Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1337/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 04.05.2018. Зареєстровано: 05.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.04.2018Справа №  910/1337/15-г
		 
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
		за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
		1) Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк"
		2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		3) Національний банк України
		про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 271 718, 63 грн.
		 
		за участю представників:
		 від позивача:  від відповідача:  від третьої особи-1:  від третьої особи-2:  від третьої особи-3:Русскіна О.В;  Банніков О.В; не з'явився Цуканова С.Г. не з'явився
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", позивач) з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - ДП "Завод 410 ЦА", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 88 271 718, 63 грн.
		У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р., з подальшими змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір), в частині повного та своєчасного повернення наданих у кредит грошових коштів, а також сплати процентів за користування ними. 
		У позові ПАТ "Дельта Банк" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 68 958 840,00 грн., заборгованість за простроченими процентами в розмірі 9 852 459,53 грн., пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 9 182 326,50 грн., пеню за прострочення повернення процентів у розмірі 278 092,60 грн., а всього - 88 271 718, 63 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2015 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк"  (далі - ПАТ "Авант-Банк", третя особа-1).
		Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2015 р. позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволено, стягнуто з ДП "Завод 410 ЦА" заборгованість за простроченим кредитом у сумі 68 958 840, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 9 852 459, 53 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 9 182 326, 50 грн., пеню за несвоєчасне повернення процентів у сумі 278 092,60 грн., судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 р. вказані рішення господарських судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
		Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2015 р. до участі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа-2) та Національний банк України (далі - НБУ, третя особа-3).
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2016 р. провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/16646/15 за позовом ПАТ "Авант-Банк" до ПАТ "Дельта банк" про звернення стягнення на заставлене майно на суму 455 895 778,05 грн., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "Гайсинський консервний комбінат", ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай", ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", ДП "Завод 410 Цивільної авіації", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України. 
		У зв'язку з набранням законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/16646/15, ухвалою господарського суд міста Києва від 10.11.2017 р. провадження у даній справі було поновлено, розгляд призначено на 30.11.2017 р.
		Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 р. та відповідно до Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, що набрала чинності 15.12.2017 р., розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання, сторонам надано строк до 10.02.2018 р. для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
		Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що при підписанні кредитного договору було порушено правило «двох підписів», передбачене п. 6.5.12 Статуту ПАТ "Дельта банк". Також вказав, що стягнення кредитної заборгованості у даній справі може потягти подвійне стягнення з відповідача заборгованості за одним і тим же кредитним договором, оскільки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вже здійснюється реалізація майна банку, в тому числі права вимоги за кредитним договором № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р., укладеним з ДП "Завод 410 Цивільної авіації" відповідно до статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Просив відмовити у задоволенні позову. 
		Представник третьої особи-1 - ПАТ "Авант-Банк" в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи у його відсутність суду не подав. Під час первісного розгляду справи подав письмові пояснення, у яких проти позову заперечив, зазначив, що саме йому належить право вимоги до відповідача  - ДП "Завод 410 ЦА" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р., яке перейшло до нього на підставі, укладеного із ПАТ "Дельта банк" договору застави майнових прав від 05.02.2015 р., що забезпечував належне виконання ПАТ "Дельта банк" договору про надання банківського кредиту № ММ70343LG від 11.11.2014 р., договору про надання міжбанківського кредиту № ММ69765LG від 26.09.2014 р., договору про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 180814Л від 18.08.2014 р., договору про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 070214-Л від 07.02.2014 р. Просив замінити позивача - ПАТ "Дельта банк" на його процесуального правонаступника - ПАТ "Авант-Банк".
		Представник третьої особи-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважав, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, визначених позивачем.
		Представник третьої особи-3 - НБУ в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про розгляд справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи у його відсутність суду не подав. Позиція третьої особи-3 суду невідома.
		Відповідно до ст. 202 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи-1, 3 за наявними в ній матеріалами.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
		Судом встановлено, що 15.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (позичальник) був укладений договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 (далі - кредитний договір), з подальшими змінами та доповненнями внесеними до нього додатковими договорами № 1 від 10.07.2012 р., № 2 від 17.07.2012 р., № 3 від 16.08.2012 р., № 4 від 01.11.2012, № 5 від 13.05.2013 р., № 6 від 12.09.2013 р., № 7 від 20.12.2013 р., № 8 від 27.03.2014 р. Відповідно до вказаного кредитного договору кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1).
		Згідно з п. 1.1.1 кредитного договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (далі - транш, а у сукупності - транші), на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної лінії з максимальним лімітом заборгованості 200 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 13.05.2013 р. При цьому сторони встановили наступний порядок видачі траншів:
		- транш з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 48 000 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення траншу - не пізніше 10.09.2012 р.;
		- транші в межах максимального ліміту заборгованості понад 48 000 000,00 грн. надаються за умови: - збільшення вартості робіт за договором комісії № SТЕ-1-2-Д/К-09-ОМ/09-01 від 08.01.2009 до рівня достатнього для забезпечення рентабельності таких робіт з урахуванням витрат на обслуговування та погашення траншу; - за умови виконання позичальником п.п. 3.3.13.10, 3.3.13.11 цього договору. Сума кожного з траншів не може перевищувати суми планової собівартості робіт (товарів, послуг), з ПДВ, на виконання яких залучаються транші. Термін погашення заборгованості даних траншів визначається в додаткових договорах до даного договору (п.п. 1.1.1.1, 1.1.1.2 кредитного договору).
		Зокрема, додатковим договором № 7 від 15.05.2015 р. сторони внесли зміни до пп. 1.1.1 п. 1.1 кредитного договору, яким передбачили, що надання кредиту буде здійснюється окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної лінії з максимальним лімітом заборгованості 200 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,5 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом - не пізніше 01.03.2014 р.
		Додатковим договором № 8 від 27.03.2014 р. до кредитного договору сторони погодили встановити кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 30 червня 2014 року.
		Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на фінансування партії В-4, для оплати комплектів обладнання для переобладнання/модернізації літаків та виробів, що поставляються для оснащення авіаремонтної бази ВПС Індії, а також на фінансування партії літаків В-5 та на поповнення обігових коштів для виконання договору комісії № SТЕ-1-2-Д/К-09-ОМ-/09-01 від 08.01.2009.
		Згідно з п. 2.7 кредитного договору (в редакції додаткового договору № 7 від 20.12.2013 р.) сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № 20681000000049 в АТ "Дельта Банк".
		Пунктами 3.3.4, 3.3.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, комісії в порядку, визначеному кредитним договором та повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісії банку та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені кредитним договором.
		Пунктом 4.4 кредитного договору сторони визначили, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 кредитного договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання кредитним договором, на одинадцятий день календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором дія кредитного договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника.
		Дослідивши зміст кредитного договору, суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: форму, порядок надання кредиту, проценти за користування кредитом, графік погашення кредитних платежів та процентів, права, обов'язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами ст. 345 ГК України, ст. 1054 Цивільного кодексу України.
		Твердження відповідача про те, що при підписанні договору кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 року позивач не дотримався пункту 6.5.12 Статуту ПАТ "Дельта банк", суд відхиляє та зазначає наступне.
		Пунктом 6.5.12 Статуту АТ «Дельта Банк», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Дельта банк» № 8 від 29.04.2014 року, передбачено, що будь-які правочини (у тому числі, але не виключно): договори (контракти), угоди, довіреності, гарантії тощо) та інші документи, конкретний перелік яких визначається та встановлюється Спостережною радою банку, від імені банку, повинні бути підписані спільно Головою ради директорів банку (або виконуючим обов'язки Голови ради директорів) та особою, призначеною Спостережною радою банку з поміж Членів ради директорів банку або заступників голови Ради директорів банку. Правочини та документи, зазначені у цьому пункті Статуту, вважатимуться належним чином укладеними (вчиненими) та будуть мати юридичну силу для банку виключно, коли вони укладені з дотриманням такого правила двох підписів.
		Протоколом № 487 Спостережної ради ПАТ «Дельта Банк» від 22.07.2014 року (далі - Протокол) на виконання Статуту визначений перелік правочинів, які мають вчинятися з дотриманням правила "двох підписів", та призначено осіб, які за правилом двох підписів мають право підписувати вищезазначені правочини. Так, пунктом 1.3. Протоколу передбачено, що всі довіреності, видані Головою Ради Директорів до 21.07.2014 року, а також видані (та ті що будуть видані у майбутньому) на підставі таких довіреностей у порядку передоручення довіреності, є чинними та діють протягом строку, встановленому у таких довіреностях або до моменту припинення їх дії (скасування).
		Отже, вказане правило було запроваджено у банку з липня 2014 року, в той час, як договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 був підписаний сторонами 15.05.2012 р., а останні зміни внесені до нього 27.03.2014 р., що виключає застосування до вказаного кредитного договору під час його підписання правила «двох підписів».
		Також у судовому засіданні встановлено, що на виконання умов кредитного договору, у період з 18.05.2012 р. по 12.01.2015 р. ПАТ "Дельта банк" надавав ДП "Завод 410 ЦА" грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості 200 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та випискою з позичкового рахунку відповідача за вказаний період.
		Проте, позивач - ДП "Завод 410 ЦА" належним чином покладені на нього зобов'язання не виконав, а саме - прострочив сплату кредиту та процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 12.01.2015 р. у відповідача виникла заборгованість перед ПАТ "Дельта банк": за кредитом - у сумі 68 958 840,00 грн. та за відсотками (у тому числі і простроченими) - у сумі 9 852 459,53 грн. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до п. 1.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 3.3.13.1 - 3.3.13.8 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних, починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування Кредитом в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов передбачених п.п, 3.3.13.1.-3.3.13.8. цього договору. При цьому, сторони погодили, що встановлення вищезазначеної плати за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.
		У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п.п. 1.1.1 та/або прострочення кінцевого терміну повернення траншу, визначеного в п.1.1.1.1 цього договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 30 % річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. Сторони погодили, що зазначене встановлення розміру плати за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору. 
		Отже, доводи відповідача про необґрунтованість нарахування процентів за користування кредитними коштами за ставкою 30 % річних, про що зазначено у відзиві, суд вважає безпідставними.
		З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з порушенням ДП "Завод 410 ЦА" умов кредитного договору в частині повернення у визначений графіком строк кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними, банк звернувся до позичальника (ДП "Завод 410 ЦА") з вимогою про повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за несплату кредиту та процентів (лист № 2/01-17/112-58 від 13.10.2014 р.). Проте, вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та задоволення.
		Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р. під час розгляду справи судом не надав, відтак встановлено, що у ДП "Завод 410 ЦА" утворилась заборгованість перед ПАТ "Дельта банк" за вказаним договором по тілу кредиту - у сумі 68 958 840,00 грн. та за відсотками (у тому числі і простроченими) - у сумі 9 852 459,53 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
		При цьому суд враховує, що скасовуючи попередні рішення судів у даній справі, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.11.2015 р. вказав на наявність договору застави майнових прав від 05.05.2015 р., укладеного в якості забезпечення належного виконання ПАТ "Дельта банк" своїх зобов'язань перед ПАТ "Авант-Банк" за договорами банківських кредитів і рахунків та зазначив, що місцевим судом і судом апеляційної інстанції у спірних правовідносинах не досліджено питання правової природи договору застави майнових прав та факт переходу прав та обов'язків за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р. від ПАТ "Дельта банк" до ПАТ "Авант-Банк".
		Перевіряючи вказані обставини з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, суд встановив наступне.
		26.09.2014 р. між ПАТ "Дельта банк" та ПАТ "Авант-Банк" був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № ММ69765 LG від 26.09.2014 р., відповідно до якого ПАТ "Дельта банк" був наданий кредит в розмірі 3 250 000,00 дол. США.
		Також між ПАТ "Дельта банк" та ПАТ "Авант-Банк" був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № ММ70343 LG від 11.11.2014 р., на підставі якого ПАТ "Дельта банк" був наданий кредит в розмірі 2 250 000,00 дол. США.
		З метою перерахування кредитних коштів за міжбанківскими кредитними договорами, ПАТ "Авант-Банк" та ПАТ "Дельта банк" уклали договори про відкриття та ведення кореспондентського рахунку "Лоро" в українських гривнях № 070214-Л від 07.02.2014 р. та договір про відкриття та ведення кореспондентського мультивалютного рахунку типу «Лоро» № 180814Л від 18.08.2014 р., на виконання яких ПАТ "Дельта банк" відкрив кореспондентські рахунки № 16002804064 та № 16008000123120 (відповідно) у ПАТ "Авант-Банк".
		У подальшому, між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Дельта банк" (заставодавець) був укладений договір застави майнових прав від 05.02.2015 р. (далі - договір застави). Відповідно до умов якого предметом застави є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами (боржники), у тому числі за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р., за яким станом на 12.02.2015 р. заборгованість позичальника - ДП "Завод 410 ЦА" перед ПАТ "Дельта банк" становила 79 888 191,01 грн.
		Відповідно до п. 4.7 договору застави у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.4. даного договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації / призначення ліквідатора / реорганізація (злиття / приєднання / виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.
		Підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 договору застави передбачено, що ПАТ "Авант-Банк" має право самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих позивачем у забезпечення за кредитом.
		З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з тим, що ПАТ "Дельта банк" неналежним чином виконував свої зобовязання за договором банківського кредиту № ММ70343LG від 11.11.2014 р. та договором про надання міжбанківського кредиту № ММ69765LG від 26.09.2014 р. з повернення наданих йому коштів, ПАТ "Авант-Банк" звернувся до ПАТ "Дельта банк" з заявою № 230 від 25.02.2015 р. про закриття кореспондентських рахунків та перерахування залишку грошових коштів на них на інший кореспондентський рахунок ПАТ "Авант-Банк" № 16008000123120, відкритий у ПАТ "КБ Хрещатик". Вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення з боку ПАТ "Дельта банк".
		Відповідно до ч. 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Згідно з ч. 1 статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Авант-Банк" звернувся до ПАТ "Дельта Банк" з листом № 15/03/51-БТ від 12.03.2015 р., у якому повідомив останнього, що на підставі п. 4.7 договору застави до нього перейшло право вимоги за кредитними договорами, які є предметом цього договору (у тому числі і за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р.), у зв'язку із чим ПАТ "Авант-Банк" прийняв на себе усі права та обов'язки кредитора по відношенню до боржників.
		Також судом встановлено, що постановою Національного Банку України № 150 від 02.03.2015 р. ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, у зв'язку з чим 03.03.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію в банку було запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р., яку в подальшому згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 р. продовжено до 02.10.2015 р.
		18.05.2015 р. на засіданні комісії за результатами перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, укладених із ПАТ "Дельта Банк", позивачем було встановлено нікчемність договору застави майнових прав від 05.02.2015 (з урахуванням внесених до нього змін) з підстав, визначених п.п. 1, 5 та 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		10.06.2015 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" листом № 3027  було повідомлено ПАТ "Авант-Банк" про нікчемність договору застави майнових прав від 05.02.2015 р.
		Не погоджуючись із таким рішенням, ПАТ "Авант-банк" звернувся до господарського суду міста Києва про звернення стягнення на заставлене майно ПАТ "Дельта банк" за договором застави від 05.02.2015 р. на суму 455 895 778,05 грн.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2015 р. у справі № 910/16646/15 (до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі) вказаний позов ПАТ "Авант-Банк" був задоволений, на підставі договору застави майнових прав від 05.02.2015 р., укладеного між ПАТ "Авант-банк" та ПАТ "Дельта банк", було визнано за ПАТ "Авант-банк" майнові права та обов'язки кредитора на загальну суму грошової вимоги у розмірі 455 895 778,05 грн., у тому числі за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р. на суму 79 888 191,01 грн.
		Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 р. у справі № 910/16646/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "Авант-Банк" про звернення стягнення на заставлене майно на суму 455 895 778,05 грн. - відмовлено.
		При цьому суд апеляційної інстанції прийняв до уваги той факт, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 р. у іншій справі - № 910/1209/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 р., був визнаний недійсним договір застави майнових прав від 05.02.2015 р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант-Банк".
		Також Київським апеляційним господарським судом був зроблений висновок у справі № 910/16646/15 про відсутність у ПАТ "Авант-Банк" права на звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав від 05.02.2015 р.
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, господарський суд під час розгляду даної справи приймає до уваги вже встановлений факт того, що договір застави майнових прав від 05.02.2015 р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант-банк", визнаний недійсним, а тому відсутні підстави переходу прав та обов'язків за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р. від ПАТ "Дельта Банк" до ПАТ "Авант-банк". За таких обставин, суд вважає, що клопотання ПАТ "Авант-банк" про заміну позивача - ПАТ "Дельта Банк" у даній справі, що міститься в матеріалах справи, є безпідставним, а тому суд відмовив у його задоволенні.
		Отже, підсумовуючи викладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли кредитні відносини, у яких відповідач є боржником, який не виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 р., а позивач є належним кредитором.
		Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 68 958 840,00 грн. та заборгованості за простроченими процентами у сумі 9 852 459,53 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.                 
		Також позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення зобов'язання з повернення кредиту у розмірі 9 182 326,50 грн., пеню за прострочення зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 278 092,60 грн.
		Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
		У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Згідно з п. 4.1 кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
		Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Провівши перерахунок наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, суд вважає його обгрунтованим, у зв'язку із чим вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 9 182 326,50 грн. та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 278 092,60 грн.
		Твердження відповідача про відсутність його вини у порушенні умов кредитного договору внаслідок невиконання контрагентом відповідача - ДГЗП «Спецтехноекспорт» своїх зобов'язань перед ДП "Завод 410 ЦА", суд відхиляє з огляду на наступне.
		Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
		Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 
		Також відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
		Ураховуючи вказані норми права, суд зазначає, що належне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не може ставитися у залежність від виконання зобов'язань інших контрагентів відповідача. При цьому, відповідно до пункту 9 частини 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
		Щодо доводів відповідача про подвійне стягнення з боржника коштів, суд зазначає, що така думка не грунтується на приписах законів, якими регулюється процедура звернення стягнення на майнові права у порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стягнення грошової заборгованості на підставі Цивільного та Господарського кодексів України.
		Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов ПАТ "Дельта Банк" підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у тому числі, і за розгляд касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" від 29.09.2015 р.
		Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 271 718, 63 грн. задовольнити.
		Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б, ідентифікаційний код  34047020) заборгованість за простроченим кредитом у сумі 68 958 840 (шістдесят вісім мільйонів дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9 852 459 (дев'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 53 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 9 182 326  (дев'ять мільйонів сто вісімдесят дві тисячі триста двадцять шість) грн. 50 коп., пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі  278 092 (двісті сімдесят вісім тисяч дев'яносто дві) грн. 60 коп., судовий збір у сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 219 240 (двісті дев'ятнадцять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.
		Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 квітня 2018 року.
		Повний текст рішення складений 3 травня 2018 року.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                                   Головіна К.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...