Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3816/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2018. Зареєстровано: 08.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2018.
Дата набрання законної сили: 02.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 травня 2018 року 
		 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/3816/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
		за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		у складі судді Пукшина Л.Г.
		від 02.08.2017 року 
		 
		та на постанову Київського апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Ткаченка Б.О., Мартюк А.І., Зеленіна  В.О. 
		від 01.11.2017 року
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ",
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України"
		про стягнення 382 387 764,28 грн.
		 
		 
		за участю представників:
		позивача: Новік В.М. 
		відповідача: Аністратенко О.О.
		третьої особи: не з'явилися
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", в якому з урахування заяв про збільшення розміру позовних вимог, поданої до місцевого господарського суду 19.06.2017 року, та про зменшення розміру позовних вимог, поданої до місцевого господарського суду 02.08.2017 року, просив стягнути з відповідача 1144718490,77 грн. заборгованості за облігаціями, з яких: 
		- 802370052,20 грн. - заборгованість за відсотковим доходом за облігаціями за 9- 16 відсоткові періоди, 
		- 132142312,55 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати відсоткового доходу, 
		180467571,27 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу, 
		29738554,74 грн. - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як емітент, в порушення Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 12.04.2013 року, не виконав своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за облігаціями, придбаними банком у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" за договором купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013 від 25.04.2013 року, а саме: не сплатив відсотковий дохід за облігаціями за 9 - 16 відсоткові періоди. Крім того, позивач за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання нарахував та пред'явив до стягнення три відсотки річних, інфляційні втрати та пеню.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2017 року про виправлення описки в пункті 2 резолютивної частини рішення, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 802370052,20 грн. основного боргу, 29738554,74 грн. три відсотки річних, 122733061,63 грн. інфляційних втрат та 172 414,24 грн. витрат зі сплати судового збору. Відстрочено виконання рішення по справі № 910/3816/16 на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотковим доходом за облігаціями за 9 - 16 відсоткові періоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обґрунтованими, оскільки факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати відсоткового доходу за придбаними позивачем у відповідача облігаціями за 9 - 16 відсоткові періоди є доведеним наявними в матеріалах справи доказами та не спростований відповідачем, розмір заборгованості за відсотковим доходом визначено позивачем правильно, що підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи. За висновком суду, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати відсоткового доходу за облігаціями відповідач відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних, які, як встановлено судом позивач визначив неправильно. Перевіривши розрахунки зазначених сум, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що розмір трьох відсотків річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак з огляду на відсутність клопотання позивача про можливість суду виходити за межі позовних вимоги задовольнив позовну вимогу про стягнення трьох відсотків річних в межах заявленої позивачем суми. Крім того, суд здійснив власний розрахунок суми інфляційних втрат. За висновком суду підстави для стягнення пені відсутні, оскільки умовами укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013 від 25.04.2013 року та в проспекті емісії облігацій не передбачено можливості нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо несвоєчасної виплати відсоткового доходу. Крім того, суд за клопотанням відповідача відстрочив виконання судового рішення на один рік, прийнявши до уваги доводи відповідача щодо його тяжкого фінансового стану та врахувавши можливі негативні наслідки у разі негайного виконання рішення суду.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року (з Окремою думкою від 01.11.2017 року судді Ткаченко Б.О. щодо відстрочення виконання рішення суду) рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 122733061,63  грн. інфляційних втрат змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року в іншій редакції, відповідно до якої стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 802370052,20 грн. основного боргу, 29738554,74 грн. три відсотки річних, 131509752,72 грн. інфляційних втрат та 173818,47  грн. витрат зі сплати судового збору за подання та розгляд позовної заяви. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 36169,68 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.
		Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення пені та додатково зазначив про те, що законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі, також не передбачено можливості нарахування штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо несвоєчасності виплати відсоткового доходу за облігаціями. Суд апеляційної інстанції також визнав правильним проведений місцевим господарським судом розрахунок трьох відсотків річних та погодився з судом про відсутність підстав для виходу за межі заявлений позовних вимог в цій частині. Однак, суд дійшов висновку про те, що позивач та місцевий господарський суд неправильно визначили розмір інфляційних втрат, а саме: позивач неправильно визначив розміри індексу інфляції за відповідні періоди та періоди заборгованості, чим допустив подвійне врахування одного й того ж місяця на стиках періодів, здійснив нарахування наростаючим підсумком, тобто з урахуванням заборгованості, що виникла за попередній період; місцевий господарський суд також здійснив нарахування наростаючим підсумком. Суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок суми інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості за кожний окремий відсотковий період без урахування заборгованості за попередні періоди, а не наростаючим підсумком, та за весь період прострочення. Крім того, апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення у даній справі на 1 рік з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача.
		Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 48957818,55 грн. та в частині надання відстрочки виконання рішення суду строком на 1 рік та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу в розмірі         132142312,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 48957818,55 грн. задовольнити, здійснити перерозподіл судових витрат та відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про відстрочку виконання рішення суду повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати прийняття оскаржуваних рішення та постанови, статті 625 Цивільного кодексу України та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Скаржник зазначає про те, що підстави для відстрочення виконання судового рішення відсутні, оскільки наведені відповідачем обставини не є винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, стосуються загальних ризиків підприємницької діяльності та вказують лише на настання для нього несприятливих наслідків у зв'язку з виконанням судового рішення, відповідач не надав достатніх та переконливих доказів свого скрутного фінансового становища, а також доказів того, що його фінансове становище залежить виключно від результатів господарської діяльності ПАТ "Укртелеком", акціонером та власником 97% акцій якого є відповідач. За твердженням скаржника, сторони у даній справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах, а надання відстрочки виконання судового рішення призведе до погіршення фінансового стану позивача, через наявність інфляційних процесів в економіці держави та знецінення грошових коштів, належних позивачу, своєчасне неповернення такої значної суми матиме наслідком додаткове фінансове навантаження на банк, 100% акцій в статутному капіталі якого належить державі, зокрема під час виконання ним своїх зобов'язань перед вкладниками. Також зазначає про те, що провадження у справі було порушено більше ніж півтора року назад, розгляд справи було необґрунтовано затягнуто, що порушило права позивача на справедливий та ефективний розгляд спору упродовж розумного строку, що на думку скаржника є свого роду відстроченням виконання зобов'язання.
		Крім того скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно здійснили розрахунок інфляційних втрат, а проведений ним розрахунок інфляційних втрат наростаючим підсумком з урахуванням заборгованості за попередні купонні періоди узгоджується з листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Скаржник також вказує на те, що суди не застосували до спірних правовідносин положення статей 230, 232 Господарського кодексу України, статей 546, 549 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та помилково відмовили у стягненні пені. 
		19.03.2018 року до Касаційного господарського суду від третьої особи у справі - Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа наводить порядок виплати доходів за відсотковими облігаціями, передбачений чинним законодавством, та зазначає про те, що прийняття Верховним Судом рішення у даній справі за касаційною скаргою позивача жодним чином не вплине на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України", оскільки внаслідок його прийняття третя особа не буде наділена новими права чи зобов'язаннями, не будуть змінені або скасовані вже наявні права і обов'язки Центрального депозитарію, визначені законодавством України. 
		05.04.2018 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" також надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року залишити без змін, посилаючись на те, що ні чинне законодавство, ні умови укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу цінних паперів, ні Проспект емісії облігацій не передбачає право власника облігацій на стягнення пені в разі порушення емітентом зобов'язань за Проспектом емісії облігацій щодо виплати відсоткового доходу по відсотковим облігаціям. Відповідач посилається також на те, що проведений судом апеляційної інстанції розрахунок інфляційних втрат є правильним, а заперечення позивача проти відстрочення виконання судового рішення безпідставними, складний фінансовий стан товариства підтверджено відомостями фінансової звітності ТОВ "ЕСУ" за 2016 рік, балансу за 1 квартал 2017 року, залишку коштів на його рахунках недостатньо для негайного виконання рішення суду та існує загроза банкрутства товариства, а залишення в силі прийнятої судом першої інстанції та підтвердженої апеляційним господарським судом відстрочки виконання судового рішення буде сприяти забезпеченню захисту майнових інтересів позивача та дозволить уникнути банкрутства товариства. 
		Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2013 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (емітент, відповідач) прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ".
		Відповідно до пункту 3.2. Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", зареєстрованого 12.04.2013 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі за текстом - Проспект емісії облігацій), здійснено випуск іменних, відсоткових простих (незабезпечених) облігацій серії С у бездокументарній формі у кількості 4 610 644 штук номінальною вартістю 1 000 грн. на загальну суму 4 610 644 000,00 грн.
		25.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013 (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач придбав у відповідача 2 000 000 штук іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій серії С, загальною номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. 
		В подальшому Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" продав третім особам чистину (160 890 штук) придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" облігацій на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 5926-ДД/2015 від 20.05.2015 року та за біржовими контрактами № 686638/1, № 686639/1, № 686640/1 від 29.09.2014 року.
		Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на момент виплати відсоткового доходу облігацій за 9-15 відсотковий періоди позивач був власником іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", серії С, в кількості         1 839 110 шт. 
		Згідно з виписками про стан рахунку в цінних паперах за період з            13.03.2017 року по 27.07.2017 року, тобто станом на момент виплати відсоткового доходу облігацій за 16 відсотковий періоди, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" був власником відсоткових бездокументарних іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 1839 110 штук.
		Пунктом 3.4. Проспекту емісії облігацій, з урахуванням змін до нього, визначені права, що надаються власникам облігацій, в тому числі: право отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігації в кінці кожного відсоткового періоду.
		Порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями встановлений пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій (зі змінами), яким передбачено, що виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюються в національній валюті України (гривні) самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу по облігаціям, та наданого на день виплати відсоткового доходу за адресою: Україна, 02002, м. Київ,                         вул. Луначарського, 4.
		В пункті 3.8. Проспекту емісії облігацій, з урахуванням внесених змін, встановлені дати виплати відсоткового доходу облігацій, а саме:
		- 9-й відсотковий період: дати виплати: з 22.07.2015 року по 24.07.2015 року; кількість днів у процентному періоді - 91; 
		- 10-й відсотковий період: дати виплати: з 21.10.2015 року по 23.10.2015 року; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 11-й відсотковий період: дати виплати: з 20.01.2016 року по 22.01.2016 року; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 12-й відсотковий період: дати виплати: з 20.04.2016 року по 22.04.2016 року; кількість днів у процентному періоді - 91; 
		- 13-й відсотковий період: дати виплати: з 20.07.2016 року по 21.10.2016 року; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 14-й відсотковий період: дати виплати: з 19.10.2016 року по 21.10.2016 року; кількість днів у процентному періоді - 91.
		- 15-й відсотковий період: дати виплати: з 18.01.2017 року по 20.01.2017 року; кількість днів у процентному періоді - 91.
		- 16-й відсотковий період: дати виплати: з 17.03.2017 року по 19.03.2017 року; кількість днів у процентному періоді - 58.
		Відсотки по облігаціях нараховуються відповідно до відсоткових періодів.
		Відсотковий дохід обчислюється за формулою: I=(N * r * T)/(365 * 100), де 
		I - сума відсоткового доходу; N - номінальна вартість одної облігації в гривнях; r - відсоткова ставка за відповідний відсотковий період; T - кількість днів у відповідному відсоткову періоді; 365 - кількість днів у році.
		Відсоткова ставка за 6-8 відсотковий період оприлюднюється емітентом до 23.06.2014 року, за 9-13 відсотковий період - до 22.04.2015 року.
		Листом № 137 від 16.04.2014 року відповідач повідомив позивача про те, що відсоткова ставка на 9-13 відсоткові періоди становить 24% річних у разі реєстрації змін до проспекту емісії.
		28.04.2015 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку були зареєстровані відповідні зміни до проспекту емісії, що підтверджується розпорядженням № 02-КФ-ВО-О від 28.04.2015 року.
		За твердженням Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" не виконало зобов'язання з виплати відсоткового доходу за облігаціями за 9-16 відсоткові періоди, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про сплату відсоткового доходу, які відповідач залишив без задоволення. 
		У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" своїх зобов'язань з виплати відсоткового доходу за облігаціями за 9-16 відсоткові періоди Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" 1144718490,77 грн. заборгованості за облігаціями, з яких: 
		- 802370052,20 грн. - заборгованість за відсотковим доходом за облігаціями за    9 - 16 відсоткові періоди, 
		- 132142312,55 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати відсоткового доходу, 
		180467571,27 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу, 
		29738554,74 грн. - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу.
		Положеннями статті 194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
		Статтею 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). 
		Пунктом 2 Розділу І Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2998 від 27.12.2013 року, (далі за текстом - Положення № 2998 від 27.12.2013 року) визначено, що власники облігацій - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на облігації відповідно до законодавства; емітент облігацій - юридична особа - резидент, яка від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками / міжнародна фінансова організація, яка отримала дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на здійснення емісії облігацій, яка від свого імені розміщує облігації та бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками.
		Частиною 1 статті 197 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
		Положеннями частини 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
		Як встановлено судами, позивач станом на момент виплати відсоткового доходу за облігаціями за 9-15 відсоткові періоди був власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 1 839110 шт., а станом на момент виплати відсоткового доходу облігацій за 16-й відсотковий період був власником 839 110 шт. облігацій, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах позивача. 
		Згідно з підпунктом 2 пункту 5 Розділу І "Загальні положення" Положення № 2998 від 27.12.2013 року емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.
		Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.
		Пунктом 3.4. Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" передбачено право власників облігацій на отримання відсоткового дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігації в кінці кожного відсоткового періоду.
		Порядок виплати емітентом відсоткового доходу за облігаціями встановлений пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій (зі змінами).
		Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі висновку експерта, наданого за результатами проведеної у даній справі судово-економічної експертизи, встановлено, що відсотковий дохід за 9-16 відсоткові періоди складає 802 370 052,20 грн. Однак, відповідач в порушення умов Проспекту емісії облігацій не здійснив виплату позивачу відсоткового доходу за облігаціями за 9-16 відсоткові періоди, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим суди правильно визнали обґрунтованою та задовольнили позовну вимогу про стягнення з відповідача 802 370 052,20 грн. заборгованості за відсотковим доходом за облігаціями за 9-16 відсоткові періоди.
		Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно з частиною 10 статті 30 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" за невиконання умов проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого у встановленому порядку, емітент таких цінних паперів несе відповідальність, передбачену законом.
		Однак, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у договорі купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013 від 25.04.2013 року сторони не передбачили можливості нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення виконання емітентом (відповідачем) зобов'язань щодо несвоєчасної виплати відсоткового доходу. Законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі, також не передбачено можливості нарахування штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зазначеного зобов'язання. Не містить такого застереження і Проспект емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", затверджений загальними зборами учасників товариства (протокол № 83 від 27.03.2015 року). З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення пені та вважає, що суди правильно застосували при цьому норми матеріального права. 
		Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання зі сплати власнику облігацій відсоткового доходу за облігаціями.
		За розрахунками судів попередніх інстанцій сума трьох відсотків річних, розрахована з суми основного боргу складає 29 738 554,75 грн., в той час як за розрахунками позивача заявлена до стягнення сума трьох відсотків річних складає 29 738 554,74 грн. Встановивши те, що клопотання про вихід за межі позовних вимог в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення та постанов, позивачем не заявлялось, суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовну вимогу про стягнення трьох відсотків річних у межах заявленої позивачем суми з огляду на відсутність підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог в цій частині.
		Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційний втрат підлягають частковому задоволенню.
		Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
		Під час визначення індексу інфляції необхідно враховувати певні вимоги щодо здійснення розрахунку інфляційних втрат. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
		Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, розрахунок інфляційних втрат, проведений позивачем та судом першої інстанції зазначеним критеріям не відповідає, оскільки позивач неправильно визначив розміри індексу інфляції за відповідні періоди та періоди заборгованості, чим допустив подвійне врахування одного й того ж місяця на стиках періодів, здійснив нарахування наростаючим підсумком, тобто з урахуванням заборгованості, що виникла за попередній період; місцевий господарський суд також здійснив нарахування наростаючим підсумком.
		Проте, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, виплата відсоткового доходу за кожен відсотковий період є фактично окремою вимогою та не залежить від невиплати за іншим відсотковим періодом, а розрахунок інфляційних втрат повинен розраховуватись за кожним відсотковим періодом окремо, а не наростаючим підсумком. У разі здійснення підрахунку наростаючим підсумком, тобто з урахуванням заборгованості, що виникла за попередній період, отримана в результаті такого розрахунку кінцева сума боргу з урахуванням індексу інфляції вирахувана не за весь період прострочення, а лише з дати настання строку прострочення останнього зобов'язання. Оскільки заборгованість за попередній період прострочення була проіндексована до виникнення наступного періоду, то отримане в підсумку загальне значення інфляційного збільшення суми боргу за всі періоди шляхом сумування інфляційного збільшення суми боргу за кожен окремий період буде арифметично неправильним. Наведеним спростовуються твердження позивача в касаційній скарзі про правильність проведеного ним розрахунку інфляційних втрат наростаючим підсумком з урахуванням заборгованості за попередні періоди.
		З огляду на викладене суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок суми інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості за кожний окремий відсотковий період без урахування заборгованості за попередні періоди, та встановив, що розмір інфляційних втрат складає 131 509 752,72 грн., у зв'язку з чим правильно задовольнив позову вимогу про стягнення інфляційних втрат частково.
		Однак, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі на один рік з дня набрання рішенням законної сили та погоджується з наведеними в касаційній скарзі доводами про неправомірне часткове задоволення судами попередніх інстанцій відповідної заяви відповідача.
		Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення та постанови, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
		Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. 
		Положення Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 цього кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017 року. 
		Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення та постанови, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
		Звертаючись із заявою про відстрочення виконання судового рішення у даній справі до 01.08.2022 року, відповідач послався на важке фінансове становище підприємства, в якому опинилось підприємством в умовах спаду економіки та інфляційних процесів, що відбуваються в державі, на неможливість виконати економічні прогнози щодо свого розвитку, що підтверджується фінансовою звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" за 2016 рік та                1 квартал 2017 року. За твердженням відповідача, негайне виконання рішення суду є критичним для відповідача та може призвести до непоправних наслідків, а саме: до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", як мажоритарного акціонера ПАТ "Укртелеком", призведе до порушення стабільності роботи останнього, який в свою чергу надає стратегічно важливі послуги для безпеки держави та соціально значущі для усіх верств населення. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що існують об'єктивні обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення суду. Також відповідач просив суд врахувати, що надання відстрочки у виконанні рішення суду буде сприяти не тільки забезпеченню захисту майнових інтересів позивача щодо реального отримання грошових коштів, а й збереженню найбільшого оператора телекомунікації та десятків тисяч робочих місць.
		Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від          13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
		Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
		У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. 
		Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви"). 
		Складне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення з огляду на те, що господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання на власний ризик. Колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені відповідачем обставини, які помилково були взяті до уваги господарськими судами, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" у заяві, лише вказують на можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки на погашення облігацій, оскільки був обізнаний про строк настання їх погашення, самостійно визначивши такий строк у проспекті емісії облігацій, зареєстрованого  12.04.2013 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
		Разом з цим, відповідачем не подано до суду доказів в підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Колегія суддів також зазначає про те, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів, чого не було враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення питання про надання відстрочки виконання судового рішення.
		У Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", який здійснює банківську діяльність, існують зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами, а відстрочення виконання рішення суду на такий значний період утруднить вчасне погашення грошових зобов'язань банку перед клієнтами та кредиторами. Однак, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги лише доводи відповідача щодо його тяжкого фінансового стану та не надали оцінку інтересам іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.  
		З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що, в порушення вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України в редакції, винній до    15.12.2017 року, господарські суди попередніх інстанцій не дотримались справедливого балансу інтересів сторін у спорі та не вказали належні обставини, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення. 
		З урахуванням наведеного постановлені у справі судові акти в частині надання відповідачу відстрочки виконання рішення на один рік не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню в частині відстрочення виконання судового рішення на один рік.
		Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		З огляду на те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та порушено норми процесуального права, зокрема статей 121 та 43 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення та постанови, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення в частині відстрочки виконання судового рішення на один рік та відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду повністю.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року у справі № 910/3816/16 скасувати в частині відстрочення виконання рішення господарського суду у справі № 910/3816/16 на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/3816/16 відмовити повністю.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 33940565) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ,  вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) 3 200,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
		5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року у справі № 910/3816/16 залишити без змін.
		6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
		7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. Баранець 
		 
		Судді                                                                                                    Г. Вронська
		 
		                                                                                                    В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...