Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 39/189 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж; Інший спір про купівлю - продаж.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.01.2010. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			17 грудня 2009 р. № 39/189   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
			 
			Головуючий суддя
			Судді:Борденюк Є.М.
			Могил С.К.,
			Самусенко С.С., 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ "Альфа-Банк" 
			на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 
			у справі№ 39/189 господарського суду міста Києва  
			за позовомТОВ "Інвестсервіс" 
			доЗАТ "Альфа-Банк" 
			третя особа :ТОВ "Компанія Альянс" 
			пророзірвання договору та стягнення збитків в сумі 1 812 655, 30 грн., 
			за участю представників :
			 
			позивача :Демченко Я.О., 
			відповідача :Казак П.М., 
			третьої особи :не з’явились,  
				 
			
			В С Т А Н О В И В:
			 Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2009 року залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 20 липня 2009 року, яким частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс" до закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк": розірвано Договір про відкриття кредитної лінії № 256-МВ/08 від 29.08.2008, Договір іпотеки № 758/08 від 29.08.2008, Договір застави майнових прав № 650/08 від 29.08.2008, Договір застави майнових прав № 652/08 від 29.08.2008, укладені між позивачем та відповідачем; в частині позовних вимог про розірвання договору застави № 653/08 від 02.09.2008, договору іпотеки № 654/08 від 02.09.2008, договору відступлення корпоративних прав (частки у статутному капіталі) № 653/08-1 від 02.09.2008, договору поруки № 423 від 02.09.2008 провадження у справі припинено; в позовних вимогах про стягнення з відповідача 1 812 655,30 грн. збитків відмовлено.
			В касаційній скарзі ЗАТ "Альфа-Банк" просить скасувати зазначені судові рішення в частині розірвання договорів, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог.
			Переглянувши в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
			Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, спірний Договір про відкриття кредитної лінії № 256-МВ/08 сторони уклали 29 серпня 2008 року. Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Договору, відповідач відкриває позичальнику (позивачу) мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених договором, а позивач зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5. договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені договором. 
			Пунктом 1.2. ст. 1 договору встановлений ліміт кредитної лінії в сумі, еквівалентній 22000 000,00 доларів США. Згідно з п. 1.4. ст. 1 договору, строк дії кредитної лінії закінчується 28 серпня 2010 року.
			Пунктом 1.5. ст. 1 договору передбачено, що кредит надається позивачу для фінансування будівництва об'єкту "Пансіонат для сімей з дітьми в смт. Ореанда", а також на поповнення оборотних коштів позичальника.
			У п. 2.1. ст. 2 договору сторони погодили, що належне виконання позивачем зобов'язань за договором забезпечується, в тому числі: іпотекою майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме: "Пансіонат для сімей з дітьми ТОВ "“Інвестсервіс" в смт. Ореанда", що розташований за адресою: смт. Ореанда, м. Ялта, Автономна Республіка Крим та належить позичальнику; заставою майнових прав, що належать позичальнику за договором підряду № 19.02.08 від 19.02.2008 на виконання робіт по будівництву об'єкту, укладеного між позичальником та товариством з обмеженою відповідальністю "УРБЕК"; заставою майнових прав, що належать позичальнику за договором № 33/08 від 14.04.2008, укладеного між позичальником та Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління"; порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс" на повну суму зобов'язань позичальника та на строк дії договору.
			Судами встановлено, що на виконання вимог п. 2.1. ст. 2 договору про відкриття кредитної лінії № 256-МВ/08 від 29.08.2008 та з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання між позивачем та відповідачем були укладені іпотечний договір № 758/08 від 29.08.2008, договір застави майнових прав № 650/08 від 29.08.2008, договір застави майнових прав № 652/08 від 29.08.2008.
			Окрім того, 02 вересня 2008 року на виконання вимог п. 2.1. ст. 2 договору про відкриття кредитної лінії з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання між відповідачем та ТОВ "Компанія Альянс" був укладений договір поруки № 423-П/08, згідно з п. 2.1. ст. 2 якого ТОВ "Компанія Альянс" поручається за виконання боржником (позивачем) обов'язків, що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.
			Судами також з’ясовано, що відповідач на виконання прийнятих на себе зобов’язань по договору про відкриття кредитної лінії надав позивачу 470 000,00 доларів США (еквівалент 2279547,00 гривень на момент отримання) на підставі підписаної між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 від 03.09.2008, які спочатку були використані позивачем шляхом розміщення їх у повному обсязі на депозиті у ЗАТ "Альфа-Банк" в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором застави майнових прав на банківський вклад № 793/08 від 04.09.2008, а 14.11.2008 - повернуті на погашення грошових зобов'язань позивача за договором про відкриття кредитної лінії перед відповідачем.
			Підставою позовних вимог про розірвання договору про відкриття кредитної лінії (основного договору) та договорів, укладених на забезпечення виконання позивачем обов’язків по основному договору стало невиконання відповідачем зобов’язань з надання позивачу решти кредитних коштів, обсяг яких складає 98% від обумовленої обома сторонами суми кредиту.
			Вирішуючи господарський спір, суди обох інстанцій прийняли до уваги листи позивача, адресовані відповідачу, в яких позивач вказував на відсутність фінансування в рамках оформленої кредитної лінії та звертався до відповідача з проханням виділити грошові кошти та розпочати фінансування будівництва об'єкту. Відповідач надсилав на адресу позивача листи, в яких, посилаючись на погіршення ситуації на світовому та українському фінансовому ринку, повідомляв позивача про відсутність можливості фінансування будівництва об'єкту по договору про відкриття кредитної лінії.
			Згідно пункту 9.1. ст. 9 договору позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу в останній день строку, що складає 24 місяці з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів, наданих менше ніж за 24 місяці до дня закінчення строку дії кредитної лінії, зазначеного у п. 1.4. договору, - шляхом їх повернення у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим. Відповідно до п. 9.2. ст. 9 договору позивальник не має права без згоди банку достроково повернути кредит або його частину. У випадках, передбачених договором або чинним законодавством України, позичальник зобов'язаний повернути кредит достроково.
			Як встановлено обома судовими інстанціями на підставі наявних матеріалів справи, 12 листопада 2008 року у зв’язку з відсутністю у відповідача можливості здійснення фінансування будівництва об'єкту в смт. Ореанда згідно договору про відкриття кредитної лінії, позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив згоди відповідача на дострокове погашення кредитної заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії. Висновок судів про те, що відповідач надав згоду на дострокове погашення кредиту, зроблений на підставі встановленого факту погашення позивачем наданого кредиту (траншу) у сумі 470 000,00 доларів США 14 листопада 2008 року платіжним дорученням № 38. 
			У зв’язку з подальшим невиконанням відповідачем умов договору, 19 листопада 2008 року позивач направив на адресу відповідача лист № 48 із пропозицією розірвати договір про відкриття кредитної лінії та пов'язані з ним договори, проте, відповідач, всупереч встановленому ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України порядку розірвання договорів, про результати розгляду зазначеної пропозиції позивача не повідомив.
			З огляду на вищенаведене, суди керувались положеннями ч. 4 ст. 188 ГПК України, якою закріплено право заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду у разі не досягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у випадку неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, 
			Крім цього, судами зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору та відшкодування збитків. Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
			На підставі наявних матеріалів справи суди дійшли висновку, що позивач укладав спірний договір про відкриття кредитної лінії для отримання коштів з метою їх використання для фінансування будівництва об'єкту "Пансіонат для сімей з дітьми ТОВ "Інвестсервіс" в смт. Ореанда" та для поповнення власних оборотних коштів, а необхідною передумовою для їх отримання є надання вказаних коштів відповідачем на підставі підписаних додаткових угод до договору.
			Судами зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 
			Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит –це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
			В пункті 4.2. ст. 4 договору про відкриття кредитної лінії визначено, що банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше двох календарних днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у п. 10.2. договору.
			Судами вказано, що договором про відкриття кредитної лінії не передбачався конкретний графік надання окремих частин кредиту (траншів), а було встановлено, що видача таких частин здійснюється виключно на підставі окремих угод, що регламентують порядок отримання та повернення кредитних коштів. Проте, аналізуючи зміст п. 4.2. ст. 4 договору про відкриття кредитної лінії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідною передумовою для надання траншу є підписання сторонами додаткової угоди до договору, а необхідною передумовою для підписання додаткової угоди про надання траншу повинно бути звернення позивача про його отримання. Відповідно до норм законодавства, що регулюють відносини, пов'язані з кредитуванням, сутність будь-якого кредитного договору, яким не передбачається конкретний графік надання кредиту, а відтак і вищезазначеного договору полягає в тому, що позичальник звертатиметься до банку за наданням кредиту у необхідний йому термін в межах дії кредитної лінії.
			Частиною 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
			За таких обставин, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не мав права відмовлятися від підписання додаткових угод про надання окремих траншів, однак такі відмови мали місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, адресованими позивачу листами відповідача.
			Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
			За висновком судів, відповідач фактично відмовився від виконання взятих на себе по договору про відкриття кредитної лінії зобов'язань по наданню кредиту, при цьому відмова відповідача від виконання договірних зобов'язань на суму 21 530 000,00 доларів США (за виключенням суми наданого траншу в розмірі 470000,00 доларів США), що становить майже 98% від розміру зобов'язання, є істотним порушенням договору, внаслідок якого позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладені кредитного договору, тоді як відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав та жодним чином не довів факт належного виконання взятих на себе по договору про відкриття кредитної лінії зобов'язань, що є обов'язком відповідача за договором та його істотною умовою.
			Враховуючи таке та керуючись наведеними вище статтями Цивільного кодексу України а також відповідними нормами матеріального права про заставу та іпотеку, суди визнали обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору про відкриття кредитної лінії (основного договору) та договорів, укладених на забезпечення його виконання, та задовольнили їх.
			Спростовуючи доводи відповідача про необґрунтоване задоволення позову місцевим судом, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
			При цьому, судом апеляційної інстанції відхилені як безпідставні посилання відповідача на те, що лист № 30588-72-75264 від 19.09.2008 не є відповіддю позивачу, а натомість є відповіддю іншій особі і тому допустимим доказом визначатись не може, оскільки вказаний лист був підписаний повноважною особою відповідача, на ньому поставлена печатка відповідача, а інформація викладена в даному листі підтверджує відмову відповідача від виконання договірних зобов'язань по договору про відкриття кредитної лінії № 256-МВ/08 від 03.09.2008.
			Колегія суддів касаційної інстанції з висновками судів попередніх інстанцій погоджується у повному обсязі, а щодо доводів, викладених в касаційній інстанції, які вже були предметом розгляду в апеляційному суді, вважає за необхідне зазначити наступне.
			Скаржником жодним чином не обґрунтовано та не доведено, в чому полягає порушення судами правил об'єднання вимог, і яким чином сумісний розгляд цих вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
			Не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що договір про відкриття кредитної лінії не передбачає можливості його дострокового розірвання, оскільки приписами чинного законодавства, якими керувались суди попередніх інстанцій, встановлено право особи, права якої істотно порушуються контрагентом за договором, вимагати його розірвання, при чому, вказані положення не містять посилань на ті чи інші обставини, правову природу або умови договору, що можуть позбавити суб’єкта господарювання відповідного права. 
			Щодо доводів відповідача про недоведення позивачем факту істотного порушення зобов'язання через відмову відповідача від підписання додаткових угод про надання окремих траншів, оскільки основною ознакою такого порушення є факт нанесення шкоди стороні договору, то позивачем не надано доказів на підтвердження нанесення шкоди невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, а також про те, що основний договір на момент звернення з позовом не втратив чинність, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
			Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України передбачено, що Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ж зі ст. 530 ЦК України (частина 2), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
			Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні умови виконання господарських зобов'язань. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Крім того, згідно з ч. 2 вказаної статті, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Одностороння відмова від зобов’язання в силу приписів ст. 525 ЦК України не допускається.
			Всупереч наведеним вимогам, відповідач з серпня 2008 року договірні зобов’язання виконав лише в частині надання позивачу кредитних коштів у обсязі 2% від обумовленої суми, заперечуючи при цьому факт порушення з його боку умов договору, з огляду на те, що договір втратить чинність лише в серпні 2010 року. 
			Поряд з цим, наявними матеріалами справи достеменно підтверджуються висновки судів обох інстанцій про те, що відповідач впродовж тривалого часу не виконує прийняті на себе зобов’язання з надання позивачу решти кредитних коштів, що має наслідком неможливість продовження будівництва. За таких обставин, неможливим є досягнення мети відкриття кредитної лінії за спірним договором, тому, ухилення відповідача від виконання зобов’язань є істотним порушенням договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати те, на що він розраховував при укладенні договору. Вказані обставини свідчать про наявність правових підстав для розірвання основного договору та пов’язаних з ним договорів навіть за умови відсутності обумовлених сторонами строків надання окремих траншів.
			Враховуючи, що судами обох інстанцій всебічно та повно розглянуті всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, правильно застосовані норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, відтак, правильно вирішено спір та прийнято законні та обґрунтовані судові рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника про їх часткове скасування. 
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
			 П О С Т А Н О В И В :
			 Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2009 року у справі № 39/189 залишити без змін.
			 
				 
				Головуючий суддяБорденюк Є.М. 
					Судді :Могил С.К. 
						Самусенко С.С.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...