Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/4258/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2018.
Дата набрання законної сили: 04.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У х в а л а        
		4 квітня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа №758/4258/15-ц 
		 
		провадження № 61-14944ск18
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А.О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У квітні 2015 року ТОВ «ЖЕК-ПМ» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 7548, 57 грн за період з 1 квітня 2012 року по 31 березня 2015 року.
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2018 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЖЕК-ПМ» заборгованість по оплаті за утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 1 квітня 2012 року по 31 березня 2015 року в загальній сумі 7548, 57 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 243, 60 грн, а всього суму 7792, 17 грн.
		28 березня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на  рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2018 року в якій, посилаючись на порушення статті 179 ЦПК України, частини другої статті 214, частини четвертої статті 263 ЦПК України, просив скасувати вказані судові рішення і  направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). 
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. 
		Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).  
		Ціна позову у даній справі становить 7548, 57 грн, яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100=176 200). 
		Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. 
		Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. 
		За змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
		Посилаючись на наявність зазначеної обставини, ОСОБА_1не навів доводів та не додав до касаційної скарги матеріалів, які б її підтверджували. 
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
		З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подавкасаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка її подавала. 
		Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                                          А.О. Лесько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...