Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/4903/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2018.
Дата набрання законної сили: 02.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		02 травня 2018 року
		м. Київ
		справа № 159/4903/16-ц
		провадження № 61-12052св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації,
		відповідач - ОСОБА_4,
		третя особа - Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Осіпчука В. В., Русинчука М. М., Федонюк С. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2016 року, діючи в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області (далі - прокурор) звернувся з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області про розірвання договору оренди землі, зобов'язання вчинити дії.
		Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 1997 року Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області та ОСОБА_4 уклали договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно з яким орендодавець надав орендарю в тимчасове користування строком на 50 років земельну ділянку площею 1 га, яка знаходиться в межах Старокошарівської сільської ради, урочище «Деменшина», для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. Орендар зобов'язувався використовувати землю відповідно до цільового призначення та умов надання, а також щорічно вносити орендну плату, яка складається з земельного податку та додаткової плати з урахуванням змін до закону про оподаткування.
		Розмір нормативної грошової оцінки, яка використовується для визначення розміру орендної плати, в договорі не встановлено, оскільки на час його укладення нормативна грошова оцінка земель, розташованих на території сільської ради за межами населених пунктів, не проводилася.
		Рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року № 44/33 «Про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує відповідач. Згідно з додатком до цього рішення нормативна грошова оцінка земельної ділянки ставить 1 093 825,92 грн.
		Відповідно до інформаційної довідки управління Держгеокадастру у Ковельському районі Волинської області від 15 червня 2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує відповідач, з урахуванням коефіцієнта інфляції становить 1 957 748,23 грн.
		У зв'язку з визначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з урахуванням змін до законодавства про оподаткування, про що був обізнаний ОСОБА_4, він мав сплатити до бюджету сільської ради 30 381,10 грн орендної плати за землю за 2015 рік та 58 732,45 грн - за 2016 рік. Однак, порушуючи умови договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідач зазначеної заборгованості не сплатив.
		Прокурор також стверджував, що окрім зазначених порушень умов договору ОСОБА_4 тривалий час не використовує орендовану земельну ділянку за призначенням, оскільки упродовж 20 років не збудував на ній об'єктів автосервісу; на ділянці розташовані лише невелике сторожове приміщення та паркан.
		Разом із тим прокурор, посилаючись на лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21 листопада 2016 року, стверджує, що розпорядником земельної ділянки, яку орендує відповідач, є Волинська обласна державна адміністрація.
		Ураховуючи викладене, прокурор просив розірвати зазначений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку державі в особі Волинської обласної державної адміністрації, а також стягнути з                ОСОБА_4 на користь прокуратури Волинської області судові витрати зі сплати судового збору.
		Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від                       07 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 використовує орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Зокрема зазначено, що відповідно до заключення від                     13 червня 1997 року № 3 земельну ділянку було відведено під будівництво автосервісу відповідачем як підприємцем; термін дії такого заключення продовжувався до 01 січня 2012 року. У травні 2011 року відповідач здійснив замовлення на виконання інженерно-геологічних вишукувань для розробки робочого проекту будівництва об'єктів дорожнього сервісу (мотелю) у                         с. Старих Кошарах Ковельського р-ну Волинської обл., що було виконано виконавцем замовлення у 2011 році. У 2011 році відповідач здійснив замовлення на виконання робочого проекту приєднання до електромереж електроустановок цього об'єкта, що було виконано виконавцем замовлення у 2012 році. 01 червня 2011 року ОСОБА_4 здійснив замовлення на проектування об'єкта архітектури - дорожнього автосервісу, що було виконано виконавцем замовлення у 2016 році після та з урахуванням надання уповноваженими органами, установами, організаціями відповідних дозволів, розпоряджень тощо. У лютому 2013 року відповідач здійснив замовлення на виконання робочого проекту влаштування систем пожежної сигналізації, оповіщення людей про пожежу та управління евакуацією людей, блискавкозахисту, об'єкта дорожньої інфраструктури (мотель), що було виконано виконавцем замовлення 22 лютого 2013 року.
		У рішенні суду зазначено, що встановлення паркану та спорудження приміщення для охорони на орендованій ОСОБА_4 земельній ділянці, на що посилався прокурор у позовній заяві, відповідає плану експлікації будівель та споруд, а також загальному цільовому спрямуванню проектів забудови.
		Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області та Волинська обласна державна адміністрація за період з дати укладення правочину до дати звернення прокурором з позовом, не скористалися своїм правом заявити про наявність такої підстави для розірвання оспорюваного договору, як невиконання чи неналежне виконання відповідачем обов'язку забезпечити використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення та умов її надання.
		З приводу доводів позовної заяви про порушення ОСОБА_4 умов спірного договору в частині внесення орендної плати суд першої інстанції зазначив, що відсутня систематичність несплати відповідачем орендної плати. Зокрема, вказано, що ОСОБА_4 надав суду копії квитанцій від 18 січня 2017 року про сплату ним сум податку у розмірі 30 381,10 грн та 8,68 грн, що є орендною платою за 2015 рік, та від 06 січня 2017 року про сплату 58 733,45 грн, що є орендною платою за 2016 рік, яка підлягала сплаті у 2017 році. При цьому суд зазначив, що відповідач зволікав зі сплатою орендної плати за                                 2015 - 2016 роки в зв'язку з вирішенням у судовому порядку спорів з приводу податкового боргу по цій орендній платі.
		Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області задоволено. 
		Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року скасовано. 
		Позов задоволено.
		Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1 га для будівництва та обслуговування об'єктів автосервісу, укладений 30 січня 1997 року між Старокошарівською сільською радою Ковельського району Волинської області та ОСОБА_4 і зареєстрований Ковельською районною радою у Книзі записів договорів на право користування землею 30 січня 1997 року. 
		Зобов'язано ОСОБА_4 повернути земельну ділянку державі в особі Волинської обласної державної адміністрації. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4, отримавши податкові повідомлення-рішення про необхідність сплати податку за оренду земельної ділянки за 2015 та 2016 роки, у встановлений 60 денний строк кошти не сплатив, чим порушив умови пункту 2.1 договору оренди земельної ділянки та допустив систематичну несплату земельного податку, що є підставою для припинення його права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди. 
		22 червня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення.
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційну скаргу в справі подав заступник прокурора Волинської області, який не є стороною справи та не надав підтвердження наявності в нього повноважень на вчинення цієї процесуальної дії. Також не підтверджені повноваження представника прокуратури Волинської області, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом.
		При цьому ОСОБА_4 стверджував, що апеляційний суд не надіслав йому копії апеляційної скарги, його представників не повідомив про час та дату апеляційного розгляду справи, а після перенесення такого розгляду не направив судові повістки ні йому, ні його представникам та розглянув справу без їх участі. 
		Відповідач зазначав, що прокурор вважає, що власником орендованої ним земельної ділянки є Волинська обласна державна адміністрація, хоча переходу земельної ділянки із комунальної власності до державної не було, зокрема, не було здійснення оформлення права власності Волинської обласної державної адміністрації на земельну ділянку, реєстрацію її кадастрового номера та повідомлення орендаря про внесення змін до існуючого договору оренди. При цьому ОСОБА_4 стверджує, що у разі заміни орендодавця на Волинську обласну державну адміністрацію орендна плата надходила б до державного бюджету. 
		Крім того, відповідач стверджував, що апеляційний суд, не перевіривши, чи порушував раніше орендар умови спірного договору в частині внесення орендної плати, дійшов помилкового висновку про системність несплати ним орендної плати.
		15 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення першого заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури на касаційну скаргу.
		У запереченнях прокурор, посилаючись на статті 1, 5, 7 та 9 Закону України «Про прокуратуру» та наказ Генерального прокурора України від 28 травня 2015 року № 6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень», обґрунтовував наявність повноважень у прокурора обласного рівня подавати апеляційну скаргу в цій справі.
		З приводу доводів касаційної скарги про відсутність факту переходу земельної ділянки, яку орендує відповідач, з комунальної в державну власність прокурор зазначав, що на момент укладення спірного правочину земельне законодавство не передбачало розмежування земель державної та комунальної власності, таке розмежування відбулося лише в 2001 році після прийняття Земельного кодексу України. Таким чином, спірна земельна ділянка завжди перебувала у власності держави.
		Посилаючись на лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21 листопада 2016 року № 13-3-0.6-7604/2-16, прокурор стверджував, що розпорядником спірної земельної ділянки є саме Волинська обласна державна адміністрація.
		Крім того, у запереченнях на касаційну скаргу зазначено, що відповідач допустив систематичну (два і більше разів) несплату орендної плати за землю, що є підставою для розірвання договору оренди, а подальша сплата боргу відповідачем вказаного факту не спростовує.
		Також прокурор стверджував, що під час апеляційного розгляду справи судом дотримано норми процесуального права, а порушення, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, не мали місця.
		У зв'язку з наведеним прокурор просив залишити касаційну скаргу             ОСОБА_4 без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		28 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
		Встановлено й про це свідчать матеріали справи, що на підставі рішення Старокошарівської сільради Ковельського району Волинської області від               16 січня 1997 року № 9/3 «Про надання земельної ділянки у довгострокову оренду» ОСОБА_4 як переможцю аукціону надано у довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 1 га на землях, віднесених до с. Старих Кошар Ковельського р-ну Волинської обл. в урочищі «Деменшина».             ОСОБА_4 було дозволено проектування на будівництво об'єктів на орендованій земельній ділянці згідно з умовами аукціону із затвердженням паспорта будівництва головним архітектором району, голову Старокошарівської сільради Ковельського району Волинської області зобов'язано укласти з ОСОБА_4 договір довгострокової оренди земельної ділянки, а землевпорядника сільської ради - внести відповідні зміни до земельної документації сільської ради.  
		На виконання зазначеного рішення 30 січня 1997 року Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області та ОСОБА_4 уклали договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно з умовами якого сільська рада надала відповідачу в тимчасове користування зазначену земельну ділянку згідно з планом землекористування, що додається до договору, на умовах довгострокової оренди строком на 50 років для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. Плату за землю землекористувач повинен вносити щорічно у вигляді орендної плати, що складається з земельного податку та додаткової плати з врахуванням змін до закону про оподаткування, в розмірі 270 грн на рік на зазначений у договорі рахунок певної банківської установи, не пізніше встановленого строку. 
		Разом з тим, відповідно до умов договору сільська рада має право на проведення контролю за дотриманням вимог із використання земельної ділянки за цільовим призначенням, природоохоронною та екологічною обстановкою в результаті діяльності, а землекористувач зобов'язаний забезпечити використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення та умов її надання, здійснення комплексу заходів щодо охорони землі, своєчасне внесення плати за землю. 
		Договір зареєстровано у Ковельській районній раді Волинської області в день його укладення.
		Рішенням Ковельської районної ради Волинської області від 08 квітня           2015 року № 44/33 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, в тому числі і земельної ділянки, яку орендує відповідач.
		Згідно з додатком до цього рішення нормативна грошова оцінка орендованої ОСОБА_4 земельної ділянки, на підставі якої розраховується розмір орендної плати, становить 1 093 825,92 грн.
		07 липня 2015 року Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області прийняла податкові повідомлення-рішення: № № 11936-17, 11937-17, якими ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати в розмірі 286,79 грн та 30 094,31 грн відповідно.
		Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_4 оскаржив їх до суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
		У зв'язку з несплатою ОСОБА_4 податкового боргу із орендної плати за землю в розмірі 30 094,31 грн постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь Старокошарівської сільської ради Ковельського району Волинської області вказану суму податкової заборгованості.
		11 серпня 2016 року ОСОБА_4 отримав податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про сплату орендної плати за землю за податковий період 2016 року в розмірі 58 733,45 грн.
		Рішенням Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області від 23 вересня 2016 року № 1-7/2006 «Про припинення діяльності Старокошарівської сільської ради шляхом приєднання» припинено юридичну особу Старокошарівську сільську раду Ковельського району Волинської області шляхом приєднання до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області.
		06 січня та 18 січня 2017 року ОСОБА_4 сплатив до місцевого бюджету Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області суму 30 381,10 грн та 8,68 грн орендної плати за землю за 2015 рік та 58 733,45 грн - за 2016 рік.
		Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Частиною третьою Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Відповідно до частини четвертої зазначеного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
		Як уже зазначалося, спірний договір укладено між Старокошарівською сільською радою Ковельського району Волинської області (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар). Орендну плату за користування землею орендар сплачував до місцевого бюджету, останній платіж було сплачено на рахунок Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області, яка є правонаступником Старокошарівської сільської ради Ковельського району Волинської області. Будь-яких доказів заміни сторони правочину орендодавця на Волинську обласну державну адміністрацію матеріали справи не містять, як і не містять належних та допустимих доказів того, що до компетенції Волинської обласної державної адміністрації віднесено захист інтересів держави, пов'язаних із використанням земельної ділянки, яку орендує відповідач.
		Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не перевірив та не встановив повноважень прокурора для подання позову в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації. Зокрема, не встановив до компетенції якого органу віднесені відповідні повноваження захисту інтересів держави, пов'язаних із використанням земельної ділянки, яку орендує відповідач.
		Про відсутність у прокурора повноважень на звернення з позовом неодноразово наголошував ОСОБА_4 у своїх запереченнях на позовну заяву, однак апеляційний суд наведені обставини не перевірив та не встановив обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до пункту 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		За таких обставин, ураховуючи вимоги наведених норм ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_4, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього суду.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Рішення Апеляційного суду Волинської області від 24 травня 2017 року скасувати.
		Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. С. Висоцька 
		 
		Судді                                                                                                 А. О. Лесько 
		 
		С. Ю. Мартєв 
		 
		В. В. Пророк
		 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...