Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2- 689/09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.01.2010. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		  РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		Справа №2- 689/09 
		29 грудня 2009 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М. 
		при секретарі Кобкі Т.В. 
		з участю представника відповідача ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, 
		ВСТАНОВИВ: 
		 18 березня 2009 року позивач ОСОБА_2 заявив позов до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди. 
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те,що тривалий час пропрацював в тяжких,небезпечних та шкідливих умовах праці на шахті «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля». 
		Отримав професійні захворювання: 
		1.пиловий бронхіт згідно акту розслідування від 14 лютого 1996 року. 
		2.двосторонній плечелопатковий періартроз, деформівний артроз ліктьових та колінних суглобів;нейросенсорну приглухуватість згідно акту форми П-4 від 10 липня 2008 року. 
		  За висновком первинно-повторної МСЕК від 06 жовтня 2008 року йому встановлено сукупно 60% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. 
		 Поскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності» йому призначені ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати,але не відшкодовано спричинену йому моральну шкоду ,яку він несе внаслідок втрати здоров»я,у нього пошкоджені легені, суглоби він на 60 % втратив професійну працездатність від профзахворювань ,змушений постійно тривалий час лікуватися,несе фізичні та моральні страждання,що змінили звичний уклад його життя,примусило докладати додаткові зусилля для організації свого подальшого життя. 
		Враховуючи зупинення та зміни Закону України«Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»,в якому виключено положення про відшкодування застрахованим особам моральної шкоди Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/ зазначив,що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено,оскільки статтею 1167 ЦК України та ст..237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/. 
		З врахуванням наведеного спір про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди,завданої ушкодженням здоров»я від отриманих професійних захворювань,повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України у зв»язку з доведеністю виконанням ним робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах /ст..153 КЗпП України/,заявлений ним спір є спором,що виникає із трудових правовідносин. 
		З врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень. 
		 Позивач в судове засідання не з»явився,його прдставник подав заяву про слухання справи в його відсутність та у відсутність позивача,позовні вимоги повністю підтримує. 
		 Представник відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» позовні вимоги не визнав,оскільки позивач при прийомі на роботу був ознайомлений з умовами на наслідками його праці на підприємстві з високою небезпекою на що свідомо погодився, відсутній висновок МСЕК про наявність у позивача даних про спричинення йому моральної шкоди,який слід розглядати у комплексі з іншими документами відносно потерпілого,позивач є застрахованою особою,з 01 квітня 2001 року набрав чинності ОСОБА_1 України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань,які спричинили втрату працездатності»,відповідач сплачує за нього встановлені законом страхові внески,відповідальним за спричинену позивачу шкоду,спричинену ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків є Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції ФССНВУ у місті Першотравенську,де позивач отримує належні йому страхові виплати за ушкоджене здоров»я, обидва рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року та від 08 жовтня 2008 року з одних і тих же правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим на виробництві є діючими і взаємовиключними,позивачем пропущений трьохмісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав,вважають задоволення позову за рахунок ВАТ «Павлоградвугілля» буде суперечити вимогам ст..ст.8,46 Конституції України,ст..9 Закону України «Про охорону праці»,ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»,просить в задоволенні позову відмовити . 
		 Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. 
		 Поясненнями представника відповідача, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 
		тривалий час пропрацював в тяжких,небезпечних та шкідливих умовах праці на шахті «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля». 
		Отримав професійні захворювання: 
		1.пиловий бронхіт згідно акту розслідування від 14 лютого 1996 року. 
		За висновком первинної МСЕК від 04 березня 1996 року йому встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності з переоглядами. 
		 Крім того,ОСОБА_2 отримав професійне захворювання : 
		1.двосторонній плечелопатковий періартроз,деформівний артроз ліктьових та колінних суглобів;нейросенсорну приглухуватість згідно акту форми П-4 від 10 липня 2008 року. 
		  За висновком первинно-повторної МСЕК від 06 жовтня 2008 року йому встановлено сукупно 60% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково,із них 25% по профзахворюванню пиловий бронхіт повторно ,та 35 % первинно по профзахворюваннях дефартрози та приглухуватість згідно акту форми П-4 від 10 липня 2008 року. 
		 Поскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності» йому призначені ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати,але не відшкодовано спричинену йому моральну шкоду ,яку він несе внаслідок втрати здоров»я,у нього пошкоджені легені, суглоби він на 35 % первинно втратив професійну працездатність від профзахворювань згідно акту форми П-4 від 10 липня 2008 року,змушений постійно тривалий час лікуватися,несе фізичні та моральні страждання,що змінили звичний уклад його життя,примусило докладати додаткові зусилля для організації свого подальшого життя. 
		 Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року /з відповідними змінами/ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/шкоди роз»яснено,що судам необхідно враховувати,що відповідно до ст..237-1 КЗпП України/набрав чинності з 13 січня 2000 року/ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин/незаконне звільнення або переведення,невиплати належних йому грошових сум,виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах тощо/.яке призвело до його моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,обов»язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності,виду діяльності чи галузевої належності.. 
		У п. 16 цієї постанови зазначалось про тримісячний строк позовної давності. 
		 01 квітня 2001 року набрав чинності ОСОБА_1 України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності».Одним із завданням цього Закону та обов»язку Фонду було відшкодування моральної шкоди,заподіяну умовами виробництва,застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків. 
		 У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені. 
		 Немає застережень щодо існування такого строку і в постанові Пленуму Верховного Суду України віл 23 березня 1992 року №6 /з відповідними змінами/»Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». 
		 Законами України про державний бюджет на 2006 рік та на 2007 рік /відповідно пункт 27 ст.77 та пункт 22 ст.71/ на 2006 та 2007 роки зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст.1,підпункту «е» ч.1 ст.21,ч.3 ст.28,ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності». 
		 20 березня 2007 року набрав чинності ОСОБА_1 України „Про внесення змін до ОСОБА_1 України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключенні статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди. 
		 Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними,оскільки громадяни,які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання,відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України,мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/. 
		 Крім цього,Законом від 28 грудня 2007 року № 107 –У1 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова,які свідчили про відшкодування за умов,зазначених у цьому пункті,моральної/немайнової/ шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей,і водночас доповнено цей пункт таким абзацом:»відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної/немайнової/ шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку прининяється з 01 січня 2008 року. 
		 Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/зазначив,що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено,оскільки статтею 1167 ЦК України та ст..237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/. 
		  Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 передбачало тлумачення діючих на той час положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” з приводу страхової виплати моральної шкоди потерпілим на виробництві,тоді як рішення Конституційного Суду України  № 20-рп/2008/ від 08 жовтня 2008 року містить висновок про конституційність положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань ,які спричинили втрату працездатності»,який набрав чинності з 20 березня 2007 року, яким були виключенні статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди. 
		.Тобто вказані рішення Конституційного Суду мають різні правові підстави. 
		 З урахуванням наведеного суд вважає,що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові,завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я,повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах/ст..153 КЗпП України/ та інших юридично важливих обставин.Зазначений спір є спором ,що виникає із трудових правовідносин. 
		 Щодо строку позовної давності ,то слід зазначити наступне.Відповідно до ст..9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин,якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. 
		Таким чином.виходячи з положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров»я або смертю. 
		 З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач,як власник підприємства,який не створив працівнику безпечні та нешкідливі умови праці,,що підтверджується актом форми П-4 від 10 липня 2008 року,що призвело до ушкодження здоров»я на виробництві ,моральних страждань потерпілого. 
		 Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 3 500 гривень. 
		 В задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди від отриманого профзахворювання пиловий бронхіт згідно акту розслідування від 14 лютого 1996 року та первинного висновку МСЕК з цього приводу від 04 березня 1996 року суд вважає слід відмовити виходячи з того,що позивачем значно пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позовних вимог, оскільки відповідно до ст.9 ЦК України 2003 року положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин,якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. 
		 Згідно з п.3 ст.268 ЦК України 2003 року,який набрав чинності з 01 січня 2004 року, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди ,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров»я або смертю.Проте за п.16 Прикінцевих та перехідних положень правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів ,строк пред»явлення яких,встановлений законодавством,що діяло раніше,не сплив до набрання чинності цим Кодексом. 
		Судом встановлено ,що позивач тривалий час пропрацював в підземних,тяжких,шкідливих та небезпечних умовах праці шахти «Степова»,правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля», отримав профзахворювання пиловий бронхіт згідно акту розслідування від 14 лютого 1996 року. 
		 За висновком первинної МСЕК від 04 березня 1996 року ОСОБА_2було встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності від профзхаворювання пиловий бронхіт згідно акту розслідування від 14 лютого 1996 року. 
		Таким чином,висновком МСЕК від 14 лютого 1996 року ОСОБА_2 вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності 30% від профзахворювання пиловий бронхіт згідно акту розслідування від 14 лютого 1996 року,а тому саме із цього часу відповідно в нього виникло право на звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди за травму та пиловий бронхіт. 
		 На той час спірні правовідносини були врегульовані ст..ст.440,456 ЦК України 1963 року,Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року,та Правилами відшкодування власником підприємства ,установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди,заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я,пов»язаним з виконанням трудових обов»язків,затверджених Кабінетом Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 з послідуючими змінами та доповненнями,які не містили норми,відповідно до якої позовна давність не поширювалася на вимогу про відшкодування шкоди,завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я. 
		 Згідно до ст.71 ЦК в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних відносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, тобто строк позовної давності у позивача закінчився по профзахворюванню пиловий бронхіт 04 березня 1999 року тоді як позивач звернувся до суду 18 березня 2009 року, тобто зі значним пропущенням строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав. Заяви про поновлення строку позовної давності та поважних причин його пропуску позивач суду не надав. 
		Відповідно до ст.80 ЦК України ( 1963 р.) закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. 
		З врахуванням викладеного суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2В.в цій частині позовних вимог у зв»язку з пропущенням строку на звернення до суду. 
		 На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215, ЦПК України,ст..ст.71,80 ЦК України /1963 року/ст..ст.153,237-1 КЗпП України,ст..1167 ЦК України, суд 
		 ВИРІШИВ: 
		 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 3500/ три тисячі п»ятсот/ гривень. 
		 В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» судовий збір в розмірі 8/вісім/гривень 50 коп та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15/п»ятнадцять/гривень. 
		 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. 
		Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 
		Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
		   Суддя                                                          Бондарьова Г.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...