Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 197/1395/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; У С Ь О Г О СПРАВ УСІХ КАТЕГОРІЙ (сума рядків:1, 2, 6, 10, 12, 19, 26, 33, 34, 39, 40, 44, 47, 53, 55, 59, 60, 65, 68, 80, 81), з них; Клопотання (подання), пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2018.
Дата набрання законної сили: 26.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		26 квітня 2018 року
		м. Київ
		Справа №197/1395/15-к
		Провадження № 51-726км17
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника засудженого ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року у кримінальному провадженні №12015040610000728 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.187 КК.
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини:
		Вироком Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15червня 2016 року  ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 3 ст. 187 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності. 
		Вироком вирішено питання щодо зарахування ОСОБА_7 у строк покарання строку попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК та про речові докази.
		Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 , маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, вчинив злочин за наступних обставин.
		28 вересня 2015 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення розбійного нападу проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ., після чого, шляхом вільного доступу, через незачинені двері проник всередину житлового будинку, який належить потерпілій ОСОБА_8 .
		В цей час у будинку знаходилась потерпіла ОСОБА_8 , яка стала з`ясовувати у ОСОБА_7 , чому він без дозволу зайшов до її будинку та що йому потрібно, не реагуючи на зауваження потерпілої, з метою відшукання цінних речей, почав ходити по кімнаті будинку, а потерпіла ОСОБА_8 намагалась йому в цьому завадити. ОСОБА_7 з метою подолання опору потерпілої, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для здоров`я потерпілої, яка є особою похилого віку, 5-6 разів штовхав її в груди, від чого потерпіла ОСОБА_8 падала на ліжко та на підлогу у кімнаті. Після цього, потерпіла ОСОБА_8 декілька разів намагалась вийти з домоволодіння, але ОСОБА_7 кожний раз наздоганяв її, та застосовуючи фізичне насильство, щоб подавити волю потерпілої, скручуючи їй руки, затягував ОСОБА_8 до будинку. Останній раз, коли потерпіла ОСОБА_8 намагалася втекти, ОСОБА_7 наздогнав її при виході з будинку, та з метою подолання опору потерпілої, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для її здоров`я, скрутив їй руку, затягнув її назад до будинку, де в коридорі, припіднявши її, кинув на кахельну підлогу. Впавши на підлогу, потерпіла ОСОБА_8 відчула сильний біль у правому плечі, після чого перестала чинити опір, та через сильний біль більше з підлоги підвестися не змогла. В результаті злочинних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 згідно висновку судово-медичної експертизи спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. 
		Подолавши фізичний опір потерпілої ОСОБА_8 , ОСОБА_7 відкрито заволодів майном потерпілої, яке перебувало в будинку, на загальну суму 3481,24 грн, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08грудня 2016 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
		В обґрунтування наведеного зазначає, що судом неналежним чином розглянуто його апеляційну скаргу та його захисника, повторно не досліджено обставини. Вважає, що в судовому засіданні не були допитані свідки ОСОБА_9 та її син  ОСОБА_10 .
		Вказує, що в його діях наявні ознаки двох злочинів: розбійний напад на ОСОБА_8 та крадіжка майна у потерпілого ОСОБА_11 .
		Крім того, під час апеляційного розгляду судом залишено без розгляду заперечення подані засудженим на апеляційну скаргу прокурора.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 вказав, що злочин він не вчиняв, просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник засудженого підтримав касаційну скаргу засудженого. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого і просила судові рішення залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		При розгляді даного кримінального провадження Суд виходить з того, що згідно ст.438КПК, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК, щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які оскаржуються у касаційній скарзі засудженого.
		Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Верховний Суд вважає безпідставними твердження засудженого ОСОБА_7 про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про його винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК, ґрунтуються на неналежних доказах.
		Так, суду першої інстанції у вироку навів відповідні мотиви та висновки щодо визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК, та надав вірну юридичну оцінку всім доказам у справі. 
		При цьому судом першої інстанції належним чином враховано та надано відповідну правову оцінку тому, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування ніяких показань не надавав, від дачі будь-яких пояснень відмовлявся, а в судовому засіданні себе винуватим не визнав.
		Однак, незважаючи на повне невизнання ОСОБА_7 своє вини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано зазначив, що його винуватість підтверджується сукупністю досліджених і оцінених судом доказів, зокрема, показаннями обвинуваченого, потерпілої, свідків, письмовими і речовими доказами, у тому числі протоколами: огляду місця події від 28 вересня 2015 року, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 вересня 2015 року, висновком судово-медичної експертизи №156 від 20 жовтня 2015 року.
		Також є необґрунтованими і доводи касаційної скарги засудженого щодо невірної кваліфікації його дій.
		Виходячи з положень ст. 187 КК, розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). При цьому напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. 
		Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство.
		При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень.
		Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні.
		При цьому під проникненням слід розуміти вторгнення у житло з метою вчинення розбою. Воно здійснюється таємно з подоланням перешкод або безперешкодно у вигляді фізичного переміщення особи у житло.
		Виходячи з формулювання обвинувачення, яке суд першої інстанції визнав доведеним, в діях засудженого ОСОБА_7 є усі елементи складу закінченого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, у зв`язку із чим підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 , як того просить останній у касаційній скарзі, Верховний Суд, не вбачає.
		Не є слушними і доводи касаційної скарги засудженого про те, що судом апеляційної інстанції не допитано у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та її сина  ОСОБА_12 . 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 , яка була присутня при затриманні засудженого, була викликана для допиту в якості свідка за клопотанням ОСОБА_7 , але в судовому засіданні 05 квітня 2016 року відмовилась від надання свідчень на підставі ст.63 Конституції України.
		При цьому, ні з боку захисника, ні з боку засудженого ОСОБА_7 не було заявлено обґрунтованих клопотань про необхідність дослідження додаткових доказів як у суді першої інстанції, а також не надходило обґрунтованих клопотань про дослідження доказів у суді апеляційної інстанції.
		За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що порушень вимог ч. 3 ст.404КПК під час розгляду провадження в апеляційному порядку не вбачається, оскільки повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, необхідне тільки за умови, якщо судом першої інстанції відповідні докази досліджені судом неповністю або з порушеннями.
		Також є необґрунтованими і твердження засудженого ОСОБА_7 щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, допущених судом апеляційної інстанції, які полягали у тому, що його заперечення на апеляційну скаргу прокурора залишились не розглянутими у судовому засіданні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, у ній дійсно помилково зазначено, що заперечень від учасників судового розгляду до суду не надійшло. Проте це порушення жодним чином не перешкодило і не могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки твердження засудженого ОСОБА_7 , які викладені в запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, є аналогічні доводам його апеляційної скарги та доповнень до неї. Більше того, засуджений ОСОБА_7 особисто був присутній під час апеляційного розгляду і висловлювався з цього приводу. При цьому, апеляційний суд розглянув доводи апеляційної скарги засудженого в повному обсязі.
		Призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65КК.
		При призначенні покарання засудженому ОСОБА_7 , судом першої інстанції належним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку та рецидив злочину, відсутність обставин, які пом`якшують покарання.
		Крім того, судом враховано дані про особу ОСОБА_7 , а саме те, що він не працює, перебуває на обліку у центрі зайнятості як безробітний, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має не зняту та не погашену судимість за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин.
		З огляду на викладене, з урахуванням принципів індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, Верховний Суд вважає, що визначене засудженому ОСОБА_7 місцевим судом покарання, яке було залишено без зміни судом апеляційної інстанції, у вказаному виді та розмірі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним вчиненому.
		Поряд із зазначеним, доводи, наведені у касаційній скарзі засудженого, які стосуються неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, проте вказані доводи є аналогічні доводам його апеляційної скарги і були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви та висновки.
		При цьому касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності вказаних мотивів та висновків суду апеляційної інстанції, виходячи з положень ст.ст.412-414 та ст. 433 КПК.
		Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які можуть бути визнані підставами для скасування судових рішень, Верховним Судом не встановлено.
		За таких обставин, Верховний Суд, керуючись статтями 434, 436-438 КПК, відповідно до вимог ст. 433 КПК, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
		З цих підстав Верховний Суд постановив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08грудня 2016 про обвинувачення ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...