Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/3151/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2018. Зареєстровано: 04.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2018.
Дата набрання законної сили: 16.08.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №639/3151/16-к
		Провадження №1-кп/639/53/18
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		03 травня 2018 року                                м. Харків
		Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: секретарів судового засідання  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		ОСОБА_6 ,
		прокурорів  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілої  ОСОБА_10 ,
		представників потерпілої  адвоката ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_12 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_13 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_14 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220500000108 від 08.01.2013 року, у відношенні:
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
		В С Т А Н О В И Л А:
		ОСОБА_14 вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я особи, при наступних обставинах.
		Так, 14 листопада 1999 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_14 разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_16 знаходились поряд із магазином «Росток», що розташований у будинку №3 по вул. Власенко у м. Харкові.
		Саме у той час до компанії ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 підійшов раніше їм знайомий ОСОБА_17 , у якого із ОСОБА_14 були особисті неприязні відносини. Привітавшись із ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, одразу підійшов до ОСОБА_14 та наніс йому один удар кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_14 впав на землю та відчув фізичний біль та моральне приниження.
		Внаслідок цього, між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 відбувся словесний конфлікт, який перейшов у короткоминущу бійку.
		Надалі ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , бажаючи продовжити з`ясовування стосунків між собою наодинці, направились на беріг річки Лопань, який розташований поряд із вул. Власенко у м. Харкові, де знову розпочали бійку між собою.
		В ході вказаної бійки ОСОБА_14 , відчуваючи ненависть до ОСОБА_17 , суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, використовуючи перевагу у фізичній силі над ОСОБА_17 , сів зверху на грудину останнього та охопивши руками його шию, почав здавлювати її, тим самим не даючи можливості ОСОБА_17 зробити подих.
		Саме у цей час ОСОБА_14 , діючи з особистих неприязних мотивів, вирішив незаконно позбавити життя ОСОБА_17 і, розуміючи, що якщо він не відпустить ОСОБА_17 , останній задихнеться та помре, бажаючи настання його смерті, довів свій злочинний умисел до кінця. Після того, як ОСОБА_17 перестав чинити будь-який опір, ОСОБА_14 , вважаючи достатніми свої дії для заподіяння смерті, перестав душити ОСОБА_17 .
		Надалі ОСОБА_14 з місця скоєння злочину зник та через декілька хвилин, зустрівши свого приятеля ОСОБА_15 та розповівши про скоєне, повернувся із ним до місцезнаходження трупа ОСОБА_17 та використавши дитячу коляску, вони перевезли труп ОСОБА_17 до каналізаційної труби на території Червонозаводського (Основянського) району м. Харкова, де його і заховали з метою приховання слідів злочину.
		У результаті злочинних дій ОСОБА_14 . ОСОБА_17 були спричинені наступні тілесні ушкодження: переломи великих рожків під`язичної кістки та тріщина внутрішньої кісної пластинки правого щитовидного хряща з очаговим крововиливом м`яких тканин в області переломів, що є ознаками асфіктивної смерті, та прямий поперечний перелом грудини на рівні 3-го ребра.
		Причиною смерті ОСОБА_17 явилась механічна асфіксія, яка утворилась внаслідок здавлення шиї руками сторонньою особою, що підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №1131 від 04.05.2000 року.
		Під час судового розглядуобвинувачений ОСОБА_14 підтвердив, що він не оспорює факт вбивства потерпілого ОСОБА_17 , однак зазначає, що умислу на вбивство у нього не було, він захищався від неправомірних дій потерпілого та діяв в стані необхідної оборони, хоча і перевищив її межі.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 надав показання, що ОСОБА_17 він знав приблизно з 1992 року, оскільки вони проживали в одному мікрорайоні. Протягом багатьох років їх знайомства ОСОБА_17 постійно ображав його, неодноразово вимагав у нього грошові кошти, за нібито вчинену ним крадіжку ключів з автомобіля, внаслідок чого між ними склались неприязні відносини.
		14 листопада 1999 року був день виборів президента України. В цей день він зі своїми друзями ОСОБА_18 та ОСОБА_19 знаходились поблизу кіосків, які розташовані між будинками АДРЕСА_3 . Поблизу кіосків вони стояли та розпивали алкогольні напої, він пив пиво із пляшки об`ємом 0,5 літри, цю пляшку пива він не допив. Через деякий час до їх компанії підійшов ОСОБА_17 , він знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Потім ОСОБА_17 безпричинно наніс йому один удар кулаком руки в обличчя, після цього удару він впав на землю, а ОСОБА_17 продовжив наносити йому удари ногами по тулубу, потім присутні відтягнули ОСОБА_17 від нього.
		Після цього ОСОБА_17 запропонував йому відійти із ним в сторону, щоб з`ясувати стосунки, на що він погодився. Коли вони знаходились поблизу будинку АДРЕСА_4 , між ними знову розпочалась бійка, все це відбувалось протягом декількох хвилин, він вимушений був захищатись від побиття ОСОБА_17 . В цей час мешканці будинку почали кричати та вони припинили бійку. Потім вдвох вони пішли на берег річки Лопань, що знаходиться неподалік від вул. Власенко у м. Харкові.
		Пройшовши приблизно 200 метрів вони спустились до річки, де ОСОБА_17 знов почав його ображати та кричати на нього, потім він дістав зв`язку ключів на ланцюжку та намагався ними вдарити його по голові. ОСОБА_17 наніс йому приблизно 5-10 ударів в обличчя та спричиняв удари ногами. Побоюючись за своє життя та здоров`я, він почав захищатись та повалив ОСОБА_17 на землю. Після цього між ними розпочалась боротьба, під час якої він схватив потерпілого ОСОБА_17 за шию та надавив обома руками на шию, потім почув хруст. Через деякий час він побачив, що ОСОБА_17 вже не дихає та він мертвий. Обставини події він детально не пам`ятає, оскільки знаходився в стані душевного хвилювання, який був викликаний неправомірними діями потерпілого ОСОБА_17 по відношенню до нього.
		Надалі він повернувся до того місця, де знаходились його друзі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , яким він розповів про те, що вбив ОСОБА_17 . Далі вони втрьох пішли до річки та побачили, що ОСОБА_17 лежить на березі річки, пульсу в нього вже не було та він не дихав. Після цього вони розійшлись та пішли додому.
		З показань обвинуваченого ОСОБА_14 , потім він вирішив сховати тіло ОСОБА_17 . Для цього він пішов додому та в під`їзді взяв дитячу коляску, яка належала його сусідам. Приблизно через 1 годину він вийшов на вулицю де зустрів ОСОБА_15 та попросив його допомогти сховати тіло. Вони повернулись на берег річки Лопань та вдвох погрузили тіло ОСОБА_17 на дитячу коляску, після чого перевезли його до каналізаційної водостічної труби. Далі він самостійно затягнув тіло в трубу та прив`язав шкіряним ременем за шию до арматури, яка знаходилась в цій трубі. В цей час ОСОБА_15 стояв на вулиці та дивився, щоб нікого із сторонніх осіб не було. Ніяких предметів у загиблого він не забирав та його речі не брав. Після цього він із ОСОБА_15 пішли додому.
		Після вказаних подій він протягом 10 днів знаходився вдома, а коли дізнався про те, що друзі ОСОБА_17 його розшукують з метою розправи над ним, він злякався та виїхав до Російської Федерації та до 2014 року проживав в м. Санкт-Петербург.
		28.01.2014 року він був затриманий працівниками поліції м. Санкт-Петербурга у зв`язку з тим, що його оголосили в розшук за скоєння вбивства ОСОБА_17 24.06.2015 року провели його екстрадицію на територію України, після чого до 31.07.2015 року він утримувався під вартою в Харківському слідчому ізоляторі.
		У вчиненні вбивства ОСОБА_17 він визнає себе частково, задушив потерпілого у зв`язку з тим, що йому загрожувала реальна небезпека, внаслідок неправомірних дій потерпілого та тривалого його побиття.
		Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_14 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних доказів по кримінальному провадженню, показаннями потерпілої та показаннями свідків сторони обвинувачення, які були безпосередньо допитані під час судового розгляду, дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами та висновком експертизи, яка проведена по даному кримінальному провадженню.
		Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 надала показання, що вона є рідною сестрою загиблого ОСОБА_17 . 14.11.1999 року були вибори Президента України, її брат ОСОБА_17 пішов із дому та більше не повернувся. На наступний день вона пішла до відділу міліції, де їй повідомили, що заяву можна подати лише через 3 дні. 17.11.1999 року вона подала заяву до Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за фактом зникнення її брата ОСОБА_17 . Тривалий час вони самостійно вживали заходи щодо його розшуку, однак ніяких результатів це не дало.
		29.04.2000 року ОСОБА_20 в розмові повідомив їй, що його знайома працює круп`є в казино та їй стало відомо про те, що до смерті її брата ОСОБА_17 можуть бути причетні 3 особи. Це його знайомій розповів ОСОБА_21 , який на той час також працював в цьому казино. Він розповідав, що бачив як між ОСОБА_14 та ОСОБА_17 відбувалась бійка, а потім бачив, як вони пішли в сторону річки Лопань, слідом за ними в напрямку річки пішли ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Після цього вона звернулась та повідомила вказану інформацію працівникам карного розшуку Харківського міського відділу ГУМВС в Харківській області. Працівники міліції допитали ОСОБА_21 та встановили, що обставини вбивства відомі ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Потім працівники міліції встановили, що до вбивства ОСОБА_17 причетний ОСОБА_14 .
		З показань потерпілої ОСОБА_10 , її брат не був одружений, він неофіційно працював в цеху з пошиву взуття, був товариською та спокійною людиною, спиртними напоями не зловживав. В школі брат дійсно займався в секції боксу, однак це відбувалось недовго. З дитинства він був інвалідом, оскільки в нього частково були відсутні м`язи на правій руці, ця рука в нього погано працювала.
		Потерпіла ОСОБА_10 не погоджується із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, оскільки вважає, що злочин було вчинено групою осіб ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ), вбивство було вчинено із хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20  надав показання, що 14.11.1999 року були вироби Президента України. Після 12 години він заїхав до свого друга ОСОБА_17 та вони поїхали на виборчу дільницю на голосування. Після 15 години вони поїхали в більярдну, там вони разом випивали алкогольні напої, ОСОБА_17 випив приблизно 150-200 грам кон`яка. В цей день у ОСОБА_17 із собою були грошові кошти та мобільний телефон, куди в подальшому поділись зазначені речі йому не відомо. Приблизно о 22 годині він підвіз ОСОБА_17 додому та більше його не бачив. Потім йому стало відомо, що ОСОБА_17 зник та його оголосили у розшук. Протягом 6 місяців не могли встановити місцезнаходження ОСОБА_17 . Через деякий час йому зі слів знайомої ОСОБА_22 , яка працювала в казино, стало відомо, що в розмові гр. ОСОБА_21 їй розповідав, що він знає хто вбив ОСОБА_17 . Про це він розповів  ОСОБА_10 , яка є рідною сестрою ОСОБА_17 . Далі працівники правоохоронних органів провели допит ОСОБА_21 та встановили місце знаходження трупу ОСОБА_17 . Очевидцем конфлікту між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 особисто він не був.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надав показання, що в листопаді 1999 року в день виборів президента України у вечірній час він перебував поблизу магазину «Росток», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Власенко, 3. Разом із ним знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , також там був ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Вони стояли, розпивали пиво та пили горілку. ОСОБА_14 випивав із ними, він знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Через деякий час до їх компанії підійшов ОСОБА_17 , він перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння. ОСОБА_17 перший підійшов до них та розпочав бійку із ОСОБА_14 , бійка продовжувалась приблизно 3 хвилини, після цього їх розтягнули та бійка припинилась. Потім ОСОБА_14 та ОСОБА_17 вдвох пішли у невідомому напрямку. Приблизно через 1 годину вони пішли в напрямку дому та за 14-поверховим будинком зустріли ОСОБА_14 , тілесних ушкоджень на ньому він не бачив. В розмові ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_17 вже не має та він його вбив. Далі вони втрьох пішли в напрямку річки, для того щоб з`ясувати чи дійсно ОСОБА_17 помер. ОСОБА_14 пішов та перевірив пульс у ОСОБА_17 , вони із ОСОБА_15 стояли на відстані приблизно 20 метрів та до трупу не підходили. Як він зрозумів зі слів ОСОБА_14 , він його задушив під час сварки та бійки. Після цього вони повернулись до магазину, він запропонував ОСОБА_14 піти та повідомити про це до відділу міліції, однак ОСОБА_14 на це йому нічого не відповів. Далі він пішов додому, а ОСОБА_14 разом із ОСОБА_15 залишись у дворі їх будинку.
		На наступний день він побачив ОСОБА_14 та останній йому розповів, що вони із ОСОБА_15 вночі сховали тіло ОСОБА_17 , для цього вони на колясці відвезли тіло та заховали десь у водостічній трубі за річкою, де саме він йому не розповідав. Про це також йому розказував ОСОБА_15 під час розмови.
		Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_25  надала показання, що вона є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_14 . В 1999 році зі слів сина їй стало відомо, що у нього якийсь знайомий постійно вимагав грошові кошти, як їй стало відомо це був ОСОБА_17 . Декілька разів син приходив додому дуже побитим. На її питання син відповів, що його побив той самий чоловік, який в нього перед цим вимагав гроші. Син пояснював, що грошові кошти у нього вимагають за те, що він нібито вчинив крадіжку ключів чи якихсь речей із автомобіля цього чоловіка. За це у сина вимагали грошові кошти приблизно 500 доларів США.
		Взимку 2000 року її син ОСОБА_14 поїхав до м. Красноармійськ, де проживають їх родичі. В лютому 2000 року він виїхав до Росії на заробітки. Протягом 6 місяців він проживав в місті Москва, потім переїхав проживати та працювати до м. Санкт-Петербург. В травні 2000 року їй стало відомо про те, що її сина підозрюють у вбивстві ОСОБА_17 . На території Російської Федерації син проживав та працював до 2014 року, до того моменту, доки його в порядку екстрадиції не видали на територію України.
		Вона характеризує сина як спокійного та врівноваженого чоловіка, він з дитинства має захворювання на «астму». 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24  надав показання, що 14.11.1999 року були вибори Президента України. Приблизно о 22 годині він знаходився поблизу магазину «Росток», стояв разом із ОСОБА_26 та ОСОБА_21 , вони пили пиво та розмовляли. Поблизу стояла компанія із трьох чоловік, які також розпивали пиво. Приблизно о 22 год. 30 хв. до цієї компанії підійшов ОСОБА_17 , який перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння, потім розпочалась сварка. ОСОБА_17 вдарив одного із хлопців, після чого цей хлопець впав на землю. Далі хлопець піднявся, підійшов до ОСОБА_17 та вдарив його у відповідь, від цього удару ОСОБА_17 впав на землю. Цей хлопець почав утримувати ОСОБА_17 за руки та груди та не давав йому підійнятись. Після цього їх розтягнули та вони заспокоїлись.
		Далі ОСОБА_17 разом із хлопцем вдвох пішли за кіоск, який розташований за магазином «Росток». Протягом 2-5 хвилин із-за кіоску продовжували доноситись їх голоси, після чого вони пішли в сторону річки. Ніяких криків чи звуків боротьби він не чув. Вони разом із ОСОБА_26 , а також два інші хлопця, залишились стояти поблизу магазину. Зі слів одного із хлопців їм стало відомо, що між ОСОБА_17 та цим хлопцем, з яким відбулась бійка, у них склались неприязні відносини.
		Приблизно через 10 хвилин один із хлопців пішов подивитись куди пішли ОСОБА_17 із хлопцем, з яким він перед цим бився. Через 5 хвилин вони також пішли в тому ж напрямку, куди пішов ОСОБА_17 . Коли вони дійшли до будинку АДРЕСА_5 , то зустріли хлопця, який раніше ходив дивитись, де ОСОБА_17 та інший хлопець, із яким перед цим була бійка. Він відповів, що ОСОБА_17 та інший хлопець вже розійшлись. Далі він разом із ОСОБА_26 пішли додому. Більше по обставинам справи йому нічого не відомо. 
		Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 підтвердив, що у потерпілого ОСОБА_17 дійсно була травма правої руки та він мав інвалідність.
		Під час судового розгляду судом прийнято рішення щодо неможливості допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_21 , у зв`язку з тим, що вказані свідки на неодноразові виклик до суду не з`явились, місцезнаходження свідків не було встановлено шляхом проведення заходів розшуку, у зв`язку з чим під час судового розгляду прокурор відмовився від допиту зазначених осіб як свідків сторони обвинувачення.
		Окрім показань потерпілої та свідків події, які були безпосередньо допитані під час судового розгляду, судом досліджено письмові докази та висновки судово-медичної експертизи, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні вбивства ОСОБА_17 .
		17.11.1999 року ОСОБА_10 звернулась до Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області із заявою про розшук її брата ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі чого постановою від 24.11.1999 року ОСОБА_17 був оголошений в регіональний розшук (к/п т.1 а.с.160-163).
		Протоколом огляду місця події від 29.04.2000 року підтверджується, що під час проведення огляду місцевості, що розташована в Червонозаводському районі м. Харкова (район Диканівки), з тильної сторони асфальтного комбінату, в парковій зоні поблизу річки, в каналізаційній трубі на відстані 20-25 метрів від виходу виявлено труп невідомого чоловіка. Під час проведення огляду зафіксована обстановка на місці події, виявлено та оглянуто труп невідомого чоловіка, на шиї в якого виявлено шкіряний ремінь коричневого кольору (к/п т.1 а.с.3-9).
		Протоколом впізнання від 04.05.2000 року підтверджується, що свідок ОСОБА_27 , який є чоловіком ОСОБА_10 , впізнав труп як ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (к/п т.1 а.с.55).
		Згідно висновку судово-медичного експерта №1131 від 01.05.2000 року, при експертизі трупа встановлено: деякі ознаки асфіктичної смерті у виді п`ятен на поверхні легень; переломи великих рожків під`язичної кістки по суглобовим поверхням та тріщина внутрішньої кісткової пластини правого щитовидного хряща з вогнищевим крововиливом м`яких тканин у області переломів, крововиливи в корінь язика  прямий поперечний перелом грудини на рівні третього ребра. Причиною смерті стала механічна асфіксія, внаслідок здавлення шиї руками сторонньої людини. Перелом грудини утворився внаслідок дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею прижиттєво. Виявлена на шиї трупа петля із брючного ременю була накладена ймовірно посмертно, на що вказує відсутністю странгуляційної борозни та других ознак здавлення шиї петлею. При судово-токсикологічному дослідженні в м`язі стегна трупа виявлено етиловий спирт 1,31 ‰ (к/п т.1 а.с.65-69).
		Протоколом слідчого експерименту від 02.07.2015 року підтверджується, що під час проведення слідчої дії підозрюваний ОСОБА_14 надав наступні показання щодо обставин вбивства ОСОБА_17 , а саме: він показав на місце, де 14.11.1999 року між ними відбувався конфлікт, яке розташоване на березі річки Лопань, неподалік від буд. 26 по вул. Власенко м. Харкова. Під час слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_14 надав показання яким чином він душив ОСОБА_17 , а також вказав на місце, де після цього знаходилось тіло ОСОБА_17 (к/п т.2 а.с.120-124).
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
		Колегія суддів вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_14 та визнання його винуватості.
		Показанням обвинуваченого ОСОБА_14 про те, що він діяв в стані необхідної оборони та в стані сильного душевного хвилювання, що було викликано протизаконним насильством з боку потерпілого, колегія суддів надає критичну оцінку.
		За встановлених судом обставин, не було реальної небезпеки життю чи здоров`ю обвинуваченого ОСОБА_14 під час конфлікту із потерпілим ОСОБА_17 , який був інвалідом дитинства, допитані у суді свідки надали показання, що тілесних ушкоджень після цих подій у обвинуваченого ОСОБА_14 вони не бачили, тому колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_14 діяв поза межами необхідної оборони, у зв`язку з чим він підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
		Колегія суддів також зазначає, що в даному випадку обвинувачений ОСОБА_14 не діяв в стані сильного душевного хвилювання, оскільки ним було вчинено активні та цілеспрямовані дії щодо позбавлення життя потерпілого ОСОБА_17 , поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, в тому числі й щодо приховання трупу та слідів злочину, свідчить про те, що він в повній мірі усвідомлював значення своїх дій та керував ними.
		Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували той факт, що вбивство було вчинено групою осіб, чи із хуліганських мотивів, або з особливою жорстокістю, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
		Згідно роз`яснень, наданих в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» №2 від 07.02.2003 року, умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.115 КК, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч.1 ст.115 КК України.
		За встановлених під час судового розгляду обставин, обвинуваченим  ОСОБА_14 вчинено умисне вбивство потерпілого ОСОБА_17 з мотиву особистих неприязних стосунків.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_14 вчинив злочин, передбаченийч.1 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
		Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_14 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, інвалідності чи тяжких захворювань не має, неодружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, на території РФ до кримінальної відповідальності не притягувався.
		Обставин, які відповідно до статті 66 КК Українипом`якшують покарання ОСОБА_14 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
		Згідно статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_14 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
		При цьому, об`єктивних даних та доказів про те, що ОСОБА_14 в момент вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп`яніння, матеріали кримінального провадження не містять та стороною обвинувачення до суду не надано.
		Призначаючи покарання ОСОБА_14 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є особливо тяжким умисним злочином, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, у зв`язку з чим суд призначає ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.1ст.115 КК України.
		Колегією суддів враховується, що згідно ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.
		Постановою слідчого прокуратури Жовтневого району м. Харкова від 15.05.2000 року ОСОБА_14 був притягнутий в якості обвинуваченого по даній кримінальній справі та йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст.94 КК України (1960 року) (к/п т.1 а.с.70-71).
		Постановою слідчого прокуратури Жовтневого району м. Харкова від 17.05.2000 року обвинувачений ОСОБА_14 оголошений у розшук (к/п т.1 а.с.72).
		08.01.2013 року відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220500000108, з правовою кваліфікацією ч.1 ст.115 КК 2001 року.
		09.04.2013 року відповідно до ст.ст.42, 276, 277, 278 КПК України Калюжному повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (к/п т.2 а.с.22-24).
		Постановами старшого слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 17.05.2013 року підозрюваного ОСОБА_14 оголошено у розшук та зупинено досудове розслідування по кримінальному провадженню (к/п т.2 а.с.39-41).
		28.01.2014 року ОСОБА_14 був затриманий в м. Санкт-Петербург РФ як особа, яка була оголошена у міждержавний розшук (к/п т.2 а.с.46).
		Ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.02.2014 року та 26.06.2015 року відносно ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та він утримувався під вартою до 31.07.2015 року (к/п т.2 а.с.50-52).
		Колегія суддів зазначає, що умисне вбивство ОСОБА_14 було вчинено 14 листопада 1999 року, тобто на даний час сплинули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки на даний час з часу вчинення злочину минуло більше п`ятнадцяти років.
		Згідно довідки про судимість, станом на 29.01.2014 року відсутні відомості про притягнення ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації.
		Довідкою Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НП в Харківській області №22/119/01/23-2018 від 03.01.2018 року підтверджується, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Російської Федерації не судимий та в розшуку не знаходиться.
		Згідно довідки УІАЗ при ГУМВС України в Харківській області від 08.07.2015 року, на території України ОСОБА_14 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та інших кримінальних проваджень відносно нього не має (к/п т.2 а.с.127-128).
		Згідно висновку Верховного Суду України, який викладено у постанові №5-6кс13 від 05.09.2013 р., за змістом ч.3 ст.48 КК 1960 р. та ч.2 ст.49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У випадку з`явлення особи із зізнанням або її затримання строк давності відновлюється та продовжує тривати. Час, який минув від моменту вчинення злочину до моменту, коли особа почала переховуватися від слідства або суду, не втрачає значення, він зберігається й зараховується в строк давності. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину, а не затримання, минуло п`ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.
		Враховуючи викладене, оскільки обвинувачений ОСОБА_14 не вчиняв нових злочинів до закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тому згідно вимог ч.3 ст.49 КК України строки давності не переривались. 
		Відповідно до ч.5 ст.74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49цього Кодексу.
		Враховуючи позицію ОСОБА_14 щодо часткового визнання вини у вчиненні інкримінованого злочину, та зважаючи на положення ч.5 ст.74 КК України, він підлягає звільненню від покарання, а не від кримінальної відповідальності.
		Таким чином, з моменту вчинення злочину сплинули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, на даний час з часу вчинення злочину минуло більше п`ятнадцяти років, що є обов`язковою підставою для звільнення обвинуваченого ОСОБА_14 від призначеного покарання, відповідно до ч.2 ст.49, ч.5 ст.74 КК України.
		Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_10 цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на суму 500 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокремау душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до вимог пункту 9 зазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Колегією суддів враховується, що внаслідок вчинення злочину потерпілій ОСОБА_10 було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях за фактом вбивства її рідного брата ОСОБА_17 .
		Так, протягом тривалого часу з 17.11.1999 по 29.04.2000 року місцезнаходження останнього не було встановлено та він був оголошений у розшук, а лише 29.04.2000 року було встановлено місце знаходження трупу ОСОБА_17 .
		В подальшому 15.05.2000 року ОСОБА_14 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_17 , протягом більше 13 років він знаходився в розшуку та його місцезнаходження не було встановлено, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_10 несла протягом тривалого часу додаткові моральні страждання та душевні переживання, які були пов`язані із тим, що винна особа не була притягнута до кримінальної відповідальності та не понесла покарання.
		Враховуючи конкретні обставини вчиненого злочину, характер дій обвинуваченого ОСОБА_14 , оцінюючи обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, які понесела потерпіла ОСОБА_10 , тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що потерпілій ОСОБА_10 внаслідок вчинення кримінального правопорушення спричинена моральна шкода, розмір якої складає 500 000 грн.
		Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Під час судового розгляду запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_14 не обирався та підстав для його обрання не має.
		Процесуальних витрат та речових доказів по кримінальному провадженню не має.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369  371, 373, 374, 376, 392  395 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_14 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		На підставі ч.2 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_14 від покарання, призначеного за вчинення злочину за ч.1 ст.115 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_28 про відшкодування моральної шкоди  задовольнити у повному обсязі.
		Стягнути з  ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинену моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. (п`ятсот тисяч гривень 00 коп.).
		Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1 
		 
		Суддя                                      ОСОБА_2 
		 
		Суддя                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...