Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/15922/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2018.
Дата набрання законної сили: 26.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 квітня 2018 року
		м. Київ
		справа № 161/15922/15-к
		провадження № 51-3590 км 18
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030010002348, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Котів Ківерцівського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст.191КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 грудня 2015року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону України №1254-VIвід 14.04.2009 року).
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Айс тім» 282179 грн. 05 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3500 грн. витрат, понесених на правову допомогу.
		Вирішено питання речових доказів.
		Вироком Апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_6 скасовано та ухвалено свій, яким призначено покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді торгівельного представника Луцького відокремленого підрозділу ТзОВ «Айс тім», розташованого за адресою: вул. Т. Бульби-Боровця, 19, у м. Луцьку та згідно з договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 17 лютого 2015 року, будучи матеріально-відповідальною особою, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом і метою привласнення чужого майна, яке було йому ввірене, всупереч вимогам договору та посадовій інструкції про забезпечення своєчасності передачі коштів, отриманих за попередньо поставлений товар від суб`єктів господарської діяльності, в період часу з березня по серпень 2015 року, включно, повторно, привласнив грошові кошті ТзОВ «Айс тім» на загальну суму 303181 грн. 03 коп., які були отримані ним як торговим представником вказаного підприємства від суб`єктів господарювання, розташованих у м. Луцьку, за раніше поставлені їм товарно-матеріальні цінності.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м`якості. На думку прокурора, апеляційний суд призначаючи покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі не повній мірі врахував конкретні обставини справи, а саме, лише часткове відшкодування засудженим заподіяної матеріальної шкоди та значну кількість вчинених ним епізодів.
		Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цих обвинувачень та кваліфікація діянь за ч. 1 ст.191, ч. 3 ст. 191 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
		Доводи прокурора у касаційній скарзі про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, на думку колегія суддів, є безпідставними.
		Так, відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_6 вищенаведені вимоги закону України про кримінальну відповідальність дотримано. Зокрема, апеляційним судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, визнання вини, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває на спеціальних обліках, має постійне місце проживання, є особою молодого віку, частково відшкодував завдані збитки та обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття та вчинення злочину вперше, а також апеляційний суд врахував і відсутність обтяжуючих покарання обставин. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вказані обставини у сукупності є підставами для призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті у виді обмеження волі на строк 4роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки, та буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		З наведеними висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що постановлений за результатами розгляду апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.420КПК України.
		Призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. 
		Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення у справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції  без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...