Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/1204/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність; Спори про самочинне будівництво.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2018. Зареєстровано: 05.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2018.
Дата набрання законної сили: 05.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/476/18 
		Номер справи місцевого суду: 500/1204/17
		Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.
		Доповідач Сєвєрова Є. С.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 05.05.2018 року                                   м. Одеса
		Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :
		головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
		суддів:     Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,
		за участю секретаря -       Сідлецької Ю.С.,
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_2
		відповідач - ОСОБА_3
		третя особа - Ізмаїльська міська рада
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2017 року у складі судді Адамова А. С.,
		в с т а н о в и л а:
		    Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3 в якому просить зобов'язати її як власника 7/15 частин будинку АДРЕСА_1, знести прибудовану веранду до її частини будинку та організувати вихід згідно рішення суду від 25.09.1991 року. У позовній заяві посилається на те, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_3 відмовлено у визнанні права власності на самочинно збудовані гараж літ. «Б» та веранду «літ. а3» по АДРЕСА_1 рішення набрало законної сили, однак питання про знесення самовільно побудованої веранди вирішено не було, за цей час вимог від міської ради щодо знесення самовільно побудованих будівлі не було. Крім того, відповідно до рішення від 25.09.1991 року попереднього власника було зобов'язано організувати вихід з будинку відповідача, але воно досі не виконане, тому вони вимушені звернутися до суду.
		Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2017 року провадження у справі в частині вимог про знесення самовільно побудованої спроруди (веранди) закрито.
		Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2017 року відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.
		Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2, в інтересах якого діє його представник ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позову.         Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Встановлено судом, що рішенням Ізмаїльського міськнарсуду від 25.09.1991 року по справі №2-1024-91 відповідно до висновку технічної експертизи від 17.06.1991 року, за ОСОБА_5 визнане право власності на 7/15 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділено земельну ділянку площею 233 кв.м. без надлишків з виходом на АДРЕСА_1. Також зазначено про необхідність здійснення робіт по обладнанню в приміщенні 7 дверного пройому за рахунок ОСОБА_5
		     Як встановлено рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2015р. року по справі №2-239/11, відповідно до договору дарування від 01.11.1994р. ОСОБА_7 подарував ОСОБА_2 8/15 частин незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1. Відповідно до договору дарування частини незакінченого будівництвом будинку від 03.11.1999р. ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 7/15 частин незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1. 
		     Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, яким визначено зобов'язати до виконання певних дій, набрало законної сили, а тому підлягає виконанню, а зобов"язання його виконати не може бутьи способом захисту прав. 
		     Такий висновок суду ґрунтується на законі, відповідає обставинам справи.
		     Так, відповідно до вимог ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, і їх виконання покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		     Отже, виходячи з того, що вимоги полягають саме у зобов'язанні відповідачки виконати рішення суду, ухваленого у справі, в якій вона не була відповідачем, то суд дійшов вірного висновку про унеможливлення задоволення позову в такий спосіб. 
		     В зв'язку зі змінами у складі осіб - власника частини будинку, якого зобов'язано до вчинення дій, оскільки ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 7/15 частин незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1, позивач не позбавлений права вирішення питання про заміну сторони у виконавчому проваджені під час виконання рішення, або звернення із позовом до ОСОБА_3 з обставин, які стали підставою для зобов'язання до вчинення дій.
		     Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, тому вона не підлягає задоволенню, а рішення залишається без змін. 
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384  ЦПК України, колегія суддів,
		постановила:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 
		Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Головуючий: 
		            Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...