Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-752/2005 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2018. Зареєстровано: 08.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2018.
Дата набрання законної сили: 24.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/2269/18 
		Номер справи місцевого суду: 2-752/2005
		Головуючий у першій інстанції Павловська Г.В. 
		Доповідач Погорєлова С. О.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 24.04.2018 року                                   м. Одеса
		                   Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
		                          головуючого судді: Погорєлової С.О. 
		                          суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.
		              за участю секретаря: Томашевської К.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2005 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Котовської райдержадміністрації про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності,-
		встановила:
		  І. ПРОЦЕДУРА
		08 лютого 2005 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Котовської райдержадміністрації про:
		- встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5;
		- визнання права власності на сертифікат про право на земельну ділянку (пай), розміром 2,84 га, розташовану у с. Липецьке Котовського району Одеської області (а.с. 2).
		Котовська райдержадміністрація позов визнала у повному обсязі. 
		Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2005 року позов ОСОБА_4 задоволено. 
		Суд встановив факт прийняття позивачкою спадщини на сертифікат про право на земельну ділянку (пай) серії НОМЕР_1, розміром 2,84 га, виданий Котовською райдержадміністрацією, після смерті матері ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
		Суд визнав за позивачкою право власності на сертифікат про право на земельну ділянку (пай), розміром 2,84 га, розташованої у с. Липецьке Котовського району Одеської області, після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а. с. 15).
		Рішення суду від 21 лютого 2005 року набрало чинності 23 березня 2005 року.
		07 серпня 2017 року адвокат ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3, звернувся до апеляційного суду Одеської області із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2005 року (а.с.29), та апеляційною скаргою на це рішення (а.с. 32).
		ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН.
		В заяві про поновлення строку представник апелянта зазначив, що ОСОБА_3 не був залучений до участі у справі, про існування судового рішення йому стало відомо у травні 2017 року.
		Дізнавшись про наявність оскаржуваного судового рішення, 29 травня 2017 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2017 року визнана неподаною.
		Тому апелянт знову звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, зазначивши, що, оскільки між сторонами, які є сином та дочкою спадкодавця, існували напружені стосунки, причина пропуску строку має бути визнана поважною.
		При цьому, апелянт послався на загальні вимоги ст. 64 Конституції України щодо недопустимості обмеження прав і свобод, крім випадків, передбачених Конституцією України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаючи, що для доступу до суду не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди. 
		Посилаючись на ці обставини, апелянт просив суд поновити строк на оскарження рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2005 року та скасувати його в частині визнання за позивачкою права власності на сертифікат про право на земельну ділянку (пай), розміром 2,84 га, розташовану у с. Липецьке Котовського району Одеської області, та постановити нове рішення про відмову у позові в цій частині.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат ОСОБА_2 - представник апелянта ОСОБА_3, додатково зазначив, що його довірителю стало відомо про оскаржуване рішення після отримання адвокатом відповіді 25 квітня 2017 року з відділу Держгеокадастру про те, що на підставі розпорядження Котовської райдержадміністрації розроблено технічну документацію на ім'я позивачки та видано витяг про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці (а.с.35 - зворот), тобто після закінчення строку для подачі апеляції у 2005 році, що є поважною причиною для поновлення строку на оскарження рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2005 року. 
		Крім того, представник апелянта вказав, що у матеріалах справи відсутні докази про залучення його довірителя до участі у справі та належного повідомлення про час та місце розгляду справи. 
		Апелянт приймав участь у похованні матері, після її смерті доглядав за будинком, обробляв зі своєю дружиною огород а тому, у відповідності до ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.), прийняв спадщину.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_4 зазначила, що апелянт ОСОБА_3 не претендував на спадщину після смерті матері, ніяких дій щодо прийняття спадщини не вчиняв. 
		Доводи про те, що ОСОБА_3 приймав участь у похованні матері, після її смерті доглядав за будинком, обробляв зі своєю дружиною огород, нічим не підтверджені. Строк апеляційного оскарження пропущений без поважних причин.
		Позивачка ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу також вказала, що факт її сумісного проживання зі спадкодавцем підтверджений довідкою виконавчого комітету Липецької сільської ради Подільського (Котовського) району Одеської області №33 від 02 лютого 2005 року, згідно якій ОСОБА_4 дійсно проживала та зареєстрована в одному житловому будинку АДРЕСА_1, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року), з якою вела спільне господарство та після смерті матері продовжила проживати у вказаному будинку (а.с. 53-55).
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_4 була прописана, проживала в одному житловому будинку №315 по вул. Леніна та вела сумісне господарство зі своєю матір'ю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
		В обґрунтування цих обставин, суд першої інстанції у своєму рішенні від 21 лютого 2005 року послався на: довідку виконавчого комітету Липецької сільської ради Подільського (Котовського) району Одеської області №33 від 02 лютого 2005 року, згідно якій ОСОБА_4 проживала та прописана в житловому будинку АДРЕСА_1, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5, вела спільне господарство, після смерті якої у вересні 2003 року продовжила проживати у вказаному будинку (а.с. 7); на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.13-14/зворот); на довідку Кодимської державної нотаріальної контори про те, що після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ніхто зі спадкоємців з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся, та спадкова справа не заведена (а.с.11).
		ІV. ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ RES JUDICATA. 
		Суд апеляційної інстанції допустив скаржника до апеляційного суду з метою з'ясування думки учасників процесу та обставин справи, пов'язаних з дотриманням принципу правової визначеності, тому колегія суддів вважає необхідним звернути уваги на наступне.
		Європейській Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. 
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). 
		Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду (див. рішення Суду у справах "ОСОБА_8 проти України", "Трегубенко проти України", "Рябих проти Росії"), так у випадках перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами (див. рішення у справах "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України", п.п. 42-48), Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.
		Так, Суд встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Пономарьов проти України" з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (п.п. 41-42). 
		В подальшому у пункті 34 рішення від 10.05.2012 року у справі «Безрукови проти Росії», Європейський Суд відмітив, що хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків. 
		Українське законодавство не містить в цьому відношенні ніяких заборонних меж.
		У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: "Салов проти України", п.93, "Проценко проти України", п.26, "Кравченко проти Росії", п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник" проти Росії", п.38).
		Оскарживши в ординарному порядку 07 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції від 21 лютого 2005 року, тобто через 12,5 років, ні апелянт, ні його представник - адвокат ОСОБА_2, належного обґрунтування поважності причин пропуску строку не надали та на обставини непереборної сили, як це передбачене пунктом 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, які б виправдовували пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили через тривалий час після його ухвалення, - не послались.
		Тому звернення скаржника зі скаргою про скасування рішення суду через 12,5 років після його постановлення, за відсутності непереборних обставин щодо причин поважності пропуску строку, буде порушенням принципу правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata - принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним залишити без задоволення апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, а рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2005 року - залишити без змін. 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судовоїпалати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
		постановила:
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
		Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2005 року - залишити без змін.
		           Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду. 
		Повний текст судового рішення складено 07.05.2018 року.
		 
		Головуючий суддя:                               С.О. Погорєлова
		Судді:           А.П. Заїкін
		        А.А. Калараш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...