗ-537», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «ЧМЗАП-9990» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Пащенківській у м. Харкові зі сторони вул. Великої Панасівської в напрямку вул. Червоноармійської зі швидкістю біля 40 км/год.
		Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку №15, ОСОБА_9 порушуючи вимоги п.п. 10.1,12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
		П.10.1  «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»
		П.12.1  «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та здійснюючи маневр повороту направо, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який в цей час стояв в нерухомому стані на правому по ходу його руху узбіччі.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичної експертизи №1059-А/16 від 05 вересня 2016 року отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді скальпованої рани правої гомілки, розтрощення правої стопи, що призвели за собою ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_9 , які знаходяться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, не зорієнтувався в дорожній обстановці, перед зміною напрямку руху для виконання маневру повороту направо, не вибрав безпечну швидкість, та не переконавшись в небезпеці у вигляді пішохода ОСОБА_10 , який в цей час стояв в нерухомому стані на правому по ходу його руху узбіччі і якого він міг об`єктивно виявити, скоїв на нього наїзд, що спричинило тяжкі наслідки.
		У судовому засіданні ОСОБА_9 вказав, що свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнає та показав, що дійсно, 30 серпня 2016 року о 17 годині 10 хвилин він керував технічно справним автомобілем «МАЗ-537» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «ЧМЗАП-9990» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по вул. Пащенківській у м. Харкові зі сторони вул. Великої Панасівської в напрямку вул. Червоноармійської у м. Харкові зі швидкістю не більше 15 км/год. На платформі знаходився танк і їхати з великою швидкістю він не міг. В процесі керування автомобілем він не порушував правила дорожнього руху України.
		При здійсненні маневру повороту праворуч в районі будинку №15 по вул. Пащенківській платформа, на якій знаходився танк дійсно виїхала за межі проїзної частини, але інакше автомобіль з платформою не міг проїхати із-за великих габаритів автомобіля з платформою та недостатньо широкою частиною проїзної частини дороги.
		В районі платформи він побачив якийсь рух і здійснив екстрене гальмування. Вийшовши з автомобіля побачив, що потерпілий знаходився між першим та другим колесами причепу автомобіля. Вважає, що правил дорожнього руху не порушував.
		Просив суд, у разі визнання його винуватим по справі застосувати до нього ЗУ «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від кримінальної відповідальності, оскільки він має на утриманні неповнолітню доньку. 
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_10 вказав, що він 30 серпня 2016 року близько 15 години 30 хвилин йшов по вулиці, назву якої не пам`ятає на елетропотяг, час відправлення якого о 17 годині 10 хвилин. Він почув шум автомобіля, який рухався по вулиці. В цей час йому задзвонив телефон. Він зняв слухавку і відійшов декілька шагів від проїжджої частини і повернувся задом до автомобіля який рухався. В цей час відчув удар в плече. Втратив свідомість і прийшов в себе, коли йому уже надавали допомогу. Йому перетягували ременем ногу. Потім приїхала швидка допомога, яка його госпіталізувала.
		Від ДТП ампутували по коліно ногу. Працював будівельником-висотником. В результаті ДТП працювати за спеціальністю можливості не має. Заявляв цивільний позов по справі, але подав до суду клопотання, де просив суд цивільний позов залишити без розгляду.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 вказав, що 30 серпня 2016 року він в якості пасажира їхав в автомобілі, яким керував ОСОБА_9 .
		Вони поверталися з полігона і на платформі знаходився танк.
		Вони проїжджали по вул. Котлова і в районі кругу трамвая звернули вліво і поїхали по вулиці, як вона називається він не знає. При повороті направо він бачив, що за деревом стояв чоловік, який розмовляв по телефону. Цей чоловік по відношенню до автомобіля стояв боком. На повороті водій ОСОБА_9 загальмував і на його ( ОСОБА_11 ) питання що трапилось ОСОБА_9 відповів  чоловік упав. Вони вийшли з машини і побачили, що біля колеса причепу знаходиться чоловік, який потрапив під автомобіль. Пішохода він побачив приблизно за вісім метрів по напрямку руху автомобіля і він стояв близько 4 метрів він проїжджої частини дороги. Він бачив, що чоловік стояв і розмовляв по телефону. Коли вони порівнялись з чоловіком, то пішохід мабуть мав намір йти, але він цього не бачив. Постраждалому була надана допомога, викликана швидка та поліція. Автомобіль при здійсненні ДТП рухався зі швидкістю близько 10 км/год.
		Вважає, що ОСОБА_9 правил дорожнього руху не порушував.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12  вказав, що 30 серпня 2016 року близько 17-18 години він знаходився біля магазину та побачив, що по проїжджій частині рухався автомобіль, який перевозив на платформі танк і саме на повороті вказаний автомобіль збив пішохода, який знаходився з протилежної сторони він магазину. Пішохід знаходився поза межами проїжджої частини. Пішохід був збитий бортом тягача (платформи). Удар був завданий потерпілому в праве плече, після чого потерпілий впав. Він і ще одна людина швидко підійшли до постраждалого та здійснили першу невідкладну медичну допомогу. Після цього були викликані швидка допомога та поліція.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що 30 серпня 2016 року близько 16-17 години він знаходився дома і вийшов до магазину для здійснення покупок. Ідучи до магазину він зустрів потерпілого ОСОБА_14 , який розмовляв по телефону. Він сказав, що зараз вийде з магазину та поговорять. Перейшовши дорогу він побачив , що по дорозі рухався великий автомобіль з причепом, на якому знаходився танк.
		Він звернув увагу, що автомобіль рухався з великою швидкістю близько 40-50 км/час із заїздом на тротуарну частину. Він почав кричати в сторону водія. Автомобіль платформою збив потерпілого, який знаходився поза межами проїжджої частини.
		Потерпілий лежав на землі і у нього була сильно травмована ліва чи права нога. Нога була практично розтрощена до коліна.
		Були викликані швидка та поліція.
		Крім того, у судовому засіданні прокурором в якості доказів винуватості ОСОБА_9 було надано:
		Протокол огляду місця події від 30 серпня 2016 року, складений в період часу з 21 години 00 хвилин до 23 години 30 хвилин, де зафіксоване розташування автомобіля «МАЗ-537» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «ЧМЗАП-9990» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_9 . Розташування потерпілого після скоєння ДТП. Зафіксовано, що автомобіль виїхав за межі проїжджої частини дороги, де саме і був здійснений наїзд на нього.
		Висновок експерта №1059-А/16 від 20 вересня 2016 року відповідно до якого у зв`язку з подіями 30 серпня 2016 року у ОСОБА_10 мали місце наступні ушкодження: скальпована рана правої гомілки, розтрощення правої стопи, що призвели за собою ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки.
		Наявні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на яку вказує потерпілий та відомо з історії хвороби.
		По ступеню важкості  це тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя та за критерієм розладу здоров`я, яке пов`язане зі стійкою втратою працездатності більш ніж на 33% .
		Висновок експерта №819/16 від 22 вересня 2016 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України.
		В даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
		В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.
		Висновок експерта №10990 від 14 листопада 2016 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України.
		В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнення ДТП для водія автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
		В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.
		Протокол слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_10 від 16 грудня 2016 року, в ході якого потерпілий вказав та показав місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди і усі її обставини.
		Висновок експерта №13864 від 21 грудня 2016 року, відповідно до якого за питаннями слідчого у даній дорожній обстановці водій автомобіля МАЗ з напівпричепом ОСОБА_9 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України.
		В даній дорожній обстановці технічна можливість попередити наїзд на пішохода, для водія автомобіля МАЗ з напівпричепом ОСОБА_9 , визначалася виконанням вимог п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод.
		У діях водія автомобіля МАЗ з напівпричепом ОСОБА_9 є невідповідність вимогам п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з подією, що відбулася.
		За питаннями згідно із клопотанням адвоката ОСОБА_15 у даній дорожній обстановці водій автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України.
		Водій автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_9 з моменту початку руху пішохода, не мав технічної можливості уникнути наїзду на нього шляхом застосування вчасного гальмування.
		В даній дорожній обстановці технічна можливість попередити наїзд на пішохода, для водія автомобіля МАЗ з напівпричепом ОСОБА_9 , визначалася виконанням вимог п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод.
		У діях водія автомобіля МАЗ з напівпричепом ОСОБА_9 є невідповідність вимогам п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з подією, що відбулася.
		Протокол проведення слідчого експерименті зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_12 від 12 вересня 2016 року, де свідки вказали обставини, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, розташування транспортного засобу та тіла постраждалого після ДТП і інші обставини пригоди.
		Протокол проведення слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_9 від 12 вересня 2016 року та 28 жовтня 2016 року, в ході яких він вказав на обставини скоєння ДТП та вказав місце ДТП і інші його обставини.
		Стороною захисту при дослідженні доказів вказано, що протокол огляду місця події, в ході якого був оглянутий автомобіль являється недопустимим, оскільки зібраний всупереч вимог КПК України, без дозволу слідчого судді, а оскільки слідчий експеримент проведений з ОСОБА_9 проведений в статусі свідка ОСОБА_9 і на підставі цієї слідчої дії виконані автотехнічні експертизи. При виконанні вказаних слідчих дій порушено право на захист ОСОБА_9 , якому не роз`яснювалося право на захист і він мав право не надавати пояснень.
		Суд вважає, що усі докази, надані прокурором у судовому засіданні являються належними та допустимими, оскільки зібрані відповідно до вимог КПК України в рамках даного кримінального провадження.
		Доводи сторони захисту стосовно недопустимості доказів на думку суду не мають правового підґрунтя. 
		Постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 09 червня 2016 року по справі №5-360кс15 розглядалась питання про допустимість доказів, а саме протоколу слідчого експерименту з подальшим проведенням експертизи зі свідком, а в подальшому пред`явлення підозри.
		Суд в своєму рішенні вказав, що Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. 
		Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
		Пунктом 6 частини другої статті 87 КПК в редакції від 13 квітня 2012 року передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод діяння з отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
		Суд приходить до висновку про відсутність істотного порушення прав та свобод ОСОБА_9 а відтак і відсутність підстав вважати недопустимими доказами відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані ним, як свідком під час проведення слідчого експерименту.
		Також суд не знаходить підстав для визнання недопустимими доказів, наданих прокурором у судовому засіданні, оскільки протокол огляду місця події виконаний належною повноважною особою слідчим і відповідно до норм КПК України.
		За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_9 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину. 
		Обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого відсутні. 
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_9 повинен нести покарання, пов`язане з позбавленням волі, оскільки його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства. 
		Суд також вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
		Суд, враховує заяву ОСОБА_9 щодо звільнення його від призначеного покарання у разі визнання його винуватим у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, оскільки він має на своєму утриманні неповнолітню доньку і вважає за необхідне звільнити його від основного та додаткового покарання.
		Судом встановлено, що ОСОБА_9 має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якої не позбавлений батьківських прав.
		Відповідно до вимог ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ВР постановила звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:
		в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
		Відповідно до ст. 15 вказаного Закону особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_9 від призначеного основного та додаткового покарань.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Стосовно заявленого цивільного позову, цивільний позивач подав заяву про залишення цивільного позову без розгляду. Суд не знаходить підстав для того, щоб відмовити в задоволенні вказаного клопотання.
		Керуючись ст. ст. 373-374КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами строком на три роки.
		Звільнити ОСОБА_9 від призначеного основного та додаткового покарання на підставі п. в) ст. 1,ст. 15 ЗУ України «Про амністію у 2016 році».
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати на залучення експерта при проведенні автотехнічних експертиз у розмірі 7021 грн. 74 коп.
		Цивільний позов  залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Сторони кримінального провадження мають право отримати копію вироку у суді.
		 
		Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...