Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 304/17/17? : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2018.
Дата набрання законної сили: 26.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		26 квітня 2018 року
		м. Київ
		справа № 304/17/17
		провадження № 51-2042 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070130000445, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 
		2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 5 000 грн завданої моральної шкоди.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 08 жовтня 
		2016 року близько 11:00, перебуваючи напроти будинку АДРЕСА_1 , втрутившись у словесну перепалку між ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, схопив потерпілого двома руками за шию, повалив на землю, ударив ногою в область ребер, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому 9, 10, 11 ребер по задній аксилярній лінії справа без зміщення кісткових уламків, які згідно з висновком експерта відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 
		Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з тим, що його дії містять перевищення меж крайньої необхідності, а тому в них відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. 
		При цьому вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПКУкраїни та що в ньому всупереч вимог ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам його апеляційної скарги про відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавалися.
		У судовому засіданні засуджений підтримав подану скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Стаття 434 КПК України передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.
		Так, судом правильно зроблено висновок на підставі: показань потерпілого 
		ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які вони надавали в судовому засіданні та які є послідовними і такими, що узгоджуються між собою; висновку судово-медичної експертизи № 1098 від 16 листопада 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 було виявлено перелом 9, 10, 11 ребер по задній аксилярній лінії справа без зміщення кісткових уламків, які згідно із зазначеним висновком експерта відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Крім того, суд врахував й інші докази у кримінальному провадженні. 
		Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст.374КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочинів, його наслідки, дії і роль засудженого.
		Суд об`єктивно, повно і всебічно встановив обставини кримінального провадження. Оцінку доказів судом проведено згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку. 
		В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, які не викликають сумнівів у їх достовірності. 
		Твердження засудженого про вчинення ним злочину внаслідок перевищення меж крайньої необхідності не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону про кримінальну відповідальність.
		Виходячи з положень ст. 39 КК України крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоди правоохоронюваним інтересам третіх осіб із метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає кримінальній відповідальності.
		При цьому дії особи мають умисний характер, однак безпосередньо спрямовані на негайне запобігання вказаній вище загрозі.
		За результатами судового розгляду в діях засудженого ОСОБА_6 , які становили об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, названих вище ознак не встановлено.
		Як убачається з показань потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_10 , дійсно засуджений ОСОБА_6 втрутившись у словесну перепалку між ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_7 схопив потерпілого двома руками за шию, повалив на землю, ударив ногою в область ребер. Під час розгляду провадження місцевим судом не встановлено, що була необхідність усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожувала особі чи охоронюваним законом правам як ОСОБА_6 , так і інших осіб, зокрема ОСОБА_8 , а також суспільним інтересам чи інтересам держави, та що небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими способами.
		Таким чином, дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України судом кваліфіковано правильно. Останній у стані крайньої необхідності не перебував.
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, у тому числі і тим, на які він послався в касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.
		Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень у частині кваліфікації дій засудженого. 
		Покарання призначено засудженому із застосуванням ст. 75 КК України відповідно до вимог закону. За своїм видом та розміром воно є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових злочинів та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України. 
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив: 
		Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу  
		без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...