Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 728/64/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2018. Зареєстровано: 09.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2018.
Дата набрання законної сили: 04.12.2018
Результат оскарження 04.12.2018 Апеляційний суд Чернігівської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 728/64/18
		 Номер провадження 1-кп/728/57/18 
		 
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 травня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області 
		в складі:
		 головуючої судді ОСОБА_1 
		 при секретарі ОСОБА_2 
		 за участю: прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		 представника потерпілого ОСОБА_5  
		 обвинуваченого ОСОБА_6 
		 захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 , 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмач кримінальне провадження за № 42017271070000045 від 07.12.2017 року відносно:
		  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Савцино Кашинського району Тверської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , освіта вища, одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, пенсіонера, раніше не судимого,
		 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 03.11.2014 року він звернувся до Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, так як він та його дружина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи зареєстрованими в АДРЕСА_1 , фактично проживають в АДРЕСА_2 .
		 В подальшому на підставі заяви ОСОБА_6 Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА було видано довідку від 03.11.2014 року № 7406000078 та № 7406000079 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (його самого та його дружини).
		 08.04.2015 ОСОБА_6 придбав квартиру в якій він фактично проживав за адресою АДРЕСА_2 . 
		 В послідуючому ОСОБА_6 , маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, шахрайським способом, маючи у власності відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 36093297 від 08.04.2015 року будинок, загальною площею 87,8 кв. м., житловою площею 37,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, 05.05.2015 року подав до управління соціального захисту населення Бахмацької РДА заяву про продовження призначення йому та його дружині ОСОБА_8 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій, в порушення вимог абзацу десятого п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі  Порядок), шляхом обману, що виразився у прихованні певних відомостей, приховав відомості щодо наявності у його володінні житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
		 В подальшому на підставі вказаної заяви Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА винесено рішення від 26.05.2015 року про призначення ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 1768,0 грн. щомісяця строком на 6 місяців, а саме: з 03.05.2015 року по 02.11.2015 рік. При цьому ОСОБА_6 усвідомлював, що відповідно до п. 6 Порядку зазначена грошова допомога не виплачується особам, які мають у власності житло, яке розташоване на інших територіях, ніж тимчасово окупована територія України.
		 Далі ОСОБА_8 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України,  шахрайським способом, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, 27.10.2015 року повторно подав до Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. На підставі даної заяви Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА повторно винесено рішення від 27.10.2017 року про призначення ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 1768,0 грн. щомісяця строком на 6 місяців, а саме: з 03.11.2015 року по 02.05.2016 рік.
		 Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, ОСОБА_6 шахрайським способом, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно 24.06.2016 року повторно подав до Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В подальшому на підставі заяви управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА було винесено повторне рішення від 24.07.2016 року про призначення ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 1768,0 грн. щомісяця строком на 6 місяців, а саме: з 03.05.2016 року по 02.11.2016 року. Згідно з розпорядженням управління соціального захисту населення Бахмацької РДА від 14.09.2016 року виплати ОСОБА_6 припинено у вересні 2016 року у зв`язку із виявленням факту придбанням ним житла 08.04.2015 року. 
		 В результаті зазначених вище шахрайських дій ОСОБА_6 в період з травня 2015 року по вересень 2016 року незаконно отримав кошти адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції на загальну суму 28230 гривень 97 копійок, чим спричинив збитків Державному бюджету, що підтверджується довідкою-розрахунком, виданою Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА від 03.01.2018 року.
		 Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).
		 Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України не визнав повністю і показав, що у серпні 2014 році разом зі своєю дружиною ОСОБА_8  приїхав до м. Бахмач з Луганської області в зв`язку з військовими діями на території Луганської області. Спершу проживали у його брата в АДРЕСА_3 , а з вересня 2014 року стали проживати в АДРЕСА_2 , де винаймали житло. Згодом, 08.04.2015 року придбав вказану квартиру за договором купівлі  продажу та оформив право власності на неї. Відразу після переїзду до м. Бахмач, звернувся до Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА з приводу отримання грошової допомоги на проживання та оплату житлово-комунальних послуг. Йому та його дружині була призначена така допомога. При цьому його ніхто не запитував про наявність власного житла і не повідомляв про наявність Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово  комунальних послуг, відповідно до якого він позбавляється такої допомоги у разі придбання ним власного житла. Не вважає себе винним в даному випадку, так як квартиру за АДРЕСА_4 він купував офіційно і дану інформацію можна було перевірити. До них декілька разів приходили працівники з УСЗН для складання акту обстеження матеріально- побутових умов сім`ї. При складанні акту його ніхто не запитував про власника будинку і він не говорив, що це будинок родичів. Акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 26.04.2016 року та 01.07.2016 року підписував механічно, не читаючи. Вважав, що дана перевірка здійснюється з метою встановлення його дійсного місця проживання, а така допомога йому повинна виплачуватися незалежно він наявності власного житла. Жодного умислу на заволодіння даними коштами шляхом обману він не мав. Заяви як першу так і в подальшому про призначення допомоги писав самостійно і хтось із працівників УСЗН сказав йому дописати в заяві інформацію про склад сім`ї та можливі зміни в ній. 
		 Представник потерпілого Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що в листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до УСЗН з заявою про отримання допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, як особам, які переміщуются з тимчасово окупованої території України. При зверненні уповноваженого члена сім`ї, такі особи зобов`язані надати інформацію про своє матеріальне становище. Громадянам, які мають у власності житло, розташоване в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України, така допомога не надається. Заяву надавав соціальним працівникам. За наслідками звернення 03.11.2014 року ОСОБА_6 йому та його дружині ОСОБА_8 рішенням від 03.11.2014 року була надана допомога в загальному розмірі на сім`ю 1768 гривень, по 884 гривні на кожного на період з 03.11.2014 року по 02.05.2015 року. В подальшому, такий вид допомоги і в такому розмірі надавався ОСОБА_8 та його дружині на період з 03.05.2015 року по 02.11.2015 року, з 03.11.2015 року по 02.05.2016 року, з 03.05.2016 року по 02.11.2016 року. 08.09.2016 року було встановлено, що ОСОБА_6 придбав у власність квартиру за АДРЕСА_4 , в зв`язку з чим виплата вищезазначеної допомоги була припинена йому розпорядженням від 14.09.2016 року. Акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 26.04.2016 року та 01.07.2016 року підписували всі члени сім`ї. 04.10.2016 року від ОСОБА_6 відібрано пояснення, відповідно до якого він зобов`язувався сплачувати суму переплати, яка на той час складала 28230 гривень 97 копійок. На даний час він частково сплатив кошти, а несплачена сума складає 22030 гривень 97 копійок, яку необхідно відшкодувати. Щодо міри покарання обвинуваченому, покладається на розсуд суду. 
		 Свідок ОСОБА_9 , яка працює на посаді начальника Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА в судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 у 2014 році звернувся до них з заявою про призначення допомоги, як особам, які переміщуются з тимчасово окупованої території України для покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг. При зверненні зазначив у заяві про взяття на облік, що власного житла, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України та районі проведення антитерористичої операції, він не має. В подальшому така допомога йому призначалася неодноразово. Коли у працівників УСЗН з`явився доступ до реєстру нерухомості, з`ясувалося, що ОСОБА_6  08.04.2015 року придбано у власність квартиру в м. Бахмач, в результаті чого йому було припинено виплати. В своєму поясненні він написав, що не знав про те, що потрібно повідомляти про наявність власного житла та зобов`язувався відшкодувати переплату шляхом щомісячних платежів. Частково він вже сплатив кошти. При зверненні ОСОБА_6 з заявою, вона особисто не роз`яснювала йому про необхідність повідомляти про наявність власного житла і що в такому разі він не матиме права на допомогу. 
		 Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка працює на посаді державного соціального інспектора Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА в судовому засіданні пояснила, що при складенні акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 від 26.04.2016 року та 01.07.2016 року зі слів останнього в його змісті було зазначено про належність даного житла його родичам. Особисто вона не перевіряла документів, які підтверджують право власності на вказану квартиру. Після виявлення факту наявності власного житла у ОСОБА_6 йому були припинені виплати. Також його було запрошено до УСЗН, де він надав документи, підтверджуючі право власності на вищезазначену квартиру і йому було роз`яснено про необхідність повернення суми переплати, на що він добровільно погодився. Інформації про наявність власного житла ОСОБА_6 не зазначав у заявах про продовження виплат допомоги. Чи є обов`язком чи правом працівників УСЗН роз`яснювати положенння законодавства, що стосуються даних виплат, і чи робилося це в даному випадку їй невідомо. 
		 Свідок ОСОБА_8 , яка доводиться дружиною обвинуваченому, в судовому засіданні показала, що при переїзді до м. Бахмача, при зверненні до Пенсійного фонду за отриманням пенсії, його працівник повідомила про їх право на виплату компенсації витрат на житлово - комунальні послуги. Восени 2014 року на ім`я чоловіка оформили таку допомогу в Управлінні соціального захисту населення Бахмацької РДА. При цьому їм ніхто і ні в який спосіб не роз`яснював в яких випадках виплачується така допомога переселенцям, а в яких  ні. Про наявність постанови КМУ за № 505 вони ніколи не чули і їм нічого невідомо про неї. Квартиру в м. Бахмачі придбали 08.04.2015 року і оформили на ім`я чоловіка. Чи приходив хтось із працівників УПСЗ Бахмацької РДА до них додому на АДРЕСА_2 з перевірками не пам`ятає. Чи підписувала акти обстеження не пам`ятає. 
		 Крім показів представника потерпілого та свідків, сторона обвинувачення свій висновок щодо винуватості ОСОБА_6 за ч.1 ст. 190 КК України обгрунтувала наступними доказами:
		 - заявою ОСОБА_6 до УСЗН Бахмацької РДА про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово  комунальних послуг, датовану 03.11.2014 року;
		 - заявою ОСОБА_6 до УСЗН Бахмацької РДА про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції із відміткою про відсутність у власності житла;
		 - заявами ОСОБА_6 від 05.05.2015 року, 27.10.2015 року щодо продовження виплат щомісячної адресної допомоги особам, переміщеним з тимчасово окупованої території з відміткою про відсутність змін в складі сім`ї; 
		 - заявою ОСОБА_6 про переведення виплат щомісячної допомоги особам, переміщеним з тимчасово окупованої території на особовий рахунок Ощадного банку;
		 - рішеннями про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 03.11.2014 року, від 26.05.2015 року, від 27.10.2015 року, від 24.07.2016 року;
		 - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яким підтверджується набуття у власність 08.04.2015 року ОСОБА_6 квартири за АДРЕСА_4 ;
		 - актами обстеження матеріально  побутових умов сім`ї ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 , складених соціальним інспектором УСЗН ОСОБА_10 за підписом ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , в змісті яких зазначено, що вказана сім`я проживає в будинку родичів. 
		 Доводи сторони обвинувачення щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, суд вважає необгрунтованими враховуючи наступне. 
		 Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачатся на її користь.
		 Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, що визначено ч.1 ст. 2 КК України.
		 Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Складовими юридичного складу злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.
		Суб`єктивну сторону злочину утворюють такі ознаки: вина, мотив, мета, емоційний стан. 
		 Згідно ст. 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
		 Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 190 КК України - прямий умисел, корисливі мотиви і мета.
		 За приписами ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечений характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечені наслідки і бажала їх настання.
		 Кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 190 КК України настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		 Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правовопрушення, що визначено ч. 3 ст. 373 КПК України.
		 Згідно п.п. 1,2 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні доказуванню підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		 Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора, та, в устновлених цим Кодеком випадках  на потерпілого, що передбачено ч.1 ст. 92 КПК України.
		 У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 29.06.1990 року з наступними змінами зазначено: вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності його обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		 Відповідно до п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суд має суворо додержуватися принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях.
		 Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.
		 Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
		 Відповідно до п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово  комунальних послуг (надалі Порядок) для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається до уповноваженого органу з заявою, в якій вказує про наявність у будь-кого з членів сім`ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж, тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; до заяви, в якій уповноважений представник сім`ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаются копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого члена сім`ї. Пунктом 6 даного Порядку передбачено припинення виплати допомоги у разі придбання такою особою житла, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України. 
		 Як вбачається зі змісту заяв ОСОБА_6 на продовження виплат від 05.05.2015 року та 27.10.2015 року останній повідомляв про відсутність змін саме в сімейному стані. Про майновий стан ним не було зазначено взагалі. 
		 На підтвердження наявності суб`єктивної сторони даного злочину сторона обвинувачення посилається на опублікування та наявність для ознайомлення в загальному доступі Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року за № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово  комунальних послуг (надалі Порядок), а тому обвинувачений мав можливість знати зміст даного документу.
		 Проте суд враховує, що ОСОБА_6 є особою похилого віку, юридично необізнаним, доказів про роз`яснення йому положень вищезазначеного Порядку не було надано, тому у суду є сумніви щодо обізнаності останнього з відповідним Порядком у спосіб, зазначений стороною обвинувачення. Питання щодо його обізнаності з даним Порядком є лише припущенням сторони обвинувачення і жодним доказом не підтверджується. 
		 Жоден зі свідків, допитаних в судовому засіданні, а також представник потерпілого, не підтвердили факту роз`яснення ОСОБА_6 положень вищезазначеного Порядку та наслідків його невиконання при зверненні з заявою до УСЗН Бахмацької РДА на отримання допомоги. 
		 Як пояснив ОСОБА_6 у судовому засіданні про те, що повинен повідомляти УСЗН Бахмацької РДА про зміни в майновому стані він не знав, про наявність даного Порядку йому не було відомо взагалі, умислу на отримання коштів шляхом обману він не мав, так як є законослухняним громадянином. Він вважав, що така допомога повинна виплачуватися йому та його дружині як, внутрішньо переміщеним особам, незалежно від будь-яких обставин. 
		 Зазначення в акті обстеження матеріальнопобутових умов сім`ї ОСОБА_6 від 26.04.2016 року та 01.07.2016 року про належність будинку родичам обвинуваченого, на думку суду, свідчить про неналежне виконання своїх посадових обов`язків особою, уповноваженою на проведення обстеження матеріально-побутових умов та складання акту. В даному акті відсутня відмітка про те, що даний запис зроблено саме зі слів ОСОБА_6 чи його дружини. 
		 Доказів про те, що ОСОБА_6 було роз`яснено обов`язок повідомляти про наявність у нього власного житла та наслідків неповідомлення про це стороною обвинувачення не було надано.
		 Крім того суд враховує, що ОСОБА_6 після роз`яснень щодо припинення виплати йому допомоги, добровільно сплачує кошти в рахунок повернення суми переплат, що було підтверджено в судовому засіданні розрахунком, наданим представником потерпілого, зі змісту якого вбачаєтся, що станом на квітень 2018 року ОСОБА_6 сплачено 6200 гривень і залишок несплаченої суми складає 22030 гривень 97 копійок. 
		 Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не було надано доказів на підтверження наявності прямого умислу в діях ОСОБА_6 на заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто суб`єктивної сторони даного злочину.
		 Відповідно до ч.1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а за сукупністю зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємов`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 За таких обставин, суд, оцінюючи докази з точки зору достатності, приходить до висновку, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення недостатньо для доведення наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, тому ОСОБА_6 підлягає виправданню.
		 Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		 На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 23, 24 КК України, ст. ст. 2, 84, 91-92, 94, 100, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд 
		 У Х В А Л И В:
		 ОСОБА_6  визнати невинуватим у висунутому обвинуваченні за ч.1 ст. 190 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.
		 Речові докази: особову справу ОСОБА_6 , яка передана під відповідальне зберігання в Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА, залишити останньому.
		 Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається потерпілому, обвинуваченому, захиснику та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		 Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...